Рішення № 31774584, 06.06.2013, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

06.06.2013 Справа № 901/1392/13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Марін Оіл»

до відповідача Комунального підприємства Ялтинської міської ради «Комбінат благоустрою»

про усунення перешкод у користуванні майном

Суддя Колосова Г.Г.

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача - не з'явився.

Від відповідача - не з'явився.

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю «Марін Оіл» звернулося до Господарського суду Автономної Республіки Крим до Комунального підприємства Ялтинської міської ради «Комбінат благоустрою» про усунення перешкод у користуванні майном, а саме зобов'язати відповідача усунути перешкоди у користуванні Товариством з обмеженою відповідальністю «Марін Оіл» бетонним мощенням загальною площею 400,00 кв.м., що прилягає до причалу №4 та розташовано на Набережній ім. Леніна у м. Ялта.

27.05.2013 до канцелярії Господарського суду Автономної Республіки Крим надійшло клопотання від представника позивача про залучення до участі у справі іншого відповідача Ялтинську міську раду.

Дане клопотання було залучено до матеріалів справи.

До початку судового засідання 06.06.2013 до канцелярії Господарського суду Автономної Республіки Крим надійшло клопотання від представника позивача про залишення позову без розгляду на підставі пункту 5 частини 1 статті 81 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, до початку судового засідання від представника позивача надійшла заява про те, що представник позивача не може прийняти участь у судовому засіданні 06.06.2013, просить суд залучити до матеріалів справи клопотання про залишення позову без розгляду.

Вище вказані клопотання були залучені до матеріалів справи (а.с. 99-101).

Суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Пунктом 5 частини 1 статті 81 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд залишає позов без розгляду, якщо, позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не з'явився на виклик у засідання господарського суду і його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору.

У цьому приписі встановлено процесуальну санкцію за невиконання вимог суду:

а) неподання позивачем документів, які витребувані судом і необхідні для вирішення спору;

б) представник позивача не з'явився на виклик господарського суду і його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору.

Даною статтею не передбачено подання позивачем заяви про залишення позову без розгляду, тому клопотання задоволенню не підлягає.

Щодо клопотання про залучення іншого відповідача, суд зазначає наступне.

Як вбачається з заяви позивача, він вважає залучення Ялтинської міської ради як співвідповідача недоречним (а.с. 99).

Отже, оскільки позивач не підтримав раніше заявлене клопотання суд його не розглядає.

Відповідач проти позову заперечує у зв'язку з його необґрунтованістю.

Відповідач явку свого представника у судове засідання не забезпечив, причини неявки суду не відомі. Про дату, час та місце слухання справи сповіщений належним чином, у судовому засіданні 27.05.2013, про що свідчить підпис представника відповідача у бланку відкладення (а.с. 92).

Явка в судове засідання згідно статті 22 Господарського процесуального кодексу України - це право, а не обов'язок сторін, справа може розглядатися без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Суд вважає, що матеріали справи в достатній мірі характеризують правовідносини, що склалися між сторонами, та вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розгляд справи відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України, в межах строку встановленого статтею 69 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд

ВСТАНОВИВ:

14.03.2013 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Марін Оіл» було укладено Договір оренди №1402 індивідуально визначеного (нерухомого) манйа, що належить до державної власності (далі- Договір) (а.с. 25-30).

Відповідно до пункту 1.1 Договору Орендодавець передає, а Орендар приймає в термінове платне користування об'єкт нерухомого майна - частину бетонного мощення загальною площею 400,00 кв.м., що прилягає до причалу №4 (реєстровий номер мощення 01125591.80.ЖЛКХЯП097) розташовану за адресою: м. Ялта, набережна ім. Леніна, що перебуває на балансі Державного підприємства «Ялтинський морський торговельний порт» (Балансоутримувач), вартість об'єкту нерухомого майна визначена згідно зі звітом про оцінку на 30.11.2012 і становить без урахування ПДВ 582140,00 грн.

Майно передається в оренду з метою розмішення комплексу атракціонів (пункт 1.2. Договору).

Договір укладено строком на 2 роки 11 місяців, і діє з 14.03.2013 до 14.02.2016 (пункт 10.1. Договору).

Даний договір підписаний трьома сторонами та завірений відповідними печатками підприємств.

Сторонами не представлено доказів розірвання договору, визнання його недійсним тощо.

Позивач позовні вимоги обґрунтовує наступним.

Постановою Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 11.06.2009 у справі №2-а-3857/2009, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 01.06.2010, установлено, що територія тилової зони причалів №4, 5, на яких розташовані конструктивні елементи причалів і портові інженерні мережі, а також територія Нижньої Набережної міста Ялта не є земельною ділянкою, якою може розпоряджатися Ялтинська міська рада, а є гідротехнічними спорудами державної форми власності, які перебувають на балансі Ялтинського морського торговельного порту.

