Ухвала суду № 31771527, 07.06.2013, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

" 01032, м. Київ - 32, вул. Комінтерну, 16.

тел. 235-24-26

У Х В А Л А

про вжиття заходів до забезпечення позову

"07" червня 2013 р.

Справа № 911/2159/13

Суддя господарського суду Київської області Подоляк Ю.В.

розглянувши заяву

юридичної особи за законодавством Князівства Ліхтенштейн Nemiroff Intellectual Property Establishment

про забезпечення позову

у справі господарського суду Київської області № 911/2159/13

за позовом

юридичної особи за законодавством Князівства Ліхтенштейн Nemiroff Intellectual Property Establishment

до

Публічного акціонерного товариства “Ветропак Гостомельський Склозавод”, м. Гостомель

за участю третьої особи , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору

Дочірнє підприємство “Українська горілчана компанія “Nemiroff”, м. Немирів

про

стягнення коштів, визнання неправомірними дій та заборону вчинення дій

встановив:

В провадженні господарського суду Київської області знаходиться справа № 911/2159/13 за позовом юридичної особи за законодавством Князівства Ліхтенштейн Nemiroff Intellectual Property Establishment (далі – позивач) до Публічного акціонерного товариства “Ветропак Гостомельський Склозавод” (далі – відповідач) за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Дочірнє підприємство “Українська горілчана компанія “Nemiroff” (далі – третя особа) про стягнення 3809117 грн. збитків за неправомірне використання об’єктів інтелектуальної власності; визнання неправомірними дій відповідача щодо використання у власній господарській діяльності, зокрема, при виробництві склотари та пляшок знаків для товарів і послуг та промислових зразків, права на які належать позивачу; зобов'язання відповідача припинити використання у власній господарській діяльності, зокрема, при виробництві склотари та пляшок знаків для товарів і послуг та промислових зразків, права на які належать позивачу.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач свідомо та тривалий час порушує права позивача, як єдиного власника прав на об’єкти інтелектуальної власності групи Nemiroff (зареєстровані відповідно до Паризької конвенції та Мадридського протоколу), зокрема, торгових марок NEMIROFF та N1872 (далі - торгові марки), шляхом вироблення та реалізації продукції (скляної тари) із використанням вказаних торгових марок за відсутності відповідних на те правових підстав, чим завдав позивачу збитків у заявленій до стягнення сумі у вигляді недоотриманого прибутку - роялті, розрахованого за ставкою 8%, який позивач міг отримати, за умови використання відповідачем об’єктів інтелектуальної власності групи Nemiroff на підставі належним чином оформлених договірних відносин з позивачем, як власником прав на ці об’єкти.

Позивач вказує, що між ним, як власником торгових марок групи Nemiroff, та компанією “Nemiroff Holdings Limited” 10.02.2006р. був укладений Ліцензійний договір № 10022006-V, згідно умов якого позивач – ліцензіар надав компанії “Nemiroff Holdings Limited” – ліцензіату та його афілійованим компаніям виключне право (виключну ліцензію) використовувати торгові марки групи Nemiroff на територіях, в межах яких знаки є зареєстрованими. Також вказаним договором сторони погодили, що ліцензіат сплачує позивачу роялті, та має право видавати субліцензії третім особам.

Між компанією “Nemiroff Holdings Limited” та Дочірнім підприємством “Українська горілчана компанія “Nemiroff” – третьою особою був укладений ліцензійний договір від 01.02.2010р. № 01022010-N, відповідно до умов якого компанія “Nemiroff Holdings Limited” погодилась та видала третій особі невиключну ліцензію на використання ліцензованих торгових марок групи Nemiroff на території, на якій дані торгові марки відповідно зареєстровані і можуть використовуватись на підставі ліцензії, що надається згідно з умовами цього договору. Також цим ліцензійним договором встановлено, що Дочірнє підприємство “Українська горілчана компанія “Nemiroff” виплачує ліцензіарові роялті.

Між Дочірнім підприємством “Українська горілчана компанія “Nemiroff” та Публічним акціонерним товариством “Ветропак Гостомельський Склозавод” був укладений договір на виробництво та поставку склотари від 01.12.2009р. № 1 за яким під час дії ліцензійного договору № 01022010-N від 01.02.2010р. відповідач виготовляв та постачав третій особі скляні пляшки з використанням торгових марок групи Nemiroff.

В зв’язку з порушенням субліцензіатом – третьою особою взятих на себе зобов’язань за ліцензійним договором від 01.02.2010р. № 01022010-N щодо сплати роялті, ліцензіаром - компанією “Nemiroff Holdings Limited” було прийняте рішення про припинення договору та відповідно було припинено право використовувати торгові марки групи Nemiroff на території України будь-яким особами без відповідних договорів, укладених з власником торгових марок – позивачем чи власником виключної ліцензії - компанією “Nemiroff Holdings Limited”, про що листом від 24.01.2012р. було повідомлено відповідача та заборонено йому використовувати торгові марки групи Nemiroff при виготовленні чи реалізації продукції без його письмового дозволу, а також вказано на неправомірність укладання з третіми особами договорів на виготовлення продукції (зокрема, пляшок) з використанням об’єктів інтелектуальної власності групи Nemiroff.

