Постанова № 31767434, 04.06.2013, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

04 червня 2013 року Справа № 918/162/13-г

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Маціщук А.В.

судді Гулова А.Г. ,

судді Петухов М.Г.

за участю прокурора - Панчелюги К.М.

за участю представників сторін:

позивача ТОВ "РІвнетеплоенерго" - Михайлова В.О. (пост.дов. №03-05/3 від 02.01.2013 р.)

позивача міськради - не з`явився

відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача на рішення господарського суду Рівненської області від 08.04.13 р.

у справі № 918/162/13-г (суддя Войтюк В.Р. )

за позовом заступника прокурора м. Рівне в інтересах держави в особі Рівненської міської ради Рівненської області, товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго"

до відповідача приватного акціонерного товариства "Рівнебуд"

про стягнення в сумі 127962 грн. 11 коп.

в с т а н о в и в :

Відповідно до рішення господарського суду Рівненської області від 08.04.2013 р. у справі № 918/162/13-г задоволено позов заступника прокурора м. Рівне в інтересах держави в особі Рівненської міської ради Рівненської області, товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" до приватного акціонерного товариства "Рівнебуд" про стягнення на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" 125511 грн. 35 коп. боргу, 2042 грн. 30 коп. пені, 408 грн. 46 коп. відсотків річних. Підлягає до стягнення з приватного акціонерного товариства "Рівнебуд" в дохід державного бюджету України 2559 грн. 24 коп. судового збору.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, відповідач ПрАТ "Рівнебуд" подав апеляційну скаргу, у якій просить оскаржуване рішення скасувати та припинити провадження у справі.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, скаржник зазначає, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення порушені норми матеріального та процесуального права.

Зокрема, скаржник вважає, що суд порушив ст.2 ГПК України, відповідно до якої прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. Інтереси держави мають чітко формулюватися й умотивовуватися в позовній заяві або іншому процесуальному документі, поданому прокурором або заступником прокурора.

Скаржник вважає, що місцевий господарський суд не врахував при винесенні рішення рекомендації Пленуму ВГСУ, викладені у постанові від 23.03.2012р. № 7 «Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам», відповідно до якої у випадках неправильного визначення прокурором (його заступником) позивача, тобто органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, господарський суд на підставі пункту 1 частини першої статті 63 ГПК повертає таку позовну заяву і додані до неї документи без розгляду.

Скаржник доводить, що Рівненська міська рада жодним чином не уповноважена здійснювати діяльність у сфері теплопостачання, тобто позовна заява подана виключно в інтересах суб'єкта підприємницької діяльності - ТОВ «Рівнетеплоенерго», яке здійснює господарську діяльність згідно зі ст.42 ГК України, тобто - на власний ризик, з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутків.

Скаржник зазначає, що при укладанні договорів з Рівненською міською радою щодо оренди котельних ТОВ «Рівнетеплоенерго» усвідомлювало ризик щодо можливості неплатежів з боку користувачів та мало на меті отримання прибутку від надання послуг з теплопостачання, тобто взаємовідносини між ТОВ «Рівнетеплоенерго» та Рівненською міською радою, мають виключно господарські відносини та жодним чином не впливають на інтереси держави.

Скаржник вважає безпідставними посилання заступника прокурора на скрутний фінансовий стан ТОВ «Рівнетеплоенерго» та повноваження прокуратури звертатися до суду в інтересах підприємств та інших юридичних осіб у відповідності до п.6 ч.2 ст.20 Закону України «Про прокуратуру» та ст.ст.2, 29 ГПК України, оскільки у зв'язку з прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань удосконалення діяльності прокуратури» від 18.09.2012 р. до даних законодавчих актів внесені зміни, відповідно до яких прокуратура позбавлена права звертатись з позовними заявами до суду в інтересах вищезазначених осіб.

Скаржник звертає увагу суду на те, що відповідно до змісту статті 121 Конституції України, статтей 2 і 29 ГПК та статті 36-1 Закону України "Про прокуратуру", а також Рішення Конституційного Суду України від 08.04.99 № 3-рп/99 у справі № 1-1/99 випливає, що прокурор може звернутися з відповідною заявою лише в інтересах громадянина або в інтересах держави.

Скаржник вважає, що позивачем у даній справі згідно із чинним законодавством має виступати Рівненська міська рада, а не ТОВ «Рівнтеплоенерго», яке є підприємством приватної форми власності. В той же час, як зазначає скаржник, Рівненська міська рада не була залучена до участі у даній справі.

