Постанова № 31787170, 03.06.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 червня 2013 р. Справа №2а/0570/16122/2012

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 15:10

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Толстолуцька М.М., при секретарі судового засідання Перовій В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «АТРІ» до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області Державної податкової служби, Управління Державної казначейської служби України у м. Краматорську Донецької області про визнання недійсним (скасування) податкового повідомлення-рішення, стягнення бюджетної заборгованості у розмірі 128 490 гривень

за участю:

від позивача - Свідерська О.А., Голуб О.Ю. - за довіреностями

від відповідача-1 - Пікалов Д.В. - за довіреністю

від відповідача-2 - не з'явився

Приватне підприємство «АТРІ» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області Державної податкової служби, Головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області про визнання недійсним (скасування) податкового повідомлення-рішення від 19.11.2012 № 0000121503/25843.

В порядку статті 137 КАС України позивач збільшив позовні вимоги, про що подав відповідну заяву, в якій просив визнати недійсним (скасувати) податкове повідомлення-рішення від 19.11.2012 № 0000121503/25843, стягнути з Державного бюджету України через Головне управління державної казначейської служби у Донецькій області шляхом перерахування на розрахунковий рахунок позивача бюджетну заборгованість з податку на додану вартість у сумі 128 490 гривень.

Ухвалою суду від 30.04.2013 у справі замінено відповідача Головне управління Державної казначейської служби України у Донецькій області на Управління Державної казначейської служби України у м. Краматорську Донецькій області.

Представники позивача у судовому засіданні підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача-1 у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Представник відповідача-2 у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся судом належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, надав письмові пояснення по справі, за змістом яких просив розглянути справу за його відсутності та відмовити у задоволенні позову. За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача-2 на підставі наявних у справі доказів.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд

В С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги Приватного підприємства «АТРІ» мотивовані тим, що на підставі акта перевірки від 12.11.2012 № 2179/15-3-33620412 відповідачем прийнято спірне податкове повідомлення-рішення, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 128 490 гривень та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 64 245 гривень. Підставою для зменшення бюджетного відшкодування у акті перевірки вказано порушення п.п. 198.2, 198.6, 201.1 Податкового кодексу України у вигляді завищення суми податкового кредиту по декларації з ПДВ за липень 2012 року на 145 068 гривень та завищення від'ємного значення по декларації з ПДВ за липень 2012 року по рядку 19 на 128 490 гривень.

В акті перевірки відповідач необґрунтовано посилається на відсутність документального підтвердження товаротранспортних витрат, а також на те, що податкові накладні на товаротранспортні послуги виписані безпідставно. Транспортні витрати, понесені позивачем, відповідно до ст. 198 Податкового кодексу України є операцією з придбання товарів, а тому підприємство правомірно включило вищевказану суму до податкового кредиту. В платіжних дорученнях ПП «АТРІ» посилається на контракти та замовлення, які вказані у специфікаціях та фактурах, виставлених підприємством, у кожному рахунку-фактурі вказано залізничний тариф, тобто транспортні витрати, які покупець відшкодовує постачальнику. Вказує, що умовами контракту №15/13/2/90 від 30.12.2011 передбачено, що покупець ПП "АТРІ" зобов'язаний відшкодувати постачальнику ПАТ "ММК ім. Ілліча", крім вартості продукції, витрати постачальника на перевезення товару до місця призначення (залізничний тариф). Тому на виконання вищезазначених умов контракту підприємством були сплачені постачальнику платіжними дорученнями суми витрат за товаротранспортні послуги та включені постачальником до податкових накладних на товар, після чого по настанню першої події, а саме списання коштів з рахунку підприємства, на підставі вимог п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України витрати на купівлю товару та товаротранспортні витрати на даний товар у липні 2012 року були віднесені до складу податкового кредиту. Просив позов задовольнити.