Разом з тим, позивачу стало відомо про порушення відповідачем його прав на об’єкти інтелектуальної власності – торгових марок групи Nemiroff шляхом вироблення та реалізації відповідачем продукції (скляної тари) із використанням вказаних торгових марок та добре відомого з 01.01.2003р. в Україні згідно рішення апеляційної палати від 11.10.2007р. знаку Nemiroff, за відсутності у відповідача відповідних на те правових підстав, у зв’язку з чим позивач, як єдиний власник прав на об’єкти інтелектуальної власності групи Nemiroff, звернувся до відповідача з вимогою від 25.04.2012р. щодо припинення порушення прав на об’єкти інтелектуальної власності позивача. Однак, це звернення позивача відповідачем було проігнороване, а порушення прав позивача - не припинене.

Будучи обізнаним про заборону позивача на виготовлення та реалізацію продукції з використанням торгових марок групи Nemiroff, відповідач свідомо та протягом тривалого часу продовжував виготовляти та реалізовувати таку продукцію, на підтвердження чого позивачем до матеріалів позовної заяви додані відповідні товарно-транспортні та видаткові накладні, за якими відповідач постачав та реалізовував у період з 2012 по 2013 рік вказану продукцію, чим завдав позивачу збитків у заявленій до стягнення сумі у вигляді недоотриманого прибутку - роялті, розрахованого за ставкою 8%, який позивач міг отримати, за умови використання відповідачем об’єктів інтелектуальної власності групи Nemiroff на підставі належним чином оформлених договірних відносин з позивачем, як власником прав на ці об’єкти.

Від позивача до суду надійшла заява про забезпечення позову, в якій він просить вжити заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти належні Публічному акціонерному товариству “Ветропак Гостомельський Склозавод” які знаходяться на його рахунках (згідно переліку зазначеному в даній заяві) в межах суми позовних вимог, та шляхом заборони Публічному акціонерному товариству “Ветропак Гостомельський Склозавод” виготовляти, продавати, пропонувати для продажу, будь-яким іншим чином вводити у цивільний обіг продукцію (закупорювальну продукцію – ковпачки), виготовлену із застосуванням торгових марок та/або промислових зразків, права на які належать юридичній особі за законодавством Князівства Ліхтенштейн Nemiroff Intellectual Property Establishment.

Подана заява мотивована тим, що після отримання від позивача вимоги про припинення виробництва продукції з використанням торгівих марок, права на які належать виключно позивачу, відповідач завідомо знаючи про неправомірність своїх дій, умисно та тривалий час продовжує здійснювати господарську діяльність щодо виготовлення і розповсюдження (реалізації) продукції з використанням торгових марок групи “Nemiroff” без достатніх на те правових підстав, отримуючи постійно від вказаної діяльності відповідний дохід та, при цьому, не сплачуючи позивачу винагороди (роялті), як єдиному власнику прав на ці об’єкти інтелектуальної власності (позбавляючи позивача права на отримання роялті – винагороди за використання об’єктів інтелектуальної власності).

Враховуючи те, що відповідач в супереч зазначеної заборони продовжує здійснювати господарську діяльність щодо виробництва та реалізації такої продукції, будучи при цьому обізнаним про розмір роялті, який має сплачуватись власнику за використання у господарській діяльності об’єктів інтелектуальної власності, які належать позивачу та свідомо порушуючи права позивача на належні йому об’єкти інтелектуальної власності, дає підґрунтя для обґрунтованих припущень позивача про намагання відповідача ускладнити або зробити неможливим виконання в майбутньому судового рішення у даній справі.

Розглянувши матеріали справи, додані до неї документи та матеріали заяви про забезпечення позову, господарський суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Забезпечення позову є засобом, що гарантує виконання майбутнього рішення господарського суду. Забезпечення позову полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів.

Пунктом 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011р. „Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову” передбачено, що забезпечення позову як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи може застосовуватись як за основним, так і за зустрічним позовом на будь-якій стадії процесу, включаючи перегляд рішення, ухвали, постанови (далі - рішення) в апеляційному або у касаційному порядку.

Згідно п. 3 цієї ж постанови умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред’явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Отже, найдоцільніше вирішувати питання забезпечення позову на стадії попередньої підготовки справи до розгляду (стаття 65 ГПК).

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов’язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов’язання після пред’явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов’язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Згідно із ст. 67 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві.

Заходи до забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти, що належать відповідачеві, спроможні забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.

Вибраний позивачем захід до забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти відповідача не суперечить зазначеним вище вимогам законодавства, є адекватним вимогам, на забезпечення яких він вживається. Такий захід забезпечення позову не перешкоджає господарській діяльності відповідача, а спрямований саме на збереження грошових коштів останнього до вирішення спору по суті та забезпечує збалансованість інтересів сторін.

