Постанова № 31773643, 20.05.2013, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 травня 2013 рокум. Ужгород№ 807/636/13-а

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Луцович М.М.

при секретарі судового засідання Симканич Ю.В.

за участю сторін:

представників позивача - Гординський Р.К., Андрик Ж.Ф.,

представника відповідача - Петрова О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Закарпатського окружного адміністративного суду адміністративну справу за уточненою позовною заявою Публічного акціонерного товариства "Закарпаття-Авто" до Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Закарпатської області ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство «Закарпаття-АВТО» (далі - позивач) звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у місті Ужгороді Закарпатської області Державної податкової служби (далі - відповідач), в якій просить: 1) визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Ужгороді Закарпатської області Державної податкової служби від 27.02.2013 року за № 0000012201 193/22-02/05495458/1605; 2) визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Ужгороді Закарпатської області Державної податкової служби від 27.02.2013 року за № 0000022201 194/22-02/05495458/1607; 3) визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Ужгороді Закарпатської області Державної податкової служби від 27.02.2013 року за № 0000032201 195/22-02/05495458/1608.

12.04.2013 року на адресу Закарпатського окружного адміністративного суду за вх. №5765 від позивача надійшла заява про зміну позовних вимог в якій позивач додатково до вищенаведених податкових повідомлень-рішень просив суд також визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Ужгороді Закарпатської області Державної податкової служби від 28.02.2013 року за №0000221702 248/17-02/05495458/1912

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що податковим органом за результатами проведеної виїзної планової перевірки Публічного акціонерного товариства «Закарпаття-АВТО» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011 року по 30.09.2012 року було складено Акт № 253/22-02/10/05495458 від 05.02.2013 року. На підставі вищевказаного акту відповідачем прийнято : 1) податкове повідомлення-рішення № 0000012201 193/22-02/05495458/1605 від 27.02.2013 року, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на 815159,00 гривень; 2)податкове повідомлення-рішення № 0000012201 193/22-02/05495458/1607 від 27.02.2013 року, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання за платежем ПДВ на суму 151009,00 гривень та нараховані штрафні санкції у розмірі 75504,5 гривень; 3) податкове повідомлення-рішення № 0000032201 195/22-02/05495458/1608 від 27.02.2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з орендної плати у розмірі 373942,94 гривень та нараховані штрафні санкції на суму 93485,77 гривень; 4) податкове повідомлення-рішення №0000221702 248/17-02/05495458/1912 від 28.02.2013 року, яким позивачу нараховано штраф у розмірі 510 гривень за порушенням правил нарахування, утримання та сплати податку на доходи фізичних осіб. Однак, з вищезазначеним висновком податкового органу позивач не погоджується, вважає прийняті податкові повідомленні-рішення відповідача незаконними та необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню.

У судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги у повному обсязі з мотивів наведених у позовній заяві та заяві про зміну позовних вимог та просили суд їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечила проти позову з мотивів наведених у письмових запереченнях (а.с.55-61). Вважає вимоги позивача безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про задоволення адміністративного позову в повному обсязі, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи 05 лютого 2013 року працівниками державної податкової інспекції у м. Ужгороді Закарпатської області була проведена виїзна планова перевірка Публічного акціонерного товариства «Закарпаття-Авто» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011 року по 30.09.2012 року. За наслідками перевірки був складений акт № 253/22-02/10/05495458 від 05.02.2013 року «Про результати виїзної планової перевірки Публічного акціонерного товариства «Закарпаття-Авто», код - 05495458 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011 року по 30.09.2012 року (а.с.13-29).

На підставі вищевказаного акту, Державною податковою інспекцією у місті Ужгороді Закарпатської області Державної податкової служби було прийнято, податкове повідомлення-рішення № 0000012201 193/22-02/05495458/1605 від 27.02.2013 року, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на 815159,00 грн. (а.с.8).

Судом встановлено, що проведеною ДПІ у м. Ужгороді Закарпатської області ДПС перевіркою встановлено заниження позивачем доходу, що враховується при визначенні об'єкта оподаткування податку на прибуток, у зв'язку з не включенням до складу валового доходу умовних відсотків по договору поруки (сума невключених умовних відсотків 291 237,83 грн.).

