Постанова № 31783414, 07.06.2013, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" червня 2013 р. Справа № 809/1626/13-a

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Мигалюка Ю.В.

секретаря Третяк В.Р.,

за участю сторін:

представника позивача: не з'явився,

відповідача: не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Івано-Франківську в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції у м. Яремче до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в сумі 1 445,13 грн.

ВСТАНОВИВ:

22.05.2013 року Державна податкова інспекція у м. Яремче звернулася в суд з адміністративним позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу в сумі 1 445,13 грн. Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем протиправно, в порушення підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16, пункту 295.1 статті 295 Податкового кодексу України не сплачено єдиний податок за період з вересня 2012 року по березень 2013 року в розмірі 1 445,13 грн., внаслідок чого утворено податковий борг.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, на адресу суду подав клопотання про розгляд справи за його відсутності. Позовні вимоги підтримав та просив задовольнити їх в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з'явився не з'явився з невідомих суду причин, хоча про дату, час та місце судового розгляду справи був належним чином повідомлений, про що свідчить поштове повідомлення про вручення судової повістки. Правом подання письмового заперечення проти заявленого позову не скористався.

У відповідності до положення ч. 4 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України справу вирішено за відсутності відповідача на підставі наявних у ній доказів.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, дослідивши докази, суд прийшов до висновку, що адміністративний позов слід задовольнити з таких підстав.

Судом встановлено, що відповідач 14.09.2006 року зареєстрований виконавчим комітетом Яремчанської міської ради як фізична особа-підприємець, що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію (а.с.10). Відповідач взятий державною податковою службою на податковий облік, як платник податків (а.с.9).

20.01.2012 року ОСОБА_1 подав до податкового органу заяву про застосування спрощеної системи оподаткування, у відповідності до якої його переведено на спрощену систему оподаткування з 01.01.2012 року (а.с.11). Відповідачем обрано вид діяльності згідно з КВЕД - 02.01.2, 51 531, 93 050 - одержання продукції лісового господарства, оптова торгівля деревиною, надання інших індивідуальних послуг, розпиловка пиломатеріалів. Як встановлено судом, обраний відповідачем вид господарської діяльності відноситься до другої групи платників єдиного податку. Ставка єдиного податку становить 20 відсотків до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

За період з вересня 2012 року по березень 2013 року відповідачем сплата єдиного податку в повному обсязі не здійснена. Заборгованість відповідача по сплаті єдиного податку за цей період становить 1 445,13 грн.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно пунктів 6.1 статті 6 Податкового кодексу України податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

Відповідно статті 8 Податкового кодексу України в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори (пункт 8.1). До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад (пункт 8.3).

Згідно підпункту 10.1.2 пункту 10.1 статті 10 Податкового кодексу України до місцевих податків належать єдиний податок.

Статтею 16 Податкового кодексу України визначені обов'язки платника податків, згідно положень якої платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів (підпункт 16.1.3.), сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи (підпункт 16.1.4).

Положеннями статті 36 Податкового кодексу України визначено суть податкового обов'язку, згідно положень якої податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи (пункт 36.1). Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором (пункт 36.2). Податковий обов'язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом (пункт 36.3).

Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку встановлюються Главою 1 розділу XIV Податкового кодексу України.

Згідно пункту 291.2 статті 291 Податкового кодексу України спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

Пунктом 291.3 статті 291 Податкового кодексу України встановлено, що юридична особа чи фізична особа-підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.

Підпунктом 298.1.1 пункту 298.1 статті 298 Податкового кодексу України передбачено, що для обрання або переходу на спрощену систему оподаткування суб'єкт господарювання подає до органу державної податкової служби заяву.

Згідно пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу України суб'єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на 6 груп платників єдиного податку.

Відповідно підпункту 2 пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу України друга група - фізичні особи - підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності встановлених цією статтею критеріїв.

У відповідності до пункту 296.3 статті 296 даного Кодексу платники єдиного податку другої - шостої груп подають до органу державної податкової служби податкову декларацію платника єдиного податку у строки, встановлені для квартального податкового (звітного) періоду.

Абзацом 2 пункту 294.1 статті 294 Податкового кодексу України встановлено, що податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку другої - шостої груп є календарний квартал.

Статтею 293 Податкового кодексу України встановлені ставки єдиного податку.

Відповідно до пункту 293.1 даної статті Податкового кодексу України ставки єдиного податку встановлюються у відсотках (фіксовані ставки) до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (далі у цій главі - мінімальна заробітна плата), та у відсотках до доходу (відсоткові ставки).

Згідно пункту 293.2 статті 293 даного Кодексу фіксовані ставки єдиного податку встановлюються сільськими, селищними та міськими радами для фізичних осіб - підприємців, які здійснюють господарську діяльність, залежно від виду господарської діяльності, з розрахунку на календарний для другої групи платників єдиного податку - у межах від 2 до 20 відсотків розміру мінімальної заробітної плати.

Згідно пункту 295.1 ст.295 Податкового кодексу України платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця.

Відповідно до пункту 295.6 статті 295 Податкового кодексу України суми єдиного податку, сплачені відповідно до абзацу другого пункту 295.1 і пункту 295.5 цієї статті, підлягають зарахуванню в рахунок майбутніх платежів з цього податку за заявою платника єдиного податку.

Відповідачу податковим органом надсилалась податкова вимога №148 від 14.11.2012 року, яка залишена без реагування (а.с.15).

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем порушено норми статті 295 Податкового кодексу України та не сплачено узгоджену суму податкового зобов'язання з сплати єдиного податку за період вересня 2012 року по березень 2013 року в розмірі 1 445,13 грн.

Відповідно до пункту 14.1.175 статті 14 Податкового кодексу України сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання утворює податковий борг.

Таким чином, сума несплаченого узгодженого грошового зобов'язання з сплати єдиного податку в розмірі 1 445,13 грн. утворює податковий борг відповідача у цьому ж розмірі, який ним не сплачений.

Пунктом 10.6 статті 10 Податкового кодексу України зарахування місцевих податків та зборів до відповідних місцевих бюджетів здійснюється відповідно до Бюджетного кодексу України.

За таких обставин суд приходить до висновку, що відповідач зобов'язаний погасити податковий борг. Наявність такого обов'язку у відповідача є визначальною для вирішення вказаного спору. Крім того, даний обов'язок забезпечується Конституцією України, стаття 67 якої передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Пунктом 95.1 статті 95 Податкового кодексу України встановлено, що орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Відповідно підпункту 20.1.18. пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Згідно пункту 95.3 статті 95 Кодексу стягнення коштів з рахунків платника податків у банках обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Відповідно пункту 95.4. статті 95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків.

За таких обставин вимоги позивача є обґрунтованими, а позов таким, що підлягає до задоволення.

На підставі наведеного, керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 2, 8-14, 86, 158-163, ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, АДРЕСА_1 в дохід бюджету (р/р №31513970700017 код 38006907, банк ГУ ДКСУ в Івано-Франківській області МФО 836014) заборгованість по сплаті єдиного податку в сумі 1 445,13 грн. (одна тисяча чотириста сорок п'ять гривень 13 коп.)

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 КАС України.

Постанова складена в повному обсязі 12.06.2013 року.

Суддя (підпис) Мигалюк Ю.В.