Ухвала суду № 31785744, 31.05.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2013 р. Справа № 34972/10/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Обрізко І.М.

суддів Левицької Н.Г., Хобор Р.Б.

за участю секретаря судового засідання Сідельник Г.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Жовківському районі Львівської області на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2010 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Елітфрукт» до державної податкової інспекції у Жовківському районі Львівської області про визнання нечинним податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В :

ТзОВ «Елітфрукт» звернулося 20.05.2010 року в суд з позовом до державної податкової інспекції у Жовківському районі Львівської області про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень №969/23-0/16874/34809922 від 09.10.2009 року, згідно з яким платнику податків визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємства в сумі 481582,00 грн., в т.ч. 321055,00 грн. основного платежу та 160527,00 грн. штрафних санкцій та №970/23-0/16874/34809922 від 09.10.2009 року, згідно з яким платнику податків визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 24241,00 грн., в т.ч. 16161,00 грн. основного платежу та 8080,00 грн. штрафних санкцій.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що нарахування суми податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств, здійснено органом державної податкової служби за рахунок неправильного застосування норм податкового законодавства, є помилковим та безпідставним. Зазначає, що посадовими особами відповідача в дійсності не проводилася перевірка вантажно-митних декларацій та документів про реалізацію товару і, по цій причині, відомості акту перевірки не є обґрунтованими. Наголошує , що ТзОВ «Елітфрукт» не реалізовувало товари по цінам нижче звичайних, так як реалізація товару проводилася через роздрібну мережу з прилюдним оголошенням ціни продажу, а тому вважає, що у відповідності до пп. 1.20.3. п.1.20, ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №334/94-ВР від 28.12.1994 року, ціни продажу відповідають рівню звичайних цін. Крім того, наголошує, що застосування митної вартості для обґрунтування звичайної ціни є неправомірним, так як це не передбачено чинним законодавством. Вказує, що донарахування податку на додану вартість є неправомірним по аналогічним причинам, а також зазначає, що в дійсності у позивача наявна переплата з податку на додану вартість.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2010 року задоволено позовні вимоги. Суд не встановив підстав для визнання правильним висновку відповідача про порушення позивачем п.4.1 ст.4, пп.7.3.4 п.7.3 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №334/94-ВР від 28.12.1994 року та п.4.3, п.4.1. ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997 року, а відповідач, в свою чергу, в акті перевірки не навів належних доказів про наявність порушень, які стали основою для винесення спірних повідомлень-рішень, що є підставою для задоволення позовних вимог.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, сторона відповідача подала апеляційну скаргу, з якої із-за порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідності висновків суду обставинам справи, просить його скасувати та постановити рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В основному покликається на те, що позивач здійснював реалізацію фруктів та овочів, одержаних від нерезидентів згідно контрактів купівлі-продажу, що регулюється «Інкотермс-2000» на умовах поставки СРТ. Покупцями товарів являлись фізичні особи, що не зареєстровані як платники податку. Відтак дохід одержаний позивачем від продажу товарів вказаним особам, визначається виходячи із договірних цін, але не менших за звичайні (митні)ціни на такі товари.

Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників розгляду, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що з 01 по 21.09.2009 року посадовими особами відповідача була проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 13.12.2006 року по 01.04.2009 року, результати якої оформлені в акті №1781/23-0/34809922 від 24.09.2009 року.

Слід зазначити, що на підставі акту перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення №969/23-0/16874/34809922 від 09.10.2009 року, згідно з яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємства в сумі 481582,00 грн., в т.ч. 321055,00 грн. основного платежу та 160527,00 грн. штрафних санкцій та №970/23-0/16874/34809922 від 09.10.2009 року, згідно з яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 24241,00 грн., в т.ч. 16161,00 грн. основного платежу та 8080,00 грн. штрафних санкцій.

Варто наголосити, що в основу податкового повідомлення-рішення №969/23-0/16874/34809922 від 09.10.2009 року покладено висновки акту перевірки про те, що позивачем занижено валовий дохід на загальну суму 1284220,00 грн. Як зазначено в акті перевірки, ТзОВ «Елітфрукт» здійснювало в охопленому перевіркою періоді реалізацію товарів під час виїзної торгівлі згідно торгового патенту фізичним особам, які не зареєстровані як платники податку на прибуток. На підставі цього зроблено висновок, що позивач був зобов'язаний визначати доход від зазначених операцій виходячи із договірних цін, але не менших за звичайні ціни на такі товари (митну вартість).

