Постанова № 31789617, 06.06.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 червня 2013 р. Справа №805/4432/13-а

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 12 год. 05 хв.

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Лазарєва В.В

при секретарі: Беспалько Г.Г.

за участю:

представника позивача Ровицького Ю.С.

представника відповідача Горової А.Н.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Донецьку адміністративну справу за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Слово та діло» до Інспекції державного архітектурно - будівельного контролю у Донецькій області про скасування постанови про накладення штрафу у сфері містобудівної діяльності від 12.03.2013 року № 35 у розмірі 11 470 грн. та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення у сфері містобудівної діяльності, -

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю «Слово та діло» звернулося до суду із позовом до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Донецькій області (далі - Інспекція) в якому просить скасувати постанову відповідача про накладення штрафу у сфері містобудівної діяльності від 12.03.2013 року № 35 у розмірі 11 470 грн. та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 12.03.2013 року Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Донецькій області винесено оскаржувану постанову № 35 про накладення на товариство з обмеженою відповідальністю «Слово та діло» штрафу у розмірі 11 470,00 грн., за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, а саме за невиконання припису № 363 від 21.12.12 щодо допущення посадових осіб Інспекції на об'єкт будівництва за адресою: АДРЕСА_1. Позивач вважає вказану постанову протиправною, оскільки Інспекцією архітектурно- будівельного контролю не було надано товариству з обмеженою відповідальністю «Слово та діло» направлення на проведення позапланової перевірки об'єкта нерухомого майна, до протоколу про правопорушення у сфері містобудівної діяльності не додано доказів на підтвердження того, що саме товариство з обмеженою відповідальністю «Слово та діло» є особою, яка здійснила правопорушення у сфері містобудівної діяльності, оскільки протокол був складений за відсутності директора підприємства.

Також, позивач зазначив, що об'єкт будівництва за адресою: АДРЕСА_1 не належить товариству з обмеженою відповідальністю «Слово та діло», підприємство його не будувало та не має передбаченого законодавством права входити до чужого приміщення. Враховуючи вищеперелічені порушення, що на думку позивача свідчать про незаконність постанови відповідача від 12.03.2013 року № 35 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності у розмірі 11 470,00 грн., позивач звернувся до суду із даним позовом за захистом свої прав.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити. Крім того, представник позивача надав додаткові пояснення в яких зазначив, що у відповідності до п.п. 3 п. 11. Постанови Кабінету Міністрів України від 23 травня 2011 р. № 553, якою затверджений Порядок здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, Інспекція має право видавати обов'язкові для виконання приписи щодо: 1) усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил; 2) зупинення підготовчих та будівельних робіт, які виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт. А тому, представник позивача вважає, що Інспекція видаючи припис № 363 від 21.12.12 щодо допущення посадових осіб на об'єкт будівництва, перевищила свої повноваження.

Представник відповідача заперечувала проти задоволення позову вважаючи, що дії та рішення Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Донецькій області щодо винесення оскаржуваної постанови повністю відповідають вимогам чинного законодавства, про що надала письмові заперечення та докази в їх обґрунтування.

Заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти нього, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, судом встановлено наступне.

07.05.2012р. до Інспекції надійшло звернення мешканців будинку АДРЕСА_1 щодо законності будівництва будівлі поруч з їх будинком (а.с. 61-62).

Аналогічне звернення було направлено мешканцями будинку і до Маріупольської міської ради, у зв'язку з чим остання звернулася до Інспекції із зверненням від 11.05.2012 року № Ко-307-1.4/07-09, в якому просила провести перевірку законності виконання будівельних робіт за вищезазначеною адресою, зазначивши, що рішенням Маріупольської міської ради від 19.06.2007 року № 5/13-2200 товариству з обмеженою відповідальністю «Слово та діло» узгоджено місце розміщення культурно - історичного центру козацтва на земельній ділянці, площею 0,0292 га за адресою: АДРЕСА_1 і затверджено містобудівельне обґрунтування (а.с. 63).

18.06.2012 року до Інспекції надійшов лист Жовтневої районної адміністрації Маріупольської міської ради від 25.05.2012 року № Ко-1646-11-11, яким було повідомлено про те, що земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1, використовують на підставі договорів оренди від 07.10.2010 року № 04.10.196.00135 та від 15.07.2008 року № 04.08.162.00386 товариство з обмеженою відповідальністю «Слово та діло» та приватний підприємець ОСОБА_3 До зазначеного листа додано копії перших аркушів вказаних договорів оренди (а.с. 64-66).

