Постанова № 31778581, 26.04.2013, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 квітня 2013 р. (09 год. 58 хв.) Справа №801/1556/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кузнякової С.Ю. секретар судового засідання Устінова І.В., за участю представника відповідача Мустафаєвої Е.Т., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мобілочка»

до Інспекції з питань захисту прав споживачів в АР Крим

про скасування постанови.

Обставини справи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Мобілочка» звернулась до Окружного адміністративного суду АР Крим з позовом до Інспекція з питань захисту прав споживачів в АР Крим про скасування рішення відповідача № 15 від 15.01.2013р. Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем не були порушені вимоги Закону України "Про рекламу", в зв'язку з чим, на думку позивача, застосування штрафу в розмірі 4420,00 грн. за рішенням № 15 від 15.01.2013р. є безпідставним, а тому таке рішення підлягає скасуванню.

Позивач у судове засідання явку свого представника не забезпечив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Під час розгляду справи представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позові, та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідач у судовому засіданні проти позовних вимог заперечував та просив відмовити у їх задоволенні, обґрунтованість своєї позиції виклав у письмових заперечення на позов (а.с.45-48).

Приймаючи до уваги, що в матеріалах справи достатньо доказів для з'ясування обставин по справі, враховуючи, що адміністративна справа має бути розглянута і вирішена протягом розумного строку, суд вважає можливим, на підставі ч. 6 ст. 71, ст. 128 КАС України, розглядати справу за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

12.11.2012 року посадовою особою Інспекції з питань захисту прав споживачів в АР Крим було складено протокол № 1784 про порушення законодавства про рекламу, відповідно до якого встановлено, що в ході здійснення контролю за дотриманням вимог законодавства про рекламу в м. Керчі на пішохідній доріжці (тротуарі) по вул.. Леніна, 41, розташований рекламний носій (стопер) з інформацією про магазин "Мобілочка", направлений на формування та/або підтримання інтересу споживача реклами до товару зі змістом: "Мобілочка мережа низьких цін № 1 мобілочка 8855", що є ознакою порушення ч. 1 ст. 16 Закону України "Про рекламу" (без дозволу на розміщення зовнішньої реклами, наданого виконавчим комітетом Керченської міської ради), оскільки є порушення вимог пункту 44 постанови КМ України № 2067 від 29.12.2003р. «Про затвердження типових правил розміщення зовнішньої реклами»: спеціальні конструкції повинні маркіруватися з зазначенням на каркасі спеціальної конструкції власника конструкції, номеру дозволу та строку його дії) (а.с. 55).

12.11.2012р. за вих. № 02-01/1784 відповідачу була направлена вимога про надання інформації та документів стосовно вартості розповсюджуваної (виготовленої) реклами відповідно до п. 5 ст. 27 Закону України "Про рекламу" (акт виконаних робіт, рахунок, платіжні документи та інше), або пояснення з вказівкою причин неможливості надати таку інформацію; свідоцтво про державну реєстрацію СПД та про сплату податків; договір на виготовлення та/або розміщення реклами та узгоджений макет даного зображення; дозвіл на розміщення рекламного носія, який виданий виконавчим комітетом Керченської міської ради; пояснення по факту даного порушення та інформацію про усунення порушень із встановленим строком надання до 30.11.2012р. (а.с.51).

Зазначена вимога була належним чином скерована на адресу позивача та отримана останнім 28.11.2012р., що підтверджується копією повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 51 зворотній бік).

Рішенням від 10.12.2012р. було розпочато розгляд справи про порушення позивачем законодавства про рекламу (а.с. 50).

Відповідач повідомив позивача про те, що 15.01.2013р. на комісії Інспекції з питань захисту прав споживачів відбудеться розгляд питання щодо накладення штрафних санкцій відповідно до ст. 27 Закону України «Про рекламу» (а.с.54).

На засіданні комісії Інспекції 15.01.2013р., яке оформлено протоколом № 2 засідання по справі за порушення законодавства про рекламу від 15.03.2013р., було прийняте рішення № 15 про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу, яким було вирішено за порушення вимог ч. 1 ст. 16 та ч. 6 ст. 27 Закону України "Про рекламу" накласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «Мобілочка» штраф в загальному розмірі 4420,00 грн. (а.с.49,50 (зворотній бік)) .

Не погодившись із наведеним рішенням позивач звернувся до суду щодо його оскарження.

