Рішення № 31788764, 30.05.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

30.05.2013р. Справа № 905/3226/13

Господарський суд Донецької області у складі судді Макарової Ю.В., при секретарі судового засідання Гречух В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні господарського суду справу за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Крок Г.Т.», м. Запоріжжя

до відповідача: Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія», м.Донецьк,

про: стягнення 570 351грн. 36коп.

За участю представників сторін

від позивача: Грибова І.В. (за договором №4/13 від 29.01.2013р.);

від відповідача: Герасимова Н.О. (за довіреністю №9/60 від 11.12.2012р.)

СУТЬ СПОРУ

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Крок Г.Т.», м.Запоріжжя, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія», м.Донецьк про стягнення 570351грн. 36коп., яка складається з суми основного боргу у розмірі 544586грн. 72коп., суми інфляційних втрат у розмірі 5157грн. 77коп. та 3% річних у розмірі 20606грн. 87коп.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором про закупівлю товарів за державні кошти № 1389 від 30.08.2011р. щодо своєчасної та повної оплати поставленого товару.

28.05.2013р. представник позивача через канцелярію суду надав документи, витребувані ухвалою суду від 13.05.2013р.

30.05.2013р. представник відповідача надав відзив на позовну заяву, яким визнав позовні вимоги в частині суми основного боргу у розмірі 544586,72грн., в частині стягнення суми інфляції, 3 % річних, витрат за послуги адвокати заперечив.

В судовому засіданні 30.05.2013р. представники сторін підтримали позиції, викладені письмово, повідомили про відсутність будь-яких додаткових доказів на обґрунтування власної правової позиції по суті спору.

Суд вважає за можливе розглянути спір за наявними в справі матеріалами, оскільки їх достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин.

Вислухавши під час судового засідання представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу суд ВСТАНОВИВ:

30.08.2011р. між позивачем (Постачальником) та відповідачем (Покупцем) був укладений договір про закупівлю товарів за державні кошти № 1389 від 30.08.2011р. (далі-договір), відповідно до п.1.1., п.1.2. якого постачальник зобов'язується поставити покупцю товари, зазначені в специфікації, що є Додатком №1 до цього договору, а покупець - прийняти і оплатити такі товари, найменування (номенклатура, асортимент) товару: кабель.

Згідно з п. 4.1 договору розрахунки проводяться шляхом оплати покупцем товару після підписання сторонами акту приймання-передачі товару на протязі 30 календарних днів після одержання товару у вказаному місці призначення.

Відповідно до п.5.4 договору датою поставки товару вважається дата, яка вказана покупцем на товаросупроводжувальних документах, наданих постачальником, при прийманні товару.

За п. 10.1 договір набирає чинність з моменту (дати) його підписання обома сторонами (дата початку строку дії договору).

Специфікацією до договору №1389 від 30.08.2011р. сторони визначили найменування товару, одиниці виміру, кількість, ціну за одиницю, загальну вартість товару, а також умови постачання, строк поставки, порядок розрахунків визначили такий самий як і в договорі.

30.08.2011р. сторонами було укладено Додаткову угоду №1 до вказаного договору, якою внесли зміни до п.п. 4.1 договору та виклали його в наступній редакції: розрахунки проводяться шляхом оплати покупцем товару після підписання сторонами Акту приймання-передачі товару на протязі 60 календарних днів після одержання товару у вказаному місці призначення.

За змістом позову позивач посилається на те, що керуючись п. 1.1 договору здійснив поставку обумовленого сторонами в специфікації товару відповідачу за видатковою накладною № 5268 від 10.07.2011р. на суму 517681грн. 51коп. та за видатковою накладною № 5267 від 10.07.2011р. на суму 276905грн. 21коп.

Позивач зазначає, що отримавши товар, відповідач лише частково оплатив його вартість, у зв'язку з чим борг за накладною № 5268 від 10.07.2011р. становить 367681грн.51коп.; борг за видатковою накладною № 5267 від 10.11.2011р. становить 176905грн.21коп., внаслідок чого утворилась загальна сума боргу 544586,72грн.