У зв'язку із вищевказаними зверненнями, 21.12.2012р., на підставі направлення від 11.12.2012р. №7/5-09-9908 (а.с. 55), Інспекцією було здійснено вихід на об'єкт будівництва по АДРЕСА_1 з метою проведення позапланової перевірки об'єкту, однак до проведення перевірки посадових осіб Інспекції допущено на було. На підставі чого працівниками Інспекції, у присутності свідка ОСОБА_4, було складено акт від 21.12.2012 року про недопущення посадових осіб інспекції державного архітектурно - будівельного контролю на об'єкти будівництва, підприємства будівельної галузі для виконання покладених на них функцій приватним підприємцем ОСОБА_3 та товариством з обмеженою відповідальністю «Слово та діло» (а.с. 56).

На підставі вищезазначеного акту посадовими особами Інспекції було видано припис № 363 від 21.12.2012 року про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил шляхом допущення посадових осіб Інспекції на об'єкт будівництва по АДРЕСА_1 (а.с. 57).

Примірник даного акту та припису було надіслано позивачу поштою 24.12.2012 року, та вручено представнику позивача 26.12.2012 року, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення із відповідною відміткою про отримання поштового відправлення (а.с. 59).

Припис Інспекції від 21.12.2012 року № 363 позивачем не оскаржувався.

14.02.2013 року заступником начальника Інспекції було видано направлення № 7/5-09-1508 на проведення позапланової перевірки на будівництво та розміщення об'єктів нерухомості по АДРЕСА_1 на підставі звернення мешканців будинку АДРЕСА_1 (а.с. 70).

За результатами позапланової перевірки об'єкту будівництва за адресою АДРЕСА_1, посадовими особами Інспекції встановлено, що ніхто з представників ТОВ «Слово та діло» не зв'язався з посадовими особами Інспекції щодо виконання припису № 363 від 21.12.2012 року відносно допущення посадових осіб Інспекції на об'єкт будівництва, чим порушено ч. 4 ст. 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», про що складено відповідний акт від 15.02.2013р. (а.с. 71).

Вищезазначений акт разом із відповідними додатками було направлено позивачу рекомендованим листом (а.с. 72).

У зв'язку з виявленням порушення вимог у сфері містобудівної діяльності відповідачем було складено протокол від 15.02.2013 року про правопорушення у сфері містобудівної діяльності (а.с. 74).

12.03.2013 року Інспекцією винесено постанову № 35 про накладення штрафу у розмірі 11 470,00 грн. за правопорушення у сфері містобудівної діяльності у розмірі, а саме ч. 4 ст. 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», визнано винним позивача у вчиненні правопорушення передбаченого п. 1. ч. 6 ст. 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» (а.с. 67).

Вищезазначену постанову було направлено поштою позивачу, про що свідчить фіскальний чек та опис вкладення (а.с. 68-69).

Позивач оскаржує вищевказану постанову, як таку, що винесена із порушенням вимог діючого законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому суд, оцінюючи спірне рішення відповідача, виходить з критеріїв оцінки рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, встановлених ч. 3 ст. 2 КАС України, у відповідності до приписів якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Правовідносини у сфері містобудування, що виникли між сторонами регулюються нормами Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності», Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2011 р. № 553 та іншими нормативно-правовими актами.

Так, у відповідності до ч. 2 ст. 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2011 р. № 553 затверджений Порядок здійснення державного архітектурно-будівельного контролю.

У відповідності до п. 7 вказаного Порядку, підставами для проведення позапланової перевірки є:

1) подання суб'єктом містобудування письмової заяви про проведення перевірки об'єкта будівництва або будівельної продукції за його бажанням чи письмової заяви про проведення перевірки щодо дотримання суб'єктом господарювання Ліцензійних умов провадження господарської діяльності, пов'язаної з будівництвом об'єкта архітектури, який за складністю архітектурно-будівельного рішення та (або) інженерного обладнання належить до IV і V категорії складності;

2) необхідність проведення перевірки достовірності даних, наведених у повідомленні та декларації про початок виконання підготовчих робіт, повідомленні та декларації про початок виконання будівельних робіт, декларації про готовність об'єкта до експлуатації, протягом трьох місяців з дня подання зазначених документів;

3) виявлення факту самочинного будівництва об'єкта;

4) перевірка виконання суб'єктом містобудівної діяльності вимог приписів інспекцій;

5) перевірка виконання суб'єктом господарювання вимог інспекції щодо усунення порушень ліцензіатом ліцензійних умов провадження господарської діяльності, пов'язаної з будівництвом об'єкта архітектури, який за складністю архітектурно-будівельного рішення та (або) інженерного обладнання належить до IV і V категорії складності;

6) звернення фізичних чи юридичних осіб про порушення суб'єктом містобудування вимог містобудівного законодавства;

7) вимога правоохоронних органів про проведення перевірки.