Отже, скаржник доводить, що господарський суд помилково порушив провадження у справі за позовом прокурора, в якій неправильно визначено позивача за вимогами про захист інтересів держави або за підписом не уповноваженої особи, тому позов підлягає залишенню без розгляду відповідно до пункту 1 частини першої статті 81 ГПК України. Натомість зазначеної дії місцевим господарським судом вчинено не було.

В спростування тверджень скаржника, прокурор у поданому на адресу суду відзиві на апеляційну скаргу та безпосередньо в судовому засіданні зазначив, що оскаржуване відповідачем рішення є законним та обґрунтованим, таким, що прийняте з дотриманням норм матеріального то процесуального права, з повним та об'єктивним дослідженням усіх обстави справи.

Як зазначає прокурор, у своїй апеляційній скарзі ПАТ «Рівнебуд» помилково вказує на те, що позовна заява подана заступником прокурора м.Рівне виключно в інтересах ТОВ «Рівнетеплоенерго», без зазначення органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Такі доводи скаржника, на думку прокурора, є безпідставними, оскільки прокуратурою м.Рівне визначено Рівненську міську раду як орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Зокрема, згідно ч.3 ст.2 ГПК України, прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до господарського суду прокурор зазначає про це в позовній заяві.

Згідно вимог ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру» (із змінами, внесеними згідно із Законом N 2453-УІ від 07.07.2010; в редакції Закону N 5288-УІ ( 5288-17 ) від 18.09.2012), представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом.

Підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави.

Обираючи форму представництва, передбачену частиною п'ятою цієї статті, прокурор визначає, в чому полягає порушення або загроза порушення інтересів держави чи громадянина, обґрунтовує необхідність їх захисту.

Прокурор звертає увагу суду на те, що в рішенні Конституційного суду України від 08.04.99 (справа № 3-рп/99 про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) зазначено, що інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств. Оскільки «інтереси держави» є поняттям оцінки, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає на підстави позову, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних чи інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державною здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Прокурор посилається також на п.3 постанови Пленуму Вищого господарського Суду України № 2 від 16 січня 2013 року «Про внесення до деяких постанов пленуму Вищого господарського суду України доповнень і змін, що стосуються участі прокурорів у судовому процесі», де роз'яснено, що господарський суд повинен оцінювати правильність визначення прокурором органу, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретних функцій у правовідносинах, пов'язаних із захистом інтересів держави. При цьому, в пункті 5 Рішення Конституційного від 08 квітня 1999 року зазначено, що поняття "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах" означає орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Крім того, відповідно до ст.121 Конституції України, на прокуратуру покладено обов'язок представництва та захисту інтересів держави та місцевого самоврядування в суді.

Як зазначає прокурор, ТОВ "Рівнетеплоенерго" та Управління житлово-комунального господарства Рівненської міської ради уклали договір оренди будівель котелень та теплопунктів від 29.10.2009 р. з метою надання послуг теплопостачання споживачам м.Рівне, на підставі якого та згідно ліцензії на постачання теплової енергії від 10.11.2009 р., серія АВ № 500681, яка видана Міністерством з питань житлово-комунального господарства України з 11.11.2009 р. ТОВ "Рівнетеплоенерго" надає послуги теплопостачання споживачам м.Рівне (юридичним особам та населенню).

При цьому котельні, індивідуальні теплові пункти, тепломережі, які є власністю територіальної громади м.Рівне, передані на баланс та обслуговування ТОВ "Рівнетеплоенерго".

Відповідно до п.9.1. договору Управління житлово-комунального господарства Рівненської міської має право контролювати наявність, стан, напрями та ефективність використання майна, переданого в оренду ТОВ «Рівнетеплоенерго».

ТОВ "Рівнетеплоенерго", надаючи послуги теплопостачання, виконує фактично функції держави по забезпеченню життєво-необхідних прав і свобод людини, які гарантовані статтею 48 Конституції України, статтею 293 Цивільного кодексу України, згідно яких кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї, належні, безпечні і здорові умови

Відповідно до розділу 4 статуту ТОВ "Рівнетеплоенерго", головною метою підприємства є задоволення суспільних потреб у послугах теплопостачання, в продукції, роботах, а також реалізація на базі одержаних прибутків соціальних та економічних інтересів членів трудового колективу та власників майна товариства.

Щодо представництва інтересів Рівненської міської ради прокурор зазначив наступне.

Згідно ст.10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 року, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування. Таким чином, Рівненська міська рада представляє інтереси територіальної громади м. Рівне.