Позивач направив відповідачу претензію № 1/13-юр від 12.11.2012р. якою вимагав терміново погасити виниклу суму боргу в розмірі 544586грн.72коп., попереджаючи про необхідність звернення до суду задля примусового стягнення зазначеної суми та нарахованих за неналежне виконання зобов'язань штрафних санкцій.

Однак позивач зазначає, що станом на день звернення до суду відповідач не надав жодної відповіді на направлену претензію, не вчинив дій, спрямованих на врегулювання спору, сума заборгованості залишилась непогашеною.

Позивач, вважаючи, що відповідач не виконав свої зобов'язання за договором (повністю та своєчасно не оплатив отриманий товар), звернувся з позовом до суду за захистом порушеного права.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги позивача до відповідача такими, що підлягають задоволенню частково, враховуючи наступне:

Враховуючи статус сторін та характер правовідносин між ними, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладеного між ними договорів.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Предметом позову є стягнення з відповідача суми боргу в розмірі 544586грн. 72коп., суми інфляції у розмірі 5157грн.77коп., 3% річних у розмірі 20606грн. 87коп.

Підставою позову є поставка товару на підставі договору про закупівлю товарів за державні кошти № 1389 від 30.08.2011р. за видатковими накладними № 5268 від 10.11.2011р. та № 5267 від 10.11.2011р.

Договір № 1389 від 30.08.2011р. є підставою для виникнення у його сторін прав і обов'язків, визначених ним та за своїм змістом та правовою природою є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм статті 712 ЦК України та статей 264-271 ГК України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми ЦК України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 ЦК України).

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона-постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні -покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Позивачем за видатковими накладними № 5268 від 10.11.2011р. та № 5267 від 10.11.2011р. у виконання умов договору № 1389 від 30.08.2011р. поставлений відповідачу товар - кабельно-провідникова продукція загальною вартістю 794586грн.72коп.

Поставлений згідно зазначених накладних товар на підставі довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей №38 від 04.11.2011р., №81 від 09.11.2011р. прийнято уповноваженою особою відповідача, що підтверджується підписом останньої на накладних.

10.11.2011р. сторони також уклали двосторонній акт приймання-передачі товару за договором, який скріплений печатками підприємств.

Господарський суд приймає до уваги, що покупцем при отриманні товару не подавалося жодних заперечень щодо неналежності виконання постачальником прийнятих за Договором зобов'язань з поставки товару.

Оскільки суду не надано доказів незгоди відповідача щодо належності виконання позивачем прийнятих на себе згідно договору зобов'язань, не надано доказів відмови від цього товару та прийняття його у встановленому порядку на відповідальне зберігання, суд дійшов висновку, що свої зобов'язання позивач виконав у відповідності з умовами договору № 1389 від 30.08.2011р.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Як встановлено ч.ч.1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

У пункті 4.1 Додаткової угоди №1 до договору, яка є невід'ємною частиною вказаного договору, сторони дійшли згоди, що розрахунки проводяться шляхом оплати покупцем товару після підписання сторонами акту приймання-передачі товару на протязі 60 календарних днів після одержання товару у вказаному місці призначення.

Враховуючи, що товар за видатковими накладними № 5268 та № 15267 був поставлений позивачем та відповідно отриманий ще 10.11.2011р., то з урахуванням вимог п. 4.1 додаткової угоди №1 до договору щодо строків оплати, граничний строк оплати для відповідача настав 10.01.2012р.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач здійснив часткову оплату товару отриманого за накладною № 5268 від 10.11.2011р. платіжними дорученнями: №3163 та №720 на загальну суму 150000грн. (відповідно до наявних в матеріалах справи банківських виписок кошти надійшли на рахунок позивача 29.03.2012р.), часткову оплату товару отриманого за накладною 5267 від 10.11.2011р. платіжними дорученнями: №3619 та №3618 (відповідно до наявних в матеріалах справи банківських виписок кошти надійшли на рахунок позивача 16.05.2012р.), №4403 та №4202 (відповідно до наявних в матеріалах справи банківських виписок кошти надійшли на рахунок позивача 31.05.2012р.) на загальну суму 100000грн.