Приймаючи до уваги наведене, суд вважає звернення мешканців будинку АДРЕСА_1 щодо законності будівництва будівлі поруч з їх будинком, а також звернення Маріупольської міської ради щодо проведення перевірки законності виконання будівельних робіт за вищезазначеною адресою є обґрунтованою підставою для проведення Інспекцією позапланової перевірки позивача.

У відповідності до ст. 1 Закону «Про регулювання містобудівної діяльності» правопорушеннями у сфері містобудівної діяльності є протиправні діяння (дії чи бездіяльність) суб'єктів містобудування - юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених законодавством, будівельними нормами, державними стандартами і правилами.

Згідно із ч. 4 ст. 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час перевірки мають право безперешкодного доступу до місць будівництва об'єктів та до об'єктів, що підлягають обов'язковому обстеженню.

Також, посадові особи Інспекції мають право видавати обов'язкові для виконання приписи щодо: а) усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил; б) зупинення підготовчих та будівельних робіт, які не відповідають вимогам законодавства, зокрема будівельних норм, містобудівним умовам та обмеженням, затвердженому проекту або будівельному паспорту забудови земельної ділянки, виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт (п. 3 ч. 4 ст. 41).

Згідно із п. 14 Порядку, суб'єкт містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, зобов'язаний: допускати посадових осіб інспекції до проведення перевірки за умови дотримання порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю; виконувати вимоги інспекції щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності; подавати документи, пояснення, довідки, відомості, матеріали з питань, що виникають під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю.

Відповідно до п. 17 Порядку, у разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, крім акта перевірки, складається протокол разом з приписом усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил або приписом про зупинення підготовчих та будівельних робіт, які виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт.

Як вже було зазначено вище, Інспекцією було видано припис № 363 від 21.12.2012 року із вимогою до позивача щодо усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил шляхом допущення посадових осіб Інспекції на об'єкт будівництва по АДРЕСА_1 (а.с. 57).

Отже, приймаючи до уваги встановлені обставини, що свідчать про вчинення позивачем протиправних діянь (дії чи бездіяльність) в частині не допуску посадових осіб до місця будівництва об'єкту, що призвело до невиконання або неналежного виконання установлених законодавством вимог, суд вважає припис Інспекції № 363 від 21.12.2012 таким, що виданий на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України, що регулюють спірні правовідносини.

Згідно із ч. 2 ст. 4 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» суб'єктами містобудування є органи виконавчої влади, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи.

У відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» замовник - фізична або юридична особа, яка має намір щодо забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву.

Приписами статті 1 Закону України «Про архітектурну діяльність» встановлено, що замовник це фізична або юридична особа, яка має у власності або у користуванні земельну ділянку, подала у встановленому законодавством порядку заяву (клопотання) щодо її забудови для здійснення будівництва або зміни (у тому числі шляхом знесення) об'єкта містобудування.

Згідно договору про оренду земельної ділянки від 07.10.2010 року № 04.10.196.00135 (а.с. 65) Маріупольська міська рада (орендодавець), на підставі рішення від 23.02.2010 року, надала ТОВ «Слово та діло» (орендар) у строкове користування земельну ділянку по АДРЕСА_1. Договір укладено терміном на 10 років до 2020 року.

Також, той факт, що земельна ділянка по АДРЕСА_1 перебуває у користуванні підтверджується повідомленням Жовтневої районної адміністрації від 11.05.2012 р. (а.с. 63) та виконавчого комітету Маріупольської міської ради від 25.05.2012 р. (а.с. 64).

Окрім того, у листі Жовтневої районної адміністрації Маріупольської міської ради від 11.05.2012 р. (а.с. 63) повідомляється, що рішенням Маріупольської міської ради від 19.06.2007р. № 5/13-2200 товариству з обмеженою відповідальністю «Слово та діло» погоджено місця розміщення культурно-історичного центру козацтва саме на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 та затверджено містобудівне обґрунтування.

