Постанова № 31774727, 10.06.2013, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" червня 2013 р. Справа № 914/635/13-г

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого-судді Мельник Г.І.

суддів Михалюк О.В.

Краєвська М.В.

розглянувши апеляційну скаргу Приватної агрофірми "Дністер" б/н та б/дати

на рішення Господарського суду Львівської області від 26.03.2013р.

у справі № 914/635/13-г

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Золотий екватор", в особі

Львівської філії товариства з обмеженою відповідальністю "Золотий екватор",

м. Львів

до відповідача Приватної агрофірми "Дністер", с. Верин Миколаївського району

Львівської області

про стягнення заборгованості в сумі 120' 260,38 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Сесюк Ю.П. - представник;

від відповідача: не з'явився.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 20.05.2013р. у складі колегії: головуючого судді Мельник Г.І., суддів Михалюк О.В., Новосад Д.Ф. апеляційну скаргу Приватної агрофірми "Дністер" прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні. У зв'язку з перебуванням судді Новосад Д.Ф. у відпустці, розпорядженням голови Львіського апеляційного господарського суду від 10.06.2013 року у склад колегії для розгляду справи № 914/635/13-г Господарського суду Львівської області замість судді Новосад Д.Ф. введено - суддю Краєвську М.В.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Львівської області від 26.03.2013 року у справі №914/635/13-г (суддя Яворський Б.І.) припинено провадження у справі у частині стягнення основного боргу у розмірі 500,00 грн.; позов задоволено частково; стягнуто з Приватної агрофірми "Дністер" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Золотий екватор", в особі Львівської філії товариства з обмеженою відповідальністю "Золотий екватор" 86 442,69 грн. - основної суми заборгованості, 4 960,25 грн. - пені, 21 735,68 грн. - штрафу, 6 282,88 грн. - процентів річних від простроченої суми та 2 398,43 грн. - судового збору; повернуто позивачу 6,78 грн. сплаченого судового збору .

Рішення суду мотивоване тим, що між сторонами існували договірні правовідносини щодо поставки нафтопродуктів за Генеральним договором № 10112нп від 30.12.2011 року, зобов'язання по яких відповідачем виконані не у повному обсязі, у зв'язку з чим у ПАФ «Дністер» утворилася заборгованість, доказів погашення якої та штрафних санкцій, відповідно, станом на день розгляду спору суду не подано.

Не погоджуючись з вказаним рішенням місцевого господарського суду Приватна агрофірма "Дністер" оскаржила його в апеляційному порядку, звернувшись до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою без номера та дати, в якій просить винести ухвалу, якою відновити пропущений строк подання апеляційної скарги, винести постанову, якою скасувати рішення господарського суду Львівської області по даній справі, та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ТзОВ «Золотий екватор» відмовити повністю та судові витрати покласти на позивача, оскільки вважає, що рішення суду прийняте без врахування усіх обставин, що мають істотне значення.

Свої доводи скаржник аргументує, зокрема тим, що судом першої інстанції не було враховано, що частину заборгованості, що стала предметом позову відповідачем погашено, а стягнення штрафних санкцій у вигляді штрафу договором між сторонами не передбачено.

Також, скаржник покликається на те, що дана справа розглядалась судом першої інстанції за відсутності представника ПАФ «Дністер», у зв'язку з чим відповідач був позбавлений можливості надавати пояснення та заперечувати проти доводів позивача.

В дане судове засідання прибув представник позивача, який висловив свої доводи і міркування щодо питань, які виникли у ході судового засідання.

Відповідач явки уповноваженого представника не забезпечив, хоча своєчасно та належним чином був повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги, про що свідчить поштове повідомлення № 7901006659783.

Враховуючи ту обставину, що відповідач належним чином був повідомлений про час, місце розгляду апеляційної скарги та наслідки неявки в судове засідання, а в матеріалах справи достатньо доказів для прийняття законного та обґрунтованого рішення, судова колегія дійшла до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності представника відповідача.

Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представника позивача у судовому засіданні, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні в ній докази, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Львівської області від 26.03.2013р. у справі № 914/635/13-г слід залишити без змін, апеляційну скаргу Приватної агрофірми "Дністер" без задоволення, виходячи з наступного.

Аналізом матеріалів справи встановлено, що 30.12.2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Золотий екватор" (Продавець) та Приватною аргофірмою "Дністер" (Покупець) укладено Генеральний договір поставки нафтопродуктів № 10112нп (надалі - Договір) (а.с. 16-17), відповідно до умов якого Продавець зобов'язується поставити та передати у власність Покупця нафтопродукти в кількості та асортименті, що передбачені в Додатках до даного договору, в подальшому Товар, а Покупець зобов'язується прийняти Товар від Продавця та оплатити його загальну вартість на умовах даного договору.

