Ухвала суду № 3177265, 25.09.2008, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

№ К-13172/06

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2008 року м. Київ

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.,

суддів: Бившевої Л.І., Ланченко Л.В., Пилипчук Н.Г., Шипуліної Т.М.

при секретарі Коваль Є.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Алушті Автономної Республіки Крим

на постановуСевастопольського апеляційного господарського судувід 26.05.2005р.

у справі№ 2-7/2179-2005 господарського суду Автономної Республіки Крим

за позовомПартенітської селищної ради

до Державної податкової інспекції у м. Алушті Автономної Республіки Крим

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 06.04.2005 р., залишеним без змін ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 04.05.2005 р., позов задоволено частково: визнано недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Алушта від 01.06.2004 р. № 0001662301/3/1831 про визначення Партенітській селищній раді податкового зобовязання за платежем із штрафних санкцій з податку на додану вартість у сумі 71756,00 грн., накладених на підставі ст. 15 Указу Президента України «Про деякі зміни в оподаткуванні» від 07.08.1998 р. № 857».

Провадження у справі в частині позовних вимог про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення ДПІ у м. Алушта від 01.12.2003 р. № 0002782301/1/1783/23-02-8/04367358/3871 припинено на підставі пункту 1-1 ст. 80 ГПК України.

Судові рішення вмотивовані висновком суду про відсутність у позивача обовязку зареєструватися як платник податку на додану вартість у звязку з перевищенням з вересня 2001 року обсягу здійснених ним операцій з продажу 3600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, оскільки відчуження обєкту незавершеного будівництва 9-ти поверхового житлового будинку за 327866,00 грн. підприємству «Професіонал» було здійснено в порядку приватизації, що відповідно до ст.. 27 Закону України «Про особливості приватизації обєктів незавершеного будівництва» звільняє вказану операцію з продажу від оподаткування.

Припинення провадження у справі в частині позовних вимог обґрунтовано тим, що податкове повідомлення-рішення від 01.12.2003 р. № 0002782301/1/1783/23-02-8/04367358/3871 було частково скасоване рішенням ДПА України від 28.04.2004 р. № 4218/5/25-1215, у звязку з чим згідно підпункту «б» підпункту 6.4.1 пункту 6.4 ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» вважається відкликаним.

В касаційній скарзі ДПІ у м. Алушта просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та постановити нове рішення про відмову в задоволенні позову. Посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій пункту 2.1 ст. 2 Закону України «Про податок на додану вартість» та ст.. 15 Указу Президента України «Про деякі зміни в оподаткуванні».

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до пункту 4 ст. 7 КАС України принципом адміністративного судочинства є, зокрема, змагальність сторін, диспозитивність та офіційне зясування всіх обставин у справі, суть якого розкрита в статті 11 вказаного Кодексу.

Згідно з частинами 4 та 5 цієї статті суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для зясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. суд повинен запропонувати особам. які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Вимога щодо оцінки судом доказів на підставі всебічного, повного та обєктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності міститься і в ст.43 ГПК України, за правилами якого здійснено судовий розгляд справи.

Припис наведених норм процесуального права, однак, не був дотриманий в повній мірі судами першої та апеляційної інстанцій, що призвело до порушення норм матеріального права та як наслідок ухвалення незаконних судових рішень.

Так, згідно пункту 2.1 ст. 2 Закону України «Про податок на додану вартість» в редакції, чинній до внесення змін Законом України від 25.03.2005 р. № 2505-ІУ, платником податку є особа, обсяг оподатковуваних операцій з продажу товарів / робіт, послуг / якої протягом будь-якого періоду з останніх дванадцяти місяців перевищував 3600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Особи, що підпадають під визначення платників податку згідно з статтею 2 цього Закону, зобовязані зареєструватися як платники податку в органі державної податкової служби за місцем їх знаходження. Форма заяви про реєстрацію встановлюється центральним органом державної податкової служби України / абзац перший пункту 9.3 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість» в редакції, чинній до внесення змін Законом України від 25.03.2005 р. № 2505-ІУ /.

Відповідно до ст. 15 Указу Президента України «Про деякі зміни в оподаткуванні», прийнятого в порядку пункту 4 розділу ХУ «Перехідні положення» Конституції України / втратив чинність згідно із Законом України від 25.03.2005 р. № 2505-ІУ /, в разі коли особа, яка зобовязана зареєструватися як платник податку, не здійснює таку реєстрацію протягом строків, визначених законодавством, орган державної податкової служби застосовує, зокрема, такі санкції: у разі здійснення такою особою після закінчення граничного строку, встановленого для реєстрації її як платника податку на додану вартість, оподатковуваних операцій з продажу товарів / робіт, послуг / без нарахування податку на додану вартість, - штраф у розмірі податку на додану вартість, нарахованого на загальну суму такого продажу, але не менше як 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, без права включення до податкового кредиту податку на додану вартість, сплаченого у звязку з придбанням товарів / робіт, послуг /, вартість яких включається до складу валових витрат такого платника податку або підлягає амортизації.