Отже, твердження позивача про те, що ТОВ «Слово та діло» не має жодного відношення до будівництва об'єкту, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 є хибними і такими, що не заслуговують на увагу, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, позивач у спірних правовідносинах виступає як суб'єкт містобудування. Більш того, в судовому засіданні 28.05.2013 р. представник позивача підтвердив той факт, що ТОВ «Слово та діло» є замовником об'єкту будівництва на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1.

Таким чином, з урахуванням того, що земельна ділянка за адресою АДРЕСА_1 знаходиться у користуванні ТОВ «Слово та діло» для розміщення культурно-історичного центру із затвердженим містобудівним обґрунтуванням, суд дійшов висновку, що Інспекція мала всі законні підстави для видання припису № 363 від 21.12.2012 у відношенні позивача щодо допуску посадових осіб Інспекції на об'єкт будівництва.

У відповідності до ч. 3 ст. 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» орган державного архітектурно-будівельного контролю розглядає відповідно до закону справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

Згідно із ч. 1 ст. 4 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» порядок накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 6 квітня 1995 р. № 244 затверджено Порядок накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

У відповідності до п. 4 вказаного Порядку підставою для розгляду справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності є відповідний протокол, складений посадовою особою інспекції за результатами перевірки. Разом з протоколом складається припис. Припис складається у двох примірниках. Перший примірник припису вручається під розписку керівнику або уповноваженому представнику суб'єкта містобудування. Другий примірник залишається в матеріалах справи.

Судом встановлено, що припис № 363 від 21.12.2012 отримано позивачем 26.12.2012 року, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення із відповідною відміткою про отримання поштового відправлення (а.с. 59). Граничний термін виконання припису до 21.01.2013р.

Станом на 15.02.2013р. ТОВ «Слово та діло» не здійснило жодної дії на виконання вказаного припису, чим порушено ч. 4 ст. 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», про що складено відповідний акт від 15.02.2013р. (а.с. 71).

У зв'язку із виявленими порушеннями з боку позивача посадовою особою інспекції складено протокол від 15.02.13 про правопорушення у сфері містобудівної діяльності (а.с. 74).

Відповідальність юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (суб'єктів містобудування) за правопорушення у сфері містобудівної діяльності встановлюється Законом України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності».

У відповідності до ст. 1 вказаного Закону правопорушеннями у сфері містобудівної діяльності є протиправні діяння (дії чи бездіяльність) суб'єктів містобудування - юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених законодавством, будівельними нормами, державними стандартами і правилами.

Вчинення суб'єктами містобудування правопорушень у сфері містобудівної діяльності тягне за собою відповідальність, передбачену цим та іншими законами України.

У відповідності до п. 1 ч. 6 ст. 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» суб'єкти містобудування, суб'єкти містобудування несуть відповідальність у вигляді штрафу, зокрема, за невиконання приписів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю, щодо усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил - у розмірі десяти мінімальних заробітних плат.

З урахування того, що позивач із дати отримання вказаного припису не здійснив жодної дії на його виконання, чим вчинив порушенням п. 1 ч. 6 ст. 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності», суд вважає постанову Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Донецькій області від 12.03.2013 року № 35 про накладення на ТОВ «Слово та діло» штрафу у розмірі 11 470,00 грн. за невиконання припису, обґрунтованою і такою, що винесена у відповідності до вимог чинного законодавства.

Згідно із ст.ст. 71, 86 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Слово та діло» до Інспекції державного архітектурно - будівельного контролю у Донецькій області про скасування постанови про накладення штрафу у сфері містобудівної діяльності від 12.03.2013 року № 35 у розмірі 11 470 грн. та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення у сфері містобудівної діяльності є необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 11, 112, 159, 160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «Слово та діло» до Інспекції державного архітектурно - будівельного контролю у Донецькій області про скасування постанови про накладення штрафу у сфері містобудівної діяльності від 12.03.2013 року № 35 у розмірі 11 470 грн. та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення у сфері містобудівної діяльності - відмовити повністю.

Постанова прийнята у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини 06 червня 2013 року.

Постанова виготовлена у повному обсязі 11 червня 2013 року.

Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 КАС України, і може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд у порядку, визначеному статтею 186 КАС України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Лазарєв В.В.