В основу податкового повідомлення-рішення №970/23-0/16874/34809922 від 09.10.2009 року покладено висновки акту перевірки про те, що при реалізації імпортного товару податкові зобов'язання повинні визначатися за правилами, встановленими п.4.1. ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997 року. При цьому, база оподаткування таких операцій повинна розраховуватися виходячи з рівня звичайної ціни, тобто не нижче договірної (контрактної) вартості такого товару, але не менше митної вартості. Оскільки позивачем для визначення бази оподаткування податком на додану вартість використано договірну ціну, яка менша за митну вартість, податковим органом констатовано заниження позивачем показника рядка 1 декларації з податку на додану вартість «Операції, що оподатковуються за ставкою 20%» за перевірений період на загальну суму 256844,00 грн.

Згідно з п.п. 1.20.1 п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною ціною вважається ціна товарів, визначена сторонами договору. Якщо не доведено зворотнє, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Підпунктом 1.20.2 зазначеного Закону передбачено, що для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну.

З аналізу вказаних норм та виходячи з фактичних обставин справи колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що процедура визначення податковим органом звичайної ціни по досліджуваних господарських операціях не відповідає вимогам пункту 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки ним ототожнено звичайну ціну із митною вартістю такого товару, тоді як за змістом підпунктів 1.20.2 та 1.20.6 вказаного пункту звичайна ціна визначається, виходячи з рівня цін на відповідному ринку.

Крім того, слід погодитися із висновками суду першої інстанції, що висновки перевіряючих про заниження позивачем валового доходу не підтверджуються доказами, як наслідок, не можуть вважатися обґрунтованими.

Відповідно до ст.260 МК України №92-ІV від 11.07.2002 року, митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до положень цього Кодексу. Порядок визначення митної вартості товарів поширюється на товари, які переміщуються через митний кордон України. А в силу вимог ст.261 МК України, відомості про митну вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, використовуються для нарахування податків і зборів (обов'язкових платежів), ведення митної статистики, а також у відповідних випадках для розрахунків у разі застосування штрафів, інших санкцій та стягнень, встановлених законами України. Таким чином, митна вартість використовується при здійсненні процедури розмитнення товарів, що ввозяться на митну територію, для визначення розміру сум податків та зборів, що сплачуються на митниці.

Враховуючи вищевикладене, та норм п.4.3. ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997 року, митна вартість використовується при визначенні бази оподаткування податком на додану вартість товарів, які імпортуються в Україну, тобто для визначення податкових зобов'язань, які сплачуються при ввезенні товарів на митну територію України. При подальшому продажу імпортованого товару на митній території України податкове зобов'язання з податку на додану вартість визначається платником податків на підставі п.4.1 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997 року, тобто виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни.

Згідно пункту 1.32. статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №334/94-ВР від 28.12.1994 року, господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Як вбачається із матеріалів справи, під час проведення перевірки позивача не було встановлено, що ціни на реалізовану позивачем продукцію були нижчими за фактурну вартість такого товару, а відтак і не було встановлено відсутності у нього господарської мети на отримання прибутку.

Крім того, податковий орган, всупереч вимогам пп.1.20.8. п.1.20. ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №334/94-ВР від 28.12.1994 року, не довів, що ціна реалізації, застосовувана позивачем, не відповідає рівню звичайної ціни.

Беручи до уваги вищевикладене, випливає, що ототожнення податковим органом поняття «звичайна ціна» та «митна вартість» не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, як і не узгоджується з вимогами законодавства застосування податковим органом норм п.4.3. ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997 року для визначення бази оподаткування податком на додану вартість з поставки товарів, місце поставки яких знаходиться на митній території України, які передбачені лише для визначення бази оподаткування при імпорті.

Отже, з огляду на наведене, доводи апеляційної скарги в цілому суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а також відсутня невідповідність висновків суду обставинам справи.

Керуючись ст.ст. 160 ч.3, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, Львівський апеляційний адміністративний суд,-

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Жовківському районі Львівської області залишити без задоволення, постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2010 року по справі № 2а-2299/10/1770, без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня виготовлення ухвали в повному обсязі, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя І.М. Обрізко

Судді Н.Г. Левицька

Р.Б. Хобор

Повний текст виготовлено 07.06.2013 року.