Постанова № 31774138, 06.06.2013, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 червня 2013 року № 813/2981/13-а

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді Сидор Н.Т.,

за участі секретаря судових засідань Бредіхіної Н.О.,

представника позивача Півня О.М. (довіреність від 01.08.2012 року №1728),

представника відповідача Карпина Я.С. (довіреність від 27.03.2013 року №6617),

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Львівський холодокомбінат» до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001811510 від 28.03.2013 року,

в с т а н о в и в :

17.04.2013 року до Львівського окружного адміністративного суду звернулось публічне акціонерне товариство «Львівський холодокомбінат» (далі - ПАТ «Львівський холодокомбінат») з позовом до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби (далі - ДПІ у Залізничному районі м.Львова ДПС) про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001811510 від 28.03.2013 року.

Зазначеним податковим-повідомленням рішенням позивачу збільшено грошове зобов'язання з авансового внеску з податку на прибуток за основним платежем на суму 343 510 грн. та штрафними санкціями на суму 171 755 грн.

Оскаржуване податкове повідомлення-рішення позивач вважає необґрунтованим та таким, що суперечить законодавству з питань оподаткування, покликаючись на п.п.14.1.115, п.87.1 ПК України, так як в ПАТ «Львівський холодокомбінат» станом на 19.02.2013 року виникла переплата з податку на прибуток в сумі 255 056,00 грн. Вважає, що надміру сплачена сума податку на прибуток може бути джерелом погашення податкового зобов'язання зі сплати авансового внеску по податку на прибуток у січні-лютому 2013 року без подання відповідної заяви платником податку, хоча така заява ними була подана відповідачу 12.03.2013 року під час проведення перевірки позивача. Крім того, вважає безпідставним нарахування штрафних санкцій згідно абз.2 і 4 п.123.1 ст.123 ПК України, оскільки позивач самостійно виявив факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів та нарахував штраф у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку. Крім того, зазначає, що невчасна сплата не призводить до заниження узгодженої суми податкового зобов'язання. З цих підстав просить позов задоволити.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, покликаючись на мотиви позовної заяви. Доповнив, що ПАТ «Львівський холодокомбінат» здійснив сплату різниці авансового внеску по податку на прибуток за період січень-лютий 2013 року в сумі 88 454 грн. (343 510,00 грн. - 255 056,00 грн.), про що подав копію платіжного доручення №2178 від 28.03.2013 року. Просить позов задоволити в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги ПАТ «Львівський холодокомбінат» заперечив у повному обсязі з підстав, викладених у письмових запереченнях. Обґрунтовуючи заперечення проти позову, представник відповідача зазначив, що вважає висновки акта перевірки мотивованими, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення законним. Просить в задоволені позову відмовити повністю.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного висновку.

З матеріалів справи вбачається, 08.11.2012 року ПАТ «Львівський холодокомбінат» подано податкову декларацію з податку на прибуток підприємства за три квартали 2012 року, в якій позивачем самостійно визначено податок на прибуток в розмірі 2 790 818 грн. (1/9 податку на прибуток визначено 310 091 грн. (а.с.38-39).

11.02.2013 року ПАТ «Львівський холодокомбінат» подано податкову декларацію з податку на прибуток підприємства за 2012 рік (річна), згідно якої позивачем самостійно визначено помилку за три квартали 2012 року, а саме в частині збільшення об'єкту оподаткування всіх видів діяльності (рядок 07 податкової декларації за три квартали 2012 року) на суму 7 360 921 грн. та в частині збільшення податку на прибуток на суму 1 545 793 грн. (рядок 14 податкової декларації за три квартали 2012 року), відповідно 1/9 податку на прибуток складає 481 846 грн.). При цьому, позивачем самостійно визначено суму штрафу при відображенні недоплати у складі податкової декларації, що подається за звітний (податковий) період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання (рядок 24 податкової декларації від 11.02.2013 року) в розмірі 77 290 грн., та пеню, нараховану на виконання вимог п.п.129.1.2 п.129.1 ст.129 розділу ІІ Податкового кодексу України (рядок 25 податкової декларації від 11.02.2013 року) в розмірі 32 017 грн.

В судовому засіданні встановлено, що ПАТ «Львівський холодокомбінат» належить до сплати авансового внеску з податку на прибуток підприємства за дев'ять місяців 2012 року на загальну суму 343 510 грн. по терміну сплати січня-лютого 2013 року, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами.

