Ухвала суду № 31769485, 05.06.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 червня 2013 р.Справа № 1570/5260/2012

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Тарасишина О.М.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі: головуючої судді - Шевчук О.А.,

суддів: Зуєвої Л.Є., Лук'янчук О.В.,

при секретарі Левицькій З.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі Державної податкової служби на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2012 року по справі за адміністративним позовом публічного акціонерного товариства «Одеський коровай» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до суду з зазначеним позовом, посилаючись на те, що відповідачем була проведена перевірка публічного акціонерного товариства «Одеський коровай», за результатами якої було складено Акт, яким встановлено завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування з податку на прибуток, занижено податок на додану вартість, занижено податок на доходи фізичних осіб, підприємством у перевіряючому періоді не в повному обсязі та з помилками надавалась податкова звітність «Податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку», занижено екологічний податок за 1 квартал 2011 року, порушено вимоги п.46.1 ст.46, п.п.49.18.2 п.49.18 ст.49, п.103.9 ст.103 Податкового Кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI (із змінами та доповненнями) та Наказу ДПА України №114 від 28.02.2011р. «Про затвердження форми Податкової декларації з податку на прибуток підприємства», порушено вимоги пункту 1 статті 9 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 № 15-93 «Про систему валютного регулювання та валютного контролю»зі змінами та доповненнями та Наказу Міністерства Фінансів України від 23.12.1995 № 207 «Про затвердження форми декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належить резиденту України і знаходяться за її межами». На підставі акту перевірки винесені податкові повідомлення-рішення. Позивач просить суд визнати протиправним та скасувати прийняті податкові повідомлення-рішення СДПІ від 20.08.2012 року №0000922200 яким ПАТ «Одеський коровай» визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 2 882 003 грн. за основним платежем у розмірі 2 817 537 грн. та за штрафними санкціями у розмірі 64 466 грн.; №0000912200 яким ПАТ «Одеський коровай» зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток у розмірі 15 072 691 грн.; №0000932200 яким ПАТ «Одеський коровай» визначено суму грошового зобов'язання за платежем - доходи фізичних осіб, що сплачуються податковими агентами із доходів платника податку у розмірі 317 442 грн. 75 коп.. у т.ч. за основним платежем 311 024 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 6 417 грн. 95 коп.; №0000952200 яким ПАТ «Одеський коровай» визначено суму штрафної (фінансової) санкції зобов'язання за порушення вимог валютного законодавства у розмірі 850 грн.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2012 року позовні вимоги задоволено повністю.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, відповідач надав до суду апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просять скасувати вищезазначене рішення та постановити нове, яким відмовити в задоволенні позову.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Судом встановлено, що ПАТ «Одеський коровай» зареєстроване 05.08.1997 Виконавчим комітетом Одеської міської ради та взято на податковий облік в органах державної податкової служби 30.06.1997р. за №3690.

Згідно із п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, ст.77, п.82.1 ст.82 Податкового Кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI (із змінами та доповненнями) та відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання на ІІ квартал 2012 року, проведена планова виїзна перевірка Публічного акціонерного товариства "Одеський коровай" (далі ПАТ "Одеський коровай") з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2011р. по 31.03.2012р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011р. по 31.03.2012р.

Перевірка проводилась з 28.05.2012р. по 31.07.2012р., термін проведення перевірки продовжувався з 11.07.2012р. по 31.07.2012р.