Як вбачається з акту перевірки, що в обліку позивача станом на 01.10.2011 року обліковується кредиторська заборгованість по контрагенту ТОВ «Дженерал Авто Груп», яке є правонаступником ТОВ «УкрАвтоЗАЗ-сервіс» в сумі 7695267,96 грн. (в.т.ч., 7693471,38грн.) (а.с.15-зворотній бік). Кредиторська заборгованість перед ТОВ «Дженерал Авто Груп» (поручитель) утворилася в результаті виконання ним зобов'язань перед АК «Брокбізнесбанк», а саме: відповідно до договору поруки від 26.12.2008 р. за №1//2008 ТОВ «Дженерал Авто Груп»(поручитель), було погашено 31.01.2009 р. кредит боржника (ПАТ «Закарпаття-Авто») згідно кредитного договору № 433/1 від 27.12.2007 р., в сумі 980000,00 дол. США.

Відповідно до Угоди б/н від 31.01.2009 р., укладеної між ТОВ «Дженерал Авто Груп»(кредитор) та ПАТ «Закарпаття-Авто»(боржник), загальні витрати кредитора, що виникли у зв'язку з виконанням ним умов договору поруки №1/2008 від 26.12.2008 р. (погашення кредиторської заборгованості боржника, згідно кредитного договору № 433/1 від 27.12.2007 р.) склали 7693471,38 грн. (купівля валюти - 7670460,0 грн. (курс купівлі 7,827 грн.); 0,1% комісія банку за покупку валюти - 7670,46 грн.; 0,2 Пенсійний фонд від купівлі валюти - 15340,92 грн.). Відповідно до п.п.2.1. даної Угоди, боржник зобов'язаний був у строк до 31.12.2009 р., одним платежем чи окремими частинами здійснити безготівковий перерахунок коштів кредитору в загальній сумі 7693471,38 грн. Додатковою угодою № 1 від 10.12.2009 р. п.2.1. Угоди б/н від 31.01.2009 р. змінено граничний строк виконання боржником взятих зобов'язань до 31.12.2012 р.

Разом з тим, згідно Додаткової угоди № 2 до Угоди б/н від 31.01.2009 р. від 19.03.2010 р. у зв'язку з перейменуванням Відкритого акціонерного товариства «Закарпаття-Авто»на Публічне акціонерне товариство «Закарпаття-Авто»- у всьому тексті Угоди б/н від 31.01.2009 р. та у всіх її додатках тощо змінено найменування ВАТ «Закарпаття-Авто»на ПАТ «Закарпаття-Авто». Також згідно Додаткової угоди № 3 до Угоди б/н від 31.01.2009 р. від 28.01.2011 р. у зв'язку з перейменуванням Товариства з обмеженою відповідальністю «УкрАвтоЗАЗ-Сервіс»на Товариство з обмеженою відповідальністю «Дженерал Авто Груп»- у всьому тексті Угоди б/н від 31.01.2009 р. та у всіх її додатках тощо змінено найменування ТОВ «УкрАвтоЗАЗ-Сервіс»на ТОВ «Дженерал Авто-Груп».

Тобто для гарантії повернення виданих позивачу коштів банк під час підписання з ним кредитного договору уклав тристоронній договір поруки, сторонами якого були банк-кредитор, підприємство-боржник (позивач) і третя сторона (юридична особа) -поручитель (ТОВ «УкрАвтоЗАЗ-Сервіс», в подальшому -ТОВ «Дженерал Авто-Груп»).

Договір поруки № 1/2008 від 26.12.2008 року укладений між ТОВ «УКРАВТОЗАЗ-СЕРВІС» та ПАТ «Закарпаття-Авто» встановлював зобов'язання ПАТ «Закарпаття-Авто» виплатити ТОВ «УКРАВТОЗАЗ-СЕРВІС» 7 693 471,38 грн. оскільки останній виступив поручителем та оплатив борг ПАТ «Закарпаття-Авто» перед АБ «Брокбізнесбанк», згодом ТОВ «УКРАВТОЗАЗ-СЕРВІС» перейменовано на ТОВ «Дженерал Авто-Груп».

