Ухвала суду № 31769389, 12.06.2013, Апеляційний суд Тернопільської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 1904/1031/12Головуючий у 1-й інстанції Козяр Л.В. Провадження № 11/789/153/13 Доповідач - Подковський О.А.Категорія - ч.2 ст.286 КК України

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 червня 2013 р. Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:

Головуючого - Подковського О.А.

Суддів - Тихої І. М., Лекан І. Є.,

з участю прокурора - Семенця О.А.;

засудженого - ОСОБА_2;

захисника - адвоката ОСОБА_3;

представника потерпілого- адвоката ОСОБА_4;

потерпілої -ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тернополі кримінальну справу за апеляцією захисника-адвоката ОСОБА_3, засудженого ОСОБА_2 та апеляцією старшого прокурора відділу прокуратури Тернопільської області Савки М.В. на вирок Гусятинського районного суду від 04 квітня 2013 року, яким засуджено:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, з вищою освітою, уродженця та жителя АДРЕСА_1 одруженого, має на утриманні неповнолітню дитину, працюючого водієм у приватного підприємця, громадянина України, раніше не судимого,

- за ч.2 ст.286 КК України на 4 роки позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 3 роки.

Час відбуття покарання рахується з дня приведення вироку до виконання.

Міру запобіжного заходу до вступу вироку в законну силу залишено попередню - підписку про невиїзд.

Стягнуто з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_7 50 435 гривень 99 копійок матеріальної шкоди та 10 тисяч гривень моральної шкоди, в користь ОСОБА_8 2478 гривень матеріальної шкоди та 30 000 тисяч гривень моральної шкоди, в користь ОСОБА_5 7793 гривні 78 копійок матеріальної шкоди та 30 000 тисяч моральної шкоди.

Стягнуто з ОСОБА_2 в користь НДЕКЦ при УМВС України в Тернопільській області код 24524727, банк одержувача УДК в Тернопільській області, МФО 838012, розрахунковий рахунок 31256272210463 за автотехнічну експертизу № 5-74/11 від 19.03.2011 року, 843 гривні 84 копійок, за автотоварознавчу експертизу № 7-51/11 від 08.05.2011 року 421 гривню 92 копійки, за автотехнічну експертизу № 5-159/11 від 26.05.2011 року 1406 гривень 40 копійок, за автотехнічну експертизу № 5-189/12 від 04.04.2012 року 882 гривні 72 копійки.

Стягнуто з ОСОБА_2 в користь Львівського НДІСЕ 4028 гривень 60 копійок за проведення судової дорожньо-технічної та автотехнічної експертизи № 3734/3735 від 31.01.2013 року.

Як зазначено у вироці, 14 лютого 2011 року близько 17 год. водій ОСОБА_2 керував технічно - справним рейсовим автобусом "Богдан А09201" із реєстраційним н/з НОМЕР_1 та рухався за маршрутом «Тернопіль - Гусятин» по автодорозі «Тернопіль - Скалат - Жванець», в напрямку до м. Гусятин, із швидкістю близько 30-40 км/год.

Рухаючись вказаною дорогою на вул. М.Кривоноса в м. Гримайлів Гусятинського району Тернопільської області, ОСОБА_2 в порушенні вимог п.п. 2.3 (б), 10.1, 11.2 та 11.3 ПДР України, не був уважним та як наслідок не рухався якнайближче до правого краю проїзної частини дороги, змінив напрямок свого руху не переконавшись, що це буде безпечним і не створить небезпеки іншим учасникам руху, виїхав на смугу зустрічного руху, виїзд на яку можливий лише для обгону та об'їзду перешкоди або зупинки чи стоянки біля лівого краю проїзної частини в населених пунктах у дозволених випадках, чим створив небезпеку для руху автомобілю НОМЕР_2, який під керуванням водія ОСОБА_7 маючи перевагу у русі рухався в зустрічному напрямку. Уникаючи зіткнення із автобусом, водій ОСОБА_7 з'їхав за межі проїзної частини дороги та допустив зіткнення автомобіля із металевим огородженням мосту.

Внаслідок викладеного і в порушенні вимог п. 1.5 ПДР України водій ОСОБА_2, який не повинен створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків, створив такі умови, що стало причиною дорожньо-транспортної пригоди.

