Постанова № 31777191, 12.06.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

12 червня 2013 року 08:30 № 826/6643/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Скочок Т.О., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 доФонду гарантування вкладів фізичних осіб (відповідач 1) Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Ерде Банк» Куреного Олександра Вікторовича (відповідач 2)провизнання неправомірною бездіяльність та зобов'язання вчинити дії ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся ОСОБА_1 (надалі - позивач) з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (надалі - відповідач 1 або ФГВФО) та уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Ерде Банк» Куреного Олександра Вікторовича (надалі - відповідач 2 або уповноважена особа ФГВФО на ліквідацію ПАТ «Ерде Банк»), в якому просить:

- визнати неправомірною бездіяльність відповідачів при розгляді вимоги щодо відшкодування коштів за вкладом ОСОБА_1 в ПАТ «Ерде Банк»;

- зобов'язати відповідачів включити ОСОБА_1 в Загальний реєстр вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «Ерде Банк» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за договором №2529/12/ФЛ від 03.10.2012 року банківського вкладу зі сплатою процентів в кінці строку (для фізичних осіб).

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.05.2013 року відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 27.05.2013 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що він, як вкладник ПАТ «Ерде Банк», був незаконно не включений відповідачами до реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «Ерде Банк» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

27.05.2013 року у судове засідання з'явилися представник позивача та представник відповідачів.

Представник позивача позов підтримав у повному обсязі та просив суд задовольнити його з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідачів у судовому засіданні та у письмових запереченнях проти позову заперечував, посилаючись на те, що укладений із позивачем договір банківського вкладу містить індивідуально визначену процентну ставкою у розмірі 22,00%, а, відтак, відповідно до п. 7 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», позивач не має права на відшкодування коштів за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

У судовому засіданні від 27.05.2013 року суд за згодою сторін перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження.

29.05.2013 року від представника відповідача 1 через канцелярію суду надійшли доповнення до заперечень на позовну заяву (вх. №03-4/34202 від 29.05.2013 року), в яких зазначено, що включення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, в Загальний реєстр вкладників є виключними (дискреційними) повноваженнями уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Ерде Банк».

Розглянувши наявні в матеріалах справи документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про наступне.

03.10.2012 року між Публічним акціонерним товариством «Ерде Банк» та ОСОБА_1 укладено договір №2529/12/ФЛ банківського вкладу зі сплатою процентів в кінці строку (для фізичних осіб) (надалі - договір).

Статтею 1 договору визначено, що Банк відкриває вкладнику вкладний (депозитний) рахунок, а вкладник вносить на цей рахунок готівкою або шляхом безготівкового перерахування з власного рахунку грошові кошти у сумі 180 000,00 в валюті гривня на умовах, визначених цим договором. Вклад залучається на строк 1 місяць з 03.10.2012 року по 03.11.2012 року. Термін повернення вкладу 03.11.2012 року. Процентна ставка за вкладом складає 22,00% річних.

Як вбачається з матеріалів справи, 29.10.2012 року виконавчою дирекцією ФГВФО прийнято рішення №25 «Про виведення з ринку та здійснення тимчасової адміністрації», яким запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ «ЕРДЕ БАНК» (код за ЄДРПОУ 34817907, МФО 380667, місцезнаходження: м. Київ, вул. П. Сагайдачного/Ігорівська, буд. 10/5, літ. А).

В свою чергу, позивач із заявою за вх. №1474/08 від 06.11.2012 року звернувся до директора-розпорядника ФГВФО Куреного О.В. (відповідача 2) про виплату гарантованої суми відшкодування за вкладом.

09.01.2013 року постановою Національного банку України №4 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію АТ «Ерде Банк» було відкликано банківську ліцензію ПАТ «Ерде Банк».

10.01.2013 року виконавчою дирекцією ФГВФО було прийнято рішення №2 «Про початок здійснення процедури ліквідації АТ «Ерде Банк» та рішенням №3 від 10.01.2013 року «Про уповноваження особи Фонду на ліквідацію АТ «Ерде Банк» було призначення уповноваженої особи ФГВФО на ліквідацію банку АТ «Ерде Банк».

Водночас, не отримавши виплати гарантованої суми, позивач вважає, що відповідачі допустили протиправну бездіяльність, яка порушує його права та охоронювані законом інтереси.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

Нормативно-правовим актом, яким встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження ФГВФО, порядок виплати ФГВФО відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між ФГВФО, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків є Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23.02.2012 року №4452-VI (надалі - Закон №4452). Метою Закону №4452 є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.

