Постанова № 31766398, 11.06.2013, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" червня 2013 р.Справа № 923/138/13-гКолегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді Головей В.М.,

Суддів: Мирошниченко М.А., Шевченко В.В.

при секретарі судового засідання: Подуст Л.В.

за участю представників сторін:

від ТОВ "ТПК Зерновик" - Шахов В.А. (ліквідатор);

від ДП "Херсонський річковий порт" АСК "Укррічфлот" - Корнелюк В.В. (за довіреністю);

від ТОВ „Металлон" - не з'явився;

від ПАТ „СК „Укррічфлот" - не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Херсонський річковий порт" Акціонерної судноплавної компанії "Укррічфлот"

на рішення господарського суду Херсонської області від 18.04.2013р.

по справі №923/138/13-г

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТПК Зерновик"

до Дочірнього підприємства "Херсонський річковий порт" Акціонерної судноплавної компанії "Укррічфлот"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Металлон"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Публічне акціонерне товариство "Судноплавна компанія "Укррічфлот"

про визнання недійсним пункту 3 угоди від 02.04.2008р. про розірвання договору інвестування будівництва № 02-25/103 від 22.11.2003р.

В судовому засіданні 11.06.2013р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТПК Зерновик" (далі - ТОВ"ТПК Зерновик", позивач) звернулось до господарського суду Херсонської області з позовом, в якому просить визнати недійсним пункт 3 угоди від 02.04.2008р. про розірвання договору інвестування будівництва №02-25/103 від 22.11.2003р., укладеної між ТОВ "ТПК Зерновик" та Дочірнім підприємством "Херсонський річковий порт" Акціонерної судноплавної компанії "Укррічфлот" (далі - ДП "Херсонський річковий порт" АСК "Укррічфлот", відповідач). При цьому, заявою від 06.03.2013р. позивач просив визнати поважними причини пропуску трирічного строку позовної давності та захистити порушене право останнього.

В обґрунтування позовних вимог ТОВ "ТПК Зерновик" посилається на положення ст. ст. 15, 16, 203, 215, 217, 257, 261, 651, 653 ЦК України, ст. ст. 55, 173 ГК України, ст. 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

ТОВ"ТПК Зерновик" зазначає, що одночасне (шляхом підписання єдиного документу) вчинення правоприпиняючого та правозмінюючого правочинів відносно одного і того ж договору є неможливим, оскільки наслідком розірвання договору є припинення зобов'язань, тоді як зміна договору обов'язково передбачає їх подальше існування на змінених умовах.

ДП "Херсонський річковий порт" АСК "Укррічфлот" проти позову заперечував, з підстав викладених у відзиві. Зокрема, відповідач зазначає, що позивачем пропущений трирічний строк позовної давності. Волевиявлення сторін в угоді від 02.04.2008р. було чітким та беззаперечним, розриваючи договір інвестування сторони чітко визначилися, що інвестору повертаються кошти у твердій грошовій сумі, в обумовлений строк (який скорочується на відміну від основного договору та не порушує права інвестора, а навпаки захищає), які були фактично внесені інвестором в інвестування будівництва.

Відповідач вважає, що укладаючи угоду 02.04.2008р., сторонами, в момент укладення було дотримано всіх норм законодавства, які стосуються порядку вчинення правочинів, а також вважає, що ст. 653 ЦК України, на яку посилається позивач як на підставу для визнання оспорюваного пункту недійсним, не встановлює умов, за яких правочин визнається недійсним, а встановлює лише загальні умови виконання господарських зобов'язань. Проте, відповідач зазначає, що недійсність правочину має бути визначено безпосередньо у правовій нормі. Правочин може бути визнано недійсним також у випадку, коли його укладено з дефектом суб'єктного складу волі. Отже, відсутні підстави вважати оспорюваний пункт 3 додаткової угоди до договору інвестування будівництва таким, що суперечать ст. 653 ЦК України.

Крім того, відповідач звертає увагу на те, що у особи, яка підписала позовну заяву відсутні (закінчились) відповідні повноваження ліквідатора.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 18.04.2013р. позов ТОВ "ТПК Зерновик" задоволено. Визнано поважними причини пропущення строку для звернення до суду з позовною заявою та визнано недійсним пункт 3 угоди від 02.04.2008р. про розірвання договору інвестування будівництва № 02-25/103 від 22.11.2003р., укладеної між ТОВ "ТПК Зерновик" та ДП "Херсонський річковий порт" АСК "Укррічфлот", стягнуто з відповідача 1 147,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог на підставі ст.203, ч.1 ст.215, ст.217, ч.1 ст.212, ст.257, ч.5 ст.267, ч.1 ст.651, ст.653 ЦК України.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням, ДП "Херсонський річковий порт" АСК "Укррічфлот" звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати, прийняти нове, яким у позові відмовити повністю.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення господарського суду винесено при неповному з'ясування обставин, що мають значення для справи, із порушенням норм матеріального та процесуального права.

Більш детальніше доводи викладені в апеляційній скарзі.

