Рішення № 31783010, 28.05.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

28.05.2013р. Справа № 905/2163/13

Господарський суд Донецької області у складі судді Шилової О.М.,

при секретарі судового засідання Табачнікові В.Г.

за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Експрес Страхування", м.Київ

до Приватного акціонерного товариства "Міська страхова компанія", м.Донецьк

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог, на стороні

відповідача: 1) ОСОБА_3, м.Біла Церква

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Клайт", м. Вишневе

про стягнення 37020,71грн. виплаченого страхового відшкодування в порядку регресу, 788,09грн. - 3% річних,

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився,

від відповідача: не з'явився,

треті особи: не викликались.

Суд перебував у нарадчій кімнаті

28.05.2013р. з 12-00год. до 12-05год.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з додатковою відповідальністю "Експрес Страхування", м.Київ звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Міська страхова компанія", м.Донецьк про стягнення 37020,71грн. виплаченого страхового відшкодування в порядку регресу, 788,09грн. - 3% річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на: договір страхування №202.11.2075189 від 22.07.2011р.; Довідку ДАІ; постанову Святошинського районного суду м.Києва від 09.02.2012р. ун.№2608/143/12 (пр.№3/2608/445/12).; заяву вхід.№246 від 16.02.2012р.; Звіт №492 від 12.02.2012р.; рахунок-фактуру №СЧ-0006182 від 31.01.2012р.; страховий акт №3.11.3480-1 від 20.02.2012р; платіжне доручення №1465 від 23.02.2012р.; заяву про відшкодування шкоди вих.№963/3480 від 03.04.2012р. тощо.

Ухвалою господарського суду від 01.04.2013р. до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача залучено ОСОБА_3 (а.с.1).

16.04.2013р. н адресу суду від Святошинського районного суду м.Києва з супровідним листом №2608/143/12/21135/13-вих. від 11.04.2013р. надійшла копія адміністративної справи ун.№2608/143/12 відносно ОСОБА_3 (а.с.49-66).

19.04.2013р. на адресу суду від Моторного (транспортного) страхового бюро України супровідним листом №7/2-5/9578 від 15.04.2013р. надійшла інформація про страхове покриття цивільно-правової відповідальності ТОВ "Клайт" щодо автомобіля СПВ 17 РУТА, д.н.з. НОМЕР_1 (а.с.68-69).

Ухвалою господарського суду від 16.05.2013р. до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача залучено Товариство з обмеженою відповідальністю "Клайт", м. Вишневе (а.с.109-110).

Протягом розгляду справи позивач надав:

1) пояснення б/н б/д з доданою довідкою Головного управління регіональної статистики №23-07/1050-2 від 12.04.2013р. про наявність відповідача в ЄДРПОУ (а.с.72-73).

2) пояснення №1839/3480 від 10.04.2013р. щодо походження полісу АА/6897899 з додатками (а.с.74-85).

3) додаткові пояснення б/н від 15.05.2013р. по суті спору з додатками (а.с.93-103).

4) з супровідним листом б/н від 15.05.2013р. - зокрема, довідку Головного управління регіональної статистики №23-07/1296 від 15.05.2013р. з інформацією про Товариство з обмеженою відповідальністю "Клайт" (а.с.104-107).

Відповідач будь-яких пояснень по суті спору або відзив на позовну заяву не надав, у судові засідання 25.04.2013р., 16.05.2013р. та 28.05.2013р. не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчать наявні у матеріалах справи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.48) та повернуті конверти з направленою на адресу відповідача кореспонденцією з відміткою про причину повернення "організація вибула" (а.с.91, 113).

Враховуючи правові позиції Вищого господарського суду України, викладені в п.3.9.2, п.3.12 Постанови Пленуму №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» та приймаючи до уваги, що відповідач не скористався правом надати відзив на позов та не надав доказів на підтвердження поважності причин неявки свого повноважного представника в судові засідання, справа розглядається відповідно до ст.75 ГПК України без явки відповідача за наявними в ній матеріалами.

