Постанова № 31766388, 10.06.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" червня 2013 р. Справа№ 910/1923/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зубець Л.П.

суддів: Новікова М.М.

Мартюк А.І.

секретар: Комок І.А.

за участю представників:

позивача: Твердохліб С.М., Бородіна О.М.;

відповідача: не з'явились;

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Центренерго" в особі

відокремленого структурного підрозділу Трипільської

теплової електростанції

на рішення Господарського суду міста Києва

від 26.02.2013р.

у справі №910/1923/13 (суддя Паламар П.І.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Центренерго"

до Державного підприємства "Вугілля України"

про відшкодування збитків, ціна позову 13 159,20 грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Центренерго" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Вугілля України" про відшкодування збитків у розмірі 13 159,20 грн., які були понесені позивачем у зв'язку з виявленням розбіжностей в масі вугілля, що надійшло від відповідача на виконання умов договору поставки вугілля №111/2 від 29.01.2011р.

Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на необґрунтованість та непідтвердженість вимог позивача. Зокрема, відповідач зазначав наступне:

- відповідачем було дотримано технічні умови завантаження, про що свідчить факт приймання вантажу залізницею до перевезення без зауважень та наявність відповідних відміток в перевізно-супровідних документах, а саме у графі 3 на звороті залізничної накладної;

- акти, надані позивачем, складені з порушенням чинного законодавства, оскільки не містять відомостей та доказів виклику вантажовідправників на спільне зважування, сповіщення про виявлені недоліки вантажу і про намір залізниці складати акти загальної форми;

- позивач не довів, що йому було заподіяні збитки саме в результаті дій чи бездіяльності відповідача;

- позивачем не було доведено наявності причинно-наслідкового зв'язку між протиправними діями чи бездіяльністю відповідача і збитками позивача.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.02.2013р. у справі №910/1923/13 позов було задоволено частково, присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 12 461,64 грн. збитків та 1 629,30 грн. витрат по оплаті судового збору. У позові в іншій частині відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 26.02.2013р. у справі №910/1923/13 в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача 697,56 грн. та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Вимоги та доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що в частині вимог про стягнення з відповідача 697,56 грн. збитків місцевим господарським судом було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права. Зокрема, позивач наголошував на наступному:

- судом не враховано, що залізницею було проведено роботи по зважуванню вантажу у вагоні №67155861 за залізничною накладною №52207529 і виявлено невідповідність фактичної маси вантажу масі, вказаній у документах, про що складено акт загальної форми №552а від 23.12.2011р., де зазначено вартість робіт та комерційний акт №АА02194/1338/361;

- факт сплати позивачем додаткових витрат по акту загальної форми №552а підтверджується накопичувальною карткою №27121727 та переліком залізниці №2712 від 27.12.2011р., згідно з якими при отриманні вагонів з вугіллям ДТГО „Південно-Західна Залізниця" з рахунку позивача були списані додаткові кошти у розмірі 697,56 грн., нараховані залізничною станцією „Знам'янка" на шляху прямування, що відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України є додатковими витратами, не передбаченими в договорі №111/2 від 29.04.2011р., тобто є збитками, які мають бути відшкодовані за рахунок відповідача;

- судом не було враховано п.2.1 договору №111/2 від 29.04.2011р., згідно з яким вугілля постачається на умовах DDP (залізнична станція призначення), що відповідно до міжнародних правил тлумачення торгівельних термінів „Інкотермс" в редакції 2000р. означає, що продавець (відповідач) несе всі ризики та витрати до поставки товару до місця призначення (в даному випадку - до станції Трипілля-Дніпровське).

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.03.2013р. апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 15.04.2013р.

В судове засідання 15.04.2013р. з'явився лише представник позивача. Представник відповідача не з'явився, про поважність причин нез'явлення суд не повідомив, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.04.2013р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 20.05.2013р.

14.05.2013р. через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшли додаткові документи, подані на вимогу суду.

В судове засідання 20.05.2013р. з'явився лише представник позивача. Представник відповідача не з'явився, про поважність причин нез'явлення суд не повідомив, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило.

В судовому засіданні 20.05.2013р. представник позивача подав клопотання про продовження строку розгляду справи відповідно до ст. ст. 69, 102 Господарського процесуального кодексу України.

Вказане клопотання було задоволено судом.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.05.2013р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 10.06.2013р.

В судовому засіданні 10.06.2013р. представники позивача підтримали апеляційну скаргу з викладених у ній підстав, просили суд скаргу задовольнити, рішення Господарського суду міста Києва від 26.02.2013р. у справі №910/1923/13 в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача 697,56 грн. скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 10.06.2013р. не з'явився.

Оскільки явка представників сторін у судові засідання не була визнана судом обов'язковою, а також зважаючи на наявні в матеріалах справи докази належного повідомлення представників сторін про місце, дату і час судового розгляду, колегія суддів вирішила розглядати справу у відсутність представника відповідача за наявними у справі матеріалами.

