Постанова № 317808, 20.12.2006, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

20 грудня 2006 р. Справа № 7/425-2006

за позовом Приватного підприємства „МЕТЕОРА - ЗАКАРПАТТЯ”, м. Хуст

до відповідача Хустської об’єднаної державної податкової інспекції у Закарпатській області, м. Хуст

про скасування податкового повідомлення –рішення Хустської ОДПІ від 20.11.2006р. №0000702342/0/1212/22104102/14012/10/23 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 89 333,00 грн.,

Суддя С. Швед

від позивача – Греца Я.В., представник по довіреності від 07.12.2006р.;

від відповідача –Майор В.О., начальник юридичного відділу (довіреність від 13.07.2006р. №7656/м/10);

Удут В.І., головний державний податковий ревізор –інспектор( довіреність від 08.12.2006р. №15306/У/10).

Представники сторін у судовому засіданні 12.12.2006р. дали письмову згоду на початок розгляду справи по суті згідно з п. 3 ст. 121 Кодексу адміністративного судочинства України (протокол судового засідання від 12.12.2006р.).

ВСТАНОВИВ

Приватне підприємство „МЕТЕОРА - ЗАКАРПАТТЯ”, м. Хуст (далі - Підприємство) просить скасувати податкове повідомлення –рішення Хустської ОДПІ від 20.11.2006р. №0000702342/0/1212/22104102/14012/10/23 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 89 333,00 грн., прийняте органом державної податкової служби за результатами невиїзної документальної перевірки з питань достовірності нарахування ПП „МЕТЕОРА - ЗАКАРПАТТЯ” суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на рахунок платника у банку за березень 2006р. (акт перевірки від 20.11.2006р. №958/23/22104102), якою встановлено порушення суб’єктом господарювання вимог п. 1.8. ст. 1 Закону України „Про податок на додану вартість” від 03.04.1997р. №168/97-ВР з відповідними змінами та доповненнями (далі –Закон №168/97-ВР).

Висновок податкового органу обґрунтовується встановленими в ході проведення зустрічних перевірок обставинами щодо несплати до бюджету ПДВ контрагентами позивача по господарській операції з придбання насіння гарбузового від приватного підприємства „ВЦС”, м. Дніпропетровськ (у вартості якого була сплачена сума ПДВ у розмірі 89333 грн.), яке в свою чергу придбало його у ТОВ „Техновиробінвест - плюс”, м. Київ,а останнє суму ПДВ по цій операції до бюджету не сплачувало та не подавало до податкового органу за його місцезнаходженням податкової звітності.

Не погоджуючись із висновком податкового органу про зменшення Підприємству бюджетного відшкодування з ПДВ , представник позивача вказує на його помилковість, невідповідність фактичним обставинам справи та наявним у суб’єкта господарювання документальним доказам, які підтверджують правомірність формування податкового кредиту по спірній операцій, за наслідками якої у Підприємства виникло право на відшкодування з бюджету суми ПДВ у розмірі 89333,00 грн. Щодо неподання ТОВ „Техновиробінвест - плюс”, м. Київ податкової звітності за його місцезнаходженням представник позивача зазначив, що наведена обставина жодного відношення до порядку формування податкового зобов’язання Підприємства у спірному періоді не має, оскільки ніяких взаємовідносин у позивача з даним суб’єктом господарювання не було.

Відповідач позов не визнав, оскільки проведеною перевіркою підтверджені факти порушень позивачем вимог Закону №168/97-ВР щодо порядку визначення розрахунків Підприємства з бюджетом по ПДВ, тому до позивачу і зменшене бюджетне відшкодування за березень 2006р., оскільки реально сума ПДВ до держбюджету не надійшла.

Дослідивши подані по справі доказові матеріали та заслухавши пояснення представників сторін, суд констатує наступне:

Платником податку на додану вартість згідно з п. 1.3. ст. 1 Закону №168/97-ВР є особа, яка зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Відповідно до пункту 1.8. ст. 1 Закону №168/97-ВР бюджетне відшкодування –це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв’язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Згідно з п.п. 7.7.1. п. 7.7. ст. 7 Закону №168/97-ВР сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (п.п. 7.7.2. п. 7.7. ст. 7 Закону №168/97-ВР).

Джерелом сплати бюджетного відшкодування (у тому числі бюджетного боргу) є загальні доходи Державного бюджету України (п.п. 7.7.10. п. 7.7. ст. 7 Закону №168/97-ВР).

З наведених вище норм Закону №168/97-ВР випливає те, що основною умовою для отримання бюджетного відшкодування з ПДВ є його надмірна сплата до бюджету за результатами господарської діяльності платника податків у певному звітному періоді, оскільки специфіка нарахування та сплати ПДВ полягає в тому, що дана форма універсального акцизу (непрямого податку) нараховуються та сплачується на кожному етапі руху товару від виробника до споживача.

По відношенню до спірної по справі ситуації суд виходить з того, що надмірної сплати позивачем ПДВ в охопленому перевіркою періоді не було.

Як свідчить аналіз податкової звітності позивача за період з 01.12.2005р. по березень (включно) 2006 року (а.с. 47-59), податкові зобов’язання Підприємства оподатковувалися за нульовою ставкою, оскільки основним видом його діяльності були експортні операції.

Формуючи свій податковий кредит шляхом сплати відповідних сум ПДВ у вартості придбаних товарів, позивач здійснював їх експорт за межі митної території України, не сплачуючи при цьому податку за наслідками проведення таких операцій, оскільки останні оподатковувалися за нульовою ставкою.

Зазначені обставини свідчать про те, що у спірній по справі ситуації відсутня основна, законодавчо регламентована умова для відшкодування ПДВ, а саме надмірна сплата даного виду податкового платежу до бюджету.

За такого підходу порушується прямий взаємозв'язок між сплатою (надходженням) до бюджету ПДВ та його відшкодуванням з бюджету, а також сам принцип побудови доходів та видатків бюджету по даному податковому платежу з виникненням дисбалансу між його складовими частинами, оскільки суб’єкт господарювання отримує бюджетне відшкодування з ПДВ без його фактичного надходження до державного бюджету.

Крім того, як свідчать дані цивільно –правових договорів про придбання насіння гарбузового (а.с. 33-34) від українських суб’єктів господарювання та експортних контрактів з іноземними контрагентами про його продаж (а.с. 61, 63, 66, 68, 71, 73) формування експортної ціни товару відбувалося з урахуванням сплаченого за його придбання ПДВ. Отже, отримуючи плату за поставлений за межі митної території товар, позивач фактично компенсовував сплачений при його придбанні ПДВ.

З урахуванням вищенаведеного, суд не знаходить правових підстав для задоволення позову та скасування оспорюваного Підприємством податкового повідомлення –рішення Хустської ОДПІ.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 8, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 7-8, 69 86, 160 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

2. Постанова суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня її прийняття, однак може бути оскаржена до сплину зазначеного строку до Львівського апеляційного господарського суду через Господарський суд Закарпатської області.

Суддя С. Швед