Постанова № 31774964, 11.06.2013, Сумський окружний адміністративний суд

копія

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 червня 2013 р. Справа № 818/3827/13-a

Суддя Сумського окружного адміністративного суду Кравченко Є.Д., розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Сумах, Управління державної казначейської служби України в м. Сумах Сумської області, третя особа - ТОВ "Український автомобільний холдинг" про визнання дій протиправними та стягнення помилково сплаченого збору,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Сумах (далі - відповідач 1), Управління державної казначейської служби України в м. Сумах Сумської області (далі - відповідач 2), в якому просить:

- визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в м. Сумах щодо відмови надати Управлінню Державної казначейської служби України у м. Сумах Сумської області подання про повернення ОСОБА_1 помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування за відчуження автомобіля в сумі 3387, 50 грн.

- стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 помилково сплачений збір на обов'язкове державне пенсійне страхування за відчуження автомобіля в сумі 3 387, 50 грн.

Ухвалою суду від 23.05.2013 ТОВ "Український автомобільний холдинг" залучене до участі у справі у якості третьої особи.

Позовні вимоги мотивовані тим, що у квітні 2010 року позивач придбав автомобіль марки "Hundai Matrix", державний номер НОМЕР_1.

З метою державної реєстрації даного легкового автомобіля в органах Державної автомобільної інспекції позивача зобов'язали сплатити збір на обов'язкове державне пенсійне страхування за відчуження автомобіля в сумі 3 387, 50 грн. Вказану суму коштів було сплачено до державного бюджету в повному обсязі, що підтверджується квитанцією КБ "Приватбанк" від 16.04.2010 № 2056. 1864.3.

Пунктом 7 статті 1 Закону України „Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" вказано, що платниками збору є юридичні та фізичні особи при відчуженні легкових автомобілів, крім легкових автомобілів, якими забезпечуються інваліди, та тих автомобілів, які переходять у власність спадкоємцям за законом.

Постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 р. №1740 затверджено "Порядок сплати збору на платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій" Пунктом 15 Порядку визначено, що оплата збору робиться не при купівлі автомобіля, а при його відчуженні.

Тому позивач вважає, що придбав автомобіль, а не отримав його шляхом відчуження і не може бути платником 3% збору на державне пенсійне страхування, а тому сплачені кошти в сумі 3 387, 50 грн. підлягають поверненню.

Таким чином, позивач вважає, що сплачені ним кошти в сумі 3 387, 50 грн. за відчуження автомобіля при реєстрації в органах Державної автомобільної інспекції автомобіля марки "Hundai Matrix", державний номер НОМЕР_1, підлягають поверненню як незаконно та безпідставно стягнуті.

Позивач в судове засідання не прибув, у позовній заяві зазначив, що просить розглядати справу без його участі.

Представник відповідача 1 в судове засідання не з'явився, 11.06.2013 подав до суду письмову заяву, в якій просить розглядати справу без його участі (а.с. 35). У письмовому запереченні зазначає, що відповідно до п. 12 Постанови Кабінету Міністрів України від 03.11.1998р. № 1740 платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій з відчуження легкових автомобілів є підприємства, установи та організації всіх форм власності, а також фізичні особи, які набувають право власності на легкові автомобілі шляхом купівлі легкових автомобілів, у тому числі у виробників або торгівельних організацій (крім випадків забезпечення автомобілями інвалідів згідно із законодавством). За таких обставин, обов'язок сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування покладався на позивача, і жодних підстав для повернення коштів немає. Крім того, відповідач 1 зазначає, що позивач дізнався про необхідність сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування 16.04.2010, проте звернувся до суду з позовною заявою лише 14.05.2013. Таким чином, позивачем було пропущено встановлений ст. 99 КАС України шестимісячний строк звернення до суду з позовною заявою, що є підставою для залишення адміністративного позову без розгляду на підставі п. 9 ч.1 ст.155 КАС України. У зв'язку з викладеним відповідач 1 просить відмовити у задоволенні позову (а.с. 24-25).

Представник відповідача 2 в судове засідання не з'явився, надав відзив на позовну заяву, в якому просить розглядати справу без його участі та зазначає, що в управлінні відсутні відповідні документи щодо повернення на користь позивача зазначеного платежу (а.с. 23).