Всього здійснена оплата на загальну суму 250000грн., у зв`язку з чим за останнім виникла заборгованість в розмірі 544586грн.72коп.

Відповідач наданим через канцелярію відзивом та безпосередньо в судовому засіданні підтвердив факт наявності заборгованості за спірними накладними в розмірі 544586грн. 72коп.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 цього ж Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оскільки матеріалами справи доведений факт отримання відповідачем товару та не оплати у передбачені договором строки, докази погашення боргу в сумі 544586грн.72коп. матеріали справи не містять, розмір суми боргу підтверджується довідкою за підписом директора та головного бухгалтера ТОВ «Крок Г.Т.» №451 від 22.05.2013р., господарський суд задовольняє позовні вимоги в частині заявленої суми основного боргу у повному обсязі.

Посилаючись на несвоєчасне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань, позивач просить суд також стягнути з відповідача 3% річних у сумі 20606грн.87коп., які нараховані наступним чином: за період з 11.01.2012р. по 29.03.2012р. на суму 794586грн.70коп., за період з 30.03.2012р. по 16.05.2012р. на суму 644586грн.70коп., за період з 17.05.2012р. по 31.05.2012р. на суму 594586грн.70коп., за період з 01.06.2012р. по 28.02.2013р. на суму 544586грн.72коп. та інфляційні втрати у розмірі 5157грн.77коп., нараховані у за лютий 2012р. на суму 794586грн.70коп., березень 2012р. на суму 644586грн.70коп., вересень 2012р. на суму 544586грн.72коп., грудень 2012р. на суму 545131грн.30коп.

Системний аналіз законодавства свідчить, що обов'язок боржника відшкодувати кредитору причинені інфляцією збитки з нарахуванням процентів річних, випливає з вимог ст. 625 ЦК України.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв'язку з тим, що в країні відбулися інфляційні процеси, позивач має право на збереження реальної величини грошей, строк оплати яких наступив, але не сплачених.

Дослідивши представлений позивачем розрахунок 3% річних, суд дійшов наступних висновків:

- позивач вірно визначив момент настання права вимагати від відповідача оплати спірного товару;

- за період з 11.01.2012р. по 29.03.2012р. на суму 794586грн.70коп. позивач має право нараховувати 3% річних лише до 28.03.2012р., оскільки відповідно до виписки по особовому рахунку позивача 29.03.2012р. часткова оплата товару в сумі 150000грн.00коп. вже надійшла на рахунок позивача; за період з 30.03.2012р. по 16.05.2012р. на суму 644586грн.70коп. позивач має право нараховувати 3% річних лише до 15.05.2012р., оскільки відповідно до виписки по особовому рахунку позивача 16.05.2012р. часткова оплата в сумі 50000грн.00коп. вже надійшла на рахунок позивача; за період з 17.05.2012р. по 31.05.2012р. на суму 594586грн.70коп. позивач має право нараховувати 3% річних лише до 30.05.2012р., оскільки відповідно до виписки по особовому рахунку позивача 31.05.2012р. часткова оплата в сумі 50000грн.00коп. вже надійшла на рахунок позивача.