Представники третьої особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Металлон" (далі - ТОВ „Металлон") та на стороні відповідача - Публічне акціонерне товариство "Судноплавна компанія "Укррічфлот" (далі - ПАТ „СК "Укррічфлот") в судове засідання не з'явилися та не скористалися своїм правом на участь в розгляді справи апеляційним судом, хоча повідомлялися належним чином про день, час і місце розгляду справи, що підтверджується штампом канцелярії на зворотній стороні ухвали про призначення справи до розгляду, відправленої її рекомендаційною кореспонденцією та випискою з реєстру поштових про це відправлень.

В судовому засіданні 11.06.2013р. представник відповідача надав усні пояснення, повністю підтримує вимоги апеляційної скарги.

Представник позивача також надав усні пояснення, проти апеляційної скарги заперечує, з підстав викладених у відзиві, просить рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не обґрунтована та не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, між Акціонерною судноплавною компанією "Укррічфлот", яка перейменована в Публічне акціонерне товариство "Судноплавна компанія "Укррічфлот", ДП "Херсонський річковий порт" АСК "Укррічфлот" та ТОВ "ТПК Зерновик" укладено генеральну угоду про співробітництво. Умовами названої угоди було встановлено домовленість сторін щодо будівництва відповідачем, як забудовником, на його території зернового елеватору місткістю 35 тисяч тонн за рахунок інвестицій позивача з наступною передачею зернового елеватору у власність позивача та користування позивачем земельною ділянкою відповідача під об'єктом з метою виконання вантажно-розвантажувальних робіт на причалах відповідача та подальшого транспортування зернових вантажів.

На підставі цієї угоди, 22.11.2003р. між позивачем, як інвестором, та відповідачем, як забудовником, укладено Договір інвестування будівництва № 02-25/103 (далі - Договір).

Відповідно до умов п. 1.1. Договору, інвестор передає, а забудовник приймає цільовий внесок у вигляді грошових коштів, матеріалів та права користування обладнанням та зобов'язується вчинити всі необхідні дії щодо розміщення інвестиції для будівництва зернового елеватора місткістю 35 тисяч тонн та передати готовий до експлуатації об'єкт у власність інвестора.

Крім цього, Додатковою угодою № 1 від 09.12.2005р. до Договору сторони внесли зміни до пункту 2.1. Договору, встановивши що станом на 01.11.2005р. інвестором внесено інвестиції на суму 11 615 000,00 грн., що становить 2,3 млн. доларів США. Розмір внесених інвестицій у вказаній сумі визнається відповідачем також в листі 01-8/897 від 08.06.2006р.

Додатковою угодою б/н від 15.11.2007р. до Договору сторони внесли зміни до пункту 5.4. Договору, виклавши його в новій редакції, відповідно до якої у випадку розірвання договору об'єкт та результати будівельних робіт (об'єкт незавершеного будівництва) передаються у власність забудовника, а забудовник в цьому разі зобов'язаний не пізніше ніж через шість місяців з моменту розірвання договору компенсувати інвестору суму коштів, які фактично були направлені на будівництво об'єкта.

Угодою від 02.04.2008р. про розірвання Договору (далі - спірна Угода) сторони розірвали означений договір, встановивши у п. 3 угоди у якості наслідків розірвання, обов'язок забудовника до 30.04.2008р. компенсувати інвестору грошові кошти у розмірі 3 263 208,09 грн., які були фактично внесені інвестором в інвестування будівництва елеватора.

Право вимоги компенсації у сумі 3 263 208,09 грн., що виникло у інвестора на підставі п. 3 Угоди від 02.04.2008р. про розірвання Договору було відступлено ТОВ "Металлон" на підставі Договору № 4-У про відступлення права вимоги (про заміну кредитора в зобов'язанні) від 03.04.2008р.

З урахуванням викладеного, обмеження права позивача на отримання компенсації вартості фактично внесених інвестицій на суму 11 615 000,00 грн. лише сумою 3263208,09 грн., згідно з умовами п. 3 спірної Угоди від 02.04.2008р., стало підставою для звернення позивача суду з позовом.

Приписами п.8.4 Договору передбачено можливість розірвання договору за взаємною згодою сторін, а також на вимогу однієї зі сторін у випадку невиконання іншою стороною договірних обов'язків.

Оспорюванні умови п. 3 спірної Угоди від 02.04.2008р. фактично змінюють положення п. 5.4. Договору та одночасно встановлюють інші правові насідки розірвання договору: розмір компенсації зменшено з 11 615 000,00 грн. до 3 263 208,09 грн., строк сплати компенсації зменшено з шестимісячного строку до 30.04.2008р.

Так, недійсність п.3 спірної Угоди від 02.04.2008р. обумовлена відсутністю спрямованості на реальне настання правових наслідків, обумовлених цим пунктом, через юридичну неможливість внесення змін до Договору одномоментно з його розірванням, що є підставою недійсності правочину згідно ч.5 ст.203, ч.1 ст.215 ЦК України.