Відповідач-1 Державна податкова інспекція у м. Краматорську Донецької області Державної податкової служби надав суду письмові заперечення на адміністративний позов, в яких зазначив, що у червні, липні 2012 року позивач займався видом діяльності (неспеціалізована оптова торгівля), який не відповідає основному виду діяльності, зареєстрованому у Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб. Згідно з податковими накладними транспортні витрати позивача складають 870 410,40 грн., у тому числі ПДВ 145 068,40 грн., а вартість товару (шлак гранульований) складає 79 653,60 грн., в тому числі ПДВ 13 275,60 грн. В наданих до перевірки виписках банку та платіжних дорученнях відсутня номенклатура поставки (транспортні послуги), відсутні реквізити специфікацій до договорів та реквізити рахунків, у зв'язку з чим неможливо встановити відповідність платіжних дорученнях конкретним податковим накладним. В платіжних дорученнях, наданих до перевірки, зазначено сплату за шлак гранульований, а в податкових накладних, які надані до зазначеної передплати, відображено шлак гранульований та товаротранспортні витрати. Тому, оскільки товаротранспортні витрати не підтверджені документально ні сплатою, ні наданням послуг, то податкові накладні на товаротранспортні послуги виписані безпідставно, а саме за відсутністю першої події. Таким чином, позивачем включено до складу податкового кредиту липня 2012 року податкові накладні, виписані з порушенням, з огляду на що суми податку на додану вартість на підставі цих податкових накладних не відносяться до податкового кредиту з огляду на положення п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України.

Також відповідач вказує, що в порушення п.п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України позивачем в податковій декларації з податку на додану вартість за липень 2012 року завищено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку у розмірі 182 480 грн., по якій не підтверджена фактична сплата отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг.

Враховуючи результати документальної позапланової виїзної перевірки ПП «АТРІ» з питання достовірності декларування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку по декларації за липень 2012 року (акт від 01.10.2012 № 1875/15-3-33620412), ПП «АТРІ» завищено від'ємне значення попереднього звітного періоду по рядку 21.1 декларації за серпень 2012р. на суму 128 490 гривень. В порушення п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України позивачем у серпні 2012 року завищено суму бюджетного відшкодування на 128 490 гривень та занижено від'ємне значення по декларації з ПДВ за серпень 2012 року по рядку 24 на 165 902 гривні. Просив у задоволенні позову відмовити.

Відповідач-2 Управління Державної казначейської служби України у м. Краматорську Донецької області надав суду письмові пояснення, в яких із посиланням на ст. 45 Бюджетного кодексу України, п.п. 200.12, 200.13, 200.18 ст. 200 Податкового кодексу України, п. 7 Порядку взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесу відшкодування податку на додану вартість, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.01.2011 № 39, зазначив, що відшкодування ПДВ з бюджету здійснюється органами Державного казначейства за висновками податкових органів та за рішеннями суду. НА даний час невідшкодовану суму ПДВ по декларації за листопад 2012 року по ПП «АТРІ» висновків ДПІ у м. Краматорську до УДКСУ у м. Краматорську не надходило. Просив у задоволенні позову відмовити.

Судом встановлено, що позивач - Приватне підприємство "АТРІ" (ЄДРПОУ 33620412, 84331, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Паркова, буд. 89, кв. 240) зареєстровано як юридична особа 16.06.2005 Виконавчим комітетом Краматорської міської ради, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями довідки Управління статистики у місті Краматорську від 12.01.2007 (том 1 а.с. 7), свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи (бланк серії А00 № 606051) (том 1 а.с. 8).

Позивач перебуває на податковому обліку у Державній податковій інспекції у м. Краматорську Донецької області Державної податкової служби з 29.06.2005, зареєстрований платником податку на додану вартість 01.07.2005 (том 1 а.с. 9).

З 30.10.2012 по 05.11.2012 Державною податковою інспекцією у м. Краматорську Донецької області Державної податкової служби проведено документальну виїзну позапланову перевірку Приватного підприємства "АТРІ" з питання достовірності декларування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку по декларації за серпень 2012 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.04.2012 по 30.04.2012, з 01.07.2012 по 31.07.2012, за результатами якої складено акт від 12.11.2012 за № 2179/15-3-33620412 (том 1 а.с. 42-51).

Згідно з висновком акту перевірки, відповідачем встановлено порушення п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України в частині завищення ПП «АТРІ» заявленої суми бюджетного відшкодування ПДВ за серпень 2012 року на 128 490,00 грн. та заниження від'ємного значення по декларації з ПДВ за серпень 2012 року по рядку 24 на суму 165 902 грн. (том 1 а.с. 51).

Не погоджуючись з висновком акту перевірки, позивач 09.10.2012 подав на нього заперечення, на які відповідач 15.10.2012 за вих. № 22976/10/15-3 надав відповідь, за змістом якої висновки акту є обґрунтованими та здійсненими у відповідності до вимог Податкового кодексу України (том 1 а.с. 61-63).