Статтею 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в України» передбачені делеговані повноваження в галузі житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, громадського харчування, транспорту і зв'язку, зокрема: 1) здійснення заходів щодо розширення та вдосконалення мережі підприємств житлово-комунального господарства, торгівлі, громадського харчування, побутового обслуговування, розвитку транспорту і зв'язку; 2) здійснення відповідно до законодавства контролю за належною експлуатацією та організаціє обслуговування населення підприємствами житлово-комунального господарства, торгівлі та громадського харчування, побутового обслуговування, транспорту, зв'язку, за технічним станом, використанням та утриманням інших об'єктів нерухомого майна усіх форм власності, за належними, безпечними і здоровими умовами праці на цих підприємствах і об'єктах; прийняття рішень про скасування даного ними дозволу на експлуатацію об'єктів у разі порушення нормативно-правових актів з охорони праці, екологічних, санітарних правил, інших вимог законодавства.

При цьому, систематичні неплатежі з боку споживачів за надану теплову енергію призвели до неефективного використання паливно-енергетичних ресурсів. У зв'язку з чим, ТОВ "Рівнетеплоенерго" не може належним чином виконувати зобов'язання оплати за газ і електроенергію, з оплати податків та обов'язкових платежів у бюджет.

Як зазначає прокурор, ТОВ "Рівнетеплоенерго" відповідно до укладених договорів з ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" зобов'язувалось вчасно розраховуватися за поставлений природний газ, однак у випадку заборгованості споживачів усіх рівнів за послуги теплопостачання, які надає товариство, вчасна та в повному збсязі оплата за спожитий природний газ неможлива, оскільки використання природного газу здійснюється виключно для виробництва теплової енергії з метою задоволення потреб населення, бюджетних установ та організацій і відповідно його оплата може бути здійснена коштами, що надійшли за вироблену та відпущену теплову енергію, в чому також вбачаються інтереси держави, оскільки невиконанням міждержавних угод на постачання природного газу, ускладнюватиметься поставка природного газу до регіонів, що може призвести до зриву опалювального сезону в м.Рівне.

Скрутний фінансовий стан, що склався через масові неплатежі, перешкоджає надходженню грошових коштів до бюджету і порушує інтереси Рівненської міської ради, як органу місцевого самоврядування і безпосередньо зачіпає інтереси держави.

З огляду на вищезазначене, на думку прокурора, вбачаються усі підстави для представництва інтересів держави в особі Рівненської міської ради та ТОВ "Рівнетеплоенерго" в господарському суді Рівненської області.

Прокурор просить залишити апеляційну скаргу - без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач товариство з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" заперечує проти доводів відповідача, вважає їх безпідставнимим та необґрунтованими, а тому просить залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Зокрема, позивач ТОВ "Рівнетеплоенерго" зазначає, що відповідач в апеляційній скарзі не оспорює стягнення боргу за спожиту теплову енергію з урахуванням відсотків річних та пені, а виключно оскаржує підставу представництва прокуратурою м.Рівне в інтересах держави в особі Рівненської міської ради та товариство з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго". Посилаючись на норми ст.ст.2,10,30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та договір оренди будівель котелень та теплопунктів, укладений 29.10.2009 р. товариством з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" та Управлінням житлово-комунального господарства Рівненської міської ради, пояснює, що ТОВ "Рівнетеплоенерго", надаючи послуги теплопостачання населенню, бюджетним установам, іншим споживачам, виконує функції держави по забезпеченню життєво-необхідних прав і свобод людини, які гарантовані статтею 48 Конституції України, статтею 293 Цивільного кодексу України, згідно яких кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї, належні, безпечні і здорові умови проживання. Відповідно до статті 6 Закону України "Про теплопостачання" державна політика у сфері теплопостачання базується на принципах забезпечення енергетичної безпеки держави, взаємної відповідальності суб'єктів відносин у сфері теплопостачання за якісне постачання теплової енергії та своєчасну її оплату та інше.

Фактично, ТОВ "Рівнетеплоенерго", незважаючи на статус господарського товариства, в інтересах держави в особі Рівненської міської ради забезпечує якісне обслуговування комунального майна, яке передано в оренду, вчасно сплачує орендну плату, яка поповнює місцевий бюджет, проводить поточні та капітальні ремонти тепломереж, котелень, надає якісні послуги теплопостачання населенню, бюджетним установам, відомчому житлу, іншим юридичним особам.

