Ухвала суду № 31787479, 28.05.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/244/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Колеснікова І.С. Суддя-доповідач: Василенко Я.М.

У Х В А Л А

Іменем України

28 травня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі Приходько О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції у Київській області Державної податкової служби на постанову Київського окружного адміністративного суду від 18.03.2013 у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Промжитлоінвест» до Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції у Київській області ДПС про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «Промжитлоінвест» звернулося до суду першої інстанції з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції у Київській області ДПС від 28.11.2012 № 0000062300.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 18.03.2013 позов задоволено.

Не погоджуючись з зазначеним вище судовим рішенням відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, як таку, що постановлена із порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, які з'явились у судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що зазначена апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

19.11.2012 посадовими особами Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань правомірності формування податкового зобов'язання та податкового кредиту по господарських взаємовідносинах з ТОВ «Італтекс-Груп» за вересень 2011 року.

У ході перевірки перевіряючими встановлено порушення позивачем положень пунктів 201.1, 201.6 статті 201 Податкового кодексу України, що виявилось у завищенні позивачем суми податкового кредиту по податку на додану вартість за перевіряємий період у розмірі 5679,00 грн.

За результатами перевірки відповідачем складено акт від 20.11.2012 № 594/22/36421263.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 28.11.2012 № 0000062300, за яким позивачу нараховано грошове зобов'язання за платежем ПДВ у розмірі 8519,00 грн. (за основним платежем - 5679,00 грн. та за штрафними санкціями - 2840,00 грн.).

Суд першої інстанції, мотивував своє рішення тим, що спірне податкове повідомлення-рішення є протиправним, а відтак підлягає скасуванню.

Апелянт у своїй скарзі зазначає, що контрагент позивача ТОВ «Італтекс-Груп» здійснював діяльність, спрямовану на надання податкової вигоди третім особам, не мав адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань з надання послуг, а тому правочин, укладений між позивачем та ТОВ «Італтекс-груп» є нікчемним, оскільки спрямований на порушення публічного порядку, а контрагент позивача здійснював надання послуг без мети реального настання правових наслідків, що призвело до безпідставного формування позивачем податкового кредиту по податку на додану вартість.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянта безпідставними, враховуючи наступне.

11.08.2011 між позивачем та ТОВ «Італтекс-Груп» укладено договір № 11/1108-9с (а.с.17), за умовами якого, підрядник (ТОВ «Італтекс-Груп») зобов'язується надати замовнику (ТОВ «Промжитлоінвест») послуги з ремонту покрівлі будівлі ремонтного цеху ЗАТ «КСССРЗ» за адресою: м. Київ, вул. Набережно-Лугова, 8.

Загальна сума договору визначається, згідно кошторису, у розмірі 68156,24 грн. (у тому числі ПДВ - 11359,00 грн.) (пункт 2.3 Договору від 11.08.2011 № 11/1108-9с).

На підтвердження факту завершення та отримання робіт між сторонами підписуються акти виконаних робіт (пункт 2.5 Договору від 11.08.2011 № 11/1108-9с).

Пунктом 1 наказу Мінрегіонбуду від 04.12.2009 № 554 затверджено типові форми первинних облікових документів у будівництві № КБ-2в «Акт приймання виконаних будівельних робіт» та № КБ-3 «Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати», а також запроваджено їх обов'язкове застосування у будівництві.

На підтвердження факту виконання робіт між позивачем та TOB «Італекс-Груп» підписано акти КБ-2в приймання виконаних будівельних робіт за серпень та вересень 2011 року та довідки КБ-3 про вартість виконаних будівельних робіт за серпень та вересень 2011 року (а.с.18-23). Загальна вартість виконаних будівельних робіт становить 68156,24 грн.

Крім того, ТОВ «Італтекс-Груп» виписало на адресу позивача належним чином оформлені податкові накладні (а.с.28-29), а саме: від 31.08.2011 № 3103 на загальну суму 34078,12 грн. (в т.ч. ПДВ - 5679,69 грн.); від 30.09.2011 № 3002 на загальну суму 34078,12 грн. (в т.ч. ПДВ - 5679,69 грн.).

Розрахунки між суб'єктами господарювання проводились у безготівковій формі, що підтверджується банківськими виписками (а.с.24-27).

