Рішення № 31788859, 05.06.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/7032/13 05.06.13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БКПБ «Цембуд»

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «Ресурс Трейд Груп»

2) Приватного акціонерного товариства "Радикал Банк"

про визнання недійсним договору

Суддя Сташків Р.Б.

Представники сторін:

від позивача - Копилова Л.С. - представник за довіреністю

від відповідача-1 - не з'явився

від відповідача-2 - Гаркавенко С.Д. - представник за довіреністю

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про визнання недійсним договору відступлення права вимоги № 01/2012 від 22.12.2012, укладеного між відповідачами.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.04.2013 порушено провадження у справі № 910/7032/13 та призначено розгляд справи на 13.05.2013.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.05.2013 розгляд справи відкладено до 05.06.2013.

В судовому засіданні 05.06.2013 представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Просив суд позов задовольнити. Вимоги позивача мотивовані тим, що укладений договір відступлення права вимоги № 01/2012 від 22.12.2012, згідно якого відповідач-2, як первісний кредитор, відступив на користь відповідача-1, як нового кредитора, всі права вимоги до позивача, як боржника, за кредитним договором № КЛ-159/908 від 16.04.2010 та договором застави рухомого майна (обладнання) № 159/1-980 від 16.04.2010, - є удаваним правочином, вчиненим з метою приховати інший правочин, а саме договір факторингу, який в дійсності укладено між сторонами. Також, оскільки оспорюваний правочин було укладено до закінчення строку дії кредитного договору № КЛ-159/908 від 16.04.2010, таким чином, відповідач-1 набув права нового кредитора за кредитним договором № КЛ-159/908 від 16.04.2010, не маючи на те підстав, адже він не є фінансовою установою, яка може надавати відповідні банківські послуги з надання фінансового кредиту. Також, позивач наголошував на тому, що згідно пункту 7.6 кредитного договору № КЛ-159/908 від 16.04.2010 сторонами було узгоджено, що відступлення права вимоги відповідачем-2 (як кредитодавцем) іншій особі, за зобов'язаннями позивача можливе лише за письмової згоди позичальника, тобто позивача. А оскільки письмової згоди позивача на відступлення права вимоги за кредитним договором № КЛ-159/908 від 16.04.2010 отримано відповідачем-2 не було, а тому укладений між відповідачами договір відступлення права вимоги № 01/2012 від 22.12.2012 - є недійсним в силу ч. 1 статті 235, ст. 203, ст. 215 Цивільного кодексу України.

Відповідач-1 в судові засідання по справі представників не направляв, про причин неявки представників суд не повідомляв. Про розгляд справи був повідомлений належним чином за належною адресою місцезнаходження, через канцелярію суду заяв та клопотань - не подавав. Також, суд наголошує на тому, що відповідач-1 не був позбавлений можливості надати витребувані судом документи та пояснення по справі шляхом їх подання через канцелярію суду або їх направленням на адресу суду поштовим відправленням, про що зазначалось в ухвалах суду.

Представник відповідача-2 в судовому засіданні 05.06.2013 проти позову заперечував, просив суд у задоволенні позову відмовити. У письмовому відзиві на позов відповідач-2 в обгрунтування заперечень посилався на те, що оспорюваний правочин укладено сторонами на правомірних підставах, від не суперечив вимогам закону, не є удаваним і не містить в собі ознак договору факторину, адже в силу приписів ст. 1077 Цивільного кодексу України договір факторингу спрямований на фінансування однією стороною іншої шляхом передачі в її розпорядження певної суми грошових коштів за плату, проте договір відступлення права вимоги № 01/2012 від 22.12.2012 не містить в собі вказаних умов. Також, відповідач-2 у письмовому відзиві додатково наголошував на тому, що позивачу було відомо про укладення оспорюваного правочину, оскільки ним було передано новому кредитору (відповідачу-1) в погашення наявного боргу певне майно (навантажувач). Наведені обставини, на думку відповідача-2, є підставами для відмови у задоволенні позову.

