Постанова № 31791681, 12.06.2013, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

12.06.2013 р. справа №905/1115/13-г

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддівТатенко В.М. Зубченко І.В., Радіонова О.О. За участю представників сторін:

від позивача:Ігнатова Н.О. довіреність від відповідача:Плотнікова К.О. довіреністьвід третьої особи 1:Макарцов М.М. довіреність, Ляшенко Н.С. довіреністьвід третьої особи 2:Діжечко О.Ю. довіреністьрозглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуДержавного підприємства "Донецька залізниця", м. Донецьк на рішення господарського судуДонецької області від11.04.2013ру справі№ 905/1115/13-г (суддя: Забарющий М.І.)порушеній за позовом:Державного підприємства "Донецька залізниця", м. Донецьк до відповідача:Публічного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь", м. Маріуполь Донецька область треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:1. Державне підприємство «Дарницький вагоноремонтний завод», м. Київ; 2. Державне підприємство «Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів», смт Панютіне, Харківська область.про:стягнення 98' 851,20грн.

встановив:

Державне підприємство "Донецька залізниця" (далі - «Позивач») звернулось з позовом до господарського суду Донецької області про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" (далі - «Відповідач») 98' 851,20 грн. плати за користування вагонами №№ 66567322, 60600921, 67193078, 67196212, 64643026, 63882112.

Рішенням господарського суду Донецької області від 11.04.2013р. у справі № 905/1115/13-г у задоволенні позовних вимог було відмовлено.

Відмовляючи у позові суд першої інстанції виходив з того, що вагони №№ 66567322, 60600921, 67193078, 67196212, 64643026, 63882112 (які за своїм статусом є «власними») за час, за який Позивачем нарахована плата, знаходилися на під'їзній колії вантажовласника Відповідача у непридатному для використання стані (пошкоджені): про що Позивач був обізнаний. Відтак - Відповідач об'єктивно не міг використовувати ці вагони, у зв'язку з чим плата за користування ними нараховуватись не може. Приписи п.11 «Правил користування вагонами і контейнерами» не можуть застосовуватися до цих вагонів, адже ця норма відноситься до вагонів парку залізниць, і до вагонів зі статусом «власні» застосовуватися не може.

Позивач не погоджуючись з рішенням господарського суду, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Наполягаючи на скарзі Позивач посилається на те, що судом першої інстанції дана неправильна оцінка зібраним у справі доказам, неповно з'ясовані та досліджені обставини справи, які мають істотне значення для об'єктивного винесення рішення по даній справі, що призвело до порушення норм матеріального та процесуального права. На думку скаржника, саме до часу закінчення приймально-здавальних операцій та прийняття спірних вагонів залізницею, відповідач зобов'язаний вносити плату за користування цими вагонами. Окрім того, місцевим судом не було враховано умови договору № 1/27 «на експлуатацію під'їзної колії ВАТ "Металургійний комбінат «Азовсталь» по станції Сартана Донецької залізниці», укладеного сторонами 14.06.1999р. (далі - «Договір на експлуатацію»)

Ухвалою від 29.05. 2013р. Донецький апеляційний господарський суд за власною ініціативою залучив до участі у справі у якості третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні Позивача:

- Державне підприємство «Дарницький вагоноремонтний завод» (далі - «Завод») та

- Державне підприємство «Український державний центр по експлуатації

спеціалізованих вагонів» (далі - «Укрспецвагон»).

Сторони та треті особи були апеляційним судом належним чином повідомлені про день, час та місце розгляду апеляційної скарги.

Представник Позивача підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі.

Представник Відповідача проти позову заперечував, надав відзив, у якому звернувся з прохання апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення місцевого господарського суду залишити без змін.

Представник третьої особи - Державне підприємство «Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів» у своїх поясненнях підтримала апеляційну скаргу.

Представник третьої особи - Державне підприємство «Дарницький вагоноремонтний завод» у своїх поясненнях звернулася до суду з проханням задовольнити апеляційну скаргу, а рішення господарського суду Донецької області від 11.04.2013р. у справі №905/1115/13-г - скасувати.

Відповідно до статей 4-4, 81-1 Господарського процесуального кодексу України здійснено фіксацію судового процесу технічними засобами та складено протокол судового засідання.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає рішення господарського суду законним та обґрунтованим; а апеляційну скаргу - такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 29.12.2011р. сторони уклали між собою договір № 1/27а/211 «про надання послуг з проведення розрахунків за користування власними вагонами на під'їзних коліях» (далі - «Договір про розрахунки»), який регулює взаємовідносини сторін стосовно оплати комбінатом послуг за весь час користування власними вантажними вагонами (п. 1.1 договору).

За умовами цього договору:

· Позивач зобов'язався вести облік часу користування власними вагонами; нараховувати плату за користування цими вагонами; складати відомості плати за користування вагонами; належно і реально виконувати умови цього договору.

· Відповідач зобов'язаний оплачувати послуги за весь час користування вагонами Виконавця на під'їзних коліях; належно і реально виконувати умови цього договору

У процесі проведення вантажно-розвантажувальних робіт на під'їзній колії Відповідача останнім були пошкоджені вагони №№ 66567322, 60600921, 67193078, 67196212, 64643026, 63882112, що підтверджено актами про пошкодження вагонів форми ВУ - 25М: № 57 від 27.04.2012р., №№ 70, 71 від 21.05.2012р., №№ 92, 93 від 03.07.2012р., № 94 від 05.07.2012р. та сторонами не оспорюється.