Треті особи вимог ухвал суду від 01.04.2013р., 25.04.2013р., 16.05.2013р. не виконали, будь-яких документів або пояснень по суті спору не надали, хоча про вимоги суду були повідомлені належним чином, про що свідчать рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.46) та відповідні відмітки про надіслання ухвал суду (а.с.1, 87, 110).

У відповідності до п.п.2, 3, 4 ч.2 ст.129 Конституції України, ст.ст.33, 34, 43 ГПК України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Розглянувши наявні у матеріалах справи документи, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням докази, які мають значення для вирішення спору, суд

ВСТАНОВИВ:

22.07.2011р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Автоцентр на Кільцевій» від імені та в інтересах Товариства з додатковою відповідальністю "Експрес Страхування" і ОСОБА_2 (далі - Страхувальник) було укладено Договір добровільного страхування наземних транспортних засобів №202.11.2075189 (далі - Договір страхування, а.с.14-16, 79-83). Згідно з секцією 1 Договору позивачем застрахований транспортний засіб марки CHEVROLET AVEO, реєстраційний номер НОМЕР_2 (надалі - застрахований автомобіль) - зокрема, за ризиком «ДТП». За вказаним ризиком Договором встановлена франшиза 0,25% від страхової суми. Згідно з преамбулою Договору страхування вигодонабувачем визначено АТ «АСТРА БАНК». Згідно з секцією 2 Договір діє з 00-00год. 22.07.2011р. до 24-00год. 21.07.2012р.

25.12.2011р. на перехресті пр-ту Перемоги - вул. Семашка у м.Києві відбулась дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП): гр-н ОСОБА_3, керуючи автомобілем марки «СПФ 17 Рута», д.р.н. НОМЕР_1, перед зміною напрямку руху, перестроюванням ліворуч не переконався, що це буде безпечно і не створить перешкоди або небезпеки іншим учасникам дорожнього руху, не надав дорогу застрахованому автомобілю під керуванням ОСОБА_2, який рухався ліворуч в попутному напрямку, та здійснив зіткнення, в результаті якого обидва автомобілі отримали механічні пошкодження (а.с.18, 52).

Наявність вини ОСОБА_3 у порушенні п.п.10.1, 10.3 Правил дорожнього руху України, що спричинило пошкодження автомобілів, підтверджена постановою Святошинського районного суду м.Києва від 09.02.2012р. ун.№2608/143/12 (пр.№3/2608/445/12) (а.с.58).

Згідно зі Звітом про оцінку №492 від 12.02.2012р. вартість матеріального збитку, завданого власнику застрахованого автомобіля, станом на 12.02.1012р. склала 47344,90грн. (а.с.20-30).

Вартість відновлювального ремонту застрахованого автомобіля склала 37287,91грн. (з врахуванням наданої ремонтним підприємством знижки 20%), що підтверджується виставленим Приватним акціонерним товариством «Українська Автомобільна Корпорація» Автосервісна філія «Універсал-Авто» рахунком-фактурою №СЧ-0006182 від 31.01.2012р. (а.с.31), сума якого підтверджується розрахунком (а.с.31(зворотній бік)-33).

Позивачем на підставі Договору страхування та заяви Страхувальника від 16.02.2012р. (а.с.34) був складений страховий акт №3.11.3480-1 від 20.02.2012р. (а.с.36), згідно з яким сума страхового відшкодування склала 37020,71грн. (за вирахуванням 267,20грн. безумовної франшизи); на підставі зазначених документів та дозволу вигодонабувача (а.с.35) платіжним дорученням №1465 від 23.02.2012р. виплачено 37020,71грн. страхового відшкодування на користь філії «Універсал - Авто» (а.с.37).

Щодо вимоги про стягнення 37020,71грн. виплаченого страхового відшкодування в порядку регресу.