В акті перевірки зазначено, що відповідно до п.п.14.1.257 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, отримана сума коштів, що перерахована на погашення кредиту від ТОВ «Дженерал Авто-Груп» підпадає під категорію поворотної фінансової допомоги, а, отже, на отриману суму 7 693 471,38 грн. ПАТ «Закарпаття-Авто» повинно нараховувати умовні відсотки на суму неповернутої фінансової допомоги.

Відповідно до ст. 553 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 року (надалі - ЦК України) визначено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором у тому обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (ч.2. ст. 554 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 558 ЦК України, поручитель має право на оплату послуг, наданих ним боржникові. Після виконання поручителем зобов'язання, що забезпечене порукою, до нього переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання. Зазначене положення підтверджується нормами ст. 512 ЦК України, відповідно до яких виконання обов'язку боржника поручителем є однією з підстав заміни кредитора у зобов'язанні (ч.ч.1,2 ст. 554 ЦК України).

Враховуючи наведене, після виконання поручителем зобов'язання відбувається заміна кредитора, а саме: кредитором стає не банк-позичальник, а поручитель, при цьому банк-позичальник вручає поручителю документи, які підтверджуються обов'язок боржника. Ніяких податкових наслідків для підприємства-боржника в даному випадку і в даному податковому періоді не виникає.

Таким чином, суд констатує, що про поворотну фінансову допомогу у випаду спірних правовідносин не йдеться, оскільки згідно з п.п.14.1.257 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, поворотна фінансова допомога - це сума коштів, передана платнику податку у користування на визначений строк відповідно до договорів, які не передбачають нарахування процентів або надання інших видів компенсацій як плати за користування такими коштами. А поручитель кошти підприємству не передає, а лише гасить його зобов'язання перед банком-кредитором.

Як вбачається з матеріалів справи проведеною ДПІ у м. Ужгороді Закарпатської області ДПС перевіркою встановлено заниження доходу, що враховується при визначенні об'єкта оподаткування податку на прибуток, у зв'язку невключенням до складу валового доходу умовних відсотків по договору переведення боргу (сума невключених умовних відсотків 75 052,62 грн.).

Як вбачається з матеріалів справи та відображено в акті перевірки № 253/22-02/10/05495458 від 05.02.2013 року податковим органом встановлено, що у позивача існує кредиторська заборгованість по контрагенту Акціонерному товариству «Українська автомобільна корпорація» в сумі 1 270 000,00 грн. Вказана заборгованість утворилася в результаті виконання договору про переведення боргу від 01.09.2006 року, згідно якого за згодою кредитора (ЗАТ з іноземними інвестиціями «Запорізький автомобілебудівний завод») Первісний боржник (ВАТ «Закарпаття-Авто») переводить на нового боржника (Акціонерне товариство «Українська автомобільна корпорація») зобов'язання здійснити оплату грошових коштів кредитору за основним договором у сумі 1 446 554,61 грн. Новий боржник зобов'язується виконати умови основного договору та здійснити оплату грошових коштів у сумі 1 446 554,61 грн. у відповідності з умовами основного договору та цього договору. Первісний боржник зобов'язується компенсувати новому боржнику його втрати в розмірі 1 446 554,61 грн. за виплату кредитору цієї суми до 31.12.2011 року (а.с.93-95).

В акті зазначено, що умови договору б/н від 01.09.2006 року, укладеного між кредитором (ЗАТ з іноземною інвестицією «Запорізький автомобілебудівний завод») первісним боржником (ВАТ «Закарпаття-Авто») та новим боржником (АТ «Українська Автомобільна Корпорація») не передбачала нарахування процентів або інших видів компенсації, то наявна кредиторська заборгованість у ПАТ «Закарпаття-Авто» перед АТ «Українська Автомобільна Корпорація» в розмірі 1 270 000,00 грн. кваліфікується, як поворотна фінансова допомога, що отримана від юридичної особи та оподатковується відповідно до п.п. 135.5.4. п.135.5. ст. 135 Податкового кодексу України.

Відносини з приводу переведення боргу регулюються ст. 520-524 ЦК України. Наслідками переведення боргу є вибуття первинного боржника із зобов'язання, вступ до зобов'язання нового боржника та збереження у повному обсязі змісту зобов'язання при зміні його суб'єктного складу. При цьому грошові кошти від нового боржника, первісний боржник не отримує, а отже валові доходи останній не збільшує, оскільки згідно з договором переведення боргу, заборгованість підприємства (первісного кредитора) погашається новим боржником, у підприємства в даному випадку лише змінюється боржник.