Під час ДТП пасажири та водій автомобіля НОМЕР_2 отримали тілесні ушкодження:

- ОСОБА_5 отримала травму лівої гомілки у вигляді відкритого перелому тіл велико- і малогомілкової кісток у середній третині, рани її передньої поверхні і синця, яка згідно висновку експерта №501 судово-медичної експертизи, за ознакою небезпеки для життя належить до тяжких тілесних ушкоджень, визнана інвалідом 3 групи;

- ОСОБА_8 отримала тілесні ушкодження у вигляді синця у лівому підребер'ї, садна на переднє-внутрішній поверхні правого коліна, значних розмірів ран лівої ноги, що поширювалась від заднє-внутрішньої поверхні нижньої третини гомілки із відшаруванням шкірно-підшкірного клаптя та утворенням кишені на задній поверхні кінцівки, переломів діалізів (тіл) лівих великогомілкової кістки у середній третині та малогомілкової кістки у верхній третині, які були відкритими за рахунок вищеописаної рани та ушкодження медіальної (внутрішньої) групи м'язів гомілки, які згідно висновку експерта №621 судово-медичної експертизи належать до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя, визнана інвалідом 2 групи;

- ОСОБА_7 отримав тілесні ушкодження у вигляді закритих переломів зовнішнього виростка і верхньої третини тіла правої великогомілкової кістки та синець і садно лобової ділянки голови зліва, які згідно висновку експерта №529 судово-медичної експертизи не були небезпечними для життя та за тривалістю (більше 21 день) розладу здоров'я належать до середньої тяжкості.

Порушення водієм ОСОБА_2 вимог п.п. 1.5, 2.3 (б), 10.1, 11.2 та 11.3 ПДР України перебуває в прямому причинному зв'язку з настанням дорожньо-транспортної пригоди, спричиненням тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_5 і ОСОБА_8 та тілесних ушкоджень середньої тяжкості ОСОБА_7 та пошкодження автомобіля ОСОБА_7.

В апеляції:

- старший прокурор відділу прокуратури Тернопільської області Савка М.В. просить вирок суду скасувати та постановити новий, яким визнати винним ОСОБА_2 за ч.2 ст.286 КК України та призначити покарання - 5 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки. В решті вирок просить залишити без змін. При цьому, вважає, що вирок суду не відповідає вимогам закону в частині призначення покарання ОСОБА_2 у зв'язку з його невідповідністю ступеню тяжкості вчиненого ним злочину та особі засудженого внаслідок м'якості. На його думку суд не врахував, що засуджений вини не визнав, не відшкодував шкоди потерпілим та не примирився з ними, давав під час слухання справи непослідовні і суперечливі покази, намагаючись таким чином пом'якшити свою відповідальність.;

- захисник-адвокат ОСОБА_3 та засуджений ОСОБА_2 просять вирок суду скасувати та постановити новий вирок, яким виправдати засудженого. При цьому, зазначають, що вирок суду, відносно ОСОБА_2, є незаконним, не відповідає фактичним обставинам кримінальної справи, необґрунтований на тих доказах, які були розглянуті в судових засіданнях. Крім того, що по даній кримінальній справі досудове слідство проводилось тривалий час однобічно, не об'єктивно, справа направлялась судом на додаткове досудове розслідування, однак вимоги мотивувальної частини постанови органами слідства не було виконано, а кримінальну справу направлено до розгляду в суд. На їхню думку, судом не встановлено твердих доказів, які б стверджували, що водій автобуса «Богдан» виїхав на смугу зустрічного руху по вул. М.Кривоноса в селищі Гримайлів, чим створив аварійну обстановку для руху водія мікроавтобуса «HYUNDAI».

Заслухавши суддю-доповідача, при дачі пояснень, в дебатах та в останньому слові: засудженого ОСОБА_2 та в дебатах захисника ОСОБА_3, які підтримали свою апеляцію в частині висловлених мотивів, однак просять вирок скасувати, а справу направити на додаткове розслідування, міркування прокурора, який підтримав апеляцію прокуратури в частині призначення засудженому більш суворої міри покарання та просить направити справу на новий судовий розгляд у зв'язку з не підписанням протоколу судового засідання головуючим по справі ,потерпілу та її представника, дослідивши матеріали та доводи апеляцій, колегія вважає, що вирок слід скасувати з наступних міркувань.