Суд, з урахуванням зроблених висновків, зробивши власний арифметичний розрахунок 3% річних в межах обраних позивачем періодів, так як господарських суд позбавлений можливості змінювати періоди нарахування, визначені позивачем у розрахунку, за формулою: Сума санкції = С х 3 х Д : 365 : 100, де С - сума заборгованості, Д - кількість днів прострочення, встановив:

- за період з 11.01.2012р. по 28.03.2012р. на суму 794586грн.70коп. сума 3% річних складає 5080грн.14коп.;

- за період з 30.03.2012р. по 15.05.2012р. на суму 644586грн.70коп. сума 3% річних складає 2483грн. 24коп.;

- за період з 17.05.2012р. по 30.05.2012р. на суму 594586грн.70коп сума 3% річних складає 682грн. 31коп.,

а також перевіривши нарахування 3% річних за період з 01.06.2012р. по 28.02.2012р. на суму 544586грн.72коп., дійшов висновку, що задоволенню підлягає 3% річних у загальному розмірі 20436грн. 80коп. Отже, позовні вимоги в частині стягнення 3% річних у розмірі 170грн. 07коп. задоволенню не підлягають.

Дослідивши представлений позивачем розрахунок інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що позивачем безпідставно нарахована інфляція за грудень 2012р. на суму 545131грн.30коп., у зв'язку з тим що у грудні 2012р. сума заборгованості відповідача перед позивачем, з урахуванням всіх оплат, становить 544586грн.72коп.

Суд, з урахуванням зроблених висновків, перевірив арифметичний розрахунок позивача в частині вимог щодо стягнення індексу інфляції за заявлений позивачем період, за допомогою відповідної програми системи інформаціно-правового забезпечення „Законодавтво", з дотриманням методики листа Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.97р. "Рекомендації відносно порядку застосування індексу інфляції при розгляді судових справ" встановив, що обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню є сума інфляційних нарахувань у розмірі 5156грн.68коп., у зв'язку з чим суд відмовляє позивачу в частині стягнення індексу інфляції в сумі 1грн.09коп.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача витрати на оплату послуг адвоката в розмірі 3000грн. 00коп.

Оскільки статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката, то суд вважає, що в контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають оплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами, а також в тому випадку, коли відповідні послуги надавались адвокатом стосовно конкретного боржника та повноваження адвоката підтвердженні відповідними документами.

Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини між позивачем та адвокатом Грибовою Іриною Вікторівною підтверджуються письмовим договором про надання правових послуг адвокатом №4/13 від 29.01.2013р., відповідно до якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, виконавець бере на себе зобов'язання бути представником інтересів ТОВ «Крок Г.Т.» у господарському суді Донецької області по стягненню з Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» боргу у сумі 544586,72грн. за договором 1389 від 30.08.2011р., суми інфляції та трьох процентів річних.

Як передбачено п.2. вказаної угоди, для виконання своїх зобов'язань виконавець за договором приймає участь в якості відповідального представника ТОВ «Крок Г.Т.» в судових засіданнях господарського суду Донецької області та в апеляційному, касаційному суді з усіма правами наданими стороні у процесі, тощо.

Згідно з п. 3 договору за здійснення представництва у господарському суді за цим договором «замовник» сплачує «виконавцю» гонорар у сумі 3000грн.00коп.

Сплата позивачем юридичних послуг за зазначеним договором підтверджується копією платіжного доручення № 1768 від 20.05.2013р., згідно з якою позивач оплатив послуги адвокату за правові послуги за договором №4/13 від 29.01.2013р., справа № 905/3226/13.

Одночасно, для того, щоб витрати позивача на правову допомогу вважались судовими витратами в розумінні ст.44 Господарського процесуального кодексу України, повноваження адвоката повинні бути підтвердженні відповідними документами.

За приписом ст.2 Закону України „Про адвокатуру", адвокатом може бути особа, яка має вищу юридичну освіту, підтверджену дипломом України або відповідно до міжнародних договорів України дипломом іншої країни, стаж роботи у галузі права не менше двох років, володіє державною мовою, склала кваліфікаційні іспити, одержала в Україні свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняла Присягу адвоката України.

Таким чином, належним підтвердженням повноважень адвоката є свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю.

