Ухвала суду № 31787579, 05.06.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

——————————————————————

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 червня 2013 р.

Справа № 815/7/13-а

Категорія: 8.2.6

Головуючий в 1 інстанції: Катаєва Е. В.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі: судді доповідача - головуючого - Шляхтицького О.І.,

суддів: Джабурія О.В., Крусяна А.В.,

при секретарі – Загоруйко Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засідання в місті Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 28 березня 2013 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства "САНА КО" до Державної податкової інспекції у Приморському районі міста Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення, –

ВСТАНОВИЛА:

У січні 2013 року ПП "САНА КО" звернулось з адміністративним позовом, в якому просило визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 24.12.2012 року №0007332210 про збільшення йому суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на сумі 500608,00 гривень (500098,00грн. - за основним платежем, 510грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями).

В обґрунтування позовних вимог зазначалось, що оскаржуєме податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі акту планової виїзної перевірки №7546/22-1/31117042 від 10.12.2012 року, проте висновки акту перевірки про порушення ним пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України не відповідають дійсності та з ними підприємство категорично не погоджується, оскільки ним жодного порушення вимог зазначеного законодавства не допущено.

Висновки акту про завищення валових витрат на суму 2174340,81 грн. у зв’язку з не підтвердженням вартості придбаних фармацевтичних препаратів та товарів медичного призначення, оригіналами відповідних документів, а саме не надано оригіналів прибуткових накладних по придбаним підприємством на вказану суму у ТОВ «БаДМ», ВАТ «Гемопласт», ТОВ «Наша вата», ТОВ «Фра-М» фармацевтичних препаратів та товарів медичного призначення у жовтні-грудні 2011 року, не ґрунтуються на положеннях законодавства.

Під час перевірки надані всі наявні первинні документи щодо придбання та реалізації товарів – договори, платіжні доручення, видаткові накладні, які є первинними документами та відповідають вимогам первинного бухгалтерського документа щодо його реквізитів відповідно до ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Фактичне оприбуткування фармацевтичних препаратів та товарів медичного призначення здійснювалося підприємством на підставі видаткових накладних, які є первинним обліковим документом та підтверджує факт здійснення господарської операції.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач також зазначав, що в акті перевірки фактично відсутні посилання на підстави щодо зменшення витрат у розмірі 2174341 грн. і відповідно донарахування податку на прибуток у сумі 500098,00 грн., що є порушенням п.6 розділу 1 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України №984 від 22.12.2010р. (далі Порядок №984), відповідно до якого факти виявлених порушень податкового валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів. Не допускається відображення в Акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання.

Позивач зазначав, що у нього наявні первинні документи, які були підставою для оприбуткування товару (видаткові накладні, товарно-транспортні накладні), та підставою для внесення записів до облікових бухгалтерських реєстрів. В самому акті перевірки не заперечується наявність отримання товару, та відображення його отримання в бухгалтерському обліку підприємства, окрім того підприємство дотримувалось вимог Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з виробництва лікарських засобів, оптової, роздрібної торгівлі лікарськими засобами, затверджених Наказом Міністерства охорони здоров'я України №340 від 21.09.2010р., чинного на момент перевірки) та №723 від 31.10.2011р., згідно яких у документах мають бути відображені всі акти купівлі і продажу із зазначенням дати купівлі або постачання, назви і кількості отриманого або поставленого лікарського засобу, назви і адреси постачальника або одержувача вантажу, щоб легко можна було встановити походження і місце отримання лікарських засобів (зокрема за допомогою використання номерів серій), а також усіх постачальників або одержувачів лікарських засобів. У підприємства наявні Ліцензія на оптову торгівлю лікарськими засобами, договори, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, реєстри лікарських засобів, які надішли до суб'єкта господарської діяльності, в яких є відмітка вхідного контролю та підпис уповноваженої особи ПП «САНА КО».

З урахуванням викладеного, позивач вважає неправомірними висновки відповідача про заниження ним податку на прибуток, оскільки всі наявні у сукупності бухгалтерські документи підтверджують обґрунтованість показників декларацій підприємства щодо податкових зобов’язань з податку на прибуток, відсутність будь-якого порушення податкового законодавства що призвело до заниження податку на прибуток.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 28 березня 2013 року адміністративний позов було задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі міста Одеси Одеської області Державної податкової служби від 24.12.2012 року №0007332210 про збільшення Приватному підприємству «САНА КО» суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на сумі 500608,00 гривень (500098,00грн. - за основним платежем, 510грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями).

