Ухвала суду № 31779219, 04.06.2013, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а/0270/2790/12

Головуючий у 1-й інстанції: Бошкової Ю.М.

Суддя-доповідач: Ватаманюк Р.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2013 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Ватаманюка Р.В.

суддів: Курка О. П. Совгири Д. І.

при секретарі: Швець А.І.

за участю представників сторін:

представників позивача - Заброцького Ю.О., Шкуропат Я.О., Бойка Д.В.;

представника Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби - Волощука В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 17 квітня 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницький агрегатний завод" до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень , -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 17.04.2013 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення № 0000282340 від 02.02.2012 року, № 0000172310 від 02.02.2012 року, №0000522310 від 04.04.2012 року.

Не погоджуючись із рішенням суду І інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати дане рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову.

В судовому засіданні представник відповідача доводи апеляційної скарги підтримав в повному обсязі.

Представники позивача підтримали надані заперечення проти задоволення вимог апеляційної скарги.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення сторін, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін, з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду І інстанції в межах апеляційної скарги.

Судом апеляційної та І інстанції встановлено, що з 28.11.2011 року по 10.01.2012 року податковим органом проводилась позапланова виїзна перевірка ТОВ «Вінницький агрегатний завод» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2010 року по 30.09.2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 року по 30.09.2011 року, по податку на додану вартість за період з 01.04.2010 року по 30.09.2011 року. За результатами проведеної перевірки Вінницькою ОДПІ складено акт перевірки № 116/23/34964131 від 17.01.2012р. (а.с.21-42). Перевіркою встановлено порушення , а саме: 1) 1пп.11.3.1, п. 4.1 п. 11.3 пп.4.1.6 п. 4.1 ст. 4, ст. 11, п.3.1 ст. 3, пп. 1.22.1 п. 1.22 ст. 1, п. 5.9 ст. 5, пп. 5.7.1, пп. 5.3.9 пп. 5.2.5, пп. 5.2.10, п. 5.2, п. 5.3, п. 5.7, ст. 5, пп. 8.7.1 п. 8.7 ст. 8 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.97 в результаті чого занижено податок на прибуток за період з 01.04.2010 року по 31.03.2011 року у сумі 420280 грн., у тому числі: за 3 квартал 2010 року в сумі 134631 грн.; за 4 квартал 2010 р. в сумі 191615 грн.; за 1 квартал 2011 року в сумі 94044 грн.; пп. 138.5.2 п. 138.5 ст. 138, пп. 135.5.5 п. 135.5 ст. 135, п.п. 138.8.2 п. 138.8 ст. 138, пп. 138.10.6 пп. 138.10.4 п. 138.10 ст. 138 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток за період з 01.04.2011 року по 30.09.2011 року в сумі 296082 грн., у тому числі за 2-3 квартал 2011 року в сумі 296082 грн. 2) п.2.6, 3.1, 3.3, 4.2 Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні, затвердженого Постановою правління Національного банку України від 15.12.2004 року № 637, а саме : при реалізації продуктів харчування в їдальні підприємства за готівкові кошти із застосуванням РРО готівка на підставі фіскальних звітних чеків (Z-звітів) у дні одержання готівкових коштів не проведена в касовій книзі підприємства, тобто така готівка не оприбуткована в касі підприємства своєчасно. Загальна сума готівкових коштів не оприбуткованих ( не своєчасно оприбуткованих) в касі підприємства TOB «ВАЗ» за період, що перевіряється відповідно контрольних стрічок РРО, фіскальних звітних чеків (Z-звітів) РРО, щомісячних звітів про використання РРО та КОРО форми № ЗВР-1, що подавались до ДПІ у м. Вінниці, становить 22172,80 грн. На підставі акта №116/23/34964131 від 17.01.2012 року податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення форми "С" № 0000282340 від 02.12.2012 року, яким позивачу нараховане грошове зобов'язання в сумі 110 864,00 грн. та податкове повідомлення-рішення форми "Р" № 0000172310 від 02.02.2012 року, яким позивачу нараховане грошове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 797 925,00 грн. з них: за основним платежем -716 362,00 грн. та за штрафними санкціями - 81 563,00 грн. (а.с.43, 44). Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ТОВ «Вінницький агрегатний завод» подало до ДПС у Вінницькій області скаргу за вих. № 255/6 від 08.02.2012 року (а.с. 48-53). Рішенням про результати розгляду первинної скарги ДПС у Вінницькій області № 3975/10/10-009 від 23.03.2012 року первину скаргу залишено без задоволення, а податкове повідомлення - рішення №0000282340 від 02.02.2012 року - без змін, та збільшує на 8178,00 грн. суму за штрафними санкціями по податку на прибуток, визначеному у податковому повідомлені - рішенні № 0000172310 від 02.02.2012 року. (а.с. 54-61). Не погоджуючись з рішенням ДПС у Вінницькій області позивач звернувся до ДПС України із аналогічною скаргою. За наслідками адміністративного оскарження рішення залишено - без змін (а.с.71-78).