Особа, якій завдано збитків, має право на їх відшкодування у розмірі витрат, які вона зробила чи мусить зробити для відновлення свого порушеного права (ст.22 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України).

Статтею 1192 ЦК України передбачено, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Виходячи з умов Договору страхування, положень ст.ст.22, 1192 ЦК України та ст.ст.9, 20, 25 Закону України „Про страхування" суд дійшов висновку про те, що страхову виплату було здійснено позивачем правомірно.

Аналіз приписів ч.ч.1, 2 ст.1166, ч.ч.2, 5 ст.1187, п.1 ч.1 ст.1188 Цивільного кодексу України дозволяє дійти висновку про те, що у випадку заподіяння шкоди внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки питання про її відшкодування вирішується за принципом вини.

Відповідно до ст.1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

За приписами ст.228 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб у порядку регресу.

Стаття 993 ЦК України передбачає, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, яка отримала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за спричинені збитки. Аналогічне положення встановлене ст.27 Закону України "Про страхування".

Наявність вини ОСОБА_3 у порушенні п.п.10.1, 10.3. Правил дорожнього руху України, що спричинило пошкодження автомобілів, підтверджена постановою Святошинського районного суду міста Києва від 09.02.2012р. у справі ун.№2608/143/12 (пр.№3/2608/445/12) (а.с.58).

З письмових пояснень ОСОБА_3, які знаходяться у матеріалах адміністративної справи (а.с.53), вбачається, що на момент скоєння ДТП ОСОБА_3 працював водієм в ТОВ «Клайт».

На момент скоєння ДТП цивільно-правову відповідальність ТОВ «Клайт» щодо автомобіля марки «СПВ 17 Рута», д.р.н. НОМЕР_1 було застраховано Приватним акціонерним товариством «Міська страхова компанія» згідно з Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АА/6897899 (далі - Поліс, а.с.38, 74). Строк дії Полісу - з 00-00год. 01.12.2011р. до 30.11.2012р. включно. Полісом встановлений ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну одного потерпілого - 50000грн. та франшизу 0,00грн.

Відомості про те, що на дату ДТП (25.12.2011р.) цивільно-правову відповідальність власника автомобіля марки «СПВ 17 Рута», д.р.н. НОМЕР_1 була застрахована відповідачем, підтверджуються також інформацією з єдиної централізованої бази даних МТСБУ (а.с.69).

З наведеного у п.1.4. ч.1 ст.1 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі - Закон) визначення вбачається, що цивільно-правова відповідальність особи, яка не є страхувальником, вважається застрахованою, якщо така особа правомірно володіє забезпеченим транспортним засобом. Володіння забезпеченим транспортним засобом вважається правомірним, якщо інше не встановлено законом або рішенням суду.

Суд виходить з того, що гр-н ОСОБА_3 керував забезпеченим відповідачем транспортним засобом правомірно, і іншого відповідачем не доведено.

Таким чином, з урахуванням приписів ст.993 ЦК України, ч.3 ст.18, ст.27 Закону України „Про страхування", ст.ст.22, 28, 29 Закону особою, відповідальною за завдані позивачу виплатою ним страхового відшкодування збитки, є Приватне акціонерне товариство "Міська страхова компанія".

Отже, позивач отримав право вимоги до ПрАТ «Міська страхова компанія» в межах умов Полісу №АА/6897899, який є підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

З огляду на викладене, враховуючи наявні в матеріалах справи документи на підтвердження здійснення позивачем страхової виплати за Договором страхування №202.11.2075189 від 22.07.2011р. і виникнення обов'язку відповідача відшкодувати завдану цим шкоду в порядку регресу згідно з Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АА/6897899, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення 37020,71грн. виплаченого страхового відшкодування в порядку регресу є обґрунтованими, підтвердженими належним чином та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення 3% річних в сумі 788,09грн.