19.11.2012 Державною податковою інспекцією у м. Краматорську Донецької області ДПС прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000121503/25843, яким Приватному підприємству «АТРІ» зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість по декларації № 9058912928 від 27.09.2012 за серпень 2012 року на суму 128 490,00 гривень та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 64 245,00 гривень (том 1 а.с. 60).

Порушення позивачем вимог п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України у акті перевірки від 12.11.2012 за № 2179/15-3-33620412 обґрунтовано тим, що попередньою позаплановою документальною виїзною перевіркою ПП «АТРІ» (акт від 01.10.2012 № 1875/15-3-33620412) встановлено завищення заявленої суми бюджетного відшкодування ПДВ за липень 2012 року на 182 480 гривень, завищення суми податкового кредиту по декларації з ПДВ за липень 2012 року на 145 068 гривень та завищення від'ємного значення по декларації з ПДВ за липень 2012 року по рядку 19 на 128 490 гривень. Внаслідок зазначеного ПП «АТРІ» завищено від'ємне значення попереднього звітного періоду по рядку 21.1 декларації за серпень 2012 року на суму 128 490 гривень.

Суд вважає зазначену позицію податкового органу необґрунтованою з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, 20.09.2012 позивачем до податкового органу подано податкову декларацію з податку на додану вартість за серпень 2012 року, в якій заявлено до бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку суму податку на додану вартість в розмірі 128 490 гривень (рядок 23.1). Також, зазначену суму відображено у рядку 21.1 декларації як суму залишку від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, тобто липня 2012 року. В рядку 24 податкової декларації вказано залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду у сумі 24 583 гривні (том 1 а.с. 31-32).

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 19.12.2012 у справі № 2а/0570/14567/2012 задоволено позовні вимоги Приватного підприємства "Атрі" до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області Державної податкової служби, Головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області про визнання недійсними податкових повідомлень - рішень від 17.10.2012 за №0000091503/23117, №0000081503/23116. Предметом розгляду даної справи були податкові повідомлення-рішення, прийняті за наслідками проведення податковим органом перевірки, за результатами якої складено акт від 01.10.2012 № 1875/15-3-33620412. Зокрема, судом перевірялась обґрунтованість висновків податкового органу щодо завищення заявленої суми бюджетного відшкодування ПДВ за липень 2012 року на 182 480 гривень, завищення суми податкового кредиту по декларації з ПДВ за липень 2012 року на 145 068 гривень та завищення від'ємного значення по декларації з ПДВ за липень 2012 року по рядку 19 на 128 490 гривень.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 22.03.2013 вказана постанова суду першої інстанції залишена без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно з ч. 2 ст. 14 КАС України, постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України.

Статтею 255 КАС України встановлено, що постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Таким чином, на підставі наведених вище положень КАС України в межах розгляду даної адміністративної справи не підлягають доказуванню обставини, встановлені постановою Донецького окружного адміністративного суду від 19.12.2012 у справі № 2а/0570/14567/2012.

Вказаною постановою, зокрема, було встановлено необґрунтованість висновків податкового органу щодо завищення позивачем заявленої суми бюджетного відшкодування ПДВ за липень 2012 року на 182 480 гривень, завищення суми податкового кредиту по декларації з ПДВ за липень 2012 року на 145 068 гривень та завищення від'ємного значення по декларації з ПДВ за липень 2012 року по рядку 19 на 128 490 гривень. Як вже зазначалось, саме ці висновки податкового органу були покладені в основу акта перевірки від 12.11.2012 за № 2179/15-3-33620412. Зазначені обставини, на переконання суду, свідчать про відсутність у відповідача правових підстав для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення від 19.11.2012 № 0000121503/25843. Однак, з метою повного та всебічного дослідження обставин у справі та прийняття законного та обґрунтованого рішення, суд вважає за необхідне надати повну правову оцінку даному спору.

Так, як вбачається з матеріалів справи, між Публічним акціонерним товариством "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" як Постачальником та ПП «АТРІ» як Покупцем укладено контракт за №15/13/12/90 від 30.12.2011, за умовами якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити товар, кількість, асортимент, строки поставки, ціна та технічні умови якого вказані у доданих специфікаціях. П.5.2 контракту передбачає умови платежу - стовідсотковий авансовий платіж. Перерахунок сум по контракту згідно з п.5.6 проводиться на підставі рахунків постачальника не пізніше строку, вказаного в рахунку. Крім того, обов'язковою умовою контракту (п.3.5) сторонами зазначено, що покупець зобов'язаний відшкодувати постачальнику, крім ціни товару, витрати постачальника на перевезення товару до місця призначення (залізничний тариф та ін.). Дані витрати вказуються у рахунках або платіжних вимогах - дорученнях (том 1 а.с. 92).

