Ухвала суду № 31781696, 06.06.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"06" червня 2013 р. м. Київ К-35962/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Острович С.Е.

Степашко О.І.

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 24.12.2009 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.07.2010

у справі № 2а-6732/09/1470

за позовом Приватного підприємства "Євро-ДГ"

до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва

про визнання протиправними дій та визнання недійсними висновків акта перевірки,

ВСТАНОВИВ:

Приватного підприємства "Євро-ДГ" звернулось до Миколаївського окружного адміністративного суду від 24.12.2009 з позовом до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва про визнання протиправними дій та визнання недійсними висновків акта перевірки.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 24.12.2009 позовні вимоги задоволено частково.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.07.2010 постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 24.12.2009 залишено без змін.

Не погоджуючись з зазначеними рішеннями судів, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку. В скарзі просить скасувати постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 24.12.2009 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.07.2010 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій при вирішення спору у даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, відповідачем була проведена планова виїзна перевірка з питань дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.06 по 30.09.08, та складений Акт № 655/23-600/32755158 від 18.02.09.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог ч. 1, 5 ст. 203, ст. 215, ч. 1 ст. 216, ст. 218 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог вказаних статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених позивачем з зазначеними у акті перевірки постачальниками та покупцями; відсутність об'єктів, які підпадають під визначення ст. 3, 4, 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". Дані, відображені у деклараціях з податку на прибуток за перевіряємий період не є дійсними; відсутність об'єктів, які підпадають під визначення статей 3, 4, 7 Закону України "Про податок на додану вартість". Дані, наведені в деклараціях з податку на додану вартість про обсяги поставок та придбання, податкове зобов'язання та податковий кредит за перевіряємий період - є не дійсними.

При перевірці не встановлені відповідні документи, що підтверджують факт відвантаження чи отримання товару. Згідно наявних документів, не виявлено копій транспортних та супроводжувальних документів, які передбачено вимогами діючого законодавства, що свідчить про відсутність доказів фактичного отримання та відвантаження товарів позивачем. Аналіз декларацій з податку на прибуток позивача за IV квартал 2006 р., 2007 р., ІІІ квартали 2008 р. (рядки 4.10 "Витрати на поліпшення основних фондів", 07 "Сума амортизаційних відрахувань") свідчить про відсутність у позивача основних засобів та нематеріальних активів на підприємстві. В ході проведення перевірки перевіряючі не виявили документів, які свідчать про рух товару, що підтверджують прийняття, оприбуткування та відвантаження ТМЦ і прийшли до висновку, що операції мали безтоварний характер. На час проведення перевірки відсутня можливість встановити вид транспорту, розмір витрат, особу, яка понесла дані витрати, можливість здійснення таких операцій з урахуванням оперативності проведення операцій та віддаленості контрагентів один від одного.

Судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи, що листом № 19/11-1 від 19.11.09 позивач звернувся до відповідача з проханням надіслати йому рішення, яке мало бути прийняте за результатами висновків акта перевірки.

Відповідач листом від № 6891/10/25-004 10.12.09 надав відповідь, але при цьому не вказав чому за результатами перевірки не було прийнято будь-яке рішення. Відповідач зробив посилання на норми Примірного порядку взаємодії органів державної податкової служби при опрацюванні розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів, затвердженого наказом ДПА України № 266 від 18.04.08. Норми зазначеного порядку регулюють питання пов'язані з виявленням в ході перевірки договорів які суперечать інтересам суспільства та держави - нікчемних правочинів, але жодного доказу нікчемності правочинів, укладених позивачем за перевіряємий період в Акті перевірки не наведено.

Частково задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій виходили з того, що викладені в Акті перевірки висновки можуть вплинути на інтереси позивача, його права та обов'язки на майбутнє, оскільки висновки відповідача про визнання угод нікчемними можуть спричинити невиконання контрагентами позивача своїх зобов'язань по укладеними з позивачем договорам, що в свою чергу може призвести до неможливості позивача провести розрахунки з постачальниками, виплатити заробітну плату працівникам, сплатити податки, збори, обов'язкові платежі і таке інше.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Відповідно до п.п. 1.3, 1.5, 1.6 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України № 327 від 10.08.05 результати перевірки оформлюється складанням відповідного акту. Акт, це службовий документ, який не тільки підтверджує проведення виїзної планової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання, але він є єдиним передбаченим законом документом, який повинен містити систематизований виклад виявлених у ході перевірки фактів порушення норм податкового, валютного та іншого законодавства. За результатами виїзної планової перевірки в акті викладаються усі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства.

Відповідно до п.п. 4.4 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства у разі незгоди посадових осіб із висновками перевірки чи фактами та даними, викладеними в акті перевірки, суб'єкт господарювання має право протягом трьох робочих днів з дня, наступного за днем отримання примірника акта перевірки подати до органу державної податкової служби заперечення до акта перевірки. При цьому у разі незгоди із висновками акта перевірки, суб'єкт господарювання в акті перевірки при його підписанні (чи відмові від підпису) робить відповідну відмітку. Органи державної податкової служби розглядають заперечення протягом трьох робочих днів з дня, наступного за днем їх надходження та про результати розгляду письмово повідомляють суб'єкта господарювання.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України зазначає, що в даному випадку відсутній публічно - правовий спір. Проведення перевірки та складення за її результатами акту не є протиправними діями відповідача. Висновки, викладені в акті перевірки про встановлені порушення можуть бути оцінені як докази при вирішенні публічно - правового спору, однак не позбавляють позивача права визначитись на предмет майбутніх господарських відносин з контрагентам.

Вказані обставини були встановлені судами попередніх інстанцій, однак не взяті до уваги.

За таких обставин колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що даний позов не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, оскільки висновки відповідача, викладені в акті перевірки не можуть вплинути на інтереси позивача, його права та обов'язки на майбутнє, акт перевірки не є нормативно-правовим актом чи правовим актом індивідуальної дії, а отже відсутній публічно - правовий спір між позивачем та суб'єктом владних повноважень.

Відповідно до вимог п.1 ч.1 ст. 157 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Згідно ч. 1 ст. 228 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі з підстав, встановлених статтями 155 і 157 цього Кодексу.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку про те, що касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 24.12.2009 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.07.2010 у справі № 2а-6732/09/1470 слід задовольнити частково, судові рішення скасувати та закрити провадження у справі.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 228, 230, 232, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 24.12.2009 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.07.2010 у справі № 2а-6732/09/1470 слід задовольнити частково.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 24.12.2009 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.07.2010 у справі № 2а-6732/09/1470 скасувати.

Провадження у справі закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. Федоров

Судді С.Е. Острович

О.І. Степашко