Постанова № 31787299, 10.04.2013, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54001 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв

11:40

10 квітня 2013 року Справа № 814/271/13-а

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Єнтіної А.П. за участю секретаря судового засідання Западнюк К.А.,

від позивача: ОСОБА_1, довіреність, від 23.06.2011;

від відповідача: не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_1 доПервомайської об'єднаної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби, вул. Дзержинського, 18, м. Первомайськ, Миколаївська область, 55213

проскасування податкового повідомлення - рішення від 10.01.2012 № 0000031701,

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_2 звернулась з позовом до Первомайської об'єднаної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 10.01.2013р. №0000031701. Мотивуючи свої вимоги тим, що висновки відповідача при проведенні перевірки та винесенні повідомлення-рішення, стосовно того, що податковий кредит сформовано безпідставно та без мети реального настання правових наслідків, не відповідають дійсності.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав. Представник відповідача проти позову заперечував, виклавши свої заперечення в письмовому вигляді та надавши клопотання про розгляд справи з-за відсутності представника.

Проаналізувавши діюче законодавство, матеріали справи, заслухавши пояснення сторін в судовому засіданні, суд дійшов наступного.

Первомайською об'єднаною державною податковою інспекцією Миколаївської області Державної податкової служби було проведено документальну позапланову перевірку ФОП ОСОБА_2 з питань, щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ПП «Влада Плюс» за період з 01.04.2011р. по 30.04.2011р. В результаті проведеної перевірки складено акт від 04 січня 2013р. за №6/17-200/2323600680 за висновками якого встановлено порушення п.198.1, п.198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, а саме Позивачем занижена чиста сума податкових зобов'язань по податку на додану вартість за квітень 2011р. в сумі 35111,17 грн., внаслідок завищення податкового кредиту з податку на додану вартість за квітень 2011р. в сумі 35111,17 грн.

На підставі акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення №0000031701 від 10.01.2013р., яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку а додану вартість на 52666,50грн., з яких 35111,00грн. основного платежу та 17555,50грн. штрафної (фінансової) санкції.

Підставою для донарахування вказаних сум, прийняття податкового повідомлення-рішення послугували взаємовідносини Позивача з його постачальником ПП «Влада Плюс». Так, відповідно до акту перевірки ПП «Влада-Плюс»- контрагента Позивача від 30.12.2011р. №4573/23-4/31653619 встановлено, що ПП «Влада Плюс» мало взаємовідносини з ПП «Фіто Сервіс Плюс» за період лютий - березень 2011р. по операціям з придбання сої. Разом з цим Відповідач посилається на довідку ДПІ у м. Херсоні про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки суб'єкта господарювання ПП «Фіто Сервіс Плюс» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків. Вказаними документами встановлена відсутність фінансово-господарської діяльності по ланцюгу постачання ПП «Фіто Сервіс Плюс» - ПП «Влада Плюс» враховуючи той факт, що начебто у ПП «Фіто Сервіс Плюс» відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, складські приміщення, транспортні засоби. Угода між ПП «Фіто Сервіс Плюс» та контрагентом позивача - ПП «Влада Плюс» має ознаки нікчемності.

В свою чергу ПП «Влада Плюс» придбану сою у березні 2011р. від ПП «Фіто Сервіс Плюс» реалізовано Позивачу. В результаті чого відповідач робить висновок про те, що угода між позивачем та ПП «Влада Плюс», договір на поставку сої є нікчемними та недійсними, так як начебто не спричиняють реального настання правових наслідків.

З матеріалів перевірки вбачається, що між позивачем та його контрагентом - ПП «Влада Плюс» й дійсно укладено договір поставки №0604 від 06.04.2011р., на підставі якого Позивачем придбано сою в кількості 59 тони 390 кілограм на суму 210667,00грн. На виконання укладеного між ними договору та керуючись чинним законодавствам Позивачу надано накладну 0604.2011р. №4 та податкову накладну від 08.04.2011р. №7, виписано видаткові накладні №РН-0000063 від 06.04.2011р. та №0000065 від 08.04.2011р. на підставі рахунку №СФ-0000088 від 06.04.2011р. Разом з цим позивачем сплачена сума 210667,00грн. платіжним дорученням, також сплачено податок на додану вартість в сумі 35111,17грн. Під час проведення перевірки, представникам відповідача наведений перелік документів податкового та бухгалтерського обліку було надано.

