Постанова № 31790579, 23.05.2013, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 травня 2013 рокум. Ужгород№ 807/603/13-а

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Луцович М.М.

при секретарі судового засідання Симканич Ю.В.

за участю сторін:

представник позивача - Ставичний П.І.,

представник відповідача - Євчинець Р.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Закарпатського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Простобуд" до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Простобуд», звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області ДПС, якою просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області від 25 лютого 2013 року № 0000012202 , №0000022202.

Позовні вимоги мотивує тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення Мукачівської ОДПІ прийняті всупереч нормам чинного законодавства, зокрема донарахування податковим органом грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на суму 232436,05 грн. (за основним платежем - 206791,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 25645,05 грн.) та суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 212355,25 грн. (за основним платежем + 169798 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 42557,25 грн.) відбулося у зв'язку з тим, що в ході відпрацювання ТОВ «Простобуд» (відповідно до отриманої службової записки ВПМ ДПІ у м. Ужгороді) було встановлено, що дане товариство здійснювало придбання товарів, робіт (послуг) від субєктів господарської діяльності м. Києва, м. Львова та м. Запоріжжя, які мають ознаки «фіктивності», а саме: ПП «Один Два Три», ТОВ «ВТ-Техбуд», ПП «Пірует», ТОВ «БК АТР Груп», ТОВ «Будівельно-торгова компанія «Євробуд», ТОВ «Інтеграл Ай Ті», ТОВ «Нові технології ТВП», ТОВ «А-Знак», ТОВ «ТПК Груп». Окрім того, виходячи з інформації органів податкової міліції встановлено порушення п. 1, п. 2 ст. 215, ст. 203, ст. 216, ст. 228 ЦК України в частині недодержання умов правочинів між вищевказаними суб'єктами господарської діяльності та ТОВ «Простобуд», які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними та відсутністю об'єктів оподаткування податком на прибуток підприємства та податком на додану вартість. Таким чином перевіркою встановлено, що операцій з оприбуткування, приймання-передачі товарів та надання послуг між ТОВ «Простобуд» та вищевказаними контрагентами постачальника не проводилось, та як наслідок у ході перевірки не виявлено факту передачі товарів від продавця до покупця, в зв'язку з його відсутністю. Позивач обґрунтовує позовні вимоги безпідставністю прийняття оскаржуваних податкових повідомлень - рішень, оскільки при здійсненні перевірки суб'єктом владних повноважень не було враховано всіх обставин здійснюваних операцій та фактів, які мають безпосереднє відношення до взаємовідносин ТОВ «Простобуд» з вищезгадуваними контрагентами. А обставини, на які посилається суб'єкт владних повноважень, та які слугували підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень - рішень, є не доведеними та не підтвердженими жодними належними та допустимими доказами.