Справа розглядається в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представника позивача та відповідача, дослідивши відповідність наявних у справі копій документів їх оригіналам, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва

ВСТАНОВИВ:

14.04.2008 між Харківським акціонерним комерційним Земельним банком, як банком, та позивачем - ТОВ «БКПБ «Цембуд», як позичальником, було укладено кредитний договір № 2419/1-908, відповідно до умов якого банк зобов'язався надати позичальнику кредит, а позичальник зобов'язався використати кредит на придбання фронтального навантажувача марки XG955II-L, що купується згідно договору № 03/22 від 03.04.2008, своєчасно та у повному обсязі виплачувати банку проценти за користування кредитом та своєчасно повернути кредит банку (п. 1.1, 1,5), розмір кредиту складає 472 500,00 грн. (п. 1.2), кінцевий термін повернення заборгованості - до 13.12.2009 (в редакції додаткової угоди № 3 від 10.04.2009) на умовах, визначених цим договором (п. 1.4).

29.12.2008 між Харківським акціонерним комерційним Земельним банком, як банком, та позивачем - ТОВ «БКПБ «Цембуд», як позичальником, було укладено кредитний договір № 2419/2-908, відповідно до умов якого банк зобов'язався надати позичальнику кредит, а позичальник зобов'язався використати кредит на придбання поповнення обігових коштів, своєчасно та у повному обсязі виплачувати банку проценти за користування кредитом та своєчасно повернути кредит банку (п. 1.1, 1,5), розмір кредиту складає 55 000,00 грн. (п. 1.2), кінцевий термін повернення заборгованості - до 28.12.2009 на умовах, визначених цим договором (п. 1.4).

Відповідно до листа від 16.04.2008 адресованого позивачу ПАТ «Зембанк», останній, як правонаступник Харківського акціонерного комерційного Земельного банку, повідомив позивача про те, що Національним банком України прийнято рішення про відкликання ліцензії та відкриття ліквідаційної процедури, у зв'язку з чим ПАТ «Зембанк» укладено договір про передачу кредитного зобов'язання позивача на користь ПАТ «Радикал Банк».

Також, позивач у позові наголошував на тому, що для належного оформлення зобов'язання позивача щодо сплати непогашеної суми кредиту за кредитним договором № 2419/1-908 від 14.04.2008 та № 2419/2-908 від 29.12.2008, між відповідачем-2 - ПАТ «Радикал Банк», як кредитодавцем, та позивачем - ТОВ «БКПБ «Цембуд», як позичальником, було укладено кредитний договір № КЛ-159/908 від 16.04.2010.

Відповідно до умов кредитного договору № КЛ-159/908 від 16.04.2010 сторонами узгоджено, що кредитодавець відкриває позичальнику відновлювальну відкличну кредитну лінію та в її межах надає у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти загалом на суму 455 802грн. (п. 1.1, 1.1.1.), термін остаточного повернення кредиту - 15.04.2013 (п. 1.1.2), забезпеченість виконання зобов'язання за цим договором забезпечується заставою рухомого майна, а саме: навантажувача фронтального марки XG955II-L, 2007 р.в., заводський номер № 955 L071024, двигун № С307005314, реєстраційний № 44433АА, який належить заставодавцю на підставі свідоцтва про реєстрацію машини серії АБ № 555129, виданого Інспекцією Держтехнагляду м.Києва 12.05.2008 (п.п. 1.3.1.1, п. 1.3.1).

Відповідно до пункту 7.6 кредитного договору № КЛ-159/908 від 16.04.2010, відступлення права вимоги кредитодавцем (відповідачем-2) іншій особі, за зобов'язаннями позичальника по цьому договору, можливе лише за письмової згоди позичальника (позивача).

16.04.2010 між відповідачем-2 ПАТ «Радикал Банк», як заставодержателем, та позивачем- ТОВ «БКПБ «Цембуд», як заставодавцем, укладено договір застави рухомого майна (обладнання) № DZ-159/1-908, відповідно до умов якого заставою за цим договором забезпечено вимоги заставодержателя за кредитним договором № КЛ-159/908 від 16.04.2010 в межах кредитної лінії в розмірі 510000,00 грн. (п.1.1), в забезпечення кредитного договору в заставу за цим договором заставодавець передає належне йому на праві власності рухоме майно: навантажувач фронтальний марки XG955II-L, 2007 р.в., заводський номер № 955 L071024, двигун № С307005314, реєстраційний № 44433АА, який належить заставодавцю на підставі свідоцтва про реєстрацію машини серії АБ № 555129, виданого Інспекцією Держтехнагляду м.Києва 12.05.2008 (п.п. 1.2.1 п. 1.2).