За результатами проведеної перевірки відповідачем був складений Акт № 88/22-0/00376886/6 від 07.08.2012 року (Том 4 а.с. 1-83), відповідно до висновків якого перевіркою встановлено порушення позивачем п.п.1.32 ст.1, п.4.1 ст.4 п. 5.1 ст.5 та п.п. 5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994р. № 334/94-ВР (із змінами та доповненнями) та п.п 135.1 п.п 135.2.Статті 135 п.138.1п.138.2 п.138.4 ст.138 п.139,1 ст.139 Податкового Кодексу України №2756-VI (із змінами та доповненнями) від 02.12.2010р. завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування з податку на прибуток на 15 072 691 грн., п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України, п. 1 розділу ІХ Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, наказ ДПА «Про затвердження форм та порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість»в ід 25.01.2011р. № 41, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього в сумі 2817537 грн., на порушення пп. 14.1.180 п.14.1 ст.14, пп.164.2.2 п.164.2 ст.164, пп.165.1.36 п.165.1 ст.165, п.167.1 ст.167, пп.168.1.1, пп.168.1.2 п.168.1, пп.168.1.5 п.168.1 ст.168, пп. а) п.171.2 ст.171, пп. а) п.176.2 ст.176, п. 177.6, п.177.8 ст.177 Податкового кодексу України підприємством занижений податок на доходи фізичних осіб на суму 311024 грн.80коп., на порушення п. 51.1 статті 51, пп. б) п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України, п.3.2 розділу ІІІ Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма № 1ДФ), затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 24.12.2010 N 1020 підприємством у перевіряємому періоді не в повному обсязі та з помилками надавалась податкова звітність «Податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку», в порушення п.п.242.1.3 п.242.1 ст.242 Податкового Кодексу України ПАТ «Одеський коровай»занижено екологічний податок за 1 квартал 2011 року у розмірі 7875 грн., порушено вимоги п.46.1 ст.46, п.п.49.18.2 п.49.18 ст.49, п.103.9 ст.103 Податкового Кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI (із змінами та доповненнями) та Наказу ДПА України №114 від 28.02.2011р. «Про затвердження форми Податкової декларації з податку на прибуток підприємства», порушено вимоги пункту 1 статті 9 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 № 15-93 «Про систему валютного регулювання та валютного контролю»зі змінами та доповненнями та Наказу Міністерства Фінансів України від 23.12.1995 № 207 «Про затвердження форми декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належить резиденту України і знаходяться за її межами».

На підставі вищезазначеного акту перевірки відповідачем 20.08.2012 року винесені податкові повідомлення-рішення №0000922200, яким ПАТ «Одеський коровай» визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 2 882 003 (два мільйони вісімсот вісімдесят дві тисячі три) грн. за основним платежем у розмірі 2 817 537 грн. 00 коп. та за штрафними санкціями у розмірі 64 466 грн. 00 коп. (Том 1 а.с. 70); №0000912200, яким ПАТ «Одеський коровай»зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток у розмірі 15 072 691 (п'ятнадцять мільйонів сімдесят дві тисячі шістсот дев'яносто) грн. за І квартал 2012р.( Том 1 а.с. 64); №0000932200, яким ПАТ «Одеський коровай»визначено суму грошового зобов'язання за платежем: доходи фізичних осіб, що сплачуються податковими агентами із доходів платника податку у розмірі 317 442 (триста сімнадцять тисяч чотириста сорок дві) грн. 75 коп. у т.ч. за основним платежем 311 024, 80 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 6 417 грн. 95 коп. (Том 1 а.с. 68); №0000952200, яким ПАТ «Одеський коровай»визначено суму штрафної (фінансової) санкції зобов'язання за порушення вимог валютного законодавства у розмірі 850 грн. (Том 1 а.с. 66).

Як вбачається з акту перевірки, відповідач керуючись документами, отриманими з інших державних податкових інспекцій, даними «Деталізованої інформації по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» та аналізом податкової звітності, реєстраційних документів тощо, встановив відсутність необхідних умов для ведення господарської діяльності з боку контрагентів ПАТ «Одеський коровай», на підставі чого дійшли висновків про нікчемність угод.

Викладені в акті перевірки висновки про порушення позивачем вимог ст. ст. 203, 215, 228 ЦК України зроблені відповідачем з перевищенням компетенції органів державної податкової служби, оскільки Податковий кодекс України та Закон України «Про державну податкову службу в Україні» не надають податковим органам повноважень на встановлення фактів порушення платниками податків норм цивільного або господарського законодавства. За загальним визначенням компетенцією є сукупність повноважень, прав та обов'язків державного органу, установи або посадової особи, які вони зобов'язані використовувати для виконання своїх функціональних завдань.

Порядок дій органів ДПС під час реалізації владної управлінської функції контролю за правильністю та повнотою справляння податкових зобов'язань, у тому числі щодо спірних зобов'язань, визначається Законом України «Про державну податкову службу в Україні» та Податковим кодексом України. Зазначені нормативно-правові акти не містили і не містять норм, які б наділяли відповідача повноваженнями на визнання правочинів нікчемними або такими, що не відповідають вимогам законодавства та повноваженнями на оцінку відповідності будь-якого правочину вимогам ст. ст. 203, 215, 228 ЦК України.

Відповідно ст. 228 ЦК України (в редакції, що діяла з 01.01.2011 року): правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін -в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне -з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Крім того, відповідно п. 18 Постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ст. 228 ЦК України: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, АР Крим, територіальної громади, заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема, правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України обов'язково має враховуватись вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. При цьому, доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Проте відповідачем під час судового розгляду справи не надано допустимих та належних доказів того, що фактична господарська діяльність позивача та вчинювані ним правочини містять наявність обставин, що перелічені у ч. 1 ст. 228 ЦК України.