Позивач звертався до відповідача з заявою вих.№963/3480 від 03.04.2012р. про відшкодування шкоди за Полісом №АА/6897899 у розмірі 37020,71грн. (а.с.39). Заява отримана відповідачем 10.04.2012р., про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.40). Відповідь на заяву вих.№963/3480 від 03.04.2012р. позивачем суду не надана.

Позивач стверджує, що в добровільному порядку відповідач відмовився здійснити виплату страхового відшкодування (а.с.4) та з посиланням на приписи ст.ст.519, 599, 612, 625 ЦК України вважає, що має право на сплату боргу в сумі 37020,71грн. з урахуванням процентів річних як компенсації за користування відповідачем утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати позивачу (а.с.5).

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на те, що ст.625 вміщено в розділі 1 книги 5 «Загальні положення про зобов'язання» ЦК України, згадана стаття застосовується до всіх грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, які регулюють відносини, пов'язані з виникненням, зміною чи припиненням окремих видів зобов'язань.

Оскільки господарський договір є не єдиною підставою виникнення грошового зобов'язання, то сама лише відсутність між сторонами спірних правовідносин такого договору не перешкоджає застосуванню даної відповідальності, але тільки у разі, якщо підстави такого застосування і розмір відповідальності передбачено актами законодавства.

Так, обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає у випадках відшкодування збитків та шкоди, оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе зобов'язань, а з інших підстав.

Позивач не надав суду доказів визнання відповідачем свого обов'язку відшкодувати шкоду саме в зазначеній у заяві вих.№963/3480 від 03.04.2012р. сумі. Отже, позивачем не доведено факту взяття відповідачем на себе зобов'язання відшкодувати збитки саме в сумі 37020,71грн., на яку нараховані 3% річних.

Згідно з позицією Верховного суду України, викладеною у Постанові від 28.08.2012р. у справі №23/279, претензійний порядок не є обов'язковим у відносинах між страховиками. Грошове зобов'язання відповідача перед позивачем могло виникнути лише з моменту надання згоди на виплату (позитивної відповіді на претензію) або з моменту набрання рішенням суду про стягнення виплаченого страхового відшкодування в порядку регресу законної сили - тобто у разі, якщо зазначена сума перестала бути спірною.

Отже, грошове зобов'язання у страховика, що забезпечив цивільно-правову відповідальність винної у завданні шкоди особи, не виникає безпосередньо та тільки з факту звернення до нього з претензією (регресною вимогою).

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що вимога про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 788,09грн. задоволенню не підлягає.

Судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог на підставі приписів абз.3 ч.1 ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, згідно з п.п.2, 3, 4 ч.2 ст.129 Конституції України; ст.ст.22, 993, 1166, 1187, 1188, 1191, 1192 Цивільного кодексу України; ст.228 Господарського кодексу України; ст.ст.9, 18, 20, 25, 27 Закону України „Про страхування" №85/96-ВР від 07.03.1996р.; п.1.4. ч.1 ст.1, ст.ст.22, 28, 29 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" №1961-IV від 01.07.2004р.; керуючись ст.ст.4-2, 4-3, 22, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Товариства з додатковою відповідальністю "Експрес Страхування", м.Київ до Приватного акціонерного товариства "Міська страхова компанія", м.Донецьк про стягнення 37020,71грн. виплаченого страхового відшкодування в порядку регресу, 788,09грн. - 3% річних - задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Міська страхова компанія» (83053, м.Донецьк, вул.Краснооктябрська, 111; код ЄДРПОУ 30244124) на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Експрес Страхування" (01004, м.Київ, вул.Червоноармійська, буд.15/2; р/р №265000464000 в АТ «Брокбізнесбанк», м.Київ, МФО 300249, ЄДРПОУ 36086124) 37020,71грн. виплаченого страхового відшкодування в порядку регресу, 1684,71грн. судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 28.05.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складене та підписане 03.06.2013р.

Суддя О.М. Шилова

надруковано 5 прим.:

1 - до справи,

2 - сторонам,

2 - третім особам