Постанова № 31774329, 29.04.2013, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54001 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

29 квітня 2013 року справа № 814/69/13-а

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., в порядку письмового провадження розглянув адміністративну справу

за позовомПАТ "Возко", вул. Жовтневої революції, 287, м. Вознесенськ, Миколаївська область, 56500

доВознесенської ОДПІ Миколаївської області Державної податкової служби, пров. Бр. Іпатових, 6, м. Вознесенськ, Миколаївська область, 56500

проскасування податкового повідомлення-рішення від 18.07.11 р. № 0000152301 В С Т А Н О В И В:

До суду з адміністративним позовом звернулось публічне акціонерне товариство "Возко" (далі - позивач, Товариство) до Вознесенської об'єднаної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби (далі - відповідач, ОДПІ), в якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення від 18 липня 2011 р. № 0000152301, яким йому зменшено бюджетне відшкодування податку на додану вартість (далі - ПДВ) на суму 183656,0 грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що ним дотримані всі вимоги Податкового кодексу України (далі - ПК України) для отримання бюджетного відшкодування ПДВ, а тому його зменшення оскарженим податковим повідомленням-рішенням є протиправним.

Відповідач позов не визнав, подав заперечення, в яких вказав на те, що перевіркою Товариства встановлено факт формування податкового кредиту на підставі податкових накладних, які не містять всіх обов'язкових реквізитів, що згідно ст. 201 п. 201.10 абз. 9 ПК України не дає позивачу права на включення сум ПДВ до податкового кредиту (а. с. 78-79).

В судове засідання, призначене на 29 квітня прибув тільки представник позивача, представник відповідача в судове засідання не прибув, про причини неявки суд не сповістив, про час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується відповідним повідомленням (а. с. 96).

Згідно ст. 128 ч. 4 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Відповідно до ст. 128 ч. 6 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта. Враховуючи, що в судове засідання прибув тільки представник позивача, а представник відповідача в судове засідання не з'явився та враховуючи, що заперечення останнього викладені письмово, суд вважає, що маються підстави, передбачені вищенаведеною статтею, для розгляду справи в письмовому провадженні.

Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.

В червні-липні 2011 р. ОДПІ провела документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування ПДВ за квітень 2011 р. Результати перевірки оформлені актом від 12 липня 2011 р. № 1225/23/00310781 (далі - акт перевірки) (а. с. 8-17).

Як зазначено у висновку акту перевірки, позивачем порушені вимоги ст. 201 п. 201.1. ПК України, що призвело до завищення заявленої до відшкодування суми ПДВ за квітень 2011 р. на 183656,0 грн.

На підставі висновку акту перевірки, 18 липня 2011 р. відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000152301, яким позивачу зменшено бюджетне відшкодування ПДВ на суму 183656,0 грн. (а. с. 7).

Опис обставин, які послугували підставою для висновку відповідача про завищення Товариством відшкодування ПДВ викладені на аркушах 4-5 акту перевірки (а. с. 11-12). Зокрема, в акті перевірки зафіксовано, що дві податкові накладні, видані позивачу ТОВ "Вознесенський шкірсировинний завод", а саме № 1 від 1 березня 2011 р. на суму 510000,0 грн., в тому числі ПДВ 85000,0 грн. і № 19 від 25 березня 2011 р. на суму 589650,0 грн., в тому числі ПДВ 98275,0 грн. заповнені з порушенням вимог ст. 201 п. 201.1. "е" ПК України, згідно якої у податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити, як опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг. Про відсутність цих реквізитів у вказаних податкових накладних відповідач зазначає і в своєму запереченні.

Таким чином, фактично спір між сторонами виник з приводу відповідності податкових накладних, суми ПДВ по яких позивач включив до складу податкового кредиту, вимогам податкового законодавства.

Відповідно до ст. 71 ч. 1, 2 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, наведені приписи КАС України покладають на відповідача обов'язок довести перед судом ті обставини, на яких ґрунтуються його заперечення. З урахуванням предмету спору в даній справі, відповідач повинен був надати суду докази того, що податкові накладні не містили всіх обов'язкових реквізитів, для чого суд пропонував представнику ОДПІ надати суду копії накладних № 1 від 1 березня 2011 р. і № 19 від 25 березня 2011 р., в тому вигляді, в якому вони були надані інспектору ОДПІ під час перевірки. Відповідач копій накладних із недоліками заповнення суду не надав.

В свою чергу, позивач надав копії спірних накладних, які містять всі необхідні реквізити (а. с. 18, 25). Також суд враховує і те, що в реєстрі отриманих та виданих податкових накладних маються вказані податкові накладні (а. с. 108).

Крім того, в акті перевірки відповідач вказав на те, що податкова накладна № 19 від 25 березня 2011 р. виписана на суму 589650,0 грн., в тому числі ПДВ 98275,0 грн., тоді як податкова накладна № 19, яка мається в матеріалах адміністративної справи, містить загальну суму 590000,0 грн., в тому числі ПДВ 98333,33 грн.

З метою з'ясування спірних обставин, суд допитав в якості свідка інспектора Топалову Л.А., яка проводила перевірку Товариства і склала акт перевірки. Свідок не надала суду переконливих пояснень з приводу того, які саме недоліки заповнення податкових накладних були нею встановлені. Так, спочатку свідок пояснила суду, що податкові накладні були заповнені "не чітко", потім пояснила, що в податкових накладних були не заповнені деякі рядки, але назвати які саме свідок не міг.

Таким чином, оцінюючи досліджені докази в їх сукупності, суд не може підтвердити існування тих обставин, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, а саме відсутність в податкових накладних № 1 від 1 березня 2011 р. і № 19 від 25 березня 2011 р. обов'язкових реквізитів у виді опису (номенклатури) товарів/послуг та їх кількості і обсягу, оскільки позивачем надані вказані податкові накладні, які заповнені належним чином, а свідок не надав суду чітких пояснень з приводу недоліків податкових накладних.

Враховуючи, що єдиною підставою для позбавлення позивача права на бюджетне відшкодування 183656,0 грн. є висновок відповідача про формування податкового кредиту на підставі податкових накладних, які заповнені неналежним чином, який (висновок) в судовому засіданні не підтвердився, суд вважає, що податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Згідно ст. 94 ч. 1 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Позивач, надавши платіжне доручення № 017761 від 25 грудня 2012 р. (а. с. 3), документально підтвердив судові витрати у виді судового збору в розмірі 1836,56 грн., який підлягає відшкодуванню позивачу з Державного бюджету України, шляхом його безспірного списання з рахунку відповідача.

Керуючись ст. ст. 2, 7, 17, 94, 128, 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Податкове повідомлення-рішення № 0000152301, прийняте 18 липня 2011 р. Вознесенською об'єднаною державною податковою інспекцією Миколаївської області Державної податкової служби, скасувати.

3. Відшкодувати ПАТ "Возко" судовий збір в сумі 1836,56 грн. з Державного бюджету України, шляхом його безспірного списання з рахунку Вознесенської об'єднаної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства Україні, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства Україні, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Суддя А. О. Мороз