Таким чином, про поворотну фінансову допомогу у даному випадку не йдеться, оскільки згідно з п.п.14.1.257 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, поворотна фінансова допомога - це сума коштів, передана платнику податку у користування на визначений строк відповідно до договорів, які не передбачають нарахування процентів або надання інших видів компенсацій як плати за користування такими коштами. А новий боржник кошти підприємству не передає, а лише гасить його зобов'язання перед кредитором.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що Державною податковою інспекцією у місті Ужгороді Закарпатської області Державної податкової служби було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000012201 193/22-02/05495458/1607 від 27.02.2013 року, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання за платежем ПДВ на суму 151009,00 гривень та нараховані штрафні санкції у розмірі 75504,5 грн. (а.с.10).

Як вбачається з матеріалів справи проведеною ДПІ у м. Ужгороді Закарпатської області ДПС перевіркою встановлено завищення валових витрат, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування на суму 567 982 грн. та податкового кредиту на суму 113 596 грн. в результаті непропорційним віднесенням до валових витрат послуг охорони.

З даного приводу приходить до наступних висновків.

В акті перевірки вказано, що підприємством використано у своїй господарській діяльності охоронні послуги по охоронні майна та відео-спостереженню від філії «Рубіж-Авто» АТ «Українська автомобільна корпорація» по тарифам, які не відповідають звичайним (непропорційними).

До таких висновків відповідач дійшов в результаті співставлення послуг охорони двох підприємств, які використовує у своїй господарській діяльності ПАТ «Закарпаття-Авто», використовуючи методику, яка передбачена пп.1.20.2 п.1.20. ст. 20 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до пп.20.1.27 ст. 20 ПКУ передбачено право податкових органів, у тому числі визначати у визначених цим Кодексом випадках суми податкових та грошових зобов'язань платників податків.

Відповідно до п.39.15 ПКУ, у разі відхилення договірних цін у податковому обліку платника податків у бік збільшення або зменшення від звичайних цін менше ніж на 20 відсотків, таке відхилення не може бути підставою для визначення (нарахування) податкового зобов'язання, ст. 39 ПКУ набуває чинності з 01.01.2013 р., а до цієї дати для визначення звичайних цін застосовується п. 1.20 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до пп.1.20.2 п.1.20 ст..1 в редакції Закону України №283/97-ВР від 22.05.97 для визначення звичайної ціни товару використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару договори з ідентичними (однорідними) товарами у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну.

Відповідно до пп.1.20.6 п.1.20 ст..1 Закону № 283/97-ВР, у разі, коли на відповідному ринку товарів не здійснюються операції з ідентичними (у разі їх відсутності - однорідними) товарами (послугами), або якщо неможливо визначити їх ціну через відсутність або недоступність відповідної інформації, звичайною ціною вважається ціна договору.

Відповідно до пп.1.20.1 п.1.20 ст..1 Закону № 283/97-ВР, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін

В акті перевірки міститься співставлення цін охоронних фірм філії «Рубіж-Авто» АТ «Українська автомобільна корпорація» та УДСО при УМВС України в Закарпатській області (наведені організації надають послуги позивачеві) при цьому не конкретизовано, за які саме послуги встановлені такі ціни.

Так, у відповідності до пункту 2.2. договору № 210-д/102 від 18.02.2010 року, укладеного між УДСО при УМВС України в Закарпатській області та ПАТ «Закарпаття-Авто», предметом договору є встановлення, обслуговування тривожної сигналізації та виїзд міліції на об'єкт. В той же час в пунктах 1.1, 1.2, 1.3, договору № 20 від 31.12.2008 року, укладеного між ПАТ «Закарпаття-Авто» та філією «Рубіж-Авто» АТ «Українська Автомобільна Корпорація» встановлено, що предметом договору є охорона об'єкту шляхом розміщення охоронних постів, відео-спостереження та здійснення пропускного та внутрішнього режиму, а отже на думку суду, підприємству надаються якісно різні послуги, які не можна співставляти, позаяк відсутні ознаки ідентичності.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи відповідач зазначає, що перевіркою не встановлено підтвердження відповідними податковими накладними суму збільшення податкового кредиту за вересень 2012 рік у сумі 37 413 грн. по взаємовідносинах з контрагентом ПАТ «Українська Автомобільна Корпорація» за вересень 2012 року.

