Постанова № 31774819, 23.05.2013, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2013 року (о 15 год. 15 хв.)Справа № 808/2648/13-а м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Батрак І.В.

за участю секретаря Білоус А.О.

за участю представника позивача Волкової Д.М.,

за участю представника відповідача Прокоф'єва С.А.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства «Наукове промислово-комерційне об'єднання «Тата»

до Запорізької митниці

про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №112050000/2013/000126/2 від 25.02.2013

ВСТАНОВИВ:

У березні 2013 року Приватне підприємство «Наукове промислово-комерційне об'єднання «Тата» (далі - ПП «НПКО «Тата», позивач) звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду (далі - суд) із позовом до Запорізької митниці (далі - відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 25.02.2013 № 112050000/2013/000126/2.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала та просила задовольнити їх у повному обсязі, надала пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві та поясненнях (вх. № 21693 від 23.05.2013). Зазначає, що Запорізькою митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 25.02.2013 № 112050000/2013/000126/2, відповідно до якого загальна вартість товару скоригована з 276 204,63 грн. на 721 197,19 грн. Різниця склала 444 992,56 грн., на яку ПП «НПКО «Тата» повинно додатково доплатити 20% податку на додану вартість, що становить 88 998,52 грн. Позивач вважає рішення про коригування митної вартості товарів від 25.02.2013 № 112050000/2013/000126/2 протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки спірне рішення суперечить вимогам ст. 53, 54, 57, 59, 60, 64 Митного кодексу України. Крім того, представник позивача зазначає, що документи, які надані для митного оформлення товару містять всі дані відповідно до обраного позивачем методу визначення митної вартості, а також не містять ніяких розбіжностей в документах, що підтверджують заявлену митну вартість товару і обраний метод її визначення. На підставі викладеного, просить суд адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив з підстав, викладених у запереченнях на адміністративний позов. Зокрема, зазначає, що позивачем до митного оформлення була подана митна декларація, якій було присвоєно №112050000/2013/002718. Товар «зелений чай SСGТ-71: 17,280 т., зелений чай DP-1: 2,250 т». При перевірці правильності визначення митної вартості товару згідно вимог ст. 53 Митного кодексу України митний орган дійшов висновку, що документи, які надані до митного оформлення товару не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості та містять розбіжності. Також була проаналізована наявна в митному органі цінова інформація та виявлено, що поставки такого товару здійснювались за вищими цінами на рівні 4,62 $/кг. Наведені вище обставини були достатніми, щоб викликати сумніви у заявленій декларантом митній вартості. Відповідно до ст. 53 Митного кодексу України декларанту була пред'явлена письмова вимога щодо необхідності надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів. Дана вимога передбачала подання декларантом наступних додаткових документів: виписка з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації виробника товару. Також було зазначено, що декларант за власним бажанням може надати інші наявні у нього документи для підтвердження заявленої митної вартості товару. Декларант був ознайомлений з даною вимогою та зазначив, що надати додаткові документи неможливо. Оскільки позивачем не надано додаткових документів, враховуючи наявну інформацію про вартість операцій з такими товарами та сумніви щодо достовірності відомостей, необхідних для підтвердження заявленої митної вартості, відповідно до ст. 55 Митного кодексу України Запорізькою митницею було прийнято рішення про коригування митної вартості товару від 25.02.2013 №112050000/2013/000126/2. На підставі викладеного, просить суд у задоволенні адміністративного позову ПП «НПКО «Тата» відмовити в повному обсязі.

На підставі ст. 160 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови та оголошено про час виготовлення постанови у повному обсязі.

Розглянувши та дослідивши надані документи, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлені наступні обставини.

ПП «НПКО «Тата» (ідентифікаційний код 19264196) є юридичною особою, яка зареєстрована 13.01.1993 року Виконавчим комітетом Запорізької міської ради, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 205959.

Судом встановлено, що 13.02.2013 ПП НПКО «ТАТА» до митного оформлення була подана митна декларація, якій присвоєно № 112050000/2013/002718.

Позивачем задекларовано товар згідно контракту № 139 від 23.07.2012, укладеного між ПП НПКО «Тата» і ANHUI TEA IMPORT AND EXPORT CO.LTD (Китай), а саме зелений чай SCGT-71 в кількості 17,280 т по ціні 1,72 USD за 1 кг на загальну суму 29 721,60 USD та зелений чай DP-1 в кількості 2,250 т по ціні 1,22 USD за 1 кг на загальну суму 2745,00 USD, а всього на суму 32 466,60 USD або по курсу 7,993 всього на суму 259 505,53 грн. та транспортних витрат на суму 16 699,10 грн., а всього на суму 276 204,63 грн.

Запорізька митниця дійшла висновку, що документи, які надані до митного оформлення товару не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості, а також містять ряд розбіжностей в документах, що підтверджують заявлену митну вартість товару і обраний метод її визначення, а саме:

1. за умовами п. 3 контракту від 23.07.2012 № 139 передбачено страхування товару продавцем, але до калькуляції товару страховий платіж не включено, що не відповідає вимогам контракту;

2. у платіжному дорученні від 27.12.2012 № 22 відсутнє посилання на рахунок, за яким здійснена оплата, що не дає можливість ідентифікувати платіжний документ з даною поставкою.

Крім того, відповідачем була проаналізована наявна в митному органі цінова інформація та виявлено, що поставки такого товару здійснювались за вищими цінами на рівні 4,62 $/кг. Наведені вище обставини були достатніми, щоб викликати сумніви у заявленій декларантом митній вартості.