В підтвердження повноважень адвоката, позивачем до матеріалів справи додано копію свідоцтва про право заняття адвокатською діяльністю №263 від 24.04.1996р. на ім`я Грибова Ірини Вікторівни.

Однак суд вважає, що витрати по оплаті послуг підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне:

Згідно статті 48 Господарського процесуального кодексу України, витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України „Про адвокатуру".

Водночас, положеннями пункту 33 Правил адвокатської етики, затверджених Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури при Кабінеті Міністрів України 1 жовтня 1999 року (протокол від 1-2 жовтня 1999 року № 6/VI) зазначено, що гонорар, отримуваний адвокатом за надання правової допомоги, повинен бути розумно обґрунтованим за розміром. Аналогічні положення містяться і в пункті 3.4.1 Загального кодексу правил для адвокатів країн Європейського Співтовариства, прийнятого делегацією дванадцяти країн-учасниць на пленарному засіданні у Страсбурзі в жовтні 1988 року.

При цьому, до факторів, що повинні братися до уваги при визначенні обґрунтованого розміру гонорару, відносяться обсяг часу і роботи, що вимагаються для належного виконання доручення, ступінь складності та новизни правових питань, що стосуються доручення, вірогідність того, що прийняття доручення перешкоджатиме прийняттю адвокатом інших доручень або суттєво ускладнить їх виконання в звичайному часовому режимі, необхідність виїзду у відрядження, професійний досвід, науково-теоретична підготовка, репутація, значні професійні здібності адвоката тощо.

ТОВ «Крок Г.Т.» за договором визначило роль адвоката як представника позивача з усіма правами сторонни у процесі розгляду справи.

Згідно угоди укладеної між ТОВ «Крок Г.Т.» та адвокатом Грибовою Іриною Вікторівною №4/13 від 29.01.2013р., адвокат брав участь у одному судовому засіданні 30.05.2013р. Інших доказів на підтвердження зайнятості адвоката у цьому судовому процесі, ступеня складності справи, вирішення нових правових питань та доказів в чому полягала складність справи, а також скільки часу він затратив на її підготовку суду не надано.

На підставі вищенаведеного, суд приходить до висновку, що сума витрат на послуги адвоката у розмірі 3000грн. по даній справі є завищеною, а тому вважає розумним обмежити розмір судових витрат по оплаті послуг адвоката сумою в 1500грн.00коп.

Аналогічна правова позиція щодо розумного обмеження судом розміру витрат на адвоката висловлена в пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.02.02 року № 01-8/155 „Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства у вирішенні спорів та внесення змін та доповнень до деяких інформаційних листів".

У зв'язку з частковим задоволенням позову, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати пропорційно розміру задоволених вимог покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 11, 509, 525, 526, 530, 692 Цивільного кодексу України, ст.ст. 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Крок Г.Т.», м.Запоріжжя до Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія», м.Донецьк про стягнення 570351грн. 36коп., яка складається з суми основного боргу у розмірі 544586грн. 72коп., суми інфляційних втрат у розмірі 5157грн. 77коп. та 3% річних у розмірі 20606грн. 87коп. - задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» (юридична адреса: 83001, м. Донецьк, Ворошиловський район, вулиця Артема, будинок 63, код ЄДРПОУ 33161769) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Крок Г.Т.» (юридична адреса: 69076, м. Запоріжжя, вулиця Новобудов, будинок 7, код ЄДРПОУ 13638750) суму основного боргу в розмірі 544586грн.72коп., інфляційні втрати у розмірі 5156грн.68коп., 3% річних у розмірі 20436грн. 80коп., витрати на оплату судового збору в розмірі 11403грн. 60коп., витрати на оплату послуг адвоката у сумі 1500грн.00коп.

В решті позовних вимог - відмовити.

У судовому засіданні 30.05.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Видати наказ після набрання рішення законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Повний текст рішення складено та підписано 04.06.2013р.

Суддя Ю.В. Макарова