З даного приводу суд констатує, що в листопаді 2012р. ПАТ «Закарпаття-Авто» було подано уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок та Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Додаток 5 до податкової декларації з ПДВ) (а.с.114). В даному додатку 5 підприємством було збільшено податковий кредит на суму податкової накладної №155/0014 від 31/10/12р (контрагент - Юніверсал Моторз Груп) на суму ПДВ 37413,33 грн. (а.с.121). Як встановлено в судовому засіданні, оскільки податкова накладна виписана та отримана підприємством в жовтні 2012р. та включена в Додаток 5 також за жовтень 2012р. та подана в листопаді. Як вбачається з наданих підприємством документів дана податкова накладна в Реєстр виданих та отриманих податкових накладних за вересень місяць включена не була і до завищення податкового кредиту за вересень 2012р. не призводила. Податки були сплачені в повному обсязі.

Таким чином суд приходить до висновку, що відповідач неправомірно зменшив суму податкового кредиту позивача за вересень 2012 року в сумі 37 413 грн.

Також судом встановлено, що Державною податковою інспекцією у місті Ужгороді Закарпатської області Державної податкової служби було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000032201 195/22-02/05495458/1608 від 27.02.2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з орендної плати у розмірі 373942,94 гривень та нараховані штрафні санкції на суму 93485,77 гривень

Як вбачається з акту перевірки ПАТ «Закарпаття-Авто» в порушення ст. 286.2, 286.4 Податкового кодексу України, п. 2, додаток 2 рішення № 447 від 24.02.2012 року Ужгородської міської ради (Далі - Методика) не було в повному обсязі проведено нарахування орендної плати за землю після зміни протягом року бази оподаткування, внаслідок чого за період з 01.10.2011р. по 30.09.2012р. платником була занижена орендна плата за землю в розмірі 373942,94 грн.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 04 жовтня 2007 року між Управлінням майном міста Ужгородської міської ради в особі начальника управління Мартина Віктора Івановича, далі Орендодавець, з одного боку, та ВАТ «Закарпаття-Авто», далі Орендар, з другого був укладений Договір оренди землі відповідно до якого в оренду передається земельна ділянка загальною площею 29366 кв.м., відповідно до якого нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 5815236,81 грн. (а.с.185-190).

Як вбачається з матеріалів справи 29.03.2010 між Департаментом міського господарства в особі директора департаменту Мартина Віктора Івановича від іменні Ужгородської міської ради, далі - Орендодавець, з одного боку, та ВАТ «Закарпаття-Авто», далі Орендар, з другого буку була укладена додаткова угода про внесення змін та доповнень до договору оренди земельної ділянки від 04.10.2007 року, відповідно до якого нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 7293046,10 грн.(а.с.192)

Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та становить 218791,38 грн. на рік, щомісячно до 10-го числа поточного місяця в розмірі 18232,62 грн. (а.с.192).

Відповідно до п.286.2. ст. 286 Податкового кодексу України, платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Відповідно до п.286.4. ст. 286 Податкового кодексу України, за нововідведені земельні ділянки або за новоукладеними договорами оренди землі платник плати за землю подає податкову декларацію протягом 20 календарних днів місяця, що настає за звітним. У разі зміни протягом року об'єкта та/або бази оподаткування платник плати за землю подає податкову декларацію протягом 20 календарних днів місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися такі зміни.

Відповідно до п.286.1. ст..286 Податкового кодексу України, підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

При цьому суд не погоджується з посиланням податкового органу на те, що база для визначення розрахунку вартості ставки оподаткування розраховується відповідно додатку 2 Методики, а саме визначення формули, де 1,83 - це є ставка податку у гривнях за 1 кв.м., яка встановлена, пунктом 275.1, статті 275 Податкового кодексу України виходячи з наступного .