Пунктом 2.1. Договору передбачено, зокрема, що датою поставки вважається дата товарно-транспортної накладної.

Згідно з п. 3.1. Договору ціна за одиницю виміру кількості Товару погоджується Сторонами в Додатках до даного договору. Ціна Товару включає податки та обов'язкові платежі, передбачені чинним законодавством України.

У відповідності до п. 4.2. Договору розрахунки за Товар здійснюються Покупцем на умовах 100% попередньої оплати, якщо інше не передбачено в Додатках до даного договору.

Поряд з цим встановлено, що на виконання умов Договору Продавець передав, а Покупець прийняв продукцію на суму 1 533 544,59 грн., що підтверджується Додатками до генерального договору поставки нафтопродуктів № 10112 нп від 30.12.2011р.товарно-транспортними накладними:

№ 4214 від 13.01.2012 р. на поставку товару вартістю 44 919,60 грн. (а.с. 18, 51);

№ 4662 від 17.02.2012 р. на поставку товару вартістю 46 248,00 грн. (а.с. 19, 52);

№ 4809 від 28.02.2012 р. на поставку товару вартістю 46 543,20 грн. (а.с. 20, 53);

№ 5190 від 27.03.2012 р. на поставку товару вартістю 47 724,00 грн. (а.с. 21, 54);

№ 5223 від 29.03.2012 р. на поставку товару вартістю 47 773,20 грн. (а.с. 22, 55);

№ 5275 від 03.04.2012 р. на поставку товару вартістю 47 871,60 грн. (а.с. 23, 56);

№ 5317 від 05.04.2012 р. на поставку товару вартістю 47 871,60 грн. (а.с. 24, 57);

№ 5338 від 09.04.2012 р. на поставку товару вартістю 48 117,60 грн. (а.с. 25, 58);

№ 5420 від 12.04.2012 р. на поставку товару вартістю 47 970,00 грн. (а.с. 26, 59);

№ 5496 від 19.04.2012 р. на поставку товару вартістю 47 478,00 грн. (а.с. 27, 60);

№ 5611 від 26.04.2012 р. на поставку товару вартістю 47 232,00 грн. (а.с. 28, 61);

№ 5377 від 28.04.2012 р. на поставку товару вартістю 51 079,84 грн. (а.с. 29, 62);

№ 5689 від 03.05.2012 р. на поставку товару вартістю 46 936,80 грн. (а.с. 30, 63);

№ 5780 від 08.05.2012 р. на поставку товару вартістю 46 641,60 грн. (а.с. 31, 64);

№ 5833 від 14.05.2012 р. на поставку товару вартістю 46 346,40 грн. (а.с. 32, 65);

№ 5950 від 21.05.2012 р. на поставку товару вартістю 46 198,80 грн. (а.с. 33, 66);

від 30.05.2012 р. на поставку товару вартістю 45 559,20 грн. (а.с. 34, 67);

№ 5924 від 12.06.2012 р. на поставку товару вартістю 44 533,20 грн. (а.с. 35, 68);

від 22.06.2012 р. на поставку товару вартістю 42 772,00 грн. (а.с. 36, 69);

№ 6548 від 04.07.2012 р. на поставку товару вартістю 41 574,00 грн. (а.с. 37, 70);

№ 6692 від 13.07.2012 р. на поставку товару вартістю 41 721,60 грн. (а.с. 38, 71);

№ 6497 від 21.07.2012 р. на поставку товару вартістю 42 408,00 грн. (а.с. 39, 72);

№ 6590 від 27.07.2012 р. на поставку товару вартістю 50 968,75 грн. (а.с. 40, 73);

№ 7074 від 06.08.2012 р. на поставку товару вартістю 43 640,40 грн. (а.с. 41, 74);

№ 7221 від 15.08.2012 р. на поставку товару вартістю 45 018,00 грн. (а.с. 42, 75);

№ 7400 від 27.08.2012 р. на поставку товару вартістю 45 018,00 грн. (а.с. 43, 76);

№ 7500 від 04.09.2012 р. на поставку товару вартістю 45 756,00 грн. (а.с. 44, 77);

№ 7598 від 11.09.2012 р. на поставку товару вартістю 46 986,00 грн. (а.с. 45, 78);

