Постанова № 31767503, 06.06.2013, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" червня 2013 р. Справа № 921/186/13-г

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Матущака О.І.

суддів Дубник О.П.

Скрипчук О.С.

розглянувши апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» м.Київ

на рішення господарського суду Тернопільської області від 17.04.2013р.

у справі № 921/186/13-г

за позовом публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» м.Київ

до відповідача публічного акціонерного товариства «Тернопільміськгаз» м.Тернопіль

про стягнення 41 805 521, 34 грн., з яких: 37 458 352, 87 грн. боргу за поставлений природний газ, 231 565, 28 грн. втрат від інфляційних процесів, 985 298, 76 грн. 3% річних, та 3 130 304, 42 грн. пені

за участю представників сторін:

від позивача: Пац В.О. - за довіреністю №14- 333 від 16.03.2012 р.

від відповідача: Панчук С.М. - за довіреністю №5 від 13.05.2013 р.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Тернопільської області від 17.04.2013 р. позов задоволено частково. Стягнуто з ПАТ по газопостачанню та газифікації «Тернопільміськгаз» на користь ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» 198 248,46 грн. пені, 231 565, 28 грн. заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та 985 298,76 грн. 3% річних, а також повернуто витрати по сплаті судового збору у сумі 6 597, 98 грн. В решті позову відмовлено.

Рішення суду в частині відмови у стягненні основного боргу мотивоване тим, що станом на день подання заяви, такий борг в сумі 37 458 352, 87 грн. в повному обсязі сплачений боржником, що підтверджується платіжними дорученнями, долученими до матеріалів справи, а також актом звіряння розрахунків, підписаним представниками і завіреним печатками сторін.

Рішення суду в частині стягнення інфляційних втрат та 3% річних обґрунтоване тим, що боржник в порушення вимог договору прострочив виконання грошового зобов'язання.

Рішення суду в частині зменшення пені мотивоване посиланням на ступінь виконання основного зобов'язання, тобто повну сплату його станом на день подання позовної заяви. Крім цього, судом першої інстанції враховано те, що заборгованість суб'єктів господарювання, яким боржник постачає природний газ, станом на 15.02.2013р. становить 16 740 952, 90 грн. А також те, що позивачем не надано суду будь-яких доказів понесення збитків в результаті несвоєчасного виконання відповідачем договірних зобов'язань щодо оплати поставленого позивачем природного газу.

Позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду в частині відмови у стягненні пені у сумі 2 932 055,96 грн. Свою апеляційну скаргу скаржник мотивує тим, що господарський суд в силу п.3 ст.83 ГПК України, має право зменшити розмір неустойки (штрафу, пені) у виняткових випадках. Відповідачем в судовому засіданні не було надано жодного доказу, який би вказував на наявність таких виняткових випадків.

Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення місцевого суду залишити без змін. В своєму відзиві, відповідач в цілому посилається на те, що єдиним джерелом для ПАТ «Тернопільміськгаз» щодо погашення заборгованості за отриманий природний газ є тариф на транспортування та постачання природного газу, іншого джерела доходу у підприємства немає. Крім цього, відповідач вказує, що у ПАТ «Тернопільміськгаз» існує дебіторська заборгованість від юридичних та фізичних осіб, що підтверджено матеріалами справи.

В судовому засіданні представник скаржника просив суд апеляційну скаргу задоволити з підстав, викладених у ній, а також повідомив, що посилання відповідача у відзиві на позов на пропуск спеціального річного строку позовної давності щодо нарахування та стягнення пені згідно ч.2 ст. 258 ЦК України, помилково судом першої інстанції оцінено як заяву про застосування такого строку, що врегульовано ч.3 ст. 267 ЦК України.

Представник відповідача просив суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги а рішення залишити без змін, з підстав викладених у відзиві та рішенні місцевого суду.

Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну оцінку доводам апеляційної скарги та відзиву на неї, заслухавши пояснення представників сторін в судовому засіданні, колегія суддів апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, 30.09.2011 р. між сторонами у даній справі укладено договір на купівлю-продаж природного газу №14/2197/11, згідно якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю у IV кварталі 2011 року та у 2012 році імпортований природний газ для потреб суб'єктів господарювання, які виробляють теплову енергію, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити газ на умовах визначених договором.

У відповідності до п.п.1.2., 3.3., 5.1., 6.1 даного договору встановлено, що отриманий за цим договором газ використовується споживачами покупця виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними організаціями.

Приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу та є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Розрахунки за реалізований споживачеві природний газ та послуги з його транспортування здійснюються за цінами, що встановлюються національною комісією, яка здійснює державне регулювання у сфері енергетики.

Оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

Окрім цього, п.п. 7.1., 7.2., 11.1 договору визначено, що за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також цим договором. У разі невиконання покупцем умов, передбачених п. 6.1. цього договору, з нього стягується (крім суми заборгованості) пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. Неустойка нараховується продавцем протягом шести місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Даний договір набуває чинності з дати його підписання і діє в частині реалізації газу з 01.10.2011 р. до 31.12.2012 р., а в частині проведення розрахунків за газ та послуги з його транспортування - до повного погашення заборгованості.

Відповідно до п.1 ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. А за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відтак, як підтверджується матеріалами справи, на виконання умов укладеного між сторонами договору, позивач протягом жовтня-грудня 2011 року та січня-лютого 2012 року передав відповідачеві природний газ на загальну суму 533 210 51, 30 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу за жовтень 2011р. на суму 68 271 91, 02 грн., за листопад 2011р. на суму 96 839 85, 88 грн. грн., за грудень 2011 р. на суму 104 920 73, 49 грн., за січень 2012 р. на суму 126 854 97, 46 грн., за лютий 2012 р. на суму 136 323 03, 45 грн., підписаними представниками і завіреними печатками сторін, копії яких знаходиться в матеріалах справи.

Місцевим господарським судом також встановлено, що станом на день подання позовної заяви, боржником заборгованість сплачено у повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями, долученими до матеріалів справи.

Відтак, апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в позові у цій частині, як заявлений безпідставно.

Відповідно до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, господарським судом першої інстанції обґрунтовано задоволено позовні вимоги в частині стягнення боргу з врахуванням суми інфляційних втрат в сумі 231 565, 28грн., а також 3% річних в сумі 985 298, 76 грн.

Судова колегія погоджується також з позицією господарського суду Львівської області стосовно застосування строків позовної давності щодо стягнення пені за період з 14.11.2011р. по 13.02.2012р. та зменшення розміру пені до 198 248, 46 грн., з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 193 ГК України, порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 230 ГК України, передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. ст. 526, 530 ЦК України, зобов'язання, що виникають з договору або з інших підстав, визначених ст. 11 ЦК України, повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, і в установлений строк, а оскільки відповідачем дані строки порушено, він повинен нести відповідальність, передбачену п. 7.2 договору, з врахуванням вимог Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та ч. 2 ст. 343 ГК України, згідно яких пеня нараховується в розмірі, встановленому умовами договору, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період за який стягується пеня, та з врахуванням вимог ч. 6 ст. 232 ГК України, згідно якої нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через 6 місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно ч. 2 ст. 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Відповідно до ч.ч. 3 та 4 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідачем в суді першої інстанції у відзиві на позов, з посиланням на ч. 3 ст. 267 ЦК України, зазначено про необгрунтованність позовних вимог в частині стягнення пені за період з 14.11.2011 р. по 13.02.2012 р., річний строк стягнення якої сплив, тому суд першої інстанції вірно зробив такий висновок і оцінив таке заперечення на позов як заява про застосування спеціального строку позовної давності і прийшов до висновку про задоволення такого клопотання та відмові в частині стягнення пені у сумі 339 144,70 грн.