Зазначена ділянка згідно із ситуаційним планом відноситься до земель Ялтинського морського торговельного порту на праві повного господарського відання, що встановлено рішенням №162 від 12.03.1969 виконавчого комітету Ялтинської міської ради народних депутатів «Про закріплення меж Ялтинського морського торгівельного порту» і затверджене розпорядженням №503-р виконавчого комітету Кримської обласної ради від 01.04.1969.

Вище зазначене також підтверджується ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18.10.2007.

Аналогічні висновки зроблено у постанові Окружного адміністративного суду АР Крим від 14.09.2012 та в ухвалі Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 14.01.2013 у справі №2а-6897/12/0170/27 за позовом Кримського транспортного прокурора до виконавчого комітету Ялтинської міської ради про скасування рішення «Про затвердження порядку видачі суб'єктам господарської діяльності Карт розміщення та організації внемагазинної торгівлі й сфери послуг на території м. Ялта у 2012 році» в частині розташування об'єктів фотопослуг, розташованих на Нижній набережній (фактичне розташування - тилова сторона 4, 5 причалу).

Судами встановлено, що рішення виконавчого комітету винесене всупереч вимогам статті 74 Господарського кодексу, статті 25 Закону України «Про транспорт», частини 4 статті 28 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності.

Виконавчим комітетом Ялтинської міської ради 28.03.2013 прийнято аналогічне скасованому рішення №269 «Про розміщення пересувних тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності на території м. Ялта», у додатках до яких встановлено перелік пересувних тимчасових споруд для розміщення атракціонів та перелік вже затверджених суб'єктів господарської діяльності.

Позивач посилається на те, що на виконання цього незаконного рішення, Комунальне підприємство «Комбінат благоустрою» систематично, із застосуванням фізичної сили та спеціальних підрозділів, намагається демонтувати та вивезти розташовані на бетоному мощенні, яке орендує ТОВ «Марін Оіл», атракціони у вигляді батуту, обґрунтовуючи вимоги статтями 386, 391 Цивільного кодексу України.

Представник відповідача проти позову заперечував, надав до суду відзив на позовну заяву.

Згідно відзиву відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у зв'язку з недоведеністю, яким саме чином відповідач перешкоджає позивачу користуватися переданим у оренду майном.

Дослідивши обставини справи, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Відповідно до частин першої та другої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Приписами статті 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 626 Цивільного кодексу України унормовано, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, крім випадків, передбачених законом.

За своєю правовою природою укладений між сторонами у справі Договір від 14.03.2010 є договором оренди, до виконання якого застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України, з врахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно з частиною першою 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Договір найму укладається на строк, встановлений договором (частина 1 статті 763 Цивільного кодексу України).

Згідно частини 1 статті 398 Цивільного кодексу України право володіння виникає на підставі договору з власником або особою, якій майно було передане власником, а також на інших підставах, встановлених законом.

Позивач позовні вимоги нормативно обґрунтовує статтею 386 Цивільного кодексу, згідно з якою власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Статтею 391 Цивільного кодексу України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Право користування позивачем бетонного мощення загальною площею 400,00 кв.м., що прилягає до причалу №4 підтверджено договором оренди індивідуального (нерухомого) майна, що належить до державної власності №1402 від 14.03.2013, укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Марін Оіл».

У відповідності з пунктом 8 інформаційного листа Вищого арбітражного суду України «Про деякі приписи законодавства, яке регулює питання, пов'язані із здійсненням права власності та його захистом» №01-8/98 від 31.01.2001 підприємство чи організація, яка не є власником майна, але володіє ним на праві повного господарського відання, оперативного управління чи з інших підстав (наприклад, на підставі адміністративного акта), має такі ж права на захист свого права, як і сам власник, а також право на захист свого володіння від власника. Зокрема, такий володілець майна може витребувати його з чужого незаконного володіння з тих же підстав і в такому ж порядку, як і сам власник.

Судом встановлено наявність у позивача прав вимагати усунення перешкод в користуванні майном з огляду на те, нерухоме майно передано йому на праві користування на підставі Договору оренди №1402 індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності.

Однак, позивачем не представлено доказів того, що саме відповідач та яким чином перешкоджає позивачу користуватися бетонним мощенням загальною площею 400,00 кв.м., що прилягає до причалу №4 та розташовано на Набережній ім. Леніна у м. Ялта.

Доказів, що підтверджують зворотне, ніж встановлено судом, сторонами не надано.

Судовий збір покладається на позивача згідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення оформлено відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України та підписано 11.06.2013.

З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Суддя Г.Г. Колосова