У зв'язку з наявністю сумнівів щодо достовірності відомостей, необхідних для підтвердження заявленої митної вартості товару, позивачу була пред'явлена вимога щодо необхідності надання додаткових документів, що підтверджують заявлену митну вартість товару і обраний метод її визначення, а саме:

1. виписку з бухгалтерської документації;

2. каталоги, специфікації виробника товару.

13.02.2013 представник позивача Панченко Р.Ю. був ознайомлений з даною вимогою. 25.02.2013 представником позивача Панченко Р.Ю. зроблено запис, що надати додаткові документи не має можливості, консультацію проведено.

Оскільки позивачем не надано додаткових документів, враховуючи наявну інформацію про вартість операцій з такими товарами та сумніви щодо достовірності відомостей, необхідних для підтвердження заявленої митної вартості, Запорізькою митницею було прийнято рішення про коригування митної вартості товару від 25.02.2013 №112050000/2013/000126/2.

Оскільки позивач вважає, що рішення про коригування митної вартості товарів від 25.02.2013 № 112050000/2013/000126/2 прийняте всупереч обставинам справи та діючому законодавству, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування вказаного рішення.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ст. 49 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI (далі - МК України) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу (ч. 1 ст. 51 МК України).

Частиною 2 ст. 52 МК України передбачено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані:

1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом;

2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;

3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно з ч. 1 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною 3 ст. 53 МК України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно з ч. 1-3 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Судом встановлено, що під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товару, а саме зеленого чаю SCGT-71 та зеленого чаю DP-1, заявленого до митного оформлення, Запорізькою митницею було перевірено документи, подані для підтвердження заявленої митної вартості товарів і відомості, що необхідні для здійснення митного контролю. У зв'язку з наявністю сумнівів щодо достовірності відомостей, необхідних для підтвердження заявленої митної вартості товару, позивачу була пред'явлена вимога щодо необхідності надання додаткових документів, що підтверджують заявлену митну вартість товару і обраний метод її визначення, а саме: виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації виробника товару. Позивач не надав додаткові документи, які були затребувані митним органом.

Крім того, відповідачем була проаналізована наявна в митному органі цінова інформація та виявлено, що поставки такого товару здійснювались за вищими цінами на рівні 4,62 $/кг.

За змістом ч. 6 ст. 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до ч. 1 ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Пунктом 2 частини 2 статті 55 МК України передбачено, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом.

Судом встановлено, що оскільки позивачем заявлено неповні відомості про митну вартість товару, не надано додаткових документів, які були затребувані митним органом, враховуючи наявну інформацію про вартість операцій з такими товарами та сумніви щодо достовірності відомостей, необхідних для підтвердження заявленої митної вартості, Запорізькою митницею згідно вимог ч. 1 ст. 55 та ч. 6 ст. 54 МК України прийнято рішення про коригування митної вартості товару від 25.02.2013 №112050000/2013/000126/2.

Крім того, судом встановлено, що згідно вимог ч. 4 ст. 57 МК України проведено процедуру консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості товарів, за результатами якої прийнято рішення щодо неможливості застосування методу визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів у зв'язку з відсутністю інформації щодо вартості ідентичних та подібних (аналогічних) товарів, відповідно до вимог статей 59, 60 МК України. Метод визначення митної вартості на основі віднімання вартості не може бути застосований тому, що у декларанта немає даних щодо ціни одиниці товару, по якій найбільша партія оцінюваних, ідентичних або подібних (аналогічних) імпортних товарів продається на території України покупцеві, а також немає відомостей по відповідних витратах (витрати на виплату комісійних, сум прибутку й загальних витрат, до яких належать прямі й непрямі витрати, пов'язані зі збутом зазначених товарів, витрати на навантажувально-розвантажувальні роботи, транспортування, страхування, і т.п.). Метод визначення митної вартості на основі додавання вартості (обчислена вартість) не може бути прийнятий тому, що у декларанта немає інформації щодо вартості матеріалів і витрат, понесених виробником при виробництві оцінюваних товарів, тобто немає калькуляції виробника за вартістю товарів, обсягу прибутку та загальних витрат, що дорівнює сумі, яка звичайно відображається при продажу товарів того ж класу або виду, що й оцінювані товари, які виготовляються виробниками у країні виробництва для експорту в Україну; загальних витрат при продажу в Україну з країни вивезення товарів того ж класу або виду, тобто витрат на завантаження, розвантаження та обробку оцінюваних товарів, їх транспортування до місця ввезення на митну територію України, на страхування цих товарів та інших витрат, пов'язаних із ввезенням цих товарів в Україну. Митну вартість товарів, що імпортуються, визначено із застосуванням резервного методу, згідно наявної у митного органу інформації, з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами й положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ). Враховуючи вимоги ч. 2 ст. 64 МК України використана наявна в митного органу інформація щодо раніше визначених митними органами митних вартостей за методом 1-6 (з розрахунку 4,62 $/кг). Митним органом прийнято рішення про визначення митної вартості товару за резервним методом згідно вимог ст. 64 МК України. Джерело: МД № 125110000/2013/320287 від 09.01.2013.

Таким чином, суд вважає, що Запорізькою митницею законно згідно вимог ч. 1 ст. 55 та ч. 6 ст. 54 МК України прийнято рішення про коригування заявленої митної вартості товарів на підставі наявних у Запорізької митниці відомостей.

Надаючи правову оцінку рішенню відповідача суд виходить з приписів ч. 3 ст. 2 КАС України, відповідно до яких у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Як встановлено ч. 2 ст. 71 КАС України про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем доведена правомірність прийнятого рішення, відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений законом, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 94, 158-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити у повному обсязі.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання такої постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя І.В. Батрак