Як вбачається зі змісту договору оренди в якому зазначено нормативну грошову оцінку земельної ділянки (а.с.185-190), та з інформаційної довідки по нормативно-грошовій оцінці земельної ділянки стосовно функціонального та цільового використання, локальних коефіцієнтів, місця розташування земельної ділянки в межах економіко-планувальної зони м. Ужгорода виданої Комунальним підприємством «Архітектурно-планувальне бюро» нормативно-грошову оцінку землі встановлено на підставі Рішення XXII сесії III скликання Ужгородської міської ради від 21.06.2000 року у розмірі 67,53 грн./кв.м. (а.с.193).

Норми ст..275 ПК України, на яку посилається відповідач у своєму розрахунку в акті перевірки встановлюють ставки податку за земельні ділянки, розташовані в межах населених пунктів, нормативно-грошову оцінку яких не проведено.

Разом з тим відповідно до ст..288 ПК України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний орган державної податкової служби про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Відповідно до пп.289.1, ст. 289 ПК України - для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок.

Судом встановлено, що позивач користується земельною ділянкою на підставі чинного договору оренди а орендну плату здійснює на підставі нормативно грошової оцінки земельної ділянки. Виходячи з вищенаведеного на думку суду розрахунок орендної плати за землю на 2011-2012 рік позивач зробив вірно.

Таким чином суд приходить до переконання, що відповідач при складенні акту перевірки безпідставно застосував положення ст.ст. 275, 288 розділу ХІІІ ПК України, тимчасової Методики розрахунку орендної плати за 1 кв.м. земельної ділянки із земель, які перебувають у розпорядженні Ужгородської міської ради, затвердженої рішенням від 24.02.2012р. № 447, а висновки про зниження орендної плати за землю в періоді, що перевірявся, на загальну суму 373942,94 грн. є необґрунтованими та такими, що не відповідають нормам чинного законодавства.

Судом встановлено, що Державною податковою інспекцією у місті Ужгороді Закарпатської області Державної податкової служби було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000221702 248/17-02/05495458/1912 від 28.02.2013 року, яким позивачу нараховано штраф у розмірі 510 гривень за порушенням правил нарахування, утримання та сплати податку на доходи фізичних осіб.

Відповідно до п. 3 Розділу І Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства № 984 від 22 грудня 2010 року, акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Відповідно до п. 6 Розділу І вищевказаного Порядку, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

В супереч вказаним нормам в акті перевірки не вказано конкретні порушення правил нарахування, утримання та сплати податку на доходи фізичних осіб ПАТ«Закарпаття-АВТО».

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідачем як суб'єктом владних повноважень не доведено правомірності прийнятих ним рішеннь. Факт порушень, вчинених позивачем, належними та допустимими доказами не доведено.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ч.3 ст. 2 КАСУ у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Виходячи з вищенаведеного, суд приходить висновку, що податкове повідомлення-рішення № 0000012201 193/22-02/05495458/1605 від 27.02.2013 року, податкове повідомлення-рішення № 0000012201 193/22-02/05495458/1607 від 27.02.2013 року, податкове повідомлення-рішення № 0000032201 195/22-02/05495458/1608 від 27.02.2013 року та податкове повідомлення-рішення №0000221702 248/17-02/05495458/1912 від 28.02.2013 року, прийняті ДПІ у м. Ужгороді Закарпатської області Державної податкової служби на підставі акту № 253/22-02/10/05495458 від 05.02.2013 року про результати виїзної планової перевірки ПАТ «Закарпаття-АВТО», є протиправними та підлягають скасуванню.

Керуючись статтями 9, 11, 70, 71, 86, 94, 160-163 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Уточнений позов Публічного акціонерного товариства "Закарпаття-Авто" - задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Ужгороді в Закарпатській області ДПС від 27.02.2013 року № 0000012201 193/22-02/05495458/1605, №0000022201 194/22-02/05495458/1607, №0000032201 195/22-02/05495458/1608 та від 28.02.2013 року №0000221702 248/17-02/05495458/1912.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Закарпаття -Авто» витрати зі сплати судового збору у розмірі 2294 грн. 00 коп.(дві тисячі двісті дев'яносто чотири грн.)

Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Апеляційна скарга подається через Закарпатський окружний адміністративний суд з одночасним надсиланням її копії до суду апеляційної інстанції. У випадках, встановлених статтею 167 частиною 4 КАС України десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя М.М. Луцович