В свою чергу, виникнення значної заборгованості за послуги теплопостачання фізичних та юридичних осіб призводить до порушення платіжної дисципліни в сфері теплопостачання, що завдає істотної матеріальної шкоди ТОВ "Рівнетеплоенерго" та становить певну загрозу суспільним інтересам в цілому. Зокрема, низька платіжна дисципліна спричиняє загрозу своєчасній сплаті за спожитий природний газ Товариством, унеможливлює своєчасне проведення розрахунків з енергоностачальними підприємствами. Виникнення заборгованості з вини споживачів призводить до порушення зобов'язань Товариства, які виникають перед місцевим бюджетом по сплаті податків та інших обов'язкових платежів, порушенню законодавства про оплату праці, порушенню зобов'язань перед державними енергопостачальними підприємствами.

Таким чином, з огляду на те, що ТОВ "Рівнетеплоенерго" виконує функції держави в інтересах Рівненської міської ради з надання послуг теплопостачання населенню та юридичним особам, а також з метою захисту інтересів держави та забезпечення ефективного використання нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста, даний відповідач вважає правомірною позицію прокуратури м.Рівне щодо представництва інтересів держави в особі Рівненської міської ради та ТОВ Рівнетеплоенерго" при поданні позовних заяв про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію з боржників - юридичних осіб, оскільки таке представництво сприяє захисту інтересів територіальних громад та забезпечує надходження коштів до місцевих бюджетів.

Також позивач зазначив, що по суті позовних вимог рішення прийнято судом першої інстанції за повно досліджених обставин та відповідно до чинного законодавства, тому підстав для його скасування немає, враховуючи вимоги ст.ст.94, 104 ГПК України.

Представники прокуратури та позивача ТОВ "Рівнетеплоенерго" в судовому засіданні підтримали доводи та заперечення, викладені в відзивах на апеляційну скаргу.

Представники позивача Рівненської міської ради та відповідача в судове засідання 04.06.2013 р. не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення /а.с.74, 76/.

Відповідачем 03.06.2013 р. через канцелярію суду подане клопотання про відкладення розгляду справи в зв'язку з хворобою його представника.

Представники прокуратури та позивача ТОВ "Рівнетеплоенерго" заперечили проти задоволення цього клопотання.

Колегія суддів клопотання відповідача про відкладення розгляду справи не задовольняє з врахуванням такого. Викладені у клопотанні обставини нічим не підтверджені. Разом з тим, хвороба працівника відповідача не може слугувати підставою для відкладення розгляду справи, оскільки коло представників сторін в господарському судочинстві не обмежено нормами чинного законодавства. Сторонам надавалась можливість в розумні терміни довести до відома суду свої доводи і міркування стосовно предмету спору.

Зважаючи, що судом вжито необхідних заходів для завчасного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи, яка представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалась та додаткові докази судом не витребовувались, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги без участі представників позивача Рівненської міської ради та відповідача за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши пояснення представників прокуратури та позивача ТОВ "Рівнетеплоенерго" в судовому засіданні, перевіривши оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. При цьому апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обгрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 01 грудня 2010 року позивач ТОВ "Рівнетеплоенерго"/підприємство і відповідач ПАТ «Рівнебуд»/споживач уклали договір № 700 на відпуск теплової енергії /а.с.9-10/, за умовами якого підприємство зобов'язувалось надавати споживачеві теплову енергію, а споживач зобов'язаний приймати та оплачувати теплову енергію за встановленими тарифами в терміни, передбачені договором. У період з жовтня по грудень включно 2012 року на виконання цього договору ТОВ "Рівнетеплоенерго" поставив відповідачу теплову енергію на суму 125511,35 грн.

Вартість послуг теплопостачання визначена позивачем відповідно до п.5.2 договору згідно з тарифами на послуги з теплопостачання, затвердженими рішенням виконавчого комітету Рівненської міської ради № 80 від 10.04.2012 р. "Про тарифи на послуги теплопостачання ТзОВ "Рівнетеплоенерго" /а.с.13-14/.

За умовами пункту 5.4 договору сторони погодили, що розрахунковим періодом є календарний місяць. Термін внесення платежів - не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Отже, на умовах договору № 700 на відпуск теплової енергії, укладеного 01 грудня 2010 року, між сторонами відбулись правовідносини з поставки енергоресурсів, врегульовані нормами ст.714 ЦК України та Закону України «Про теплопостачання».

Відповідно до ст.193 ГК України та ст.ст.525, 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Норми частини 6 статті 19 Закону України «Про теплопостачання» визначають, що споживач зобов'язаний щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Рахунки позивача № 700 за послуги теплопостачання від 31 жовтня 2012 року, 30 листопада 2012 року та 28 грудня 2012 року на загальну суму 125511,35 грн. /а.с.16-18/ відповідачем не оспорювались, але розрахунки не виконані.