22.03.2012 між відповідачем-2 - ПАТ «Радикал-Банк», як первісним кредитором, та відповідачем-1 - ТОВ «Ресурс Трейд Груп», як новим кредитором, було укладено договір відступлення права вимоги № 01/2012 (далі - договір № 01/2012 від 22.03.2012), відповідно до умов якого первісний кредитор (відповідач-2) зобов'язався передати, а новий кредитор (відповідач-1) зобов'язався прийняти всі права вимоги за Кредитним договором № КЛ-159/908 від 16.04.2010 на відкриття відновлювальної кредитної ліні, укладеного 16.04.2010 між первісним кредитором і позивачем (п. 1.1.1), Договором застави рухомого майна (обладнання) № DZ-159/1-908 від 16.04.2010, укладеним між первісним кредитором і позивачем в якості забезпечення виконання зобов'язань, що випливають з кредитного договору (п.1.2); після здійснення новим кредитором первісному кредитору повної оплати за право вимоги в розмірі та у строки, визначені п.3.1-3.3 даного договору, первісний кредитор передає, а новий кредитор приймає всі права вимоги за договорами, вказаними у п. 1.1.1 та п. 1.1.2 цього договору та дійсними на дату такої передачі, в тому числі до нового кредитора переходить право на звернення стягнення за договором застави (п. 1.2).

Також, позивачем до матеріалів справи надано копії наступних документів:

- лист - повідомлення про відступлення права вимоги від 16.08.2012 № 18-00/02-1531, відповідно до якого відповідач-1 повідомив позивача про те, що 22.03.2012 між відповідачем-2 - ПАТ «Радикал-Банк», як первісним кредитором, та відповідачем-1 - ТОВ «Ресурс Трейд Груп», як новим кредитором, було укладено договір № 01/2012 від 22.03.2012), відповідно до умов якого первісний кредитор (відповідач-2) передав, а новий кредитор (відповідач-1) прийняв всі права вимоги за Кредитним договором № КЛ-159/908 від 16.04.2010 на відкриття відновлювальної кредитної ліні, укладеного 16.04.2010 між первісним кредитором і позивачем, а також всі права вимоги і за Договором застави рухомого майна (обладнання) № DZ-159/1-908 від 16.04.2010;

- лист - вимога відповідача-2 № 26/03 від 26.03.2013, адресований позивачу, в якому відповідач - 2, посилаючись на набуття ним всіх прав вимоги за Кредитним договором № КЛ-159/908 від 16.04.2010 на відкриття відновлювальної кредитної ліні, укладеного 16.04.2010 між первісним кредитором і позивачем, а також всі права вимоги і за Договором застави рухомого майна (обладнання) № DZ-159/1-908 від 16.04.2010, вимагав сплати кредитну заборгованість в сумі 664 785,00 грн.

Позивач, посилаючись на те, що договір № 01/2012 від 22.03.2012 - є удаваним правочином, вчиненим з метою приховати інший правочин, а саме договір факторингу, а також на те, що згідно пункту 7.6 кредитного договору № КЛ-159/908 від 16.04.2010 сторонами було узгоджено, що відступлення права вимоги відповідачем-2 (як кредитодавцем) іншій особі, за зобов'язаннями позивача можливе лише за письмової згоди позичальника, тобто позивача, якої він не надавав, що суперечить вимогам закону, а тому просив суд визнати недійсним оспорюваний правочин на підставі ст.ст. 203. 215 Цивільного кодексу України.

Стаття 202 Цивільного кодексу України встановлює, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1-3, 5,6 ст. 203 Цивільного кодексу України.

Вимогами статті 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 року N 18-рп/2004 поняття "охоронюваний законом інтерес" що вживається в законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Позивач, в обґрунтування вимог про недійсність оспорюваного договору № 02 від 14.10.2009 посилається на те, що вказаний договір не відповідає договірній конструкції факторингу.