№ 7712 від 19.09.2012 р. на поставку товару вартістю 47 970,00 грн. (а.с. 46, 79);

№ 7914 від 01.10.2012 р. на поставку товару вартістю 47 871,60 грн. (а.с. 47, 80);

№ 8014 від 08.10.2012 р. на поставку товару вартістю 47 576,40 грн. (а.с. 48, 81);

№ 8077 від 11.10.2012 р. на поставку товару вартістю 48 117,60 грн. (а.с. 49, 82);

№ 8138 від 16.10.2012 р. на поставку товару вартістю 49 101,60 грн. (а.с. 50, 83)

Оцінюючи доводи позивача та вказані докази у справі, колегія суддів відзначає, що вартість вищевказаних партій товару погоджено сторонами в Додатках №1-33 до Договору (а.с. 18-50), при цьому товар був отриманий відповідачем на підставі довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей (а.с. 104-113), проте поставлений товар не був оплачений в повному обсязі відповідачем.

З матеріалів справи встановлено, що між сторонами було проведено звірку взаєморозрахунків, якою встановлено, що станом на 30.11.2012р. заборгованість відповідача перед позивачем становить 91 942,69 грн. Про проведення звірки взаєморозрахунків складено Акт, який підписано сторонами та скріплено печатками юридичних осіб (а.с. 88) без жодних зауважень та застережень.

Поряд з цим встановлено, що 12.12.2012р. ПАФ «Дністер» оплатив заборгованість у сумі 5' 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 336 (а.с. 89).

Відтак, за станом на день подання позовної заяви, заборгованість відповідача перед позивачем становила 86 942,69 грн.

Відповідно до п. 6.2.1. Договору за несвоєчасне проведення розрахунків у відповідності до умов даного договору Покупець сплачує Продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

Аналізом матеріалів справи встановлено, що 26.12.2012р. ТзОВ «Золотий екватор» надіслав на адресу ПАФ «Дністер» вимогу № 215 про сплату штрафу згідно умов Генерального договору № 10112 нп від 30 грудня 2011р. в розмірі 21 735,68 грн. (а.с. 90, копія фіскального чеку № 8692 та № 8693 а.с. 91).

Статтями 1 та 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції в частині нарахування відповідачу пені за несвоєчасне погашення заборгованості у розмірі 4 960,25 грн.

У апеляційній скарзі апелянт покликається на те, що стягнення штрафних санкцій у вигляді штрафу Договором між сторонами не передбачено, проте колегія суддів вважає дане твердження голослівним, оскільки відповідно до п. 6.2.2. Договору у випадку якщо термін прострочення Покупцем проведення взаєморозрахунків перевищує 15 календарних днів, Покупець зобов'язаний сплатити штраф у розмірі 25% від суми заборгованості, протягом 5 робочих днів із дня одержання відповідної письмової вимоги Продавця.

Відповідно до ч.2 ст.549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Колегія суддів відзначає, що судом першої інстанції правомірно встановлено, що термін прострочення відповідачем проведення взаєморозрахунків перевищує 15 днів, а тому нарахування штрафу є вірним.

Таким чином, провівши перерахунок нарахування штрафу за Договором колегія суддів вважає, що судом першої інстанції обґрунтовано, у відповідності до п. 6.2.2. Договору, нараховано відповідачу штраф у розмірі 21' 735,68 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з п.6.2.3. Договору за несвоєчасне проведення розрахунків у відповідності до умов даного договору Продавець має право стягнути з Покупця проценти за користування чужими коштами в розмірі 19% річних від неоплаченої вартості Товару. Проценти підлягають сплаті за весь період прострочення Покупцем зобов'язання.

Поряд з цим встановлено, що відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання по оплаті товару за Договором. Таким чином, на підставі ст.625 ЦК України та п. 6.2.3. Договору судом першої інстанції обгруновано нараховано відповідачу 19% річних за користування чужими коштами у розмірі 6 282,88 грн.

З матеріалів справи вбачається, що після звернення позивача з позовною заявою до суду, відповідач здійснив часткове погашення заборгованості у розмірі 500,00 грн. (платіжне доручення № 59 від 06.03.2013р. а.с. 133). Таким чином, колегія суддів вважає припинення провадження у справі у частині стягнення основного боргу у розмірі 500,00 грн. обґрунтоване.

Відповідно до Довідки ТзОВ «Золотий Екватор» № 1/26 від 26.03.2013р. (а.с. 132) станом на 26.03.2013р. заборгованість відповідача перед позивачем за Генеральним договором поставки нафтопродуктів №10112 від 30.12.2011р. становить 86 442,69 грн. При цьому, доказів погашення наявної заборгованості та штрафних санкцій станом на день розгляду справи суду не надано.