Приймаючи оскаржуване рішення суд І інстанції виходив з того, що невірно нараховану суму податкового зобов'язання не можливо виокремити, тому податкове повідомлення-рішення №0000172310 від 02.02.2012 року підлягає скасуванню. Щодо податкового повідомлення-рішення №0000282340 від 02.02.2012 року то жодна норма податкового законодавства не визначає, що підприємство, яке використовує РРО, зобов'язано дублювати обороти книги обліку розрахункових операцій в касовій книзі підприємства. Щодо правомірності винесення податкового повідомлення-рішення № 0000522310 від 04.04.2012 року то всупереч вимог діючого законодавства неправомірно нараховано штрафні санкції за порушення, вчинені у зазначений період, зокрема, І квартал 2011 року.

Апеляційний суд погоджується з висновками суду І інстанції, з таких підстав.

Згідно п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що під терміном "валові витрати виробництва та обігу" - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

Згідно з абзацом 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

В свою чергу, аналогічні норми передбачені п. 138.2 ст. 138 та пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України. Згідно яких витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. Не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно акту виїзної документальної перевірки від 17.01.2012 року № 116/23/34964131 за результатами проведеної перевірки податковим органом збільшено валові доходи за період з 01.04.2010 року по 31.03.2011 року в сумі 971021 грн., за період з 01.04.2011 року по 30.09.2011 року в сумі 512400 грн., оскільки перевіркою не враховано у складі валових витрат 742811 грн. за період 01.04.2010 року по 31.03.2011 року та 774912 грн. за період з 01.04.2011 року по 30.09.2011 року.

Судом І інстанції, з метою повного та всебічного дослідження наданих у справу доказів та прийняття законного рішення, призначив у даній справі судово-економічну експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз.

На розгляд судової економічної експертизи поставлено наступні запитання: Яку суму витрат на придбання товарів, робіт (послуг) понесло в третьому кварталі 2010 року товариство з обмеженою відповідальністю "Вінницький агрегатний завод"?; Яка сума витрат на придбання товарів, робіт (послуг) за третій квартал 2010 року зазначена ревізорами - інспекторами в акті планової виїзної перевірки від 17.01.2012 року № 116/23/34964131?; Яка сума розбіжностей між фактичними витратами підтвердженими первинними документами та понесеними товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницький агрегатний завод" за третій квартал 2010 року та даними зазначеними в акті перевірки?; Не врахування яких господарських операцій, підтверджених первинними документами, при визначенні витрат на придбання товарів, робіт (послуг), призвело до виникнення даних розбіжностей?

Згідно висновку експертизи по першому питанню: фактичні витрати на придбання товарів, робіт (послуг) складають 10 631 270,67 грн. (без врахування в складі валових витрат оборотів по кредиту рахунку 372 на суму 115 217,55 грн. та документів, оформлених з порушеннями, на суму 315 472,72 грн.).