Крім того, відповідно ч. 1 та ч. 2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Згідно висновків акту перевірки правочини, вчинені позивачем, відповідач кваліфікує як такі, що не направлені на реальне настання правових наслідків, а отже визнає їх нікчемними. Проте, за приписами ст. 234 ЦК України правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, є фіктивним. Фіктивний правочин визнається недійсним судом. Між тим, відповідачем не наведено посилань на судові рішення щодо недійсності вчинених позивачем правочинів як фіктивних або інших доказів щодо фіктивності здійснюваної позивачем діяльності. Таким чином, відповідач невірно застосовує норми чинного законодавства України в частині кваліфікації вчинених позивачем правочинів.

Судом першої інстанції встановлено, що ПАТ «Одеський коровай» мали взаємовідносини з підприємствами, а саме: ТОВ «Агрооіл групп»; з фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (ФОП ОСОБА_1); ТОВ «Флорена-Плюс»; з підприємством КП «Альянс»; з підприємством ТОВ «Тотал»; ПП «Одеська будівельна компанія».

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження господарських відносин, що виникли між позивачем та КП «Альянс» позивачем надані до суду належним чином оформлені наступні докази: Договір підряду № 118 від 08.02.2011 року (Том 1 а.с. 121-123), податкові накладні (Том 1 а.с. 124-125), акти приймання-здавання виконаних робіт (Том 1 а.с. 126-127), відповідні платіжні доручення (Том 1 а.с. 128-123, Том 3 а.с. 236-246); на підтвердження господарських відносин, що виникли між позивачем та ТОВ «Агрооіл групп», позивачем надані суду належним чином оформлені наступні докази: договір поставки № 04/11 від 04.01.2011 року (Том 1 а.с. 134-137), видаткові накладні (Том 1 а.с. 138-148, 153), договір поставки № б/н від 25.12.2010 року (Том 1 а.с. 149-152), податкові накладні (Том 1 а.с. 153, 172-202), платіжні доручення (Том 1 а.с. 203-205), акти здавання-прийняття робіт (надання послуг)разом з розрахунком процентів за користування товарним кредитом (Том 1 а.с. 154-171, Том 3 а.с. 247-249).

Відповідно до Порядку заповнення і подання податкової декларації з ПДВ затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 № 166, який діяв до 03.03.2011 року, платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає в декларації з ПДВ. Дані, наведені в декларації, повинні відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що реальність господарської діяльності повинна підтверджуватись даними податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту, при цьому наявність розбіжностей між сумами податкових зобов'язань та податкового кредиту з податком на додану вартість в розрізі контрагентів не є самостійною підставою для визнання правочинів нікчемними.

Судом встановлено, що придбані та отримані товари і послуги були в подальшому використані ПАТ «Одеський коровай»у господарській діяльності при здійсненні господарських операцій, що підтверджується наявними у справі копіями договорів, актів виконаних робіт, накладних та іншими фінансово-бухгалтерськими документами.

Згідно з п. 177.8 Податкового кодексу при нарахуванні (виплаті) фізичній особі - підприємцю доходу від операцій, здійснюваних у рамках обраних ним видів діяльності, суб'єкт господарювання, який нараховує (виплачує) такий дохід, не утримує ПДФО у джерела виплати, якщо фізичною особою - підприємцем, які отримують такий дохід, надана копія свідоцтва про державну реєстрацію його як суб'єкта підприємницької діяльності.

Судом першої інстанції встановлено, що між ПАТ «Одеський коровай» та ФОП ОСОБА_1 були укладені цивільно-правові правочини, які були надані перевіряючим під час перевірки, також перевіряючим СДПІ було надано свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця.

Окрім того, в матеріалах справи є докази на підтвердження господарських відносин позивача з ФОП ОСОБА_1, а саме: договір № б/н на перевозку хлібобулочних виробів від 01.04.2011 року (Том 3 а.с. 256-262), договір комісії № ТД 3/9258 від 01.02.2010 року щодо продажу хлібобулочних та кондитерських виробів (Том 3 а.с. 251-255), згода про заміну сторони в договорі комісії № ТД 3/9258 від 01.02.2010 року (Том 3 а.с. 250) акти здачі-приймання робіт (Том 1, а.с. 103, 105,107,109), акт виконаних робіт (Том 1, а.с. 117) звіт комісіонера (Том 1 а.с. 118), а також відповідні податкові накладні (Том 1, а.с. 104, 106,108,110, 119), відповідні платіжні доручення (Том 1, а.с. 111-116) оформлені належним чином.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг). Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.