В судовому засіданні 10.06.2013р. було оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

29.04.2011р. між позивачем, як покупцем, та відповідачем, як постачальником, було укладено договір поставки вугілля №111/2 (далі - Договір), за умовами якого (п.п.1.1-1.3, 2.1) постачальник поставляє покупцю вугільну продукцію (далі - вугілля) в асортименті, по реквізитах та за якісними характеристиками, приведеними в цьому договорі. Покупець приймає вугілля, оплачує його вартість на умовах, встановлених цим договором. Загальна сума даного договору орієнтовно становить 3 653 130 000,00 грн. з ПДВ. Ціна цього договору може бути зменшена за взаємною згодою сторін. Вугілля постачається рівномірно протягом періоду поставки залізничним транспортом у відкритих напіввагонах вантажною швидкістю на умовах DDP (залізнична станція призначення) згідно з міжнародними правилами тлумачення торгівельних термінів „Інкотермс" в редакції 2000р. з урахуванням особливостей, передбачених цим договором, та за реквізитами покупця, вказаними в додатках до договору (том справи - 1, аркуші справи - 11-16).

Права та обов'язки наведені в розділі 3 Договору, згідно з яким (п.п.3.1.1, 3.1.2) постачальник, зокрема, зобов'язаний: поставити покупцеві на умовах цього договору вугілля в строк, асортименті, по реквізитах та з якісними характеристиками, погодженими сторонами; завантажувати вугілля однорідним шаром по всій глибині в справні, очищені від залишків попереднього вантажу, сміття, тощо вагони.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначав про те, що на виконання Договору у грудні 2011 року відповідачем на адресу позивача були відправлені залізничні вагони №63837058, №66963661, №68456276, №66710807, №67679803, №57155861 та №61867875.

Фактична маса вантажу у вагонах №63837058, №66963661, №68456276, №66710807, №67679803 перевищувала зазначену в накладних та не відповідала вантажопідйомності вагонів. Надлишок вантажу з вищевказаних вагонів було перевантажено в інші вагони, у зв'язку з чим позивачем були понесені додаткові витрати у загальному розмірі 12 461,64 грн.

У вагонах №57155861 та №61867875 було виявлено вагу меншу, ніж зазначено в перевізних документах, у зв'язку з чим ці вагони були затримані, а за користування ними та зважування позивачем були понесені додаткові витрати і сплачено збір за маневрову роботу у загальному розмірі 697,56 грн.

Позивач звернувся до відповідача з претензіями №10-186 від 16.01.2012р. та №10-223 від 17.01.2012р., в яких вимагав відшкодувати понесені позивачем збитки у загальній сумі 13 159,20 грн. (додаткові витрати за час перевантаження надлишку вантажу в інший вагон та додаткові зважування вагонів з недостачею вантажу).

Однак у встановлені законодавством порядку і строки відповідач належним чином на претензії позивача не відреагував.

З урахуванням викладеного, посилаючись на ст. ст. 224, 225 Господарського кодексу України, позивач просив суд стягнути з відповідача 13 159,20 грн. збитків.

Місцевий господарський суд задовольнив позов лише в частині вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 12 461,64 грн. збитків, які складають додаткові витрати позивача за перевантаження надлишку вантажу та залізничне перевезення інших вагонів. В іншій частині вимоги позивача визнані судом необґрунтованими та документально непідтвердженими.

Колегія суддів частково погоджується з висновками місцевого господарського суду, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

В ст. 22 Цивільного кодексу України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Норми вказаної статті кореспондуються зі ст. 224 Господарського кодексу України.

В ст. 225 Господарського кодексу України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені особою, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

Для визначення підстав застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, необхідно з'ясувати наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, розміру збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою і збитками, вини відповідачів.

В процесі судового розгляду було встановлено, що у грудні 2011 року відповідачем на адресу позивача були відправлені залізничні вагони №63837058, №66963661, №68456276, №66710807, №67679803, №57155861 та №61867875 з вугіллям, про що свідчать наявні в матеріалах справи залізничні накладні (том справи - 1, аркуші справи - 87-90).

Однак фактична маса вантажу у вагонах №63837058, №66963661, №68456276, №66710807, №67679803 перевищувала масу, вказану в накладних, про що були складені акт загальної форми №2177 від 13.12.2011р. та комерційні акти АА №042285/610/355, АА №042284/609/354, АА №042286/611/356 (том справи - 1, аркуші справи - 91-94).

З вищевказаних актів вбачається, що вагони №63837058, №66963661, №68456276, №66710807, №67679803 були затримані на станції „Нижньодніпровський вузол" у зв'язку з виявленим навантаженням вантажу понад вантажопідйомність вагону. Надлишок вантажу було перевантажено до інших вагонів, внаслідок чого позивачем було понесено додаткові витрати у загальній сумі 12 461,64 грн., що підтверджується накопичувальною карткою №16121709 від 16.12.2011р. та переліком Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" №2712 від 27.12.2011р. (том справи - 1, аркуші справи - 95-96).

Згідно з п.5.1 Договору на взаємовідносини сторін по постачанню та прийманню вугілля, у випадках, якщо інше прямо не передбачене договором, зокрема, розповсюджуються вимоги Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998р. №457 та нормативно-правових актів, виданих відповідно до Статуту залізниць України.