У судовому засідання представник позивача Ставичний П.І. позовні вимоги підтримав повністю з мотивів, що наведені в позовній заяві, у відзиві на заперечення відповідача та з урахуванням наданих первинних документів і інших доказів, та просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав з мотивів, викладених у письмових запереченнях проти позову (Т.1а.с.177-189) та пояснив, що донарахування грошових зобов'язань відбулося у зв'язку з безтоварністю господарських операцій позивача з контрагентами (ПП «Один Два Три», ТОВ «ВТ-Техбуд», ПП «Пірует», ТОВ «БК АТР Груп», ТОВ «Будівельно-торгова компанія «Євробуд», ТОВ «Інтеграл Ай Ті», ТОВ «Нові технології ТВП», ТОВ «А-Знак», ТОВ «ТПК Груп»), які мають ознаки фіктивності та які відсутні за юридичною адресою. Понесені витрати ТОВ «Простобуд» не пов'язані з господарською діяльності підприємства, позивачем недотримано вимог щодо змісту первинних документів (актів наданих послуг), відсутні товарно-транспортні накладні. За наведених обставин представник відповідача просив відмовити в задоволенні позову повністю.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про задоволення адміністративного позову в повному обсязі, виходячи з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що Мукачівською об'єднаною державною податковою інспекцією Закарпатської області ДПС було проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Простобуд» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 13.04.2010р. по 30.09.2012р., валютного та іншого законодавства за період з 13.04.2010р. по 30.09.2012 р. якою встановлено порушення ТОВ «Простобуд»: 1. пп.4.1.1. п.4.1. ст.4, п.5.1 ст.5, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 п.5.9. ст.5, пп.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України від 23.12.1994 р. № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" із змінами та доповненнями; пп.14.1.36 п.14.1 ст.14, п.135.2 ст.135, пп.135.4.1 п.135.4. ст.135, п.137.1 ст.137, п.138.2. ст. 138, п.138.4 ст.138 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010р. із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток підприємств до сплати в бюджет на загальну суму 206791 грн., в т.ч. по періодам: за 3 квартал 2010 року - завищення податку на прибуток в сумі 13275грн., за 4 квартал 2010 року - заниження податку на прибуток в сумі 7216 грн; за 2 квартал 2011 року - заниження податку на прибуток в сумі 16972 грн.; за 3 квартал 2011 року - завищення податку на прибуток в сумі 51359 грн., за 4 квартал 2011 року - завищення податку на прибуток в сумі 35879 грн., за 1квартал 2012 року - заниження податку на прибуток в сумі 13700 грн.; за 2 квартал 2012 року - завищення податку на прибуток в сумі 16240 грн., за 3 квартал 2012 року - завищення податку на прибуток в сумі 52150 грн. 2. пп.3.1.1 п.3.1. ст.3, п.4.1. ст. 4, пп.7.2.3. п.7.2. ст.7 пп.3.1.1 п.3.1. ст.3, п.4.1. ст. 4, пп.7.2.3. п.7.2. ст.7, пп.7.4.1. п.7.4. ст.7, пп.7.4.4. п.7.4. ст.7, пп.7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" №168/97- ВР від 03.04.1997р. із змінами та доповненнями; п.14.1.36 п.14.1 ст.14, п.185.1 ст. 185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ зі змінами та доповненнями, в результаті чого встановлено завищення ПДВ до сплати на суму 604 грн., за період 05.2011 року на суму 300 грн. червень 2011 року на суму 304 грн, та, встановлено заниження ПДВ до сплати на суму 170432 грн., 3. п.51.1 ст.51, п. 176.2 ст.176 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI із змінами і доповненнями, щодо неподання в податковій звітності відомостей про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платників податків фізичних осіб суб'єктів господарської діяльності за період 3 кв.2012року.

За результатами вищевказаної перевірки був складений акт перевірки №584/22-00/36908739 від 11.02.2013р., (Т.1 а.с.а.с.43-165).

На підставі акту перевірки 584/22-00/36908739 від 11.02.2013р. Мукачівською об'єднаною державною податковою інспекцією Закарпатської області ДПС було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000012202 від 25.02.2013 (Т.1 а.с.40) яким ТОВ «Простобуд» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на загальну суму 232436,05 грн. (за основним платежем - 206791,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 25645,05 грн.) та податкове повідомлення-рішення №0000022202 від 25.02.2013 року (Т.1 а.с.39) яким ТОВ «Простобуд» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 212355,25 грн. (за основним платежем - 169798,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 42557,25 грн.).

Відповідно до ч. 1. ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно ч. 3. ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч. 2. ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як встановлено в судовому засіданні та підтверджується матеріалами справи, зокрема, актом Мукачівської ОДПІ 584/22-00/36908739 від 11.02.2013р. підставою для донарахування суми та винесення оскаржуваних податкових повідомлень - рішень стало те, що контролюючим органом було встановлено порушення п. 1, п. 2 ст. 215, ст. 203, ст. 216, ст. 228 ЦК України в частині недодержання умов правочинів між вищевказаними суб'єктами господарської діяльності та ТОВ «Простобуд», які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними та відсутністю об'єктів оподаткування податком на прибуток підприємства та податковим на додану вартість. Таким чином, перевіркою встановлено, що операції з оприбуткування, приймання-передачі товарів та надання послуг між ТОВ «Простобуд» та вищевказаними контратентами постачальника не проводилось, та як наслідок у ході перевірки не виявлено факту передачі товарів від продавця до покупця, в зв'язку з його відсутністю за юридичною адресою. Понесені витрати ТОВ «Простобуд» не пов'язані з господарською діяльності підприємства, позивачем недотримано вимог щодо змісту первинних документів (актів наданих послуг), відсутні товарно-транспортні накладні.

Відповідно до п. 5.1. ст. 5 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств» із змінами та доповненнями валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Згідно п. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 «Про оподаткування прибутку підприємств» із змінами та доповненнями (що діяв в період, який часткового охоплений перевіркою) не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

В силу п. 5.9. ст. 5 вищевказаного Закону платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються о складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

Підпунктом 11.3.1. пункту 11.3. ст. 11 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств» із змінами та доповненнями передбачено, що датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:- або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; - або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

Господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (14.1.36. ПК України).