В свою чергу ст. 4 зазначеного Закону передбачено, що порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0.3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

ПАТ «Одеський коровай» було укладено зовнішньоекономічні контракти № 230409 від 23.04.2009 року з компанією RG GRAIN TRADE LLP та від 08.05.2009 року № 08052009-4 з компанією RG MANAGEMENT S.A.

Згідно умов зазначених контрактів Продавець (ВАТ «Одеський коровай») продає, а Покупці (компанія RG GRAIN TRADE LLP та компанія RG MANAGEMENT S.A.) приймають та оплачують товар (пшеницю 5-го класу). На виконання зазначених контрактів ПАТ «Одеський коровай» був відвантажений товар згідно вантажно-митних декларацій.

В ході проведення перевірок податковим органом встановлено, що нерезидентами не було сплачено в установлений законодавством строк кошти за поставлені позивачем товари, у зв'язку з чим у підприємства утворилась дебіторська заборгованість.

Однак, як було встановлено під час розгляду справи в суді першої інстанції між ПАТ «Одеський коровай»та ВАТ «Кримхліб»було укладено договори про відступлення права вимоги від 05.10.2009 року № 26/10 та від 04.11.2009 року № 04/11.

Згідно зазначених договорів первісний кредитор (ПАТ «Одеський коровай») уступає, а Новий кредитор (ВАТ «Кримхліб») приймає на себе право вимоги, належне Первісному кредитору і стає кредитором за контрактом № 230409 від 23.04.2009 року та за контрактом № 08059-4 від 08.05.2009 року на поставку сільськогосподарської продукції. Уступка права вимоги, передбачена цими договорами, за зобов'язаннями Боржника від Первісного кредитора до Нового кредитора визначена на підставі митних декларацій та складає відповідно 118741,01 євро та 46564,92 грн.

Відповідно до статей 627, 628 Цивільного кодексу України сторони вільні у виборі виду договору та його умов, а згідно зі статтею 629 цього Кодексу укладений договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Стаття 512 Цивільного кодексу України передбачає, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передачі ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем) та ін.

Виходячи з наведено, укладення договорів відступлення права вимоги за зовнішньоекономічними договорами не суперечить вимогам чинного законодавства України, як вбачається з матеріалів справи дебіторська заборгованість нерезидентів по укладеним зовнішньоекономічним контрактам № 230409 від 23.04.2009 року та від 08.05.2009 року № 08052009-4 була погашена боржниками шляхом перерахування грошових коштів на рахунок ВАТ «Кримхліб»в сумі 118741,01 євро та в сумі 46564,92 євро і 17291,76 євро.

Таким чином, вірним є висновок суду першої інстанції, про відсутність підстав для нарахування пені відносно ВАТ «Одеський коровай», оскільки резидентом виконано всі зобов'язання та повністю сплачено суми заборгованості.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю»від 19.02.1993 року валютні цінності та інше майно резидентів, яке перебуває за межами України, підлягає обов'язковому декларуванню у Національному банку України.

Згідно ст. 16 зазначеного Декрету за невиконання резидентами вимог щодо декларування валютних цінностей та іншого майна, застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу у сумі, що встановлюється Національним банком України.

П. 2.7 Положення про валютний контроль, затвердженого постановою правління Національного банку України від 08.02.2000 року № 49 за порушення строків декларування валютних цінностей та іншого майна на резидентів накладається штраф в розмірі 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожний звітний період.

Вірним є висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для застосування до ПАТ «Одеський коровай» фінансових санкцій за порушення строків декларування валютних цінностей, в зв'язку з уступкою права вимоги щодо стягнення заборгованості з нерезидента іншому суб'єкту господарювання ВАТ «Кримхліб», та погашення зазначеної заборгованості нерезидентом, оскільки у ВАТ «Одеський коровай» відсутні валютні цінності за межами України.

Відповідно до п.п. 201.6. ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом Податкового кодексу України.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 Податкового кодексу України, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 Податкового кодексу України, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Тобто, підставами для виникнення у покупця права на податковий кредит є підтвердження відповідних сум податкового кредиту наявними податковими накладними; використання придбаних товарів та послуг у своїй господарський діяльності.

Відповідно до п.п. 198.2. Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.п. 198.6 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

На підставі вищенаведеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем виконано вимоги законодавства України щодо документального оформлення операцій та податкового обліку та у підтвердження правомірності господарських операцій надано всі необхідні документи.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що постанова Одеського окружного адміністративного суду ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до ст..200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ч. 1 ст. 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2012 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі.

Повний текст ухвали складено 10.06.2013 року.

Головуюча суддя: Шевчук О.А.

Суддя: Зуєва Л.Є.

Суддя: Лук'янчук О.В.