З посиланням на:

- «Правила про користування вагонами і контейнерами», затвердженими Наказом Міністерства транспорту України від 25 лютого 1999 року N 113, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 15 березня 1999 р. за N 165/3458 (далі - «Правила користування»);

- умови Договору про розрахунки;

- умови Договору на експлуатацію,

за час з моменту прийняття пошкодження вагонів №№ 66567322, 60600921, 67193078, 67196212, 64643026, 63882112 від залізниці і - до пред'явлення цих вагонів залізниці для перевезення у ремонт останньою на Відповідача нарахована плата за користування, яку Позивач вимагає стягнути з Відповідача на свою користь.

Діюче транспортне законодавство розмежовує залізничні вагони не тільки за їхніми технічними характеристиками та - можливостями перевезення відповідних вантажів (напіввагони, контейнеровози, обкотишовози тощо), але й - за їх «юридичним» статусом, а саме: на вагони «інвентарного парку залізниць» та «власні (орендовані) вагони».

Як встановлено місцевим господарським судом та - підтверджено під час перегляду рішення місцевого суду судом апеляційної інстанції - усі зазначені вагони за своїм статусом є «власними вагонами» третіх осіб.

Статут залізниць України (ч. 2 ст. 119) встановлює можливість стягнення на користь залізниці плати за користування власними вагонами виключно за час затримки цих вагонів на коліях залізниці. Згідно п. 15 Правил користування за час перебування на під'їзних коліях та інших місцях незагального користування власних (орендованих) вагонів плата не вноситься.

Таким чином, норми Статуту та Правил користування щодо можливості стягнення плати за користування вагонами спірних правовідношень не стосуються.

Як встановлено апеляційним господарським судом під час розгляду апеляційної скарги укладаючи з Відповідачем Договір про розрахунки, Позивач діяв на підставі укладених 27.12.11р. Позивачем з третіми особами агентських договорів №№ Д/М-10012/НЮ, Д\М-11013/НЮ (а.с. 189 - 196) та довіреностей від 28.12.11р. №№ 3499 і 1/9685 (а.с. 213-214).

За умовами зазначених агентських договорів Позивач (Комерційний агент), діючи від імені та за рахунок Третіх осіб (п. 1.1. Агентських договорів), зобов'язався вчинити наступні юридичні дії:

- укласти з вантажовласниками договори про надання послуг із проведення розрахунків за користування власними вагонами Третіх осіб під час їх перебування на під'їзних коліях вантажовластників;

- нараховувати плату за користування цими вагонами.

Права на отримання Позивачем зазначеної плати від вантажовласників та її примусового стягнення зазначені агентські договори не передбачали.

Більш того, з аналізу змісту п. 3.2. агентських договорів випливає, що плата за користування вагонами має надходити безпосередньо Третім особам, після чого 20% від отриманої Третіми особами плати у вигляді комісійної винагороди має сплачуватись останніми Позивачу.

Згідно ч. 1 ст. 295 Господарського кодексу («ГК») України Комерційне посередництво (агентська діяльність) є підприємницькою діяльністю, що полягає в наданні комерційним агентом послуг суб'єктам господарювання при здійсненні ними господарської діяльності шляхом посередництва від імені, в інтересах, під контролем і за рахунок суб'єкта, якого він представляє.

Частиною 2 ст. 305 ГК України визначено, що у частині, не врегульованій нормативно-правовими актами, зазначеними у цій статті, до агентських відносин можуть застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу («ЦК») України, якими регулюються відносини доручення.

Виходячи з ч. 1 ст. 1000 ЦК України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.

Таким чином, набувачем права на отримання плати за користування спірними вагонами за укладени сторонами Договором про розрахунки є Третя особа - власник відповідного вагону, яка й є особою, що передає власні вагони Відповідачу у користування.

Посилання Позивача на приписи розділу 4 («Порядок розрахунків») Договору про розрахунки колегія апеляційного господарського суду вважає безпідставним, адже в контексті з приписами п. 3.1 цього договору передбачені його розділом 4 розрахунки мають здійснюватись виключно за користування вагонами Позивача. У даному ж випадку мова йдеться про користування вагонами, не Позивача, а Третіх осіб.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог, так і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 20 ГК України, яка кореспондується зі ст.16 ЦК України, кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів/кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статус суб'єкта підприємницької діяльності мають право звертатися до господарського суду захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Вимагаючи стягнути з Відповідача спірну суму, Позивач належними доказами недовів підстави для стягнення цієї суми саме на його користь. По суті, останній звернувся до господарського суду за захистом прав Третіх осіб, на що уповноважений не був (іншого суду недоведено).

За таких обставин рішення господарського суду Донецької області від 11.04.2013р. у справі № 905/1115/13-г підлягає залишенню без змін з вищевикладених мотивів

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати за подання апеляційної скарги відносяться на Позивача.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державного підприємства "Донецька залізниця", м. Донецьк - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 11.04.2013 року по справі № 905/1115/13-г - залишити без змін з підстав, визначених у мотивувальній частині постанови.

Головуючий суддя: В.М. Татенко Судді: І.В. Зубченко О.О.Радіонова

Надруковано примірників: 1 - позивачу; 1 - відповідачу, 1 - до справи, 1 - ГСДО, 1 - ДАГС