Згідно з п. 198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 199.1 ст.199 Податкового кодексу України у разі якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, до сум податку, які платник має право віднести до податкового кредиту, включається та частка сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг в оподатковуваних операціях.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до п.198.6 ст. 198 ПК України не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Колегія суддів вважає, що позивачем доведено факт реального виконання умов договорів, що надає йому право на формування податкового кредиту.

Посилання апелянта на висновок спеціаліста ГУМВС України в Київській області Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру від 03.10.2012 № 512 щодо проведення почеркознавчої експертизи первинних документів ТОВ «Промжитлоінвест», зокрема, договору від 11.08.2011 № 11/1108-9с, укладеного із ТОВ «Італтекс-Груп», за яким підписи від імені директора ТОВ «Промжитлоінвест» ОСОБА_2, на вищевказаному договорі виконано ймовірно не громадянином ОСОБА_2, а іншою особою, спростовуються тим, що судом допитано у якості свідка директора ТОВ «Промжитлоінвест» - громадянина ОСОБА_2, з приводу обставин укладання та підписання спірного правочину.

За показами свідка, наданими у ході судового розгляду справи, спірний правочин підписано ним особисто. При цьому, свідок зауважив, що тривалий час співпрацював з ТОВ «Італтекс-Груп», перевіряв необхідні дозвільні документи та у подальшому контролював хід ремонтних робіт.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів прийшла до висновку, що показами свідка спростовано твердження відповідача про відсутність підпису на спірному правочині уповноваженої особи позивача, беручи до уваги те, що висновок спеціаліста від 03.10.2012 № 512 не містить категоричного та однозначного висновку про виконання підпису від імені директора ТОВ «Промжитлоінвест» не ОСОБА_2, а іншою особою, суд не бере до уваги даний доказ, як належний та такий, що підтверджує правомірність висновків акту перевірки.

Крім того, згідно з ст. 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Наведену норму слід застосовувати з урахуванням того, що відповідно до ст. 228 ЦК України правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже, - нікчемним.

Санкції застосовуються за вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Разом із тим, за змістом частини 1 статті 208 ГК застосування цих санкцій можливе не за сам факт укладення зазначеної угоди, а лише в разі виконання правочину хоча б однією стороною. Санкції, встановлені частиною 1 статті 208 ГК, не можуть застосовуватися за сам факт несплати податків (зборів, інших обов'язкових платежів), зокрема однією зі сторін договору, що є самостійним правопорушенням. Для застосування санкцій, передбачених частиною 1 статті 208 цього Кодексу, необхідним є умисел на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Колегія суддів звертає увагу на те, що укладені між позивачем та ТОВ «Італтекс-Груп» договори не визнані недійсними в судовому порядку, а тому доводи апелянта про їх нікчемність є безпідставними.

Виходячи із вищезазначених обставин справи, а також з того, що санкції є похідними від учинення нікчемного правочину, у даному випадку вони не можуть бути застосовані через недоведеність направленості укладених ТОВ «Італтекс-Груп» з позивачем договорів на досягнення мети, що суперечить інтересам держави та суспільства, що вірно встановлено судом першої інстанції.

Крім того, посилання апелянта на нікчемність укладеного між позивачем та ТОВ «Італтекс-Груп» правочину з підстав неможливості підтвердження господарських відносин останнього з ТОВ «Сашир-Трейд» є безпідставними з огляду на наступне.

Відповідачем не надано будь-яких обґрунтованих та логічних пояснень з приводу взаємозв'язку таких операцій із операціями, що викликають сумніви податкового органу щодо їх реальності на предмет виконання ремонтних робіт контрагентом на замовлення позивача.

Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11 передбачено, що оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому, відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем не порушено вимог пунктів 201.1, 201.6 статті 201 Податкового кодексу України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт правомірності винесення податкового повідомлення-рішення 28.11.2012 № 0000062300.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції у Київській області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 18.03.2013 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Василенко Я.М.

Судді: Кузьменко В.В.

Шурко О.І.

Повний текст ухвали виготовлений 03.06.2013.

Головуючий суддя Василенко Я.М.

Судді: Кузьменко В. В.

Шурко О.І.