Представник третьої особи у судове засідання не прибув, про дату час і місце судового розгляду був повідомлений належним чином (а.с. 34), заяв чи клопотань про розгяд справи за його відсутності до суду не подав, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Таким чином, суд вважає за можливе розглянути справу у письмовому провадженні на підставі наявних у ній доказів.

Враховуючи неявку в судове засідання всіх осіб, які приймають участь у справі, фіксування судового засідання по справі за допомогою звукозаписувального пристрою згідно ст.ст. 12, 41 КАС України не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, у квітні 2010 року позивач придбав автомобіль марки "Hundai Matrix", державний номер НОМЕР_1 (а.с. 15).

16 квітня 2010 року позивачем сплачено збір на обов'язкове державне пенсійне страхування за відчуження автомобіля в сумі 3 387, 50 грн. Зазначену суму коштів було сплачено до державного бюджету в повному обсязі, що підтверджується квитанцією КБ "Приватбанк" від 16.04.2010 № 2056.1864.3 (а.с. 16).

Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення помилково сплаченого збору, суд виходить з наступного.

Згідно з пунктом 7 статті 1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" (в редакції від 13.01.2012, чинній станом на 20.02.2012), платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є юридичні та фізичні особи при відчуженні легкових автомобілів, крім легкових автомобілів, якими забезпечуються інваліди, та тих автомобілів, які переходять у власність спадкоємцям за законом.

Отже, відповідно до цього Закону обов'язок зі сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування покладається на осіб лише у випадку відчуження, а не при купівлі автомобілів.

Відповідно до п. 15 Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 №1740 (далі - Порядок), суми збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій з відчуження легкових автомобілів сплачується платниками цього збору на рахунки з обліку коштів спеціального фонду державного бюджету, відкритті в Управліннях державного казначейства в Автономній республіці Крим, областях, м. Києві та м. Севастополі, за місцем реєстрації легкового автомобіля.

Проте, у відповідності до вимог п.12 Порядку платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій з відчуження легкових автомобілів є підприємства, установи та організації всіх форм власності, а також фізичні особи, які набувають право власності на легкові автомобілі шляхом: купівлі легкових автомобілів, у тому числі у виробників або торгівельних організацій (крім випадків забезпечення автомобілями інвалідів згідно із законодавством); міни; дарування (безоплатної передачі); успадкування (крім випадків успадкування легкового автомобіля за законом); з інших підстав, передбачених законодавством.

Таким чином, вимоги вказаного Порядку суперечать Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування", який є спеціальним законом щодо визначення порядку справляння збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, оскільки встановлюють інший ніж передбачено Законом України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" порядок справляння збору, а також визначають у якості платника збору особу, яка придбала автомобіль.

Згідно ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Крім того, суд зазначає, що у роз'ясненні Пленуму Верховного Суду України, яке міститься в постанові від 01 листопада 1996 року № 9 (пункт 5) визначено, що судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу (акти Президента України, постанови Верховної Ради України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, акти органів місцевого самоврядування, накази та інструкції міністерств і відомств, накази керівників підприємств, установ та організацій тощо) підлягають оцінці на відповідність як Конституції, так і закону. Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.

Таким чином, особа, яка придбала автомобіль не є платником збору, а тому, не повинна надавати документ, що підтверджує його оплату, при реєстрації автомобіля.

З огляду на зазначене та враховуючи, що розпорядником видатків з Державного бюджету України є Державна казначейська служба України, яка здійснює свої повноваження через утворені в установленому порядку територіальні органи, позовні вимоги в частині стягнення з Державного бюджету збору на обов`язкове державне пенсійне страхування у розмірі 3 387, 50 грн., сплаченого згідно квитанції від 16.04.2010, підлягають задоволенню.

Стосовно позовних вимог про визнання дій відповідача 1 неправомірними щодо не повернення у добровільному порядку сплаченого позивачем збору у розмірі 3 387, 50 грн. на обов`язкове державне пенсійне страхування, суд зазначає наступне.