Оцінюючи правомірність рішення відповідача, суд керується критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 19 Конституції України зобов'язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Отже "на підставі" означає, що суб'єкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

"У межах повноважень" означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, встановлених законами.

"У спосіб" означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Суд з'ясовує, чи використане повноваження, надане суб'єкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчинюється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.

Регулювання відносин між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлення прав споживачів, а також визначення механізму їх захисту та основ реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів передбачено Законом України "Про захист прав споживачів".

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України "Про захист прав споживачів" держава забезпечує споживачам захист їх прав, надає можливість вільного вибору продукції, здобуття знань і кваліфікації, необхідних для прийняття самостійних рішень під час придбання та використання продукції відповідно до їх потреб, і гарантує придбання або одержання продукції іншими законними способами в обсязі, що забезпечує рівень споживання, достатній для підтримання здоров'я і життєдіяльності.

Частиною 3 ст. 5 Закону України "Про захист прав споживачів" передбачено, що захист прав споживачів здійснюють центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, органи, що здійснюють державний санітарно-епідеміологічний нагляд, інші державні органи, органи місцевого самоврядування згідно із законодавством, а також суди.

Статтею 26 Закону України "Про захист прав споживачів" визначено, що спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи в областях, містах Києві та Севастополі, а на території Автономної Республіки Крим - орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері захисту прав споживачів здійснюють державний контроль за додержанням законодавства про захист прав споживачів, забезпечують реалізацію державної політики щодо захисту прав споживачів і мають право: 1) давати суб'єктам господарювання обов'язкові для виконання приписи про припинення порушень прав споживачів; 2) перевіряти у суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, якість продукції, додержання обов'язкових вимог щодо безпеки продукції, а також додержання правил торгівлі та надання послуг; безперешкодно відвідувати та обстежувати відповідно до законодавства будь-які виробничі, складські, торговельні та інші приміщення цих суб'єктів.

Відповідно до п. 1 Положення про Державну інспекцію України з питань захисту прав споживачів, затвердженого Указом Президента України від 13 квітня 2011 року №465/2011, Державна інспекція України з питань захисту прав споживачів (Держспоживінспекція України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра економічного розвитку і торгівлі України.

Держспоживінспекція України входить до системи органів виконавчої влади і реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів.

Держспоживінспекція України є спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів.

Згідно п. 7 вказаного Положення Держспоживінспекція України здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Наказом Міністра економічного розвитку і торгівлі України від 09.11.2011 р. №206, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 листопада 2011 р. за №1337/20075 затверджено Положення про інспекції з питань захисту прав споживачів в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (надалі Положення).

Згідно пп. 4.1. п. 4 Положення Інспекції відповідно до покладених на них завдань: здійснюють державний контроль за додержанням законодавства про захист прав споживачів (крім Держспоживінспекції в Автономній Республіці Крим), рекламу в цій сфері та державний ринковий нагляд.

Відповідно до пп. 6.1.12. пп. 6.1. п. 6 Положення Інспекції у сфері захисту прав споживачів мають право вимагати від рекламодавців, виробників та розповсюджувачів реклами надання документів, усних чи письмових пояснень, відео- та звукозаписів, іншої інформації, необхідної для здійснення інспекціями повноважень щодо контролю за додержанням законодавства про рекламу.

При цьому одержувати в установленому порядку інформацію, документи і матеріали від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій усіх форм власності та їх посадових осіб ( пп. 6.8. п. 6 Положення).

Згідно пп. 6.5 п. 6 Положення Інспекції мають право звертатися до суду з позовами про стягнення до бюджету коштів у разі застосування відповідних адміністративно-господарських санкцій, зобов'язання вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення.

Таким чином, виходячи з аналізу наведених норм законодавства, контроль за дотриманням, зокрема, законодавства про рекламу відноситься до повноважень Держспоживінспекції України та її територіальних органів на місцях.

А відтак, на позивача законодавством покладений обов'язок здійснення контролю за дотриманням Закону України "Про рекламу" суб'єктами господарювання та звернення до суду щодо стягнення адміністративного-господарських санкцій, застосованих, зокрема, за порушення законодавства про рекламу .

Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу встановлений постановою Кабінету Міністрів України № 693 від 26.05.2004р. (далі Порядок).