Поняття договору факторингу визначено частиною 1 статті 1077 Цивільного кодексу України, відповідно до якої за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.

У цьому випадку права грошової вимоги до боржника переходять до фактора з метою забезпечення виконання зобов'язань клієнта перед фактором (забезпечувальне відступлення).

Крім того, відповідно до статті 350 Господарського кодексу України, банк має право укласти договір факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги), за яким він передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони за плату, а друга сторона відступає або зобов'язується відступити банку своє право грошової вимоги до третьої особи.

Загальні умови та порядок здійснення факторингових операцій визначаються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими законодавчими актами.

Статтею 512 Цивільного кодексу України визначено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

При цьому чинне законодавство не вимагає від сторін узгодити умови щодо відплатності уступки права вимоги (здійснення оплати за уступку), виконання будь-якого зустрічного зобов'язання (наприклад, надання грошових коштів, передати майно тощо), вимог щодо самого права вимоги (тобто це може бути будь-яке право вимоги, в тому числі вимога передати майно, здійснити дії тощо).

Виходячи зі змісту статті 1077 Цивільного кодексу України, за наведеним у цій нормі визначенням договору факторингу, цей договір спрямований на фінансування однією стороною іншої сторони шляхом передачі в її розпорядження певної суми грошових коштів, за умови відступлення іншою стороною свого права грошової вимоги. Зазначена послуга за договором факторингу надається фактором клієнту за плату, розмір якої визначається договором. При цьому сама грошова вимога, передана клієнтом фактору, не може розглядатись як плата за надану останнім фінансову послугу.

Таким чином, у випадку правової конструкції договору факторингу має місце двостороннє зобов'язання сторін (з однієї сторони - надання грошових коштів у розпорядження, а з другої сторони - відступлення права грошової вимоги та здійснення оплати). У той же час, правова конструкція заміни кредитора у зобов'язанні (цесії), наявності будь-якого зустрічного зобов'язання, як то надання грошових коштів, сплати винагороди за відступлення права вимоги тощо, не передбачає.

Крім того, чинне законодавство України висуває ряд додаткових умов, які повинні бути дотримані сторонами при укладенні договору факторингу.

Відповідно до ч. 1 ст. 1078 Цивільного кодексу України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Таким чином, предметом договору факторингу може бути тільки грошова вимога.

Згідно з частиною 3 статті 1079 ЦК України, фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Отже, відповідно до вимог статей 1077, 1079 Цивільного кодексу України та статей 4, 5, 7 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" фактор, на момент укладення договору факторингу, повинен мати статус фінансової установи та отримати дозвіл на надання фінансової послуги факторингу.

Статтею 235 Цивільного кодексу України визначено, що удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Судом встановлено, що позивачем не надано належних та допустимих доказів в розумінні ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України того, що воля сторін в правочині - договорі відступлення права вимоги № 01/2012 від 22.03.2012, який позивач вважає удаваним, була спрямована саме на встановлення інших цивільно-правових відносин (зокрема факторингу), ніж ті, які передбачені правочином (заміна кредитора у зобов'язанні), як не було і доведеного того, що оспорюваний договір укладений з такою метою і не доведено, що саме вказаний договір приховує укладений правочин факторингу.

Також, суд враховує і те, що договір відступлення права вимоги № 01/2012 від 22.03.2012 не має ознак удаваного правочину, зокрема щодо розбіжностей між волею сторін та зовнішнім виявом вказаного договору, і станом на момент вирішення спору суду не надано доказів навмисних дій його учасників, які б мали за мету одержання усіма його учасниками (відповідачем-1 та відповідачем-2) або одним із них певної користі. До того ж, позивач, який виступає у якості боржника по вказаному договору відступлення права вимоги № 01/2012 від 22.03.2012, у відповідності до вимог ст. 518 Цивільного кодексу України наділений правами пред'явлення своїх заперечень проти нового кредитора у зобов'язанні, а також користуватися іншими правами, наданими йому чинним законодавством для захисту своїх прав.

