Постанова № 31767426, 04.06.2013, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" червня 2013 р. Справа № 914/19/13

м. Львів

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого - судді Скрипчук О.С.

суддів Дубник О.П. Матущака О.І.

При секретарі судового засідання: Мацкулі Н.М.

розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства (далі - ПП) «Мірт» б/н від 11.03.2013 року;

на рішення Господарського суду Львівської області від 26.02.2013 року;

у справі № 914/19/13;

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю (далі ТзОВ) «Золотий екватор», м.Луцьк;

до відповідача: ПП «Мірт», м. Львів;

про стягнення заборгованості.

за участю представників:

від позивача: Сесюк Ю.П. - довіреність б/н від 03.01.2013 року;

від відповідача: Кузьменко А.В. - довіреність б/н від 01.03.2013 року;

ВСТАНОВИВ:

ТзОВ «Золотий екватор» звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до ПП «Мірт» про стягнення 193 876,06 грн., а саме: 19 890,32 грн. пені, 9 693,81 грн. штрафу та 165 831,13 грн. процентів річних від простроченої суми.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 26.02.2013 року у справі № 914/19/13 (суддя Мороз Н.) позов ТзОВ «Золотий екватор» задоволено частково. Суд виніс рішення, яким стягнув з ПП «Мірт» на користь ТзОВ «Золотий екватор» 193 876, 06 грн. основного боргу, 10 000,00 - пені, 9 693, 81 грн. - штрафу, 165 831, 13 грн. - процентів річних від простроченої суми. В решті позовних вимог відмовив.

Не погоджуючись з даним рішенням ПП «Мірт» подало апеляційну скаргу б/н від 11.03.2013 року, в якій просить рішення Господарського суду Львівської області від 26.02.2013 року скасувати, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права. А саме скаржник стверджує, що акти приймання-передачі паливно-мастильних матеріалів, що додані позивачем до позову, представником відповідача не підписувались.

Позивачем подано до суду відзив на апеляційну скаргу б/н від 16.04.2013 року, в якому просить залишити рішення Господарського суду Львівської області без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.04.2011р. між ТзОВ «Золотий екватор» (продавець) та ПП «Мірт» (покупець) було укладено договір №С10412 купівлі-продажу паливно-мастильних матеріалів з використанням пластикових смарт-карт на АЗС.

Згідно п.2.1 договору, продавець зобов'язався передавати у власність покупця через АЗС, що розміщені на території України з використанням смарт - карт паливно - мастильні матеріали (ПММ), а покупець - приймати у власність ПММ та оплачувати їх вартість.

Згідно п. 3.5 договору, підтвердженням фактичного отримання покупцем ПММ на АЗС в асортименті, кількості та ціні є чек з РОS-терміналу, що видається покупцю, або спеціальна відомість, або фіскальний чек, або акт приймання передачі ПММ.

Як вбачається з актів приймання передачі паливно-мастильних матеріалів за квітень 2011 року на суму 284 166,10 грн., за травень 2011 року на суму 493 619,17 грн., за червень 2011 року на суму 491 039,27 грн., за липень 2011 року на суму 417 073,82 грн., за серпень 2011 року на суму 432 663,98 грн., за вересень 2011 року на суму 543 439,57 грн., за жовтень 2011 року на суму 766 498,36 грн., за листопад 2011 року на суму 622 076,23 грн., за грудень 2011 року на суму 134 858,44 грн., за березень 2012 року на суму 119 593,45 грн., за квітень 2012 року на суму 356 732,99 грн., за травень 2012 року на суму 681 287,28 грн., на суму 681 287,28 грн., за червень 2012 року на суму 423 363,72 грн., за липень 2012 року на суму 74 724,38 грн. позивачем було поставлено відповідачу ПММ на загальну суму 5 841136, 76 грн. Зазначені акти містять підписи сторін та скріплені печатками сторін.

Згідно п.4.2 договору, оплата покупцем вартості відпущених (поставлених) ПММ здійснюється періодично протягом 14 календарних днів з моменту фактичного отримання покупцем ПММ на АЗС.

