Рішення № 31785438, 06.06.2013, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 червня 2013 р. Справа № 909/508/13 Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Булки В.І., при секретарі судового засідання Максимів Н.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Уніплит",

вул. Заводська, 4, смт. Вигода, Долинський район,

Івано-Франківська область, 77552;

адреса для листування: вул. Чорновола, 7/302, м. Івано-Франківськ, 76018,

до відповідача: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2

АДРЕСА_1

про стягнення 52 367,95 грн. - заборгованості, з яких: 51 071,58 грн. - основний борг, 255,35 грн. - інфляційних втрат, 1 041,02 грн.-3% річних,

за участю представників сторін:

від позивача: Гнатюк Т.Б., (довіреність №10/14. від 02.01.12);

від відповідача: не з"явились,

встановив: Товариство з обмеженою відповідальністю "Уніплит" звернулось до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до відповідача Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про стягнення 52 367,95 грн. - заборгованості, з яких: 51 071,58 грн. - основний борг, 255,35 грн. - інфляційних втрат, 1 041,02 грн.-3% річних.

Представник позивача позовні вимоги підтримує, просить суд позов задоволити, свої обґрунтування виклав у позовній заяві. В засіданні суду 06.06.13р. надав суду розрахунок суми інфляційного збитку, що становить 51,07грн. (№9642/13 від 06.06.13р.).

Відповідач в судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується ухвалами суду від 24.04.13, 14.05.13. Ухвали направлялись відповідачу на адресу зазначену у позовній заяві. Факт отримання відповідачем ухвали суду від 14.05.13 підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №4235/13 від 23.05.13.

Згідно з пунктом 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України 26.12.2011 N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зі змінами, внесеними згідно з Постановою Вищого господарського суду N 3 від 23.03.2012, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи викладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час, дату і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Беручи до уваги той факт, що неявка в засідання суду відповідача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомленого про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, згідно ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, враховуючи вимоги чинного законодавства та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Уніплит" та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 29.05 2009 року укладено договір №217/14.

Відповідно до п.1.1 зазначеного вище договору, замовник (позивач) доручив, а виконавець (відповідач) зобов"язався на свій ризик виконати у відповідності до умов цього договору роботи, а замовник (позивач) - прийняти ці роботи та оплатити їх вартість.

Відповідно до п.1.2 договору, виконавець (відповідач) зобов"язався виконувати роботи по заготівлі деревини, а також виконувати всі інші господарські роботи згідно замовлень замовника (позивача).

На виконання умов договору позивач оплатив відповідачу кошти в розмірі 150 300,00грн., що підтверджується платіжними дорученнями, копії яких знаходяться в матеріалах справи. Вказані проплати проводились позивачем у період з 13.06.2009 року по 30.09.2010 року.

Представник позивача в засіданні суду зазначив, що станом на 01.04.2013 року заборгованість відповідача становить 100 183,70грн.

28.07.2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Уніплит" та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 28.07. 2010 року укладено договір поставки лісової сировини №08/135.

Відповідно до п.1.1 договору постачальник (відповідач) зобов"язався поставити покупцю (позивачу) сировину, а покупець - прийняти сировину та оплатити її вартість на умовах даного договору.

Позивач сплатив відповідачу в період з 28.07.2010 року по 28.12.2010 року за поставку лісової сировини кошти в сумі 224 340,00грн. Даний проплати підтверджуються копіями платіжних доручень, які знаходяться в матеріалах справи.

Згідно даного договору поставка лісової сировини здійснена позивачу на загальну суму 264 678,72грн., що підтверджується накладними, наявними в матеріалах справи.

Станом на 01.04.2013 року за поставку лісової сировини заборгованість відповідача перед позивачем становить 40 338,72грн.

Крім того, 29.05.2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Уніплит" та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 укладено договір №22/17 про надання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом.

Пунктом 1.1 договору сторонами погоджено, що замовник (позивач) зобов"язався надати для перевезення вантажі, а перевізник (відповідач) - прийняти їх і доставити за місцем призначення за адресою і в терміни, вказані замовником.

Позивач надав відповідачу послуги з перевезення вантажів на суму 10 663,40грн., в підтвердження в матеріалах справи міститься акт прийому виконаних робіт за липень 2009 року.

30.12.2011 року, за заявою позивача (№206/14 від 30.12.2011 року) та на підставі ст.601 Цивільного кодексу України, між сторонами проведено зарахування зустрічних вимог (51 002,12грн.).

Станом на 01.04.2013 року заборгованість відповідача за договором №217/14 від 29.05.2009 року, з урахуванням припинених зобов"язань за рахунок зарахування зустрічних однорідних вимог складає 51 071,58грн.

Позивач 13.07.2012 року надіслав відповідачу: претензію №27/14-1 з вимогою здійснити погашення заборгованості в розмірі 51 071,58грн. та акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2009 року по 01.04.2013 року.