Суд, враховуючи викладене, дійшов висновку, що за договором відступлення права вимоги № 01/2012 від 22.03.2012 у відповідача -1 та відповідача-2 виникли права і обов'язки, виходячи саме з правовідносин щодо заміни кредитора у зобов'язанні внаслідок передання ним свої прав іншій особі за правочином, які регулюються саме ст. 509- 519 Цивільного кодексу України.

Статтею 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Пунктом 1 статті 512 Цивільного кодексу України встановлено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ч. 1 статті 513 Цивільного кодексу України, правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Статтею 514 Цивільного кодексу України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 516 Цивільного кодексу України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З урахуванням викладеного, судом встановлено, що згідно пункту 7.6 кредитного договору № КЛ-159/908 від 16.04.2010 сторонами було узгоджено, що відступлення права вимоги відповідачем-2 (як кредитодавцем) іншій особі, за зобов'язаннями позивача можливе лише за письмової згоди позичальника, тобто позивача. Проте, станом на момент укладення оспорюваного правочину письмової згоди позивача на відступлення права вимоги за кредитним договором № КЛ-159/908 від 16.04.2010 відповідачем-2 отримано не було, позивач такої згоди - не надавав і суду станом на момент вирішення спору не подано належних і допустимих доказів в розумінні ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України надання позивачем вказаної письмової згоди.

Посилання відповідача-2 у письмових запереченнях на позов як на підставу відмови у його задоволенні на те, що позивач був обізнаний про наявність оспорюваного правочину - судом відхиляється як безпідставне та необґрунтоване та таке, що суперечить дійсним обставинам справи, адже пунктом 7.6 кредитного договору № КЛ-159/908 від 16.04.2010, укладеного між позивачем та відповідачем-2, між сторонами узгоджено необхідність отримання письмову згоди позивача на заміну кредитора у зобов'язанні, а обізнаність позивача про даний договір не є доказом його схвалення позивачем у встановленому законом порядку або надання відповідної згоди на заміну кредитора у зобов'язанні.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що укладений між відповідачами договір відступлення права вимоги № 01/2012 від 22.03.2012, на момент його укладення суперечив вимогам закону, а саме ст. 516 Цивільного кодексу України, оскільки згоди позивача на заміну кредитора у зобов'язанні - отримано не було, необхідність отримання письмової згоди позивача на заміну боржника у зобов'язанні чітко визначена п. 7.6 кредитного договору № КЛ-159/908 від 16.04.2010, а тому оспорюваний договір порушує права та охоронювані законом інтереси позивача, як боржника за кредитним договором, і в силу приписів ст. 203, 251 Цивільного кодексу України - є недійсним.

Таким чином, позовна вимога позивача про визнання недійсним договору відступлення права вимоги № 01/2012 від 22.03.2012 - є законною, обґрунтованою, доведеною належними і допустимими доказами, а тому підлягає задоволенню.

Судовий збір за вимогу немайнового характеру покладається судом пропорційно на відповідачів.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати недійсним договір відступлення права вимоги № 01/2012 від 22.03.2012, укладений між Приватним акціонерним товариством «Радикал-Банк», як первісним кредитором, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ресурс Трейд Груп», як новим кредитором.

3. Стягнути з Приватного акціонерним товариством «Радикал-Банк» (код ЄДРПОУ 36964568, місцезнаходження: 08130 Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Петропавлівська Борщагівка, вул.. Леніна, 2-б) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БКПБ «Цембуд» (код ЄДРПОУ 35210922; місцезнаходження: 01030 м.Київ, вул. Чапаєва, буд. 10) судовий збір в розмірі 573 (п'ятсот сімдесят три) грн. 50 коп.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ресурс Трейд Груп» (код ЄДРПОУ 36538525, місцезнаходження: 03058 м. Київ, вул.. Борщагівська, буд. 210, кв. 81) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БКПБ «Цембуд» (код ЄДРПОУ 35210922; місцезнаходження: 01030 м.Київ, вул.. Чапаєва, буд. 10) судовий збір в розмірі 573 (п'ятсот сімдесят три) грн. 50 коп.

5. Видати накази у відповідності до статті 116 Господарського процесуального кодексу України.

6. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Р.Б. Сташків

дата підписання рішення - 10.06.2013