По другому питанню: сума витрат на придбання товарів, робіт (послуг), зазначена ревізорами - інспекторами в акті позапланової перевірки від 17.01.2012 року № 116/23/34964131, складає 8 070 224 грн.

На третє та четверте питання експерт відповіді не надає, оскільки витрати на придбання товарів, робіт (послуг) в частині оборотів по кредиту рахунку 372 в підсумку за ІІІ квартал 2010 року документально підтвердити не видається за можливе.

Оцінюючи висновок експертизи суд першої інстанції вірно встановив, що з врахуванням наданих відповідей на перше та друге питання слідує, що різниця між даними, встановленими експертом, та даними, встановленими ревізорами - інспекторами, складає 2 561 046,67 грн.

Неможливість надати відповіді на третє та четверте питання у зв'язку з не підтвердженням відповідними документами витрати на придбання товарів, робіт (послуг) в частині оборотів по кредиту рахунку 372, не впливають на правильність висновків експерта по першому питанню, оскільки вони не входять до встановленої суми.

Таким чином, суд І інстанції дійшов вірного висновку, що встановлена висновком експерта розбіжність в сумі 2 561 046,67 грн., яка не врахована податковим органом до складу валових витрат, в результаті чого товариству збільшено суму грошового зобов'язання, в свою чергу, суттєво вплинула при обчисленні суми грошового зобов'язання та штрафних санкцій.

Враховуючи вище зазначене, висновки податкового органу, що позивачем порушено пп.11.3.1, п. 4.1 п. 11.3 пп.4.1.6 п. 4.1 ст. 4, ст. 11, п.3.1 ст. 3, пп. 1.22.1 п. 1.22 ст. 1, п. 5.9 ст. 5, пп. 5.7.1, пп. 5.3.9 пп. 5.2.5, пп. 5.2.10, п. 5.2, п. 5.3, п. 5.7, ст. 5, пп. 8.7.1 п. 8.7 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.97, в результаті чого занижено податок на прибуток за період з 01.04.2010 року по 31.03.2011 року у сумі 420280 грн., у тому числі: за 3 квартал 2010 року в сумі134631 грн.; за 4 квартал 2010 р. в сумі 191615 грн.; за 1 квартал 2011 року в сумі 94044 грн. пп. 138.5.2 п. 138.5 ст. 138, пп. 135.5.5 п. 135.5 ст. 135, п.п. 138.8.2 п. 138.8 ст. 138, пп. 138.10.6 пп. 138.10.4 п. 138.10 ст. 138 ПКУ, в результаті чого занижено податок на прибуток за період з 01.04.2011 року по 30.09.2011 року в сумі 296082 грн., у тому числі за 2-3 квартал 2011 року в сумі 296082 грн., являються протиправними та такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства України.

Встановлення судом невідповідності частини рішення суб'єкта владних повноважень вимогам чинного законодавства є підставою для визнання такого акта частково протиправним, при умові, що цю частину може бути ідентифіковано (виокремлено, названо) та що без неї оспорюваний акт в іншій частині (частинах) не втрачає свою цілісність, значення. Зокрема, частково протиправним можна визнати якусь частину, пункт, речення рішення або рішення в частині нарахування певної суми окремого виду податку чи збору, накладення штрафних (фінансових) санкцій в якійсь сумі.

Апеляційний суд погоджується з судом І інстанції, в тому що невірно нараховану суму податкового зобов'язання не можливо виокремити, тому податкове повідомлення-рішення № 0000172310 від 02.02.2012 року підлягає скасуванню повністю.

З приводу порушення позивачем п.2.6, 3.1, 3.3, 4.2 Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні, затвердженого Постановою правління Національного банку України від 15.12.2004 року № 637, а саме : при реалізації продуктів харчування в їдальні підприємства за готівкові кошти із застосуванням РРО готівка на підставі фіскальних звітних чеків (Z-звітів) у дні одержання готівкових коштів не проведена в касовій книзі підприємства, тобто така готівка не оприбуткована в касі підприємства своєчасно, суд першої інстанції дійшов вірного висновку з огляду на таке.