Позивач при зверненні до суду першої інстанції стверджує, що відповідач розрахувався за отримані ПММ лише частково на суму 5647260,70 грн., внаслідок чого у останнього виникла заборгованість у розмірі 193 876, 06 грн.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами був підписаний акт звірки за період з 01.04.2011 року по 21.01.2013 року, з якого вбачається що у відповідача перед позивачем існує борг по договору № С10412 від 01.04.2011 року на суму 193 876,06.

При винесенні постанови колегія суддів виходила з наступного.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 527, 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов'язання.

Договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (ст. 11, 626 ЦК України), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до договору (ст. 526 ЦК України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (ст. 525 ЦК України).

Згідно ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні ( покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Судом встановлено, що на виконання умов договору позивачем було поставлено відповідачу ПММ на загальну суму 5 841136, 76 грн. Факт отримання відповідачем товару підтверджується вищезазначеними актами приймання - передачі.

Твердження апелянта про те, що зазначені акти не були підписані представником відповідачем не підтверджуються матеріалами справи. Акти приймання передачі ПММ були підписані між сторонами та скріплені печатками обох сторін.

При цьому, колегія суддів враховує й відсутність у матеріалах справи доказів втрати відповідачем печатки та доказів наявності службового розслідування за фактом незаконного її використання.

Матеріали справи не містять відомостей про погашення відповідачем перед позивачем заборгованості в сумі 193 876,06 грн. за поставлені ПММ.

Оскільки, відповідач частково розрахувався перед позивачем за отриманий товар і не надає документів, які б свідчили про відсутність його вини з невиконання своїх зобов'язань за договором в повному обсязі, то колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд обґрунтовано визнав доведеним факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем в сумі 193 876,06 грн.

Згідно ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування саме до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених законами та договором.

При цьому, у відповідності до ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. Відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язання контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.

Відповідно до п. 9.2. договору № С10412 від 01.04.2011р., у випадку не проведення розрахунків покупцем згідно умов розділу 4 даного договору, покупець зобов'язався на користь продавця сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочки, а у випадку непогашення заборгованості протягом більш як 30 календарних днів з моменту виникнення такої заборгованості, покупець зобов'язаний додатково, крім пені, сплатити на користь продавця штраф в розмірі 5% від суми заборгованості.

Позивачем нараховано відповідачу пеню за порушення розрахунків за договором в сумі 19 890, 32 грн. (за період з 30.06.2012 року по 24.12.2012 року), а також штраф у розмірі 9 693, 81 грн. відповідно до розрахунку, долученого до позовної заяви.

Суд першої інстанції враховуючи те, що до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора та керуючись ст. 233 ГК України та ст. 83 ГПК України, правомірно зменшив розмір пені та стягнув з відповідача на користь позивача 10 000,00 грн. пені.

Судом апеляційної інстанції здійснено перерахунок нарахування позовних вимог щодо штрафу та встановлено, що судом першої інстанції у відповідності до п. 9.2 договору обґрунтовано стягнуто з відповідача на користь позивача 9 693, 81 грн. штрафу.

Згідно ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 9.3 вищезазначеного договору, покупець який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу продавця повинен сплатити проценти в розмірі 35% річних від суми заборгованості за кожен день прострочки згідно ст. 625 ЦК України.

Так, судом першої інстанції обґрунтовано стягнуто з відповідача на користь позивача 165 831, 13 грн. - процентів річних від простроченої суми за період з 30.06.2012 року по 24.12.2012 року.

Таким чином, з огляду на вищевикладене, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Львівської області від 26.02.2013 року відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і підстав для його скасування немає.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, -

Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Рішення Господарського суду Львівської області від 26.02.2013 року у даній справі залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

3. Справу направити в Господарський суд Львівської області.

Постанова підписана «10» червня 2013 року

Головуючий - суддя Скрипчук О.С.

суддя Дубник О.П.

суддя Матущак О.І.