Відповідно до п.1 Порядку, цей Порядок регулює питання накладення уповноваженими особами Держспоживстандарту і його територіальних органів в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі (далі - територіальні органи) штрафів на рекламодавців, виробників і розповсюджувачів реклами за порушення законодавства про рекламу (крім штрафів, накладення яких належить виключно до компетенції Антимонопольного комітету і регулюється законодавством з питань авторського права та суміжних прав).

Пунктом 8 зазначеного Порядку передбачено, що накладати штрафи на рекламодавців, виробників та розповсюджувачів реклами мають право Голова Держспоживінспекції, його заступники, начальники територіальних органів Держспоживінспекції та їх заступники.

Підставою для розгляду справи про порушення законодавства про рекламу (далі - справа) є відповідний протокол, складений уповноваженою посадовою особою Антимонопольного комітету, Національної ради з питань телебачення і радіомовлення, Мінфіну, НКЦПФР або Держспоживінспекції та її територіальних органів. (п. 9 Порядку)

Протокол про порушення законодавства про рекламу подається Держспоживінспекції або її територіальним органам за місцем вчинення порушення (п. 10 порядку). Протокол розглядається у місячний строк.

Таким чином, виходячи з наведених норм законодавства, враховуючи спірні правовідносини, фіксація порушення законодавства про рекламу здійснюється протоколом, а відтак, на спірні правовідносини не розповсюджуються норми Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності".

Засади рекламної діяльності в Україні, регулювання відносин, що виникають у процесі виробництва, розповсюдження та споживання реклами визначає Закон України "Про рекламу" від 03.07.1996, № 270/96-ВР (далі Закон №270).

Статтею 1 Закону №270 передбачено, що реклама - інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару; зовнішня реклама - реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг.

Відповідно до ч.1 ст.16 Закону № 270, розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а поза межами населених пунктів - на підставі дозволів, що надаються обласними державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Під час видачі дозволів на розміщення зовнішньої реклами втручання у форму та зміст зовнішньої реклами забороняється. Розміщення зовнішньої реклами у межах смуги відведення автомобільних доріг проводиться відповідно до цього Закону за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері дорожнього господарства та управління автомобільними дорогами, або їх власниками та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпеки дорожнього руху. Зовнішня реклама на територіях, будинках та спорудах розміщується за згодою їх власників або уповноважених ними органів (осіб). Стягнення плати за видачу дозволів забороняється.

З матеріалів справи вбачається, що під час здійснення контролю дотримання законодавства про рекламу було встановлено порушення позивачем вимог ч. 1 ст. 16 Закону №270. На виконання своїх повноважень, позивачем була спрямована суб'єкту господарювання вимога про надання інформації стосовно вартості розповсюдженої (виготовленої) реклами.

На вимогу відповідача від ТОВ «Мобілочка» жодної інформації не надійшло.

Посилання позивача на направлення відповіді 28.11.2012р. за вих. № 1/264 суд не бере до уваги, оскільки суду не було надано доказів отримання зазначено листа відповідачем.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону №270 особи, винні у порушенні законодавства про рекламу, несуть дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну та кримінальну відповідальність відповідно до закону.

Згідно ч. 6, ч. 7 ст. 27 Закону № 270 за неподання або подання завідомо недостовірної інформації щодо вартості розповсюдженої реклами та/або виготовлення реклами та/або вартості розповсюдження реклами спеціально уповноваженому центральному органу виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальним органам, необхідної для здійснення ними передбачених цим Законом повноважень, на рекламодавців, виробників реклами та розповсюджувачів реклами накладається штраф у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі неможливості встановлення вартості реклами, розповсюдженої з порушенням вимог цього Закону, на рекламодавців та розповсюджувачів реклами рішенням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, накладається штраф у розмірі до 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Таким чином, судом встановлено, що позивачем застосована фінансова санкція у розмірі 1700,00 грн. (17 х 100 = 1700,00 грн.) за порушення ч.6 ст. 27 Закону № 270 та застосована фінансова санкція у розмірі 2720,00 грн. (17 х 160), що складає 160 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а отже не перевищує розмір фінансової санкції, передбачений ч. 7 ст. 27 Закону № 270.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими, та відповідно такими, що не підлягають задоволенню у повному обсязі.

Вступну та резолютивну частину постанови проголошено у судовому засіданні 26.04.2013 року.

У повному обсязі постанова виготовлена та підписана 30.04.2013 року.

Керуючись ст. ст. 9, 69-71, ст.ст. 158-159, 161-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити у повному обсязі.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя підпис Кузнякова С.Ю.