Так, у відповідності до вимог статей 367 , 370 КПК України ( 1960р.) вирок підлягає до скасування в разі однобічності судового слідства, а також при допущені істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону - таких, які перешкодили чи могли перешкодити суду повно та всебічно розглянути справу і постановити законний, обґрунтований і справедливий вирок чи постанову. При цьому однобічним визнається судове слідство, коли залишилися недослідженими такі обставини, з'ясування яких може мати істотне значення для правильного вирішення справи, в тому числі, коли не були допитані певні особи, не були витребувані і досліджені документи, речові та інші докази для підтвердження чи спростування обставин, які мають істотне значення для правильного вирішення справи ( ст.368 КПК України).

Як встановлено , 21 лютого 2011 року начальником СВ Гусятинського РВ УМВС України в Тернопільській області була порушена кримінальна справа за фактом дорожньо-транспортної події , що відбулась 14 лютого 2011 року в смт Гримайлів Гусятинського району. При цьому в мотивувальній частині постанови зазначалось , що саме по вині ОСОБА_7 сталося ДТП.

Крім того , у справі є інші постанови старшого слідчого в ОВС від 7 червня 2011 року , якою відмовлено в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_7 за ст.286 КК України на підставі п.2 ст.6 КПК України, 6 червня 2011 року перекваліфіковано дії ОСОБА_2 з ч.1 на ч.2 ст.286 КК України та порушено кримінальну справу за цією статею. 10 червня 2011 року заступник прокурора Гусятинського району Кнобель Ю.В. скасував постанову ст.слідчого про відмову в порушенні кримінальної справи стосовно ОСОБА_7 та повернув кримінальну справу для організації проведення додаткового розслідування. 24 червня 2011 року заступник прокурора Тернопільської області Гулевський Г.Б. скасував дану постанову заступника прокурора Гусятинського району Кнобеля Ю.В. (т.1 а.с. 202,213,240).

28 червня 2011 року заступник прокурора Тернопільської області Гулевський Г.Б. своєю постановою повернув кримінальну справу для організації додаткового розслідування. При цьому зазначив , що згідно ст.98 КПК України ( 1960р.) кримінальна справа стосовно ОСОБА_2 не порушувалась, а порушувалась фактично відносно ОСОБА_7, а не за фактом як вказано в резолютивній частині постанови. Крім того , в порушенні ст.212 КПК України ( 1960р.) прийнято рішення про закінчення досудового розслідування стосовно ОСОБА_7, а безпідставно винесено незаконну постанову про відмову у порушенні кримінальної справи.(т.1 а.с.252-253).

2 серпня 2011 року старшим слідчим в ОВС Кунахом С.Є. кримінальна справа порушена за фактом ДТП відносно ОСОБА_7 як особи , що керує транспортним засобом - закрита за відсутністю в його діях складу злочину, передбаченого ст.286 КК України.

3 серпня 2011 року( помилково вказано 2010р.) ст.слідчим в ОВС порушено кримінальну справу стосовно ОСОБА_2 за ч.2 ст.286 КК України.(т.1 а.с.268).

Тому , на думку колегії , закриття кримінальної справи 2 серпня 2011 року привело до того , що усі зібрані з 21 лютого 2011 року докази перетворилися на такі, що зібрані без порушення кримінальної справи, а тому вони не могли бути покладені в основу будь-якого вироку. При цьому колегія враховує і позицію заступника прокурора Тернопільської області з приводу наявності постанови про порушення кримінальної справи, згадану вище.

В зв'язку з цим суд не мав права посилатися на протоколи додаткового огляду, відтворення обстановки та обставин події , висновки судово-медичних , судово - автотехнічних експертиз ,проведених до закриття кримінальної справи, в тому числі і від 31 січня 2013 року , який в своїй основі аналізував відомості , які були встановлені до 2 серпня 2011 року. Решта доказів , на які посилається суд не є достатніми для прийняття будь-якого об'єктивного рішення.