Як встановлено в судовому засіданні, в ПАТ «Львівський холодокомбінат» за датою граничного терміну сплати зобов'язань за результатами річної декларації з податку на прибуток 19.02.2013 року виникла переплата в сумі 255 056,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач під час проведення камеральної перевірки ПАТ «Львівський холодокомбінат» з питань достовірності даних, задекларованих у податковій декларації за 2012 рік, звернувся своїм листом від 05.03.2013 року №4868/10/15-1009/115 до позивача з приводу надання останнім письмових пояснень з приводу виявлених порушень.

Своїм листом ПАТ «Львівський холодокомбінат» №530 від 12.03.2013 року, який адресований начальнику ДПІ у Залізничному районі м.Львова ДПС Романишин Г.Я., позивачем було надано пояснення з приводу несплати податку на прибуток підприємства за дев'ять місяців 2012 року на загальну суму 343 510 грн. по терміну сплати у січні-лютому 2013 року, покликаючись на існуючу переплату з податку на прибуток в розмірі 255056,00 грн., мотивуючи в тому числі тим, що сплата грошових зобов'язань може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника).

Працівниками ДПІ у Залізничному районі Львівської області за результатами проведеної камеральної перевірки податкової звітності щодо виявлених помилок (порушень) платника податку ПАТ «Львівський холодокомбінат» з питань податкової декларації за 2012 рік складено акт № 617/15-10/01553706 від 14.03.2013 року, у відповідності до висновків якого встановлено, що ПАТ «Львівський холодокомбінат» в порушення п.57.1 ст.57, п.152.1 ст.152 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, пункт 2 підрозділу 4 Розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (з доповненнями внесеними Законом України від 05.07.2012 року №5083-VI «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо державної податкової служби та у зв'язку з проведенням адміністративної реформи в Україні») не сплачено авансового внеску з податку на прибуток підприємства за дев'ять місяців 2012 року на загальну суму 343 510 грн. (171 755 грн. по терміну сплати у січні-лютому 2013 року), що призвело до заниження узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 343 510 грн.

На підставі акту перевірки ДПІ у Залізничному районі м.Львова ДПС № 617/15-10/01553706 від 14.03.2013 року та згідно п.п.54.3.2 п.54.3 ст.54 глави 4 розділу ІІ Податкового кодексу України та відповідно до абз.3,4 п.123.1 ст.123 розд.2 Податкового кодексу України, винесено податкове повідомлення-рішення від 28.03.2013 року № 0001811510, яким ПАТ «Львівський холодокомбінат» збільшено суму грошового зобов'язання з авансового внеску з податку на прибуток за основним платежем на суму 343 510 грн. та штрафними санкціями на суму 171 755 грн.

Надаючи правову оцінку відносинам, що склались між сторонами, суд виходив з наступного.

Частиною 1 ст.9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України, платники податку на прибуток (крім новостворених, виробників сільськогосподарської продукції, неприбуткових установ (організацій) та платників податків, у яких доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за останній річний звітний податковий період не перевищують 10 мільйонів гривень) щомісяця сплачують авансовий внесок з податку на прибуток у порядку і в строки, які встановлені для місячного податкового періоду, у розмірі не менше 1/12 нарахованої до сплати суми податку за попередній звітний (податковий) рік без подання податкової декларації.

Пунктом 2 підрозділу 4 Розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України передбачено, що платники податку на прибуток підприємств, які починаючи з 2013 року подають річну податкову декларацію відповідно до п.57.1 ст.57 цього Кодексу, сплачують у січні-лютому 2013 року авансовий внесок з цього податку у розмірі 1/9 податку на прибуток, нарахованого у податковій звітності за дев'ять місяців 2012 року, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Відповідно до п.17.1.10 Податкового кодексу України, платник податків має право на залік чи повернення надміру сплачених, а також надміру стягнутих сум податків та зборів, пені, штрафів у порядку, встановленому цим Кодексом.

Підпунктом 14.1.115 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, визначено поняття надміру сплачених грошових зобов'язань - суми коштів, які на певну дати зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов'язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату.

У відповідності до п.87.1 Податкового кодексу України, сплата грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів.

Аналізуючи зазначені вище нормативно-правові приписи податкового законодавства, суд приходить до висновку, що надміру сплачена сума податку на прибуток може бути джерелом сплати грошових зобов'язань платника податків по сплаті авансового внеску з податку на прибуток у січні-лютому 2013 року без подання відповідної заяви платником податку.