Таким чином, період, за який підлягає до стягнення пеня є з 13.02.2013 р. (день подання позовної заяви) по 13.09.2012 р. в розмірі 2 791 159,72 грн.

Разом з тим, місцевий господарський суд при прийнятті оскаржуваного рішення, керуючись п.3 ст.83 ГПК України, зменшив розмір пені до 198 248,46 грн., виходячи з наступного.

У відповідності до ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу; якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

У відповідності до п.3 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Таким чином, місцевий господарський суд, з чим погоджується господарський суд апеляційної інстанції, зменшив пеню врахувавши наступні обставини:

- заборгованість за поставлений позивачем природний газ, який поставлявся для потреб суб'єктів господарювання, які виробляють теплову енергію для населення та релігійних організацій, виникла в зв'язку з тим, що останні несвоєчасно розраховуються за спожиту теплову енергію і відповідно борг КП «Тернопільміськтеплокомуненерго» перед відповідачем за спожитий в 1У кварталі 2011 року та січні-вересні 2012 року природний газ станом на 15.02.2013 року становить 16 740 952, 90 грн.

- за період з жовтня 2011 р. по січень 2012 р. вартість природного газу по регульованому тарифу змінювалась тричі, що призвело до невідповідності фактичної вартості теплової енергії, послуг централізованого опалення та постачання гарячої води, що затверджується органами державної влади чи місцевого самоврядування і дана різниця в тарифах в 2012 р. ПАТ «Тернопільміськгазу» відшкодована була не в повному обсязі;

- заборгованість споживачів перед ПАТ «Тернопільміськгаз» станом на 01.01.2013 р. становила 63 568 000грн., в тому числі населення - 352 281 00 грн., що підтверджується довідкою відповідач від 09.04.2013 р. №129;

- відповідачем здійснюється оплата за отриманий природний газ на підставі договору та Алгоритму розщеплення коштів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №247 від 26.03.2008 р., тобто ПАТ «Тернопільміськгаз» контролює розмір надходжень коштів відповідним підприємствам, але не має права втрутитись в механізм та розмір розподілу та перерахування зазначених коштів;

- наявність заборгованості самого позивача перед відповідачем за транспортування природного газу в сумі 4 649, 20 грн. ( довідка від 09.04.2013 року №130);

- основна сума заборгованості станом на день подання заяви за поставлений природний газ сплачена повністю; позивачем не надано суду будь-яких доказів понесення збитків в результаті несвоєчасного виконання відповідачем договірних зобов'язань щодо оплати поставленого позивачем природного газу.

Судова колегія вважає також за необхідне звернути увагу на наступне.

Згідно п. 2.4 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань» № 02-5/293 від 29.04.1994 р., із наступними змінами і доповненнями, вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК України), суд повинен об'єктивно оцінити чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Разом з тим, зменшення розміру неустойки в порядку п.3 ч.1 ст.83 ГПК України є правом суду, а обставини застосування даних норм є суб'єктивними і оціночними та, водночас, потребують відповідного доведення заінтересованою стороною з урахуванням приписів ст.ст. 32-34 ГПК України.

Згідно ст. 33, абзацу 2 ст. 34, ст. 43 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Таким чином, названі вище обґрунтування відповідача та подані ним докази у своїй сукупності, правомірно оцінено судом першої інстанції як винятковий випадок, наслідком якого є застосування п.3 ст. 83 ГПК України та зменшення заявленої до стягнення пені.

Скаржником не подано суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували обґрунтованість вимог, заявлених у апеляційній скарзі.

За таких обставин, апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що рішення прийняте із дотриманням норм чинного законодавства та у відповідності до обставин справи, тому підстав для його зміни чи скасування, колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, -

Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Тернопільської області від 17.04.2013 р. у справі

№ 921/186/13-г залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

3. Матеріали справи скерувати в господарський суд Тернопільської області.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 12.06.2013 р.

Головуючий-суддя Матущак О.І.

Судді Дубник О.П.

Скрипчук О.С.