Відповідачем правомірність прийнятого податкового повідомлення-рішення вмотивована лише тим, що податковий кредит та податкове зобов'язання у платників податків виникають внаслідок здійснення реальної операції, а податкова накладна лише складається для документального підтвердження. Без здійснення реальної господарської операції не може бути ні податкового кредиту ні податкового зобов'язання.

Так, єдиним доводом Відповідача виступають матеріали перевірок контрагентів ПП «Влада Плюс», згідно з якими начебто не встановлено руху товарів по ланцюгу постачання, а також наявності розбіжності в податковій звітності.

Проте відповідачем жодним чином не взято до уваги, що згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 р. № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З досліджених в судовому засіданні доказів вбачається наявність як у позивача, так і у його контрагента ПП «Влада Плюс», з яким позивач мав господарські відносини, реальної ділової мети, пов'язаної зі здійсненням зазначених господарських операцій і отриманням прибутку (доходу).

В силу ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-XIV від 16.07.1999, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. У бухгалтерському та податковому обліку позивача податковий кредит, сформований в податковій декларації, відображений у податкових накладних. Актом перевірки не встановлено факту не належного оформлення даних документів передбачених Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року № 996, а також Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України № 88.

Окрім того, юридична відповідальність за порушення податкового законодавства має індивідуальний характер та жодна особа не може нести відповідальність за дії іншої особи, оскільки жодна норма діючого законодавства не встановлює такої можливості.

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, свою позицію суду не доказав та її не обґрунтував.

Позивач, як платник податків, діяв у межах діючого законодавства, не обізнаний про умисел контрагента та не відповідає за його звітність. При цьому відповідачем безпідставно не прийнято до уваги, що позивач не має права витребовувати у контрагента документи з метою доведення, ким саме виконувались прийняті ним роботи, або перевіряти кількість працюючих осіб контрагента, а відтак і щодо відсутності у діях позивача порушень норм чинного податкового законодавства.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину).

Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Слід звернути увагу, що в акті відсутні докази, які б підтверджували що договір, який був укладений між позивачем та ПП «Влада Плюс» визнан судом недійсним.

Висновки про ознаки нікчемності укладених позивачем угод ґрунтуються на припущеннях та не підтверджені посиланнями на будь-які первинні документи.

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин, спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок (частина 1), а отже, є нікчемним (частина 2). Як встановлено в ч.2 ст.215 цього Кодексу, визнання судом нікчемних правочинів недійсними не вимагається. Відповідно до ч.1 ст.216 зазначеного Кодексу недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Суд зазначає, що відповідачем не було доведено, що в результаті укладання між позивачем та його вищезазначеним контрагентом і виконання умов договору було порушено публічний порядок, встановлений в державі. У суду також відсутні підстави вважати, що укладений правочин суперечить інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою приховання сплати податків третіх осіб, отримання податкової вигоди та в силу ст.ст. 203, 215, 228 Цивільного кодексу України є нікчемними.

Разом з цим, відповідачем не надано до суду жодних відомостей щодо порушення кримінальних справ за фактом фіктивного підприємництва, на що неодноразово йде посилання у акті перевірки.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

-придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

-придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Правомірність формування податкового кредиту визначається фактом придбання товарів (послуг) з метою їх використання у власній господарській діяльності платника податків, підтвердженим належним чином оформленими документами.

Отже наявні у матеріалах справи документів на підтвердження реальності операції та податкові накладні є належними доказами по справі.

Ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Представником відповідача не доведена належним чином правомірність та законність оскаржуваного повідомлення-рішення.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Керуючись ст. 2, ст.7,ст. 158, ст. 161- 163, ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Первомайської об'єднаної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби від 10.01.2013р. №0000031701.

Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення/отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постанови за наслідками апеляційного провадження.

Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.

Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення встановлених строків залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку.

Суддя А. П. Єнтіна

Повний текст постанови складено та підписано 15 квітня 2013 року.