Крім того, 09.08.2012 року рішенням №14 Виконавчої дирекції ФГВФО було затверджено Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами (надалі - Положення №14), яке розроблено відповідно до Закону №4452 і визначає порядок відшкодування ФГВФО коштів за вкладами фізичних осіб, а також порядок здійснення виплат коштів за вкладами протягом дії тимчасової адміністрації в межах суми, гарантованої Фондом, за рахунок цільової позики Фонду.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 4 Закону №4452, основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. На виконання свого основного завдання Фонд у порядку, передбаченому цим Законом, здійснює такі функції: веде реєстр учасників Фонду; здійснює заходи щодо організації виплат відшкодувань за вкладами в разі прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку; здійснює процедуру виведення неплатоспроможних банків з ринку, у тому числі шляхом здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків, організовує відчуження активів і зобов'язань неплатоспроможного банку, продаж неплатоспроможного банку або створення та продаж перехідного банку.

Приписами ч. 1 ст. 26 Закону №4452 встановлено, що Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день прийняття рішення Національним банком України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних та початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами. Зобов'язання з виплати відсотків за вкладами, нарахованих під час здійснення тимчасової адміністрації, задовольняються відповідно до черговості, встановленої п. 4 ч. 1 ст. 52 цього Закону.

Частиною 2 ст. 26 Закону №4452 та п. 8 розділу 1 Положення №14 визначено, що вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Таким чином, станом на дату введення ліквідаційної процедури ПАТ «Ерде Банк», граничний розмір суми до відшкодування вкладникам ПАТ «Ерде Банк» становить не менше 200 000 грн.

Частиною 9 розділу IV Положення №14 визначено, що для отримання коштів вкладник або інша особа (представник, спадкоємець тощо) звертається до Фонду із заявою про виплату гарантованої суми відшкодування. Заяви про виплату гарантованої суми відшкодування розглядаються у строк, що не перевищує трьох календарних місяців.

Зі змісту матеріалів справи вбачається, що позивач, звернувшись до директора-розпорядника ФГВФО та відповідача 2 із заявою за вх. №1474/08 від 06.11.2012 про виплату гарантованої суми відшкодування за вкладом, не отримав відповіді на зазначене звернення.

В порушення зазначеної норми, відповідачем зазначена заява позивача про виплату гарантованої суми відшкодування не розглянута.

В свою чергу, порядок визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, врегульований в ст. 27 Закону №4452, відповідно до якого уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку. Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню. Протягом шести днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах «Урядовий кур'єр», «Голос України» та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку. При цьому, уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію формує перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до ч. 4 ст. 26 цього Закону.

В той же час, розділ 3 Положення №14 регулює діяльність уповноваженої особи Фонду при здійсненні відшкодувань коштів за вкладами, зокрема п. 3 розділу 3 Положення №14 визначає, що уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує та подає до Фонду: повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду (додаток 6), із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню; перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до ч. 4 ст. 26 Закону.

Перелік складається станом на день прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку і включає суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів, але не більше суми, встановленої адміністративною радою Фонду на день прийняття рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, незалежно від кількості вкладів в одному банку (п. 4 р. 3 Положення №14).

Водночас, як вбачається із матеріалів справи та відповідно до пояснень відповідачів, позивача не було включено до реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «Ерде Банк» за рахунок ФГВФО, оскільки Фонд не відшкодовує кошти, розміщені на вклад особою, яка на індивідуальній основі отримує від банку проценти за вкладом на більш сприятливих договірних умовах, ніж звичайні, або має інші фінансові привілеї від банку (п. 7 ч. 4 ст. 26 Закону №4452).

Відповідно до положень п. 7 ч. 4 ст. 26 Закону №4456, мають бути наявні одночасно дві складові, за наявності яких ФГВФО не здійснює відшкодування вкладів: вклад повинен бути розміщений на індивідуальній основі та проценти повинні отримуватись на більш сприятливих договірних умовах, ніж звичайні.

Свою позицію відповідачі обґрунтували тим, що Протоколом №140 засідання комітету управління активами та пасивами (КУАП) АТ «Ерде Банк» від 31.07.2012 року (зі змінами), згідно Додатку №01 «Депозити для фізичних осіб Тип вкладу «Класичний Плюс», при розміщенні фізичними особами - вкладниками грошових коштів в національній валюті на депозит «Класичний Плюс» строком на 1 місяць з правом поповнення процентна ставка складала 18,00% процентів річних. Водночас, за умовами договору, укладеного з позивачем, процентна ставка за вкладом в гривнях складала 22,00% процентів річних.

Проте, суд критично ставиться до посилання представника відповідачів, що з позивачем було укладено договір із індивідуальною процентною ставкою, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 1058 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) встановлено, що договір банківського вкладу, в якому вкладником є фізична особа, є публічним договором.