Відповідач належними і допустимими доказами в порядку ст.ст.33-34 ГПК України не спростував наявність боргу на час вирішення спору в суді, докази виконання платежів не представлені судам першої та апеляційної інстанцій.

За наведених обставин колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про правомірність позовних вимог і враховує наступне.

Умовами п.6.3.3 договору сторони погодили, що споживач за порушення порядку розрахунків за теплову енергію, передбаченого п.5.4. договору, сплачує пеню у розмірі не менше подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення, а також борг з урахуванням індексу інфляції за весь період прострочення і 3 % річних від простроченої суми. Такі умови договору відповідають нормам ст.ст.624,625 ЦК України, ст.ст.230-232 ГК України та Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання».

Оскільки несвоєчасне виконання грошового зобов'язання має місце, є підставними та підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення 2042,3 грн. пені та 408,46 грн. відсотків річних, обрахованих з урахуванням зміни/збільшення сум боргу за період прострочення з 11.11.2012 р. по 28.01.2013 р.

Заперечення відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції по суті позовних вимог.

Доводи скаржника щодо недоведеності прокурором підстав звернення з даним позовом в інтересах держави в особі Рівненської міської ради та товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає безпідставними.

Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до статті 121 Конституції України на прокуратуру України покладається, зокрема, представництво інтересів громадян або держави в суді у випадках, встановлених законом.

Статтею 361 Закону України "Про прокуратуру" визначено, що підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів, внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчинюються у відносинах між ними або державою.

Господарський суд відповідно до приписів статті 2 Господарського процесуального кодексу України порушує справи за заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

При цьому, як вказав Конституційний суд України у своєму рішенні від 08.04.99 р. у справі №3-рн/99, інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарюючих товариств з частиною державної власності у статутному фонді. Разом з тим, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й у діяльності приватних підприємств, товариств. В кожному конкретному випадку прокурор чи його заступник самостійно визначає, з посиланням на законодавство, підстави подання позову, вказує в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних інтересів держави, обґрунтовує необхідність їх захисту та зазначає орган уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Відповідно до пункту 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 08.04.99 N 3-рп/99 зі справи за конституційним поданням Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (далі - Рішення Конституційного Суду України) під поняттям "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах", зазначеним у частині другій статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України, потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Між тим, як вбачається з матеріалів справи, прокурором було визначено орган уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах - Рівненську міську раду.

При цьому прокурор визначив підстави позову, зазначив в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтував необхідність їх захисту.

Так, заступник прокурора м.Рівне зазначив, що ТОВ "Рівнетеплоенерго" та Управління житлово-комунального господарства Рівненської міської ради уклали договір оренди будівель котелень та теплопунктів від 29.10.2009 р. з метою надання послуг теплопостачання споживачам м.Рівне, на підставі якого та згідно ліцензії на постачання теплової енергії від 10.11.2009 р., серія АВ № 500681, яка видана Міністерством з питань житлово-комунального господарства України з 11.11.2009 р. ТОВ "Рівнетеплоенерго" надає послуги теплопостачання споживачам м.Рівне (юридичним особам та населенню).

При цьому котельні, індивідуальні теплові пункти, тепломережі, які є власністю територіальної громади м.Рівне, передані на баланс та обслуговування ТОВ "Рівнетеплоенерго".

Відповідно до п.9.1. договору Управління житлово-комунального господарства Рівненської міської має право контролювати наявність, стан, напрями та ефективність використання майна, переданого в оренду ТОВ «Рівнетеплоенерго».

ТОВ "Рівнетеплоенерго", надаючи послуги теплопостачання, виконує фактично функції держави по забезпеченню життєво-необхідних прав і свобод людини, які гарантовані статтею 48 Конституції України, статтею 293 Цивільного кодексу України, згідно яких кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї, належні, безпечні і здорові умови

Отже, колегія суддів вважає помилковими доводи відповідача/скаржника про недоведенність прокурором порушення державних інтересів.

Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду Рівненської області від 08.04.2013 р. у справі №918/162/13-г відповідає матеріалам справи, грунтується на чинному законодавстві і відсутні підстави для його скасування чи зміни згідно зі ст.104 ГПК України.

Керуючись ст.ст.49,99,101,103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу відповідача приватного акціонерного товаритсва "Рівнебуд" залишити без задоволення, рішення господарського суду Рівненської області від 08.04.2013 р. у справі № 918/162/13-г залишити без змін.

Справу № 918/162/13-г повернути господарському суду Рівненської області.

Головуючий суддя Маціщук А.В.

Суддя Гулова А.Г.

Суддя Петухов М.Г. \