Крім того, у відповідності до п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 8 від 24 жовтня 2003 року « Про застосування законодавства , яке забезпечує право на захист у кримінальному судочинстві » суди повинні вимагати від органів слідства , щоб постанова про притягнення в якості обвинуваченого була конкретною за змістом. Недодержання органами слідства вимог ст.132 КПК України є однією із підстав направлення справи на додаткове розслідування.

Як встановлено органами досудового слідства було порушено вимоги ст.132 КПК України ( 1960р.) - пред'явлено неконкретне обвинувачення засудженому за ч. 2 ст.286 КК України, з якого не зрозуміло механізм вчинення дорожно-транспортної події, не розкрито, коли виникла небезпека для руху потерпілого, за скільки метрів, чи мав можливість останній уникнути зіткнення з металевою огорожою із врахуванням несприятливих дорожніх умов: слизькості, засніженості , спуску та технічного стану його мікроавтобуса , який був обладнаний невідповідними колесами ( кріплення заднього лівого) і шин ( комплектація передньої осі шинам різних моделей з різними малюнками протектора ,при роз»їзді із зустрічним автобусом , а також дій останнього , який на слизькій дорозі, як Він пояснив « коли керований ним автомобіль та зустрічний автобус зблизились…, він натиснув на гальма, однак відчув, що автомобіль швидкості руху не зменшує та зупинитись до автобуса не зможе. Розуміючи це він скерував кермо автомобіля в бік правого узбіччя та продовжував гальмувати», і чи дійсно була небезпека з боку автобуса, під керівництвом ОСОБА_2 Крім того, вказана стаття є бланкетною. На думку колегії, посилання на порушення пунктів ПДР без їх конкретизації є недостатнім.

Крім того , механізм ДТП з достатньою вірогідністю не встановлений ні під час досудового розслідування , ні під час судового слідства , не дивлячись на те, що на це зверталася увага в ухвалі апеляційного суду Тернопільської області від 22 лютого 2012 року. В повному обсязі не було дана оцінка всім доказам по справі , в тому числі поясненням ОСОБА_2 та ОСОБА_7

Встановлено, що як засуджений так і потерпілий описали інші події ніж ті, що викладені в фабулі обвинувачення. Таким чином, не зрозуміло звідки взялися обставини , описані у фабулі обвинувачення, якими доказами воно підтверджується як і підтверджується те, що ОСОБА_2 своїми діями створив небезпеку для потерпілого.

В зв'язку з вищенаведеним , колегія вважає дані порушення норм кримінально-процесуального законодавства істотними , такими що не можуть бути усуненими в апеляційній інстанції, в зв'язку з чим у відповідності до вимог ст.ст.367-368,370 КПК України (1960р.) вирок слід скасувати , а справу направити на додаткове розслідування, під час якого шляхом проведення слідчих дій усунути вищенаведені порушення закону, при необхідності провести додаткову автотехнічну експертизу і прийняти законне рішення.

Посилання прокурора в апеляційній інстанції на те, що не підписаний протокол судового засідання головуючим по справі і це є підставою для скасування вироку, колегія вважає безпідставним , оскільки по справі вівся технічний запис всього процесу, було складено його журнал. При цьому прокурор в своїх доводах не послався ні на одну вимогу Закону з цього приводу.

Твердження прокурора про те, що слід скасувати вирок в тому числі із-за м'якості призначеного покарання , колегія вважає таким , що належним чином не мотивовано та безпідставне, воно суперечить попередній вимозі.

Керуючись п.п. 11, 13 розділу ХІ Перехідних положень КПК України від 13 квітня 2012 року, ст.ст. 365, 366 КПК України 1960 року, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги захисника ОСОБА_3, засудженого ОСОБА_2, старшого прокурора відділу прокуратури Тернопільської області Савки М.В. задовольнити частково.

Вирок Гусятинського районного суду від 4 квітня 2013 року відносно ОСОБА_2 скасувати , а справу направити на додаткове розслідування в прокуратуру Тернопільської області.

Судді: О.А.Подковський І.М. Тиха І.Є.Лекан

__ ____ ___

Копія вірна: суддя О.А. Подковський