Згідно ст. 653 ЦК України, одночасне (шляхом підписання єдиного документу) вчинення правоприпиняючого та правозмінюючого правочинів відносно одного і того ж договору є неможливим, оскільки наслідком розірвання договору є припинення зобов'язань, тоді як зміна договору обов'язково передбачає їх подальше існування на змінених умовах. Отже, зазначена Угода, у оспорюваній частині суперечить ч. 1 cт. 212, ч. 4 cт. 653 ЦК України, а отже порушує ч. 1 cт. 203 ЦК України, що є підставою для визнання п. 3 спірної Угоди недійсним відповідно до ч. 5 cт. 203 ЦК України.

Згідно положень ст. 217 ЦК України за загальним правилом недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому.

Таким чином, колегія суддів вважає висновки місцевого суду правомірними, недійсність п. 3 спірної Угоди від 02.04.2008р. не призводить до недійсності всієї угоди в цілому з огляду на відповідність всіх інших її умов вимогам чинного законодавства.

Щодо строків позовної давності, колегія суддів зазначає наступне.

Дійсно, як свідчать матеріали справи, строки позовної давності були пропущені. Проте, з огляду на поважність причин пропущення вказаних строків, місцевий суд підставно визнав їх такими в порядку ч.5 ст.267 ЦК України.

Так, об'єктивна неможливість дотримання трирічного строку позовної давності, встановленого ст.257 ЦК України пов'язана з тим, що про зміст спірної Угоди від 02.04.2008р. ліквідатор дізнався вже після спливу цього строку, оскільки його було призначено ліквідатором позивача постановою господарського суду Херсонської області від 01.03.2011р. у справі №5/107-Б-10.

Поважність об'єктивної неможливості дотримання строку позовної давності арбітражним керуючим з огляду на хронологію виникнення у нього відповідних повноважень у якості причини пропуску строку позовної давності підтверджено позицією Вищого господарського суду України в постанові від 12.01.2012р. по справі № 27/76Б та від 06.10.2010р. по справі № 07/66-10.

Щодо припинення повноважень арбітражного керуючого господарським судом в будь якому випадку виноситься з цього приводу ухвала, зокрема з підстав передбачених п. 9 ст. 3-1, п. 8 ст. 17, п. 4 ст.32 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Так як ліквідаційна процедура триває, господарським судом Херсонської області у справі № 5/107-Б-10 повноваження арбітражного керуючого - ліквідатора ТОВ "ТПК Зерновик" не припинялись, ухвала про заміну ліквідатора господарським судом не приймалась. Те що ліквідатором позивача на даний час є Шахов В.А. підтверджується даними єдиного державного реєстру. Згідно ч. 1 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Строки зазначені в ухвалі господарського суду Херсонської області від 01.03.2012 р. у справі № 5/107-Б-10 мають процедурне значення щодо надання звіту та ліквідаційного балансу до суду в разі його готовності і мають значення виключно для справи № 5/107-Б-10, при цьому, не обмежують представницькі функції арбітражного керуючого як органу управління - керівника боржника.

Крім того, ухвалою господарського суду Херсонської області від 12.03.2013 р. по справі № 5/107-Б-10 (а. с. 124) продовжено строк ліквідаційної процедури і повноваження ліквідатора арбітражного керуючого Шахова В.А. на 6 місяців.

Щодо підвідомчості, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ст..20 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", п.7 ч.1 ст.12 ГПК України, в рамках справи про банкрутство можуть бути розглянуті вимоги про недійсність лише тих договорів, що були укладені боржником після порушення справи про банкрутство або протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство, тоді як спірна Угоди від 02.04.2008р. була укладена більше ніж за два роки до порушення провадження по справі № 5/107-Б-10 про банкрутство позивача, згідно ухвали від 13.10.2010р. Крім цього, зазначений позов не стосується майнових вимог до боржника, його предметом є недійсність правочину, а відсутність будь-яких майнових дій на виконання цього правочину виключає застосування реституційних наслідків у випадку задоволення позову.

Наведені скаржником у апеляційній скарзі доводи, не спростовують висновків місцевого суду та не доводять їх помилковість, а тому не можуть бути підставою для скасування судового рішення.

Перевіряючи згідно приписів ст.101 ГПК України законність і обґрунтованість рішення місцевого суду в повному обсягу, тобто не тільки на підставах викладених у апеляційній скарзі, судова колегія не встановила будь-яких порушень норм матеріального і процесуального права з боку місцевого суду і вважає, що зроблені судом висновки відповідають фактичним обставинам справи, наявним в ній доказам та приписам чинного законодавства.

З огляду на викладене судова колегія не вбачає будь-яких передбачених ст.104 ГПК України правових підстав для скасування рішення місцевого суду.

Керуючись cm. cm. 99, 101- 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Херсонської області від 18.04.2013р. по справі №923/138/13-г залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 12.06.2013 року.

Головуючий суддя Головей В.М.

Судді Мирошниченко М.А.

Шевченко В.В.