Відповідно до п. 135.2. ст. 135 Податкового кодексу України із змінами та доповненнями (далі по тексту - ПК України) доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II ПК України.

Згідно п. 137.1. ст. 137 ПК України дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар. Дохід від надання послуг та виконання робіт визнається за датою складення акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп. 3.1.1. п. 3.1. ст. 3 ЗУ «Про податок на додану вартість» (що діяв в період, який часткового охоплений перевіркою) об'єктом оподаткування є операції платників податку з: поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.

Згідно п. 185.1 ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

База оподаткування та порядок її визначення передбачений п. 4.1. ст. 4 ЗУ «Про податок на додану вартість» та ст. 188 ПК України.

Відповідно до п. 198.1. ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

В силу п. 198.6. ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. Відповідно до пп.7.4.5. п. 7.4. ст. 7 ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Судом встановлено, що реальність здійснення ТОВ «Простобуд» господарських операцій повною мірою підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами, а саме: договорами про надання послуг актами здачі прийняття-робіт звітами про надані послуги, договорами купівлі-продажу товарів, податковими накладними та видатковими накладними, прибутковими накладними (Т.2 а.с.а.с.54-117, 120-250, Т.3 а.с.1-42).

Відповідач в судовому засіданні не заперечив щодо наявності у позивача усіх, окрім товарно-транспортних накладних, первинних документів по взаємовідносинах з вищевказаними контрагентами.

Що стосується відсутності товарно-транспортних накладних суд вважає, що посилання податкового органу на відсутність у ТОВ «Простобуд» товарно-транспортних накладних, як на підставу для виключення витрат зі складу валових є безпідставні, оскільки Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363 (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначають права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів замовників, з урахуванням того, що товарно-транспортна накладна, не є розрахунковим чи платіжним документом, обов'язковість ведення і зберігання якого передбачена правилами ведення податкового обліку, та яка підтверджує факт понесення суб'єктом господарювання витрат.

При цьому не можуть бути взяті до уваги посилання податкового органу на обов'язкову наявність товарно-транспортних накладних згідно Наказу Міністерства транспорту України та Міністерства статистики України № 488/346 від 29.12.95 р., оскільки вказаний наказ не був зареєстрований Міністерством Юстиції України і відповідно є нечинним згідно п. 3 Указу Президента України від 03.10.1992 року № 493/92 «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади», яким передбачено, що вказані нормативно-правові акти набувають чинності через 10 днів після їх реєстрації, якщо в них не встановлено пізнішого строку надання їм чинності.

Окрім того, за наявності документів, які підтверджують фактичне отримання товариством товарів та використання їх у власній господарській діяльності, ненадання такого документа як ТТН, не може бути єдиною підставою для висновків про відсутність підтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання товару, оскільки відповідною транспортною документацією обов'язково мають бути підтверджені витрати з послуг по перевезенню вантажів, а не послуги з придбання товару. За умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків-покупця, будь-які порушення постачальниками товару правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на валові витрати чи податковий кредит

Що ж стосується аргументів податкового органу про відсутність контрагентів позивача за юридичною адресою, суд приходить до наступного.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» встановлено, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Окрім того, складаючи акти про відсутність по юридичні адресі працівники податкового органу помилилися адресами. Так, згідно акту перевірки та наданого податковим органом заперечення ТОВ «БК АТР Груп» знаходиться за адресою м. Запоріжжя. вул. Пушкіна, 4, проте в акті про відсутність по юридичній адресі (Т.1 а.с.194) працівники податкової міліції зазначають, що дане товариство відсутнє за адресою: м. Київ, вул. Перспективна, 8.

Щодо ТОВ «Будівельно-торгова компанія «Євробуд» та ТОВ «Інтеграл Ай Ті» суб'єктом владних повноважень також допущено розбіжності по юридичних адресах (Т.1 а.с.195). На зауваження представника позивача, що це за розбіжності юридичних адрес, відповідач пояснити не зміг, та не надав жодних письмових спростувань.

Крім того, відповідно до п.п. 2.2.17 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 10.08.2005р. №327, при проведенні виїзних планових перевірок проводиться аналіз фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання, та згідно п.п. 2.3.2 Порядку - у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів.