Відповідач борг не сплатив.

Як наслідок позивач нарахував відповідачу 255,35грн. інфляційних втрат та 1 041,02грн. - 3% річних.

Станом на день звернення позивача до господарського суду заборгованість відповідача становить 52 367,95 грн., з яких: 51 071,58 грн. - основний борг, 255,35 грн. - інфляційних втрат, 1 041,02 грн. - 3% річних.

Беручи до уваги викладене вище суд вважає за правильне позов задоволити частково та виходить з наступних підстав.

Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч.1ст. 626 Цивільного кодексу України).

В силу ч.1 ст. 901, ч.1 ст. 903 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.1, ч.2, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Судом взято до уваги, що 30.12.2011 року між сторонами проведено зарахування зустрічних вимог в сумі 51 002,12грн. (заява №206/14 від 30.12.2011 року) на підставі ст. 601 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Станом на 01.04.2013 року заборгованість відповідача за договором №217/14 від 29.05.2009 року, з урахуванням припинених зобов"язань за рахунок зарахування зустрічних однорідних вимог складає 51 071,58грн.

Відповідачем заборгованість не спростована, а доказів, які б підтверджували протилежне, суду не подано.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов"язання, на вимогу кредитора зобов"язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України).

Позивач правомірно нарахував відповідачу 3% річних, що становлять 1 041,02грн. (за період з 13.08.12 по 17.04.13). Розрахунок знаходиться в матеріалах справи.

Крім того, позивач за порушення грошового зобов"язання нарахував відповідачу 255,35грн. інфляційних втрат (за період з 13.08.12 по 17.04.13). В засіданні суду 06.06.13 надав розрахунок суми інфляційного збитку, що становить 51,07грн. Відповідно до ч.4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення у справі зменшити розмір позовних вимог. Під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціни позову. Оскільки, позивач надав суду тільки розрахунок, а не подав письмової заяви про зменшення розміру позовних вимог (інфляційних втрат), суд даний розрахунок до уваги не бере.

Судом здійснено перерахунок розміру інфляційних втрат. При перерахунку розміру інфляційних витрат суд використовував Закон України «Про державну статистику», яким затверджено Наказ від 27.07.2007р. № 265 «Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін» та судову практику, викладену у п. 2 Інформаційного листа ВГС України «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» від 17.07.2012р. № 01-06/928/2012. Індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць (рік), не виключаючи періоду дефляції), прострочення і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця (постанова Вищого господарського суду України від 01.02.2012р. у справі № 52/30). Судом встановлено, що сума інфляційних втрат, що підлягає до стягнення з відповідача становить 153,16грн. (за період з 13.08.12 по 17.04.13). В стягненні з відповідача 102,19грн. інфляційних втрат слід відмовити.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 34 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об"єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідачем не надано до суду жодних доказів на спростування своєї вини в невиконанні зобов'язання обумовленого договором. На момент звернення позивача до суду відповідач борг не погасив.

З огляду на фактичні обставини справи суд прийшов до висновку про часткове задоволення позову.

Судові витрати відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України слід покласти на обидві сторони пропорційно розміру задоволеним вимогам.

Керуючись ст.124 Конституції України, ст.ст.11,525,526,625,629,901,903 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України, ст.ст.33,34,43,49,75, 82, - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Уніплит" до відповідача Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про стягнення 52 367,95 грн. - заборгованості, з яких: 51 071,58 грн. - основний борг, 255,35 грн. - інфляційних втрат, 1 041,02 грн.-3% річних - задоволити частково.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_1 (свід. пл. податку НОМЕР_2, ІПН НОМЕР_1, р/рНОМЕР_3 в Банк "Фінанси та кредит" , МФО 336235) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Уніплит", вул. Заводська, 4, смт. Вигода, Долинський район, Івано-Франківська область, 77552; адреса для листування: вул. Чорновола, 7/302, м. Івано-Франківськ (код ЄДРПОУ 30905968, свід пл. податку 12530935, інд. под. номер 309059609055, р/р 2600100017015 у АТ "Укрексімбанк" м.Івано-Франківськ, МФО 336688) 51 071,58грн. (п"ятдесят одну тисячу сімдесят одну грн. 58коп.), 1 041,02грн. (одну тисячу сорок одну грн. 02коп.) - 3% річних, 153,16грн. (сто п"ятдесят три грн. 16коп.) інфляційних втрат, 1 717,06грн. (одну тисячу сімсот сімнадцять грн. 06коп.) судового збору.

Видати наказ.

В решті позову, в стягненні 102,19грн. інфляційних витрат - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 12.06.13

Суддя Булка В.І.

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"

Помічник судді Гандера М.В. 12.06.13