Постанова № 31765666, 11.06.2013, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

11 червня 2013 р. № 820/3500/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - судді Зінченка А.В.,

при секретарі - Алавердян Е.А.

за участі представників сторін:

позивача - Юнакової О.А.

відповідача - Лавренчук О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТДХ» до Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції міста Харкова Харківської області ДПС про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю «ТДХ», звернувся до суду з позовом до Основ»янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області ДПС, в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 24.04.2013 року № 0000850221 на суму 140497,00 грн. та № 0000860221 на суму 156813,75 грн.

Свій позов позивач обґрунтував тим, що з 05.03.2013 року по 26.03.2013 року посадовими особами Основ'янської МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС та ДПС у Харківській області була проведена планова виїзна перевірка з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 р. по 31.12.2012 р.

Під час виїзної планової перевірки встановлено, що ТОВ «ТДХ» в порушення вимог п. 138.2, п. 138.8 ст. 138, п.п. 139.1.1, .п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, у періоді 2 квартал 2011 року - 4 квартал 2012 року безпідставно завищено суму витрат в розмірі 568500 грн.

Також в порушення вимог п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п.198.2, п.198.3, п. 198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України ТОВ «ТДХ» зависило податковий кредит на загальну суму 125450,91грн. у зв'язку з віднесенням до податкового кредиту сум ПДВ по податкових накладних, які було складено з порушенням п. 201.1 ст.201 Податкового кодексу України.

За результатами вказаної перевірки складено акт №1880/22.1-04/33815411 від 02.04.2013 року.

24 квітня 2013 року Основ'янською МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС були прийняті податкові повідомлення-рішення: № 0000850221 та № 0000860221.

Позивач вважає зазначені податкові повідомлення-рішення неправомірними, необґрунтованими, безпідставними через відсутність доказів порушення підприємством податкового законодавства, а тому просить скасувати їх в повному обсязі.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив суд їх задовольнити, з посиланням на обставини викладені в позовній заяві.

В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечувала, вказала, що винесені Основ»янською МДПІ Харківської області ДПС податкові повідомлення-рішення повністю відповідають вимогам діючого законодавства, а тому є законними та обґрунтованими, у задоволенні позовних вимог просили відмовити.

Суд заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТДХ» 19.10.2005 р. взято на податковий облік за № 210 і станом на даний час перебуває на обліку в Основ»янській міжрайонній державній податковій інспекції м. Харкова Харківської області ДПС.

Судом встановлено, що з 05.03.2013 року по 26.03.2013 року посадовими особами Основ'янської МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС та ДПС у Харківській області на підставі направлень від 05.03.2013 року №464, №434, №435, №436, №437, №438 виданих Основ'янською МДПІ м.Харкова Харківської області ДПС та наказу від 21.02.2013 року №366 «Про проведення планової документальної перевірки ТОВ «ТДХ» (код ЄДРПОУ 33815411)», наказу від 19.03.2013 року №527 «Про подовження терміну проведення планової виїзної перевірки ТОВ «ТДХ» (код ЄДРПОУ 33815411) з питання дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період 01.04.2011 по 31.12.2012» була проведена планова виїзна перевірка з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 р. по 31.12.2012 р.

Під час виїзної планової перевірки встановлено, що ТОВ «ТДХ» в порушення вимог п. 138.2, п. 138.8 ст. 138, п.п. 139.1.1, .п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, у періоді 2 квартал 2011 року - 4 квартал 2012 року безпідставно завищено суму витрат в розмірі 568500 грн.

Також, в порушення вимог п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п.198.2, п.198.3, п. 198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України ТОВ «ТДХ» зависило податковий кредит на загальну суму 125450,91грн. у зв'язку з віднесенням до податкового Кредиту сум ПДВ по податкових накладних, які було складено з порушенням п. 201.1 ст.201 Податкового кодексу України .

За результатами вказаної перевірки складено акт №1880/22.1-04/33815411 від 02.04.2013 року.

24 квітня 2013 року Основ'янською МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС були прийняті податкові повідомлення-рішення: №0000850221, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем: податок на прибуток в розмірі 140497,00 грн., у т.ч. за основним платежем - 124760,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 15737,00 грн. та № 0000860221, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість в розмірі 156813,75 грн., у т.ч. за основним платежем - 125451,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 31362,75 грн.

Матеріалами справи підтверджено, що ТОВ «ТДХ» укладено з ФО-П ОСОБА_3 (і.п.н. НОМЕР_3) наступні договори: №1/В від 01.01.2011 року про надання послуг оренди автомобіля ГАЗ 33104, №1-Т-156 від 01.01.2011 року про надання послуг оренди вантажника Т156, №1/3АЗ від 01.11.2011 року про надання послуг оренди ЗАЗ 110557 фургон малотоннажний В, №1-КЦ від 01.01.2011 року про надання послуг оренди КАМАЗ 5410 - тягач, №2-КЦ від 01.01.2011 року про надання послуг оренди КАМАЗ 5410 - тягач Е, №3-КЦ від 01.01.2011 року про надання послуг оренди КАМАЗ 5410 - тягач Е, №4-КЦ від 01.01.2011 року про надання послуг оренди КАМАЗ 54112 - тягач Е, №КАМАЗ-1/пп від 01.01.2011 року про надання послуг оренди КАМАЗ 54112 - тягач, № 1 -Кр від 01.01.2011 року про надання послуг оренди КРАЗ 256 Б, № 1 -КЖДЗ від 01.01.2011 року про надання послуг оренди крана КЖДЗ -16, №1-ФЦ від 01.01.2011 року про надання послуг оренди металоконструкцій, №1-ТДХ від 01.01.2011 року про надання послуг оренди складу за адресою: м. Харків, вул. Каштанова, б. 29.

На підставі актів про надання послуг, які складені за результатами виконання договорів та є первинними документами, витрати по оренді вищевказаного автотранспорту, металоконструкцій та приміщення складу товариством віднесено до складу витрат, що враховані при визначенні об'єкта оподаткування в Податкових деклараціях з податку на прибуток підприємства у відповідних періодах.

Суд зазначає, що акти про надання послуг по вищевказаним договорам, підписані комерційним директором ТОВ «ТДХ» та ФО-П ОСОБА_3, відповідають вимогам п. 9.2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 року №996-XIV, яким визначено, що акти про надання послуг складені на паперових носіях і мають обов'язкові реквізити:назву документа;дату і місце складання;назву підприємства, від імені якого складено документ;зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає за необхідним вказати, що висновки фахівців ДПС щодо відсутності у вказаних в акті перевірки актах про надання послуг ФО-П ОСОБА_3 даних щодо обсягів наданих послуг, змісту наданих послуг, інформації про фактично понесені витрати та складання цих актів не на бланках типових форм, є безпідставними та не обґрунтованими.

Щодо твердження перевіряючих, що ТОВ «ТДХ» не надано доказів щодо зв'язку отриманих від ФО-П ОСОБА_3 (код НОМЕР_3) послуг оренди з веденням господарської діяльності підприємства, суд вказує.

У періоді, що перевірявся ТОВ «ТДХ» здійснювало оптову торгівлю цементом, щебенем, бетоном, піском, що відповідає видам діяльності, вказаним у статуті підприємства та видам діяльності за КВЕД, вказаним у довідці з ЄДРПОУ, виданій Головним управлінням статистики у Харківській області № 648 від 25.01.2008 р., АА № 593022 від 08.05.2012 р.

Матеріалами справи підтверджено, що для виконання безпосередньо своєї діяльності товариство використовує вищевказаний автотранспорт, металоконструкції та приміщення складу в господарській діяльності, а саме: 1.Договір оренди № 1-Кр - Автомобіль КРАЗ 256 Б.Самоскид використовується для перевезення піску, щебеню, цементу та інших матеріалів. 2. Договір оренди № 1-КЖДЗ - Кран залізничний марки КЖДЗ-16 з грейфером об'ємом 2 куб. м. Кран наповнює ємкості для виробництва бетону щебенем та піском, навантажує щебінь та пісок, який реалізується покупцям. 3. Договір оренди № 1 -Т-156 - Навантажувач Т 156 з ковшем. Використовується для навантаження щебеню, піску на самоскид та перевезення матеріалів по території. (Територія підприємства приблизно 7400 кв.м). 4.Договір оренди № І/В - Автомобіль Газ 33104. Використовується для перевезення цементу в мішках та інших матеріалів, які використовуються в господарській діяльності підприємства. 5. Договір оренди № КАМАЗ-1/пп - КамАЗ 54112 з причепом. КамАЗ бортовий, вантажопідйомністю 14,2 тон. Використовується для перевезення цементу в мішках, запчастин, інших матеріалів. 6. Договір оренди № 4-КЦ, №1-КЦ, №2-КЦ, №3-КЦ - Автомобіль КамАЗ 5410 з полупричепом цистерною, КАМАЗ 54112 з полупричепом цистерною. Цементовози використовуються для перевезення навального цементу та його зберігання. 7. Договір оренди № 1/ЗАЗ - Автомобіль Заз 110557.Легковий автомобіль використовується для господарських потреб (закупівля канцтоварів, перевезення меблі, запчастин, пакувальних матеріалів, спецодягу, паливно-мастильних матеріалів). 8. Договір оренди № 1-ФЦ - Металоконструкція - 2 шт. Металоконструкції застосовуються для розвантаження цементу з вагонів та його фасування в мішки, навантаження цементу з вагонів у цементовози. 9. Договір оренди №1-ТДХ - включає приміщення складу (270,6 кв.м.), залізобетоннаогорожа довжиною 393 м., 4 шт. металевих воріт, металевий ангар. Виробничо-складські приміщення та обладнання розташовані за адресою м. Харків, вул. Каштанова, б. 29.

Приміщення складу використовується для зберігання розфасованого цементу, підвізні залізничні колії для прийняття вагонів з цементом, щебенем, металевий ангар для зберігання цементу та інших товарів та матеріалів. Територія підприємства відокремлена залізобетонною огорожею з металевими воротами. Підприємство фактично та юридично