Водночас встановлено, що 26.03.2013р. ТзОВ «Золотий екватор» подало уточнення позовних вимог № 2/26-3 (вхідний номер канцелярії господарського суду Львівської області № 8735/143 від 26.03.2013р. а.с. 134), в яких просило стягнути з відповідача на користь позивача основний борг в сумі 86 442,69 грн., пеня - 4 960,325 грн., штраф - 21 735,68 грн., проценти річних від простроченої суми - 6282,88 грн.

Відтак колегія суддів вважає, що судом першої інстанції обґрунтовано на підставі п.3.11. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" від 26.12.2011р. №18 вищевказане уточнення позовних вимог розцінено, як заяву про зменшення розміру позовних вимог.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно із вимогами ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Згідно із ст.174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу вимог ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

У статті 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Згідно з ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 218 ГК України відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язання контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.

Крім цього, Інформаційним листом Вищого господарського України від 13.07.2012р. № 01-06/908/2012 передбачено, що у випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень щодо передбачення умовами договору одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій (постанова від 27.04.2012 №06/5026/1052/2011). Таким чином, одночасне стягнення пені та штрафу не суперечить законодавству.

У апеляційній скарзі скаржник покликається на те, що дана справа розглядалась судом першої інстанції за відсутності представника ПАФ «Дністер», у зв'язку з чим відповідач був позбавлений можливості надавати пояснення та заперечувати проти доводів позивача.

Перевіривши ці доводи апеляційної скарги встановлено, що як вбачається з протоколів судового засідання господарського суду Львівської області від 26.02.2013р. (а.с. 123), від 12.03.2013р. (а.с. 127) та від 26.03.2013р. (а.с. 141) відповідач явки уповноваженого представника в судові засідання не забезпечив, хоча своєчасно та належним чином був повідомлений про час та місце судового засідання у суді першої інстанції, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення (а.с. 3, 129). А тому, доводи апеляційної скарги є голослівними та спростованими матеріалами справи.

Відтак, на підставі ст. 22 та ст. 75 ГПК України судом першої інстанції обґрунтовано та правомірно було розглянуто справу за наявними в ній матеріалами.

Поряд з цим, 10.06.2013 року Львівському апеляційному господарському суду від представника позивача поступила Довідка № 1/10 (вхідний номер канцелярії Львівського апеляційного господарського суду № 05-04/3016/13 від 10.06.2013р.), якою проінформовано суд про те, що в період 26.03.2013р. по 10.06.2013р. заборгованість ПАФ «Дністер» перед ТзОВ «Золотий екватор» по Генеральному договору поставки нафтопродуктів № 10112 від 30.12.2011р. сплачено повністю в розмірі - 86 442,69 грн., в підтвердження чого подано копії платіжних доручень в кількості 18 шт.

Враховуючи положення ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд зазначає, що сума основного боргу була сплачена ПАФ «Дністер» після винесення судом першої інстанції оскаржуваного рішення, що враховано судом апеляційної інстанції.

Поряд з цим слід зазначити, що факт оплати суми по основній заборгованості відповідачем слід розцінювати як визнання ним розміру такої заборгованості.

Таким чином, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає обґрунтованим висновок місцевого господарського суду щодо часткового задоволення позовних вимог та зазначає, що скаржником у справі не доведено обставини на які він покликається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.ст. 33 та 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Отже, з огляду на викладене вище, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Львівської області від 26.03.2013 р. відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і підстав для його скасування немає, а інші зазначені в апеляційній скарзі доводи скаржника не відповідають матеріалам справи, документально не обґрунтовані, не базуються на законодавстві, що регулює спірні правовідносини, а тому не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст. 104 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Судовий збір за перегляд рішення в апеляційному порядку, відповідно до вимог ст. 49 ГПК України покласти на скаржника.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України, - Львівський апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В :

1. Рішення Господарського суду Львівської області від 26.03.2013р. у справі № 914/635/13-г залишити без змін, апеляційну скаргу Приватної агрофірми «Дністер», б/н та б/д - без задоволення.

2. Судовий збір за перегляд рішення в апеляційному порядку покласти на скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали справи скеровуються в Господарський суд Львівської області.

Повний текст постанови складений 11.06.2013р.

Головуючий-суддя Мельник Г.І.

Суддя Михалюк О.В.

Суддя Краєвська М.В.