В п.32 Статуту залізниць України передбачено, що вантажі повинні завантажуватись без перевищення вантажопідйомності вагона.

Згідно зі ст. 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Претензія позивача до відповідача про відшкодування додатково понесених витрат у сумі 12 461,64 грн. була залишена відповідачем без належного реагування.

Належні та допустимі докази на підтвердження перерахування коштів відповідачем суду не надано.

Оскільки додаткові витрати за перевантаження надлишку вантажу та залізничне перевезення інших вагонів були понесені позивачем внаслідок неналежного виконання відповідачем обов'язків постачальника, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 12 461,64 грн. збитків.

Окрім того, судом було встановлено, що на залізничній станції „Знам'янка" було затримано вагони №67155861, №61867875 та проведено зважування їх вантажу, внаслідок чого виявлено невідповідність фактичної маси вантажу тій масі, яка була зазначена в перевізних документах, про що складено акт загальної форми №552а від 23.12.2011р. та комерційний акт АА №021947/1338/361 (том справи - 1, аркуші справи - 98-99).

Позивачем були оплачені втрати за користування вагонами, збір за маневрову роботу та збір за зважування вантажу, що у підсумку склало 697,56 грн. Наведене підтверджується накопичувальною карткою №27121727 та переліком Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" №2712 від 27.12.2011р. (том справи - 1, аркуші справи - 100-101).

Претензія позивача про сплату 697,56 грн. була залишена відповідачем без реагування.

Місцевий господарський суд відмовив у стягненні з відповідача вказаної суми грошових коштів, пославшись на те, що позивачем не доведено причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача, пов'язаними з поставкою товару залізничним транспортом, та понесеними витратами у зв'язку з виявленням під час перевезення меншої маси вантажу, ніж про це зазначено в перевізних документах.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки згідно з п.2.1 Договору вугілля постачається рівномірно протягом періоду поставки залізничним транспортом у відкритих напіввагонах вантажною швидкістю на умовах DDP (залізнична станція призначення) згідно з міжнародними правилами тлумачення торгівельних термінів „Інкотермс" в редакції 2000р. з урахуванням особливостей, передбачених цим договором, та за реквізитами покупця, вказаними в додатках до договору.

У відповідності з міжнародними правилами тлумачення торгівельних термінів „Інкотермс" в редакції 2000р. термін DDP (Delivered Duty Paid - поставка зі сплатою мита (...назва місця призначення)) означає, що продавець несе всі втрати та ризики, пов'язані з доставкою товару до місця призначення. Термін DDP передбачає максимальний обсяг обов'язків продавця. Зокрема, продавець зобов'язаний додатково до витрат, пов'язаних з укладанням договору перевезення, нести всі витрати, пов'язані з товаром, до моменту здійснення його поставки.

Тобто в даному конкретному випадку всі ризики та витрати з поставки товару до місця призначення (станції Трипілля-Дніпровське) повинен нести відповідач, що свідчить про обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача 697,56 грн.

Однак вказані обставини були залишені поза увагою місцевого господарського суду.

Згідно з ч.1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

З вищенаведеного слідує, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки. Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами, в тому числі подавати докази на підтвердження обставин, на які вони посилаються.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Підсумовуючи вищенаведені обставини, апеляційний суд дійшов висновку про те, що доводи апеляційної скарги підтвердились під час розгляду даної справи, що в свою чергу свідчить про неповне з'ясування місцевим господарським судом обставин, які мають суттєве значення для справи, а також невірне застосування норм матеріального і процесуального права в частині позовних вимог про стягнення з відповідача 694,56 грн. збитків.

Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

За результатами перегляду справи колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 26.02.2013р. у справі №910/1923/13 - скасуванню в частині відмови в позові з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Зважаючи на задоволення як позову, так і апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати позивача по сплаті судового збору за звернення з позовом до суду та подання апеляційної скарги підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача.

Керуючись ст. ст. 32-34, 43, 49, 69, 75, 77, 80, 99, 102-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Центренерго" задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 26.02.2013р. у справі №910/1923/13 частково скасувати, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:

„Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Державного підприємства "Вугілля України" на користь Публічного акціонерного товариства "Центренерго" 13 159,20 грн. (тринадцять тисяч сто п'ятдесят дев'ять гривень 20 копійок) збитків, 1 720,50 грн. (одну тисячу сімсот двадцять гривень 50 копійок) витрат по оплаті судового збору".

3. Стягнути з Державного підприємства "Вугілля України" на користь Публічного акціонерного товариства "Центренерго" 860,25 грн. (вісімсот шістдесят гривень 25 копійок) судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги.

4. Доручити Господарському суду міста Києва видати накази із зазначенням необхідних реквізитів сторін.

5. Матеріали справи №910/1923/13 повернути до Господарського суду міста Києва.

6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановлені законом порядку та строки.

Головуючий суддя Зубець Л.П.

Судді Новіков М.М.

Мартюк А.І.