Рішення № 31788847, 12.06.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/10117/13 12.06.13

За позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву

до Фізичної особи - підприємця Дрищ Сергія Миколайовича

про стягнення 6078,98 грн.

Суддя Пукшин Л.Г.

Представники сторін:

від позивачаГнатюк О.В. - представник за довіреністю № 53 від 01.10.2012;від відповідача не з'явився

В судовому засіданні 12.06.13. в порядку ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Обставини справи:

На розгляд Господарського суду м. Києва передані позовні Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву (далі - РВФДМУ) до Фізичної особи - підприємця Дрищ Сергія Миколайовича про стягнення заборгованості за договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 05.11.09 № 4551.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що між РВФДМУ та відповідачем було укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 4551 від 05.11.09 р., відповідно до умов якого відповідач прийняв в строкове платне користування державне нерухоме майно, площею 140,0 кв.м, розміщене за адресою: м. Київ, Повітрофлотський просп. 31, частина нежитлового приміщення на 1-му поверсі будівлі корпусу актового залу. З позовної заяви вбачається, що відповідач неналежно виконував свої обов'язки в частині внесення орендної плати за вказаним договором, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість за лютий 2013 року в розмірі 5 299,45 грн. основного боргу, 779,58 грн. - пені.

Ухвалою суду від 30.05.13 порушено провадження у справі № 910/10117/13 та призначено до розгляду в судовому засіданні на 12.06.13.

У судове засідання 12.06.13 представник позивача з'явився, надав пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.05.13 було надіслано на адресу відповідача, зазначену в позовній заяві - 03151 м. Київ, вул. Донецька, 35, кв. 101 та у довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що надана позивачем, отже відповідач не реалізував своє процесуальне право на участь в судовому засіданні господарського суду.

При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

05 листопада 2009 між Фізичною особою - підприємцем Дрищ Сергієм Миколайовичем (орендар) та Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву (орендодавець) був укладений договір оренди № 4551 нерухомого майна, що належить до державної власності, відповідно до умов якого орендар прийняв у строкове платне користування державне нерухоме майно площею 140,0 кв.м, розміщене за адресою: м. Київ, Повітрофлотський просп. 31, частина нежитлового приміщення на 1-му поверсі будівлі корпусу актового залу, що перебуває на балансі Київського національного університету будівництва і архітектури, з метою розміщення салону-магазину з продажу освітлювальних приладів.

Відповідно до п.2.1 договору орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та ата приймання-передачі майна.

05.11.09 на виконання умов договору між сторонами було підписано акт приймання-передачі нерухомого майна площею 140,0 кв.м, що розміщене за адресою: м. Київ, Повітрофлотський пр., 31.

Відповідно до п. 3.1 Договору орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку - лютий 2009 р. - 13 857,87 грн.

В пункті 3.3. Договору сторони визначили, що орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Відповідно до п.3.6 договору перерахування здійснюється орендарем до 10 числа місяця, наступного за звітним, з урахуванням щомісячного індексу інфляції таким чином: 50% орендної плати - до державного бюджету, 50 % орендної плати перераховується на розрахунковий рахунок балансоутримувача.

Пунктом 5.3 Договору визначено обов'язок орендаря своєчасно та у повному обсязі сплачувати орендну плату.

28 лютого 2012 року сторони внесли зміни до договору в частині розміру орендних, а саме відповідно до п.3.1 договору в новій редакції орендна плата становить без ПДВ 18446,40 грн. Крім того, відповідно до п. 4 Договору № 4551/01 про внесення змін до договору оренди нерухомого майна № 4551 від 05.11.09 договір оренди було продовжено на 2 роки, до 05.11.13 включно.

28 лютого 2013 року орендар передав орендодавцеві за актом повернення нерухомого майна об'єкт оренди, крім того, 01 березня 2013 року сторони підписали договір № 4551/02 про припинення договору оренди № 4551 від 05.11.09, відповідно до умов якого чинність договору оренди № 4551 було достроково припинено за взаємною згодою сторін з 28 лютого 2013 року.

Позивач вказує, що відповідач в порушення взятого на себе грошового зобов'язання зі сплати орендних платежів належним чином не виконав, у зв'язку із чим за лютий 2013 року за ним утворилась заборгованість з орендної плати в розмірі 5 299,45 грн.

Судом встановлено, що між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України та Глави 30 Господарського кодексу України та Законом України "Про оренду державного та комунального майна".

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно із ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Матеріалами справи (акт приймання-передачі в оренду нерухомого майна від 05.11.09, акт повернення нерухомого майна від 28.02.13) підтверджується факт передачі нерухомого майна в оренду, користування ним відповідачем у спірний період та існування за відповідачем станом на момент звернення позивача до суду заборгованості зі сплати орендної плати у розмірі 5299,45 грн., яка утворилась за лютий 2013 р. у зв'язку із неналежним виконанням зобов'язання зі сплати орендних платежів.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Частинами 1, 4 ст. 286 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, враховуючи приписи п.3.6 Договору оренди строк виконання грошового зобов'язання відповідача по сплаті орендних платежів за Договором на момент розгляду справи настав.

Позивач звертався до відповідача листом від 28.03.13 № 30-05/3609 з вимогою про погашення існуючої заборгованості.

Доказів сплати вказаної заборгованості зі сплати орендних платежів відповідачем суду не надано.

Частиною 3 ст. 285 Господарського кодексу України визначено, що одним із основних обов'язків орендаря є внесення орендної плати своєчасно і в повному обсязі.

Згідно із ч.1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Таким чином, обов'язок доказування законодавчо покладено на сторони.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті орендних платежів у розмірі 5299,45 грн., яка утворилась за лютий 2013 р. на підставі договору та настання строку виконання такого зобов'язання.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 779,58 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання по сплаті орендних платежів.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 224 Господарського процесуального кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 3.7. Договору сторони погодили, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ч.6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Враховуючи вищевикладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в розмірі 779,58 грн., що відповідає обґрунтованому розрахунку позивача, з яким погоджується суд.

За таких обставин, позовні вимоги є правомірними та обґрунтованими, а тому задовольняються в повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Дрищ Сергія Миколайовича (03151 м. Київ, вул. Донецька, 35, кв. 101; ідентифікаційний номер 2200323258) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем в процесі виконання рішення, до Державного бюджету України (одержувач - УДКСУ у Шевченківському районі м. Києва, код одержувача 37995466, банк одержувача - ГУ ДКСУ в м. Києві, р/р 31112093700011, МФО 820019, КЕКД 22080200, назва - плата за оренду майна бюджетних установ) суму основної заборгованості в розмірі 5 299 (п'ять тисяч двісті дев'яноста дев'ять) грн. 45 коп., пеню в розмірі 779 (сімсот сімдесят дев'ять) грн. 58 коп.

3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Дрищ Сергія Миколайовича (03151 м. Київ, вул. Донецька, 35, кв. 101; ідентифікаційний номер 2200323258) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем в процесі виконання рішення, на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву (01032 м. Київ, бульв. Т.Шевченка, 50-Г, ідентифікаційний код 19030825, банк одержувача ГУ ДКСУ у м. Києві, МФО 820019, р/р 35219022000034) судовий збір в сумі 1 720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп.

4. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 13.06.2013 р.

Суддя Пукшин Л.Г.