Не погоджуючись з даною постановою суду податковий орган подав апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм процесуального та матеріального права, у зв’язку з чим просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції встановлено, що ПП «САНА КО» зареєстровано виконавчим комітетом Одеської міської ради 21.09.2000 року. Знаходиться на податковому обліку в ДПІ з 2000 року, має ліцензію Державної інспекції з контролю якості лікарських засобів Міністерства охорони здоров’я України Серії АВ №533736 на оптову торгівлю лікарськими засобами.

З 13.11.2012 року по 03.12.2012 року відповідачем проведено перевірку позивача, за результатами якої складений акт №7546/22-1/31117042 від 10.12.2012 року «Про результатами планової виїзної перевірки приватного підприємства «САНА КО» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2010 року по 30.09.2012 року», валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 року по 30.09.2012 року».

На підставі акту перевірки №7546/22-1/31117042 від 10.12.2012 року ДПІ прийняте податкове повідомлення-рішення від 24.12.2012 року №0007332210 про збільшення йому суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на сумі 500608,00 гривень (500098,00грн. - за основним платежем, 510грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями) за встановлені перевіркою порушення пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відсутність оригіналів зазначених в акті прибуткових накладних може бути лише підставою для притягнення працівників бухгалтерії до адміністративної або дисциплінарної відповідальності щодо порушень ведення бухгалтерського обліку, проте при наявності інших первинних документів, які відображають господарські операції, та внесені в бухгалтерські реєстри, враховані в бухгалтерському та податковому обліку, таке порушення не може бути підставою для висновку щодо завищення валових витрат підприємством та збільшення грошового зобов’язання по податку на прибуток.

Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України, Податкового кодексу України, Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Статтею 139 ПК України визначений перелік витрат, що не враховуються при визначенні оподаткованого прибутку, зокрема підпунктом 139.9 п.139.1 ст.139 ПК України, про порушення якого зазначено у висновку акту перевірки та у оскаржуємому податковому повідомлені-рішенні визначено, що не включаються до складу витрат - витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Зазначена норма ПК України також зазначає, що у разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це органу державної податкової служби та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до органу державної податкової служби, митного органу. Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення;

Висновки перевіряючих про порушення позивачем вказаної норми законодавства, що на їх думку призвело до завищення задекларованих ПП «САНА КО» показників у рядку 05.1 СВ Декларацій «Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) у сумі 2174431грн. за 4 квартал 2011 року, ґрунтуються на тому, що під час планової перевірки було встановлено включення до складу валових витрат, що враховуються при визначенні об’єкта оподаткування за 4 квартал 2011 року, вартість придбання препаратів та товарів медичного призначення в сумі 2174340,81 грн. (вартість товарів 2174340,81 грн. (без ПДВ)), факт яких не підтверджено оригіналами відповідних первинних документів, а саме до перевірки не були надані оригінали прибуткових накладних: - №277798418-1-28156848-1 від 31.10.2011 року, №28179103-1-28505998-1 від 30.11.2011 року, №28511199-1-28777001-1 від 28.12.2011 року, які підтверджують вартість придбання фармацевтичних препаратів та товарів медичного призначення від TOB «БаДМ»; - №2688 від 13.10.2011 року, №2819 від 02.11.2011 року, №2818 від 02.11.2011 року, які підтверджують вартість придбання фармацевтичних препаратів та товарів медичного призначення від ВАТ «Гемопласт»; - №01Т-10.3 від 02.11.2011 року, №01Т-10.2 від 02.11.2011 року, №01Т-10.1 від 12.11.2011 року, які підтверджують вартість придбання фармацевтичних препаратів та товарів медичного призначення від TOB «Наша вата»; - №1599728/1-1640599/1 від 31.10.2011 року, №1642514/1 від 30.11.2011 року, №1693275/1-1733701/1 від 29.12.2011 року, які підтверджують вартість фармацевтичних препаратів та товарів медичного призначення від TOB «Фра-М».

Колегія суддів, дійшовши висновку про безпідставність та передчасність висновків податкового органу стосовно завищення валових витрат на суму 2174431 гривень у 4 кварталі 2011 року та відповідно заниження податку на прибуток у сумі 500098 гривень, що стало підставою для прийняття оскаржуємого податкового повідомлення-рішення, виходить із наступного.