Абзацом 1 п. 2.6 "Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні", затвердженого постановою Національного банку України від 15 грудня 2004 року №637, визначено, що уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.

Згідно з абзацом 3 п. 2.6 вказаного Положення у разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням реєстратора розрахункових операцій або використанням розрахункових книжок оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків реєстратора розрахункових операцій (даних розрахункової книжки).

Відповідно п. 2.6 Положення уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися. Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів. У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК). Підприємствам, яким Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" надано право проводити розрахунки готівкою із споживачами без використання РРО та РК і специфіка функціонування яких унеможливлює оформлення ними кожної операції касовим ордером (продаж проїзних і перевізних документів; білетів державних лотерей; квитків на відвідування культурно-спортивних і видовищних закладів тощо), дозволяється оприбутковувати готівку наприкінці робочого дня за сукупністю операцій у цілому за робочий день з оформленням касовими документами і відображенням у відповідній книзі обліку. Суми готівки, що оприбутковуються, мають відповідати сумам, визначеним у відповідних касових (розрахункових) документах.

Згідно п. 4.2 Положення усі надходження і видачу готівки в національній валюті підприємства відображають у касовій книзі. Кожне підприємство (юридична особа), що має касу, веде одну касову книгу для обліку операцій з готівкою в національній валюті (без урахування кас відокремлених підрозділів). Відокремлені підрозділи підприємств, які проводять операції з приймання готівки за продану продукцію (товари, роботи, послуги) з оформленням її прибутковим касовим ордером, а також з видачі готівки на виплати, пов'язані з оплатою праці, виробничі (господарські) потреби, інші операції з оформленням їх видатковими касовими ордерами і відомостями, ведуть касову книгу. Відокремлені підрозділи підприємств, страхові агенти, брокери, розповсюджувачі лотерей, які здійснюють готівкові розрахунки із застосуванням РРО або РК та веденням КОРО, але не проводять операцій з приймання (видачі) готівки за касовими ордерами, а також підприємці касової книги не ведуть. Кількість аркушів у касовій книзі засвідчується підписами керівника і головного бухгалтера підприємства (юридичної особи). Записи в касовій книзі здійснюються у двох примірниках (через копіювальний папір) чорнилом темного кольору чорнильною або кульковою ручкою. Перші примірники, що є невідривною частиною аркуша касової книги - "Вкладні аркуші касової книги", залишаються в касовій книзі. Другі примірники, що є відривною частиною аркуша касової книги - "Звіт касира", є документом, за яким касири звітують щодо руху грошей у касі. Перші і другі примірники мають однакові номери. Виправлення в касовій книзі, як правило, не допускаються. Якщо виправлення зроблені, то вони засвідчуються підписами касира, а також головного бухгалтера або особи, що його заміщує.

Відповідно до пункту 1.1 даного Положення книга обліку - касова книга, книга обліку доходів і витрат, книга обліку прийнятих та виданих касиром грошей або книга обліку розрахункових операцій; книга обліку доходів і витрат - документ установленої форми, що застосовується відповідно до законодавства України для відображення руху готівки.

Судом встановлено, що на момент перевірки підприємством використовувалось РРО, які відповідним чином зареєстровані, опломбовані та переведені у фіскальний режим роботи. Крім того, до РРО використовуються книги обліку розрахункових операцій, зареєстровані відповідно до вимог чинного законодавства, що не заперечується представниками відповідача та зазначено у акті перевірки.

Пунктом 7.5 Порядку реєстрації та ведення книг обліку розрахункових операцій і розрахункових книжок, затвердженого Наказом ДПА України від 01.12.2000 р. №614 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.02.2001 № 106/5297 встановлено, що використання книги ОРО, зареєстрованої на РРО, передбачає, зокрема, наявність книги обліку розрахункових операцій (ОРО) на місці проведення розрахунків, де встановлено РРО; підклеювання фіскальних звітних чеків на відповідних сторінках книги ОРО.