На підставі умов даного контракту були виписані специфікації: №1 від 30.12.2011, в якій зазначена кількість поставляємого товару - 25000т та ціна за тону в розмірі 8,00 грн. без урахування податку на додану вартість та залізничного тарифу; №2 від 30.12.2011, в якій зазначена кількість поставляємого товару - 25000т та ціна за тону в розмірі 8,00 грн. без урахування податку на додану вартість та залізничного тарифу; №3 від 22.06.2012, в якій зазначена кількість поставляємого товару - 25000т та ціна за тону в розмірі 8,00 грн. без урахування податку на додану вартість та залізничного тарифу (том 1 а.с. 93-94).

На виконання умов контракту та специфікацій до нього, постачальником були виписані вимоги - доручення, а покупцем проведено оплату за товар, що пдтівреджується відповідними банківськими виписками (том 1 а.с. 99-106).

Крім того, постачальником були виписані рахунки - фактури, до яких увійшли вартість товару та вартість залізничного тарифу (том 1 а.с. 176-210).

За наслідками господарських операцій поставки ПАТ "ММК ім. Ілліча" виписало позивачу податкові накладні, в яких відображено зміст господарських операцій, вартість товару та транспортних послуг (том 1 а.с. 213-228).

Придбаний товар позивач у подальшому відвантажив Компанії "IWD TECHNOLOGY LTD" (Молдова) на підставі контракту №2404/12 від 24.04.2012, що підтверджується вантажними митними деклараціями, залізничними накладними, рахунками-фактурами, паспортами, копії яких наявні в матеріалах справи (том 1 а.с. 108-174).

Згідно з п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно норм п. 201.8. ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Сторонами не заперечується той факт, що ПАТ "ММК ім. Ілліча" зареєстровано в якості платника податку на додану вартість, з огляду на що воно мало право складати та видавати позивачу податкові накладні по операціям з постачання товарів/послуг з урахуванням залізничного тарифу відповідно до контракту №15/13/12/90 від 30.12.2011.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Дослідивши наявні у справі докази, а саме: податкові накладні, на підставі яких позивачем була включена до податкового кредиту податкової декларації з ПДВ за серпень 2012 року суми ПДВ в розмірі 128 490 грн. по витратам позивача на товаротранспортні послуги по поставці товару згідно контракту №15/13/12/90 від 30.12.2011, платіжні доручення, рахунки-фактури, залізничні накладні, суд приходить до висновку, що дані податкові накладні відповідають вимогам ст.201 Податкового кодексу України та вважає висновки податкового органу щодо безпідставності включення позивачем до податкового кредиту податкової декларації з ПДВ за серпень 2012 року сум ПДВ в розмірі 128 490 грн. необґрунтованими.

Суд не приймає до уваги заперечення відповідача стосовно того, що транспортні витрати не підтверджено сплатою та первинними документами про надання послуг, оскільки це спростовується матеріалами справи. Як зазначалось судом вище, позивачем надано платіжні доручення, рахунки-фактури, залізничні накладні, які підтверджують отримання позивачем транспортних послуг з перевезення товару за контрактом №15/13/12/90 від 30.12.2011.

Факт придбання, понесення витрат на транспортування та подальшої реалізації в своїй господарській діяльності товару (шлаку гранульований) підтверджено контрактом №2404/12 від 24.04.2012, укладеним між позивачем та Компанією "IWD TECHNOLOGY LTD" та первинними документами до нього.

Зазначені обставини, на переконання суду, свідчать про правомірність включення відповідних сум ПДВ до складу податкового кредиту.

Відповідно до п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг.

Факт правомірності визначення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з податку на додану вартість у рядку 19 податкової декларації за липень 2012 року у розмірі 128 490,00 грн. підтверджений постановою суду від 19.12.2012 у справі № 2а/0570/14567/2012.