При цьому, в ч. 1 та ч. 2 ст. 633 ЦК України визначено, що публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Умови публічного договору, які суперечать частині другій цієї статті та правилам, обов'язковим для сторін при укладенні і виконанні публічного договору, є нікчемними (ч. 6 ст. 633 ЦК України).

З наведених норм слідує, що умови договору банківського вкладу повинні бути однаковими для всіх вкладників, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Відповідно, до осіб, які мають надані законом пільги, банк може застосувати більш сприятливі договірні умови, аніж до інших вкладників, і особа має усвідомлювати, що при наявності таких пільг, банком до неї застосовані саме такі (більш сприятливі) умови.

За своїм змістом та правовою природою, індивідуальні умови - це умови, які визначені для окремого суб'єкта та які відрізняються від інших певними ознаками. В даному випадку, індивідуальними умовами є погоджені між банком та конкретним вкладником і відмінні від умов, застосованих до інших вкладників банку. Тобто особі (вкладнику) банк надав (при наявності певних обставин, про які відомо і вкладнику, і банку) фінансові привілеї, які не надав іншим вкладникам.

При цьому, з матеріалів справи не вбачається, що позивач мав будь-які пільги та повідомляв банк про обставини, які б надавали йому можливість отримати від банку фінансові привілеї.

Додатково, суд зазначає, що відповідно до протоколу №143 засідання комітету управління активами та пасивами (КУАП) АТ «Ерде Банк» від 03.09.2012 року, копія якого наявна у матеріалах справи, передбачена спеціальна пропозиція при розміщенні вкладником грошових коштів на депозит «Класичний Плюс» строком на 1, 3 та 6 місяців з правом поповнення, відповідно до якої ставка за вкладами у національній валюті з виплатою процентів в кінці строку складала до 26,00%.

Таким чином, суд дійшов висновку, що підтверджується матеріалами справи, та не спростовано поясненнями відповідачів, договір банківського вкладу не може вважатись із індивідуальними умовами, якщо на аналогічних умовах були укладені та/або могли бути укладені й інші аналогічні договори.

Суд також приймає до уваги, що відповідачами не надано, відповідно до положень ч. 2 ст. 71 КАС України, належних доказів, які б підтверджували укладення договору з позивачем на індивідуальних умовах. Більше того, суд приймає до уваги, що відповідачами не надано жодного нормативного визначення поняття індивідуального вкладу, при цьому, трактуючи вказане поняття із суб'єктивного погляду відповідачів.

З урахуванням всього вищевикладеного, суд дійшов висновку, що з позивачем укладався договір банківського вкладу на звичайних умовах, що були передбачені спеціальною пропозицією банку щодо процентних ставок за вкладом «Класичний Плюс» та відповідали умовам договору банківського вкладу відповідного виду.

За таких обставин, відповідачами необґрунтовано не включено позивача до реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «Ерде Банк» за рахунок ФГВФО.

З приводу твердження представника відповідача 1 про дискреційну природу повноважень уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Ерде Банк» щодо включення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в Загальний реєстр вкладників, суд зазначає наступне.

Як випливає зі змісту Рекомендації № R (80) 2 Комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11.03.1980 року, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч. 3 ст. 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності. Перевірка доцільності виходить за межі компетенції адміністративного суду і виходить за межі завдання адміністративного судочинства.

Отже, під дискреційним повноваженням розуміють таке повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення.

Оскільки, в даному випадку підстави та порядок прийняття рішень про включення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, в Загальний реєстр вкладників чітко врегульовано вищевказаними нормативними актами, суд вважає такі посилання представника відповідача 1 необґрунтованими.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому, суд, оцінюючи спірні дії відповідача, виходить з критеріїв оцінки рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, встановлених ч. 3 ст. 2 КАС України, до яких, зокрема, відносяться вчинення дій на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для вчинення дії.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та відповідно такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 69-71, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов ОСОБА_1 задовольнити у повному обсязі.

2. Визнати протиправною бездіяльність Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Ерде Банк» Куреного Олександра Вікторовича щодо не розгляду вимоги про відшкодування коштів за вкладом ОСОБА_1 в ПАТ «Ерде Банк».

3. Зобов'язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб та ліквідатора Публічного акціонерного товариства «Ерде Банк» Куреного Олександра Вікторовича включити ОСОБА_1 в реєстр вкладників ПАТ «Ерде Банк», які мають право на відшкодування вкладів за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за договором №2529/12/ФЛ від 03.10.2012 року банківського вкладу зі сплатою процентів в кінці строку (для фізичних осіб).

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.О. Скочок