Виходячи з того, що в позивача станом на 19.02.2013 року існувала переплата з податку на прибуток в розмірі 255 056,00 грн., відповідач неправомірно не зарахував таку в сплату грошового зобов'язання з авансового внеску з податку на прибуток за період січня-лютого 2013 року, визначивши позивачу суму податкового боргу в цій частині, що вбачається з оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Покликання представника відповідача на Наказ Міністерства фінансів України від 17.01.2013 року №19, яким затверджено наказ Міністерства фінансів України від 14.01.2013 року №11 «Про бюджетну класифікацію» спростовуються тим, що джерела сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків чітко визначено нормами Податкового кодексу України, а наведений представником відповідача наказ деталізує сам механізм зарахування таких коштів до бюджету. Крім того, суд виходить з презумпції правомірності рішень платника податку, яка передбачена п.4.1.4 ст.4 Податкового кодексу України.

Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення в частині збільшення суми грошового зобов'язання з авансового внеску з податку на прибуток за основним платежем на суму 255 056,00 грн. та відповідно в частині штрафних санкцій є протиправним.

Як вбачається з долученого до справи платіжного доручення №2178 від 28.03.2013 року про сплату різниці авансового внеску з податку на прибуток в розмірі 88 454,00 грн. (343 510 грн. - 255 056,00 грн. = 88 454, 00 грн.), то суд звертає увагу на те, що вказана сума була сплачена позивачем вже після винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, тому не може бути доказом своєчасної сплати грошового зобов'язання з авансового внеску з податку на прибуток за період січня-лютого 2013 року в граничний термін сплати такого.

Абзацом 3, 4 п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України, передбачено, що при повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Що стосується оскаржуваного рішення в частині нарахованих позивачу штрафних (фінансових) санкцій відповідно до абз.3,4 п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України суд не вправі самостійно визначати суму штрафних санкцій, яка підлягатиме стягненню в певній частині, оскільки не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймаючи замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.4 ст.70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Частиною 1 ст.11 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У відповідності до приписів ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вказує, що наслідком встановлення невідповідності частини рішення суб'єкта владних повноважень вимогам чинного законодавства є визнання такого акта частково протиправним, при умові, що цю частину може бути ідентифіковано (виокремлено, названо) та що без неї оспорюваний акт в іншій частині (частинах) не втрачає свою цілісність, значення. Зокрема, частково протиправним можна визнати якусь частину, пункт, речення рішення або рішення в частині нарахування певної суми окремого виду податку чи збору, накладення штрафних (фінансових) санкцій в якійсь сумі.

Разом з тим, приймаючи до уваги те, що рішення, в якому недійсну частину не можна виокремити, ідентифікувати, є недійсним вцілому, суд вважає за необхідне скасувати податкове повідомлення-рішення № 0001811510 від 28.03.2013 року.

Слід зазначити, що позивач просить визнати нечинним та скасувати оскаржуване податкове повідомлення-рішення, однак суд звертає увагу на те, що одночасне застосування обох способів захисту порушеного права - визнання спірного акта нечинним та скасування такого акта є помилковим. Вказане викладене в постанові Пленуму ВАСУ «Про судове рішення в адміністративній справі» від 20.05.2013 року №7.

При цьому, в резолютивній частині судового рішення, у відповідності до положень ст.162 КАС України належить зазначити також і про протиправність спірного акта індивідуальної дії.

Отже, з врахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення, прийняте Державною податковою інспекцією у Залізничному районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби № 0001811510 від 28.03.2013 року слід визнати протиправним та скасувати повністю.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Позивачем при поданні до суду позовної заяви сплачено судовий збір у сумі 2294,00 грн., доказів понесення ним інших судових витрат суду не надано. Таким чином, судові витрати у сумі 2294,00 грн. підлягають стягненню з Державного бюджету України на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 4, 7-11, 14, 69-72, 86, 87, 94, 128, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення, прийняте Державною податковою інспекцією у Залізничному районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби № 0001811510 від 28.03.2013 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь публічного акціонерного товариства «Львівський холодокомбінат» (код за ЄДРПОУ 01553706) судові витрати у розмірі 2294 гривні.

Відповідно до ч.1 ст.254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Повний тест постанови виготовлений та підписаний 11.06.2013 року.

Суддя Н.Т.Сидор