При чому, приписами п. 2.3.2 зазначеного вище Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства обумовлено, що за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно: висвітлити показники, які відображаються суб'єктом господарювання у податковій та іншій звітності, та фактичні показники, виявлені у ході перевірки на підставі первинних документів податкового та бухгалтерського обліку суб'єкта господарювання у розрізі періодів у грошових одиницях, передбачених звітністю; у разі виявлення розбіжностей чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті нормативно-правових актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків, в якому дане порушення здійснено, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб суб'єкта господарювання щодо встановлених порушень; а також зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення.

В п.п. 2.3.4 п.2.3 розділу 2 Порядку, зазначено, що не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання.

Крім того, що стосується посилань представника позивача на допущення ряду арифметичних помилок та інших розбіжностей які лягли в основу нарахування грошового зобов'язання то такі мали місце, однак представник податкового органу Нагорнюк А.В. (інспектор яка брала участь в проведенні перевірки) в судовому засіданні 22 травня 2013 року пояснила, що такі помилки допущені нею у зв'язку з великим обсягом роботи та значною кількістю опрацьованих первинних документів. Крім того пояснила, що її було притягнуто до дисциплінарної відповідальності за допущені нею в акті перевірки помилки.

В судовому засіданні відповідачем належними та допустимими доказами не доведено факту притягнення до кримінальної відповідальності за порушення податкового законодавства службових осіб позивача та його контрагентів.

У зв'язку з ненаданням суб'єктом владних повноважень належних та допустимих доказів (як наслідок - відсутність їх у матеріалах справи), не заслуговують на увагу аргументи останнього про не підтвердження реальності часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, виробничо-складських приміщень та іншого майна (технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів), які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності.

Відповідно до п.44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (із змінами та доповненнями) зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Виходячи з вимог п. 2 ст. 3 цього ж Закону України бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.95 р., згідно якого первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення

Відповідно до ст.9 даного Закону України встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського обліку, а саме: «Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи». Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Водночас статтею 1 Закону України від 16.07.99 №996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, і тому будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі ст.1 ЗУ від 16.07.1999 р. №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Первинні документи які містяться в матеріалах справи (Т.2 а.с.54-250 Т.3 а.с. 1-42), щодо господарських операцій відповідають вимогам встановленим п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. № 88 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704), відповідно до якого первинні документи (на паперових і машинолічильних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Суд вважає підставними доводи позивача про індивідуальну юридичну відповідальність, зокрема те, що позивач у даному випадку не може нести відповідальності за можливі порушення податкового законодавства його контрагентами за умови належного здійснення ним таких господарських операцій.

Відповідно до вимог ст.. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Ст.627 ЦК України зазначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Доказів визнання укладених між позивачем та його контрагентами правочинів нікчемними у судовому порядку у відповідності до ч.3 ст.228 ЦК України відповідачем суду не надано.

Згідно з ч.2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Разом з тим, з пояснень та письмових доводів наданих в ході судового розгляду справи представниками податкового органу, судом не встановлено порушень ТОВ «Простобуд», що слугували підставою для винесення Мукачівською ОДПІ оскаржуваних податкових повідомлень - рішень.

За таких обставин, на підставі наявних матеріалів справи, які містять належним чином засвідчені копії документів бухгалтерського та податкового обліку позивача, судом встановлено, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, належними та допустимими доказами в розумінні ст. 70 КАС України не доведено правомірності прийняття податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Разом з тим, згідно п. 1 ч. 2 ст. 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

За наведених обставин суд констатує, що права та інтереси позивача порушені та потребують судового захисту, а відтак оскаржені податкові повідомлення-рішення підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

Згідно ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України, а відтак слід присудити понесені позивачем документально підтверджені судові витрати, у вигляді сплати судового збору у розмірі 2294 грн. з Державного бюджету України.

Керуючись статями 9, 11, 70, 71, 86, 94, 160-163 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Простобуд" - задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Мукачівської обєднаної державної податкової інспекції Закарпатської області від 25 лютого 2013 року № 0000012202 , №0000022202.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Простобуд" витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 294 грн. (дві тисячі двісті дев'яносто читири грн.).

Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Апеляційна скарга подається через Закарпатський окружний адміністративний суд з одночасним надсиланням її копії до суду апеляційної інстанції. У випадках, встановлених статтею 167 частиною 4 КАС України десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя М.М. Луцович