Судом встановлено, що фактичною підставою для накладення на позивача штрафу в розмірі 71756,00 грн. слугував висновок контролюючого органу, викладений в акті перевірки від 04.11.2003 р. № 04/23-2-8/04367358/2532, про порушення позивачем вимог пункту 2.1 ст. 2 Закону України «Про податок на додану вартість» внаслідок того, що позивач не зареєструвався платником податку на додану вартість не дивлячись на перевищення обсягу здійсненої ним операції з продажу обєкту незавершеного будівництва 9-ти поверхового житлового будинку за 327866,00 грн. підприємству «Професіонал» встановленого вказаним пунктом граничного обсягу операцій з продажу товарів /робіт, послуг/.

В ході судового розгляду ДПІ у м. Алушта посилалась на те, що хоча вказаний обєкт незавершеного будівництва був переданий позивачем як внесок у спільну діяльність, метою якої згідно угоди № 1 від 05.06.2001 р., укладеної з підприємством «Професіонал», було визначено закінчення будівництва житлового будинку, фактично мало місце відчуження позивачем обєкту незавершеного будівництва, оскільки підприємство «Професіонал» у вересні, жовтні, грудні 2001 року, лютому, березні 2002 року шляхом безготівкових розрахунків перерахувало позивачу грошові кошти в сумі 327866,00 грн. з наступним виходом позивача із складу учасників договору про спільну діяльність та припиненням спільної діяльності.

На підтвердження цих доводів ДПІ посилалась на листи позивача до підприємства «Професіонал» про перерахування вартості обєкту незавершеного будівництва та про вихід із складу учасників спільної діяльності та припинення останньої, копії яких залучені до справи.

Суди першої та апеляційної інстанції, однак, не дали будь-якої оцінки цим письмовим доказам, на встановили дійсних обставин передачі позивачем обєкту незавершеного будівництва 9-ти поверхового житлового будинку підприємству «Професіонал» та не дали їх відповідної юридичної оцінки.

Висновок судів попередніх інстанцій про те, що продаж вказаного обєкта підприємству «Професіонал» було здійснено позивачем в порядку приватизації, не ґрунтується на встановлених у справі обставинах.

Згідно частини 4 ст. 3 Закону України «Про приватизацію державного майна» відчуження майна, що є у комунальній власності, регулюється положеннями цього Закону, інших законів з питань приватизації та здійснюється органами місцевого самоврядування.

Частиною 4 ст.27 цього Закону передбачено, що договір купівлі-продажу / обєкта приватизації / підлягає нотаріальному посвідченню.

Статтею 11 Закону України «Про особливості приватизації обєктів незавершеного будівництва» передбачено, що порядок укладення договорів купівлі-продажу та оплати вартості обєкта незавершеного будівництва і земельної ділянки, на якій розташований цей обєкт, визначається законодавством.

Оскільки судами першої та апеляційної інстанцій в ухвалених ними судових рішеннях не встановлені обставини щодо приватизації обєкта незавершеного будівництва, операції з продажу якого стосується спір, такі судові рішення не є обґрунтованими та законними.

Не відповідає наявним у справі доказам і висновок суду, що спірне податкове повідомлення-рішення було прийняте відносно позивача, тоді як перевірка контролюючим органом була проведена відносно іншого платника податків виконавчого комітету Партенітської селищної ради. Як зазначено в акті перевірки від 04.11.2003 р. № 04/23-2-8/04367358/2532, ідентифікаційний код платника податків за ЄДРПОУ 04367358, що відповідає ідентифікаційному коду Партенітської селищної ради, підтвердженням чого слугує наявна у справі довідка Головного управління статистики в АР Крим № 09/2-6-19/863 від 26.04.2004 р.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно зясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були встановлені в судовому засіданні.

Згідно частини 2 ст. 227 цього Кодексу підставою для скасування судових рішень судів першої та / або / апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції.

З огляду на те, що судами першої та апеляційної інстанцій були порушені норми процесуального права, якими встановлені вимоги щодо всебічного та повного зясування обставин справи, і ці порушення норм процесуального права з врахуванням меж касаційного перегляду справи, встановлених ст.. 220 КАС України, не можуть бути усунені судом касаційної інстанції, ухвалені у справі судові рішення в частині задоволених позовних вимог підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

В частині ж припинення провадження у справі судові рішення підлягають залишенню без змін як такі, що відповідають підпункту 6.4.1 пункту 6.4 ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», пункту 1-1 ст. 80 ГПК України та пункту 1 частини 1 ст. 157 КАС України.

Керуючись ст.ст. 220, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Алушті Автономної Республіки Крим задовольнити частково, рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 06.04.2005р. та постанову Севастопольського апеляційного господарського судувід 26.05.2005р. скасувати в частині задоволення позову, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції. В частині закриття провадження у справі в частині позовних вимог про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення ДПІ у м. Алушті від 01.12.2003р. № 0002782301/1/1783123-02/8/04367358/3871 рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 06.04.2005р. та постанову Севастопольського апеляційного господарського судувід 26.05.2005р. залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий підпис Усенко Є.А.

Судді підпис Бившева Л.І.

підпис Ланченко Л.В.

підпис Пилипчук Н.Г.

підпис Шипуліна Т.М.

З оригіналом згідно

Відп. секретар Коваль Є.В.