Ухвала суду № 31768014, 15.05.2013, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №784/1277/13 15.05.2013 15.05.2013 15.05.2013

Провадження №22-ц/784/1322/13 Головуючий у 1-й інстанції Коваленко І.В.

Категорія 53 Доповідач апеляційного суду Кушнірова Т.Б.

Ухвала

Іменем України

15 травня 2013 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого - Вовненко Г.Ю.,

суддів: Кушнірової Т.Б., Буренкової К.О.,

при секретарі Устименко М.В.,

за участю:

- позивача ОСОБА_2,

- представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за апеляційною скаргою

ОСОБА_2

на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 01 березня 2013 року

за позовом

ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Арт-4»

про

встановлення факту трудових відносин, стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за затримку розрахунку при звільненні, відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и л а:

У грудні 2012 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом про встановлення факту трудових відносин, стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за затримку розрахунку при звільненні, відшкодування моральної шкоди.

Позивач зазначав, що 05 серпня 2010 року між ним та ТОВ «Арт-4» було укладено трудовий контракт. Відповідно до умов цього контракту він був прийнятий на посаду головного лікаря стоматологічного відділення ТОВ «Арт-4» з щомісячним посадовим окладом в розмірі 1000 грн. За весь період роботи відповідач жодного разу не виплачував заробітну плату, у зв'язку з чим утворилась заборгованість в розмірі 28 000 грн. Через невиплату заробітної плати, у листопаді 2012 року він написав заяву про звільнення з роботи, проведення повного розрахунку та повернення трудової книжки. Втім, відповідач вказані вимоги залишив без реагування.

Посилаючись на наведене, позивач з урахуванням уточнених позовних вимог просив встановити факт трудових відносин з відповідачем, стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі в розмірі 28 000 грн., зобов'язати відповідача повернути належним чином оформлену трудову книжку, стягнути компенсацію за затримку розрахунку при звільненні та видачу трудової книжки, а також 10 000 в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 01 березня 2013 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неповне зясування судом обставин справи, невірну оцінку доказів у справі та порушення судом норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню із наступних підстав.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано достовірних доказів про його перебування в трудових відносинах з ТОВ «Арт 4», а тому немає підстав для задоволення вимог.

Колегія погоджується з таким висновком суду, оскільки він узгоджується з матеріалами справи та встановленими обставинами.

Із матеріалів справи вбачається, що заява та наказ про прийняття позивача на роботу в ТОВ «Арт 4» відсутні.

Не вносилися такі записи і в трудову книжку ОСОБА_2, копія якої міститься в матеріалах справи.

З матеріалів справи також вбачається, що 05 серпня 2010 року був підписаний контракт між ТОВ «Арт 4» в особі його директора ОСОБА_5 та ОСОБА_2 за яким визначено обов'язки позивача, як головного лікаря стоматологічного відділення.

Пунктом 5.1 цього контракту передбачено, що за виконання обов'язків головного лікаря відповідач зобов'язався нараховувати ОСОБА_6 заробітну плату виходячи з посадового окладу у розмірі 1000 грн. і фактично відпрацьованого часу.

Відповідно до п.2.1 контракту в обов'язки позивача, як головного лікаря входило здійснювати керівництво стоматологічним відділенням; організовувати та забезпечувати роботу відповідно до посадової інструкції головного лікаря; організувати та забезпечити надання відділенням послуг громадянам лікувального та профілактичного характеру, забезпечити добір кадрів відділення згідно штатного розпису; вживати заходи щодо безпечних умов праці; подавати керівництву ТОВ фінансову та матеріальну звітність; укласти з відповідачем договір про повну матеріальну відповідальність; забезпечити контроль за належним відображенням надходження готівкових коштів, отриманих від пацієнтів.

Крім цього, за умовами цього контракту головний лікар наділений правом затверджувати Правила внутрішнього трудового розпорядку, в межах своєї компетенції видавати накази та інші акти, вирішувати питання, віднесені до компетенції головного лікаря.

Наполягаючи на задоволенні позову, ОСОБА_2 зазначав, що виконував обов'язки головного лікаря, але за виконану роботу відповідач не сплатив заробітну плату.

Згідно із статтею 60 ЦПК України, обов'язок доказування певних обставин лежить на стороні, яка посилається на них як на підставу своїх вимог та заперечень.

Недоведеність позову є підставою для відмови у його задоволенні.

Позивачем не надано допустимих і належних доказів того, що він був допущений до роботи як головний лікар та фактично виконував посадові обов'язки визначені контрактом.

Зокрема, проводив добір кадрів, подавав фінансову та матеріальну звітність, інформував під розписку працівників про умови праці, ознайомив працівників з правилами внутрішнього трудового розпорядку, забезпечував облік виконуваної роботи працівниками стоматологічного відділення, вів облік надходження готівкових коштів, отриманих від пацієнтів, тощо.

Більш того, відсутність таких дій на підприємстві підтверджується і актом перевірки № 14-01-035/0015, складеним Територіальною державною інспекцією праці у Миколаївській області.;

В той же час, заперечуючи проти позову відповідач посилався на те, що позивач не приступав до виконання обов'язків головного лікаря, обумовлених контрактом, а трудові стосунки між сторонами не існували.

Наведені обставини підтверджуються матеріалами справи, а саме::

- довідкою перевірки № 21 від 25 січня 2012 року та довідкою перевірки № 70 від 22 березня 2013 року, складеними УПФ в Ленінському районі щодо дотримання відповідачем законодавства з питань нарахування, обчислення, сплати страхових внесків та єдиного внеску до ПФУ та інших платежів, яка засвідчила факт відсутності штатної чисельної та фінансово - господарської діяльності ТОВ «Арт 4»;

- довідкою перевірки № 348/22-600/32507320 від 02 квітня 2013 року, складеною Державною податковою інспекцією у Центральному районі м. Миколаєва;

Крім цього, з матеріалів справи вбачається, що строк дії ліцензії на проведення медичної практики ТОВ «Арт 4» закінчився 12 грудня 2010 року.

Крім цього, на момент розгляду справи в суді апеляційної інстанції ТОВ «Арт4» ліквідовано та виключено з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців 09 квітня 2013 року.

За наведених обставин колегія не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення, яке ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_5 не заперечував факт перебування позивача у трудових відносинах з ТОВ «Арт 4», спростовуються поясненнями самого ОСОБА_5, що містяться в матеріалах про закриття кримінального провадження № 12012160040000642, дослідженими в суді апеляційної інстанції.

Посилання в апеляційній скарзі щодо неприйняття судом доказів, колегія вважає безпідставними, оскільки постанова якою встановлено факт порушення відповідачем трудового законодавства, скасована постановою апеляційного суду Миколаївської області від25 березня 2013 року. Квитанція до прибуткового касового ордеру від 05 серпня 2011 року та щоденник обліку роботи лікаря - стоматолога, на які теж посилається позивач, не свідчать про виконання ним обов'язків головного лікаря.

Керуючись статтями 303, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, а рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 01 березня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий

Судді