Дії відповідача, як ухилення від припинення порушення прав позивача на об’єкти інтелектуальної власності після пред'явлення вимоги та подання позову до суду, не реагування на вимоги позивача та не вчинення інших дій, які б свідчили про добровільне виконання ним вимог позивача щодо припинення порушення прав позивача на належні йому об’єкти прав інтелектуальної власності, які полягають у виробництві та реалізації продукції з використанням торгових марок групи Nemiroff під час прямої заборони на це власника зазначених прав, що підтверджується доданими до матеріалів позовної заяви доказами, зокрема, претензією про заборону щодо порушення прав інтелектуальної власності, вимогою про припинення цих порушень, а також первинними документами за якими відповідач відпускає вироблену ним продукцію з використанням торгових марок групи Nemiroff, дає обґрунтовані підстави щодо існування у відповідача намагання ускладнити або зробити неможливим виконання в майбутньому судового рішення у даній справі.

Отже, дослідивши подані позивачем до суду докази, господарський суд вважає, що останній навів достатньо обґрунтоване припущення для забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти, що належать відповідачеві, оскільки наведені вище обставини дають підстави для висновку про те, що невжиття зазначених заходів до забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду в майбутньому.

Щодо вимоги позивача про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом заборони Публічному акціонерному товариству “Ветропак Гостомельський Склозавод” виготовляти, продавати, пропонувати для продажу, будь-яким іншим чином вводити у цивільний обіг продукцію (закупорювальну продукцію – ковпачки), виготовлену із застосуванням торгових марок та/або промислових зразків, права на які належать юридичній особі за законодавством Князівства Ліхтенштейн Nemiroff Intellectual Property Establishment, то суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011р. „Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову” господарський суд не повинен вживати таких заходів до забезпечення позову, які фактично є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Таким чином, задовольнивши вимогу позивача про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом заборони Публічному акціонерному товариству “Ветропак Гостомельський Склозавод” виготовляти, продавати, пропонувати для продажу, будь-яким іншим чином вводити у цивільний обіг продукцію (закупорювальну продукцію – ковпачки), виготовлену із застосуванням торгових марок та/або промислових зразків, права на які належать юридичній особі за законодавством Князівства Ліхтенштейн Nemiroff Intellectual Property Establishmen, суд фактично вирішить спір між сторонами, що є недопустимим.

Крім того, застосування заходів судового захисту (примусу), котрі позивач просить суд застосувати до відповідача має відповідати наявним порушенням, які встановлюються судом під час розгляду справи та вирішення спору по суті.

З огляду на вищезазначене та враховуючи значний розмір заявленої до стягнення суми, що є предметом спору, не реагування відповідачем на письмові вимоги позивача, суд приходить до висновку про задоволення поданої позивачем заяви в частині необхідності вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача в межах ціни позову, так, як їх невжиття може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду, а тому вимога в цій частині підлягає задоволенню. В решті заявлених вимог про вжиття заходів до забезпечення позову суд відмовляє, з огляду на їх безпідставність, необґрунтованість та недоцільність.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 66, 67, 86 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ухвалив:

1. Заяву юридичної особи за законодавством Князівства Ліхтенштейн Nemiroff Intellectual Property Establishmen (Haus Rechsteinr, Stadtle 31, P.O. Box 328,LI -9490 Vaduz, Liechtenstein, реєстраційний номер відповідно до виписки з реєстру Управління реєстрації в земельний кадастр та державний реєстр Князівства Ліхтенштейн – FL – 0002.156.167-9, дата внесення запису 25.08.2005р.) про забезпечення позову задовольнити частково.

2. Накласти арешт на грошові кошти, що належать Публічному акціонерному товариству “Ветропак Гостомельський Склозавод” (08290, Київська обл., м. Ірпінь, смт Гостомель, площа Рекунова, 2, ідентифікаційний код 00333888) та знаходяться на розрахунковому (вих) рахунку (ках), які належать останньому, в межах ціни позову - 3809117 (три мільйони вісімсот дев'ять тисяч сто сімнадцять) грн.

3. В решті заявлених вимог про вжиття заходів до забезпечення позову відмовити.

4. Стягувач - юридична особа за законодавством Князівства Ліхтенштейн Nemiroff Intellectual Property Establishmen (Haus Rechsteinr, Stadtle 31, P.O. Box 328,LI -9490 Vaduz, Liechtenstein, реєстраційний номер відповідно до виписки з реєстру Управління реєстрації в земельний кадастр та державний реєстр Князівства Ліхтенштейн – FL – 0002.156.167-9, дата внесення запису 25.08.2005р.).

5. Боржник – Публічне акціонерне товариство “Ветропак Гостомельський Склозавод” (08290, Київська обл., м. Ірпінь, смт Гостомель, площа Рекунова, 2, ідентифікаційний код 00333888).

6. Дана ухвала набирає чинності з дня її винесення судом і виконується в порядку, встановленому для виконання судових рішень, та відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 17 Закону України “Про виконавче провадження” є виконавчим документом.

7. Строк пред’явлення виконавчого документа до виконання – один рік до 07.06.2014р.

Суддя Подоляк Ю.В.