Вчинення дій суб'єктом владних повноважень є способом реалізації наданої суб'єкту владних повноважень компетенції. Здійснення дії являє собою процес реалізації наданих законом функцій суб'єкту владних повноважень. Самі по собі дії не тягнуть за собою будь-яких правових наслідків для особи. Правові наслідки для позивача несуть акти індивідуальної дії. Саме вони мають вплив на його права та інтереси. Виходячи із завдань Кодексу адміністративного судочинства України, як то захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, судовий захист права може бути здійснений лише за умови наявності порушення прав.

Відповідно до Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 6 квітня 2011 року № 384/2011, зі змінами та доповненнями, основними завданнями Пенсійного фонду України є: реалізація державної політики з питань пенсійного забезпечення та збору, ведення обліку надходжень від сплати єдиного внеску; внесення пропозицій Міністру щодо формування державної політики з питань пенсійного забезпечення та збору, ведення обліку надходжень від сплати єдиного внеску; керівництво та управління солідарною системою загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; призначення (перерахунок) пенсій, щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці та підготовка документів для їх виплати; забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України та інших джерел, визначених законодавством; ефективне та цільове використання коштів, удосконалення методів фінансового планування, звітності та системи контролю за витрачанням коштів; забезпечення збору, ведення обліку надходжень від сплати єдиного внеску, інших коштів відповідно до законодавства та здійснення контролю за їх сплатою; виконання інших завдань, визначених законами України та покладених на Пенсійний фонд України Президентом України.

Таким чином, відповідно до завдань, функції, прав та обов`язків Пенсійного фонду відповідач 1 був позбавлений можливості прийняти рішення, щодо повернення таких грошових коштів позивачеві. Натомість, суд зазначає, що розпорядником видатків з Державного бюджету України є Державна казначейська служба України.

З огляду на вищевикладене, суд зазначає, що вимоги позивача в цій частині не підлягають задоволенню через відсутність порушення прав діями відповідача 1, а обраний позивачем спосіб захисту в цій частині не відповідає об'єкту порушеного права.

Отже, суд приходить до висновку, що вимоги позивача щодо визнання протиправними дій відповідача 1 - Управління Пенсійного фонду України в м. Сумах щодо не повернення у добровільному порядку сплаченого позивачем збору у розмірі 3 387, 50 грн. на обов`язкове державне пенсійне страхування є необґрунтованими, а тому задоволенню не підлягають.

Щодо посилання представника відповідача 1 на пропуск позивачем строку звернення до суду із адміністративним позовом, суд зазначає наступне.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

За змістом ч.1 ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Приймаючи рішення щодо наявності або відсутності підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, судом враховано, що поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору є оскарження дій УПФУ в м. Сумах щодо відмови у вчиненні дій про повернення помилково сплачених коштів та стягнення збору, процедура повернення якого визначена Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Державного казначейства України від 10.12.2002 №226 та який передбачає певний порядок такого повернення, зокрема подання заяви платником та внесення до органу Державної казначейської служби України відповідного подання в даному випадку - УПФУ в м. Сумах.

Таким чином, на переконання суду, про порушене право позивач міг дізнатись лише отримавши письмову відмову управління Пенсійного фонду України у вчиненні таких дій.

Як встановлено з матеріалів справи письмова відмова УПФУ в м. Сумах у вчиненні дій щодо перерахунку помилково сплачених коштів позивачу прийнята 18.04.2013 (а.с. 9).

Таким чином, позивач про порушене право дізнався не раніше 18.04.2013, з даним позовом звернувся 14.05.2013, тобто в межах шестимісячного строку, встановленого ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України, з дня коли йому стало відомо про порушене право, а тому суд не вбачає підстав для залишення даної позовної заяви без розгляду.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Сумах, Управління державної казначейської служби України в м. Сумах Сумської області, третя особа - ТОВ "Український автомобільний холдинг" про визнання дій протиправними та стягнення помилково сплаченого збору - задовольнити частково.

Стягнути з Державного бюджету України (Управління державної казначейської служби України в м.Сумах Сумської області - м. Суми, вул. Троїцька, 8, р/р 31217224700002 в ГУДКСУ у Сумській області, МФО 837013, код 37970593) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) помилково сплачений збір у розмірі 3 387 (три тисячі триста вісімдесят сім) грн. 50 коп.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя (підпис) Є.Д. Кравченко

З оригіналом згідно

Суддя Є.Д. Кравченко