Відповідно до п.п. 200.1, 200.2, 200.3, 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з п. 200.7 ст. 200 Податкового кодексу України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Таким чином, з урахуванням наведених вище висновків суду, посилання відповідача-1 на те, що позивачем завищено суму бюджетного відшкодування в розмірі 128 490 грн. у податковій декларації з податку на додану вартість за серпень 2012 року є необґрунтованим, оскільки позивачем підтверджено первинними документами фактична сплата за товари та товаротранспортні послуги у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для зменшення відповідачем-1 бюджетного відшкодування позивачу у зазначеному вище розмірі, з огляду на що податкове повідомлення-рішення від 19.11.2012 № 0000121503/25843 підлягає скасуванню.

Що стосується позовних вимог про стягнення з Державного бюджету України через Управління Державної казначейської служби України у м. Краматорську Донецької області на користь позивача суму заявленого бюджетного відшкодування за серпень 2012 року, то суд вважає ці вимоги обґрунтованими з огляду на таке.

Відповідно до ст. 43 Бюджетного кодексу України при виконанні державного бюджету і місцевих бюджетів застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштів. Державна казначейська служба України, діяльність якої спрямовується і координується через Міністра фінансів України, забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України.

Згідно з ч. 4 ст. 45 Бюджетного кодексу України податки і збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету зараховуються безпосередньо на єдиний казначейський рахунок і не можуть акумулюватися на рахунках органів, що контролюють справляння надходжень бюджету (за винятком установ України, які функціонують за кордоном).

Зміст статті 25 Бюджетного кодексу України свідчить про те, що Державне казначейство здійснює безспірне списання з рахунків, на яких обліковуються кошти Державного бюджету та місцевих бюджетів, за рішенням, яке було прийнято державним органом, що відповідно до закону має право на його прийняття.

Відповідно до норм п. 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого Указом Президента України від 13 квітня 2011 року № 460/2011, Державна казначейська служба України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

У разі невідшкодування бюджетної заборгованості з ПДВ право платника порушується внаслідок неодержання коштів з бюджету, а тому вимога про стягнення бюджетного відшкодування є належним способом захисту цього права.

Виходячи з того, що позивач виконав всі необхідні дії, передбачені Податковим кодексом України, та враховуючи, що суд дійшов висновку про скасування податкового повідомлення-рішення відповідача щодо зменшення суми бюджетного відшкодування ПДВ за серпень 2012 року, з Державного бюджету України на користь ПП «АТРІ» підлягає стягненню бюджетне відшкодування податку на додану вартість у сумі 128 490 грн. за серпень 2012 року.

Підсумовуючи вищевикладене, суд задовольняє позовні вимоги ПП «АТРІ» у повному обсязі.

На підставі статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує до стягнення з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати, що підтверджені документально, тобто у розмірі 1927,35 гривень.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Приватного підприємства «АТРІ» до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області Державної податкової служби, Управління Державної казначейської служби України у м. Краматорську Донецької області про визнання недійсним (скасування) податкового повідомлення-рішення, стягнення бюджетної заборгованості у розмірі 128 490 гривень - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області Державної податкової служби від 19.11.2012 № 0000121503/25843, яким Приватному підприємству «АТРІ» зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість по декларації № 9058912928 від 27.09.2012 за серпень 2012 року на суму 128 490 (сто двадцять вісім тисяч чотириста дев'яносто) гривень 00 копійок та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 64 245 (шістдесят чотири тисячі двісті сорок п'ять) гривень 00 копійок.

Стягнути з Державного бюджету України через Управління Державної казначейської служби України у м. Краматорську Донецькій області на користь Приватного підприємства «АТРІ» (ЄДРПОУ 33620412, ІПН 336204105156, Свідоцтво платника податку на додану вартість 06295811, п/р 26002301514179 в Філії «Відділення Промінвестбанка» в м. Краматорськ, Донецька область, юридична адреса: 84331, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Паркова, 89/240) суму бюджетного відшкодування у розмірі 128 490 (сто двадцять вісім тисяч чотириста дев'яносто) гривень 00 копійок.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «АТРІ» (ЄДРПОУ 33620412, ІПН 336204105156, Свідоцтво платника податку на додану вартість 06295811, п/р 26002301514179 в Філії «Відділення Промінвестбанка» в м. Краматорськ, Донецька область, юридична адреса: 84331, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Паркова, 89/240) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 927 (одна тисяча дев'ятсот двадцять сім) гривень 35 копійок.

Постанову ухвалено у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини 03 червня 2013 року.

Повний текст постанови складений 07 червня 2013 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Толстолуцька М.М.