Так, в акті перевірки №116/23/34964131 від 17.01.2012 року ТОВ "Вінницький агрегатний завод" вказано, що до реєстраторів розрахункових операцій використовувались книги обліку розрахункових операцій №022801061р/1/8858, дата реєстрації 22.06.2010 року та №0228009344р/2/18616 дата реєстрації 29.10.2010 року. Також зазначено, що порушень вимог Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" перевіркою не встановлено. Крім того суд зазначає, що оприбуткування готівки підприємства, отриманої від реалізації продуктів харчування, відбувалось шляхом занесення фіскальних звітних чеків до книг обліку розрахункових операцій, відповідно до Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні.

Пунктом 7.5 Порядку реєстрації та ведення книг обліку розрахункових операцій і розрахункових книжок, затвердженого Наказом ДПА України від 01.12.2000р. №614 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.02.2001 № 106/5297, встановлено, що використання книги ОРО, зареєстрованої на РРО, передбачає, зокрема, наявність книги обліку розрахункових операцій (КОРО) на місці проведення розрахунків, де встановлено РРО; підклеювання фіскальних звітних чеків на відповідних сторінках книги ОРО.

Відтак, з огляду на викладене, апеляційний суд погоджується з судом І інстанції, що жодна норма податкового законодавства не визначає, що підприємство, яке використовує РРО, зобов'язано дублювати обороти книги обліку розрахункових операцій в касовій книзі підприємства. Тому, враховуючи вищезазначене, суд вірно встановив, що висновки податкового органу про те, що при реалізації продуктів харчування в їдальні підприємства за готівкові кошти із застосуванням РРО готівка на підставі фіскальних звітних чеків (Z-звітів) у дні одержання готівкових коштів не проведена в касовій книзі підприємства, тобто така готівка не оприбуткована в касі підприємства своєчасно, є безпідставними та таким, що не відповідають нормам діючого законодавства.

Щодо правомірності винесення податкового повідомлення-рішення № 0000522310 від 04.04.2012 року, яким до товариства застосовано штрафні санкції в сумі 8178 грн., апеляційний суд зазначає наступне.

З матеріалів справи слідує, що за порушення податкового законодавства до позивача застосована штрафна санкція в сумі 8178 грн. по податку на прибуток підприємств за І квартал 2011 року.

Відповідно до п. 7 підрозділу 10 ПК України штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення.

А тому, податковим органам всупереч вимог діючого законодавства неправомірно нараховано штрафні санкції за порушення, вчинені у зазначений період, зокрема, І квартал 2011 року.

Таким чином, представником відповідача не було надано суду достатньо належних доказів, які б свідчили про наявність виявлених та зафіксованих у відповідному акті порушень чинного законодавства України та, як наслідок, про правомірність збільшення податкового зобов'язання на підставі даного акту та застосування штрафних санкцій.

Оскільки, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то апеляційний суд вважає, що при розгляді справи суд І інстанції, відповідно до вимог ст. 159 КАС України повно і всебічно, в межах заявлених вимог, з'ясував дійсні обставини справи, дав належну оцінку наявним у справі доказам, правильно вирішив питання щодо правовідносин, зумовлених встановленими фактами, та вирішив справу на підставі норм матеріального права, які регулюють ці правовідносини. Обґрунтування апеляційної скарги ґрунтуються на суб'єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів, а також на невірному тлумаченні норм матеріального права. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

З врахуванням вищевикладеного колегія суддів вважає, що суд І інстанції вірно встановив, що відповідачем не доведено правомірність прийнятих податкових повідомлень-рішень: № 0000282340, № 0000172310 від 02.02.2012 року; № 0000522310 від 04.04.2012 року.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд І інстанції правильно застосував положення ч. 1 ст. 94 КАС України.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних підстав.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 17 квітня 2013 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 11 червня 2013 року .

Головуючий Ватаманюк Р.В.

Судді Курко О. П.

Совгира Д. І.