За змістом п. 138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно пунктів 44.1,44.2 ст.44 розділу ІІ ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. Для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з врахуванням положень цього Кодексу.

Відповідно до ст.1 Закону України від 16.07.1999 року № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі Закон України № 996-XIV): - бухгалтерській облік це процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень; господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; - первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; - фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період; - національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку - нормативно-правовий акт, затверджений центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики, що визначає принципи та методи ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності, що не суперечать міжнародним стандартам.

В силу вимог ст. 9 Закону України № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Частиною 2 цієї статті встановлені вимоги щодо реквізитів первинного документу.

На підставі частин 3-5 ст.9 Закону інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця. Регістри бухгалтерського обліку повинні мати назву, період реєстрації господарських операцій, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Зазначені поняття господарської операції, первинного документу, вимоги до його реквізитів зазначені також у Положенні про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів №88 від 24.05.1995 року (далі Положення №88). Крім того, пунктом 2.7 Положення встановлено, що первинні документи складаються на бланках типових і спеціалізованих форм, затверджених відповідних органом державної влади. Документування господарських операцій може здійснюватись із використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні містити обов’язкові реквізити чи реквізити типових або спеціалізованих форм.

Отже, вимоги законодавства щодо бухгалтерського обліку, який є основою для податкового обліку, полягають у тому, що будь-яка господарська операція, як дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, повинна підтверджуватися первинними документами та відображена в регістрах бухгалтерського обліку підприємства та відповідати Положенням (стандартам) бухгалтерського обліку. При цьому вищезазначеним законодавством не визначається будь-який обов’язковий перелік первинних документів, які є підставою для відображення господарської операції в бухгалтерському обліку.

В ході судового розгляду встановлено, що позивачем були укладені договори з TOB «БаДМ» (від 12.02.2009 року №1963), ВАТ «Гемопласт» (від 01.10.2011 року №144), TOB «Наша вата» (від 14.11.2011 року №33/11-КП/Одс), TOB «Фра-М» (від 01.02.2010 року №26) на придбання продукції медичного призначення.

Всі договори відповідають вимогам законодавства та виконані сторонами, про що свідчать наявні у позивача первинні документи, а саме видаткові накладні, платіжні доручення, товарно-транспортні накладні. Товар, придбаний позивачем, оприбутковувався на склад позивача. Зазначені первинні документи занесені в регістри бухгалтерського обліку підприємства та враховані у фінансовій та податковій звітності підприємства.

Зазначені обставини не спростовуються в акті перевірки від 10.12.2012 року, не заперечується реальність вказаних господарських операцій. Проте під час перевірки було встановлено, що підставою для відображення вищевказаних господарських операцій в бухгалтерському обліку були, крім вищезазначених первинних документів, також прибуткові накладні, оригінали яких під час перевірки були відсутні, внаслідок чого перевіряючими зроблений висновок про завищення валових витрат. При цьому відповідач, посилався на приписи на п.44.6 ст.44 ПК України, відповідно до якого у разі якщо до закінчення перевірки платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

В ході судового розгляду також встановлено, що представник позивача не заперечував, що під час перевірки були відсутні прибуткові накладні, які зазначені в акті перевірки, проте зазначив, що саме ці декілька накладних не були єдиними первинними документами, які підтверджували господарські операції з контрагентами TOB «БаДМ», ВАТ «Гемопласт», TOB «Наша вата», TOB «Фра-М». Господарські операції підтверджені з вказаними контрагентами, у тому числі по зазначеним прибутковим накладним, іншими первинними документами, які відповідають вимогам законодавства щодо первинного документа, підтверджують здійснення господарської операції та в повній мірі відображені в бухгалтерському обліку.

При цьому суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відсутність оригіналів зазначених в акті прибуткових накладних може бути лише підставою для притягнення працівників бухгалтерії до адміністративної або дисциплінарної відповідальності щодо порушень ведення бухгалтерського обліку, проте при наявності інших первинних документів, які відображають господарські операції, та внесені в бухгалтерські реєстри, враховані в бухгалтерському та податковому обліку, таке порушення не може бути підставою для висновку щодо завищення валових витрат підприємством та збільшення грошового зобов’язання по податку на прибуток.

Так, приписи п.44.6 ст.44 ПК України необхідно розглядати в кореспонденції з п.44.1 цієї статті, а також іншими нормами законодавства, зокрема Закону України № 996-XIV, Положення №88, щодо підстав визначення об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, а саме - первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

В контексті зазначених норм, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що нормами вказаних нормативних актів платникам податків заборонено формування показників податкової звітності на підставі даних, які взагалі не підтверджені первинними документами, або їх обсяг не відображає здійснення господарської операції.

Крім того, відповідно до п. 6 розділу І Порядку №984 факти виявлених порушень податкового валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об’єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

За змістом пп.5.2 п.5 Порядку у разі встановлення порушень податкового законодавства в акті необхідно чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення.

Відповідно додатку 3 до акту перевірки щодо узагальненого переліку документів, які були використані під час перевірки позивача, зокрема щодо валових витрат, були використані обігові сальдові відомості та картки по рахункам бухгалтерського обліку , договори, накладні на придбання, рахунки, акти виконаних робіт та інші. Проте в порушення пп.5.2. п.5 Порядку №984 в акті перевірки не зазначено первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку щодо господарських операцій TOB «БаДМ», ВАТ «Гемопласт», TOB «Наша вата», TOB «Фра-М», за якими перевіряючи вважають наявність податкового порушення, не наведені регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інших документів, не зазначено підстав неврахування наявних у позивача первинних документів.

В ході судового розгляду були досліджені надані позивачем первинні документи по господарським операціям, за якими перевіряючими в акті перевірки визначено завищення валових витрат. Видаткові накладні, товарно-транспортні накладні відповідають вимогам первинних документів, та їх зміст містить додаткові відомості з урахуванням вимог законодавства щодо особливостей придбання лікарських засобів, а саме назва лікарського засобу, виробник, серія, термін придатності, всі дані поставщика з зазначенням ліцензії. Згідно всіх цих накладних лікарські засоби прийняти на склад позивача, в кожній накладній зазначена дата прийняття на склад. На всі лікарські препарати у позивача наявні сертифікати якості.

В силу вимог п.10 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати» собівартість реалізованих товарів визначається за Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 "Запаси", згідно п. 4 якого запаси - активи, які, зокрема, утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності.

Згідно дослідженого акту від 10.12.2012 року під час перевірки перевіряючим були надані також акти інвентаризацій проведених на підприємстві станом на 30.09.2010 року, 01.04.2011 року, на 28.09.2011 року, на 30.09.2012 року, за результатами яких розбіжностей з даними бухгалтерського обліку не встановлено.

Відповідно до ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В порушення ч. 2 ст. 71 КАС України податковим органом не доведено завищення валових витрат позивачем за 4 квартал 2011 року на суму 2174431грн., оскільки здійснення вищевказаних господарських операцій підтверджені первинними документами, які в повному обсязі відображені в бухгалтерському та податковому обліку, а також порушень позивачем стандартів бухгалтерського обліку, а саме Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», та Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затверджених наказом міністерства фінансів відповідно №318 від 31.12.1999 року та 246 від 20.10.1999 року.

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на суб'єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів, а також на невірному тлумаченні норм матеріального права. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

Враховуючи, що за змістом ст.44 ПК України підставою для не включення витрат до валових витрат є лише випадок повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, а тому і неможливість віднесення до складу валових витрат підприємства сум, непідтверджених будь-якими документами взагалі, а також враховуючи наявність у позивача первинних документів, які підтверджують здійснення господарських операцій та їх відображення в бухгалтерському обліку, висновки акту відносно позивача щодо порушення ним податкового законодавства є необґрунтованими, відповідно податкове повідомлення-рішення недійсним та таким, що підлягає скасуванню.

Таким чином, на підставі встановлених в ході судового розгляду обставин та враховуючи, що за змістом ст.44 ПК України підставою для не включення витрат до валових витрат є лише випадок повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, а тому і неможливість віднесення до складу валових витрат підприємства сум, непідтверджених будь-якими документами взагалі, а також враховуючи наявність у позивача первинних документів, які підтверджують здійснення господарських операцій та їх відображення в бухгалтерському обліку, висновки акту відносно позивача щодо порушення ним податкового законодавства є необґрунтованими, а податкове повідомлення-рішення слід визнати недійсним та таким, що підлягає скасуванню.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ч. 1 ст. 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, –

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 28 березня 2013 року у справі № 815/7/13-а – залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Дата складення та підписання рішення в повному обсязі – 10 червня 2013 року.

Головуючий: О.І. Шляхтицький

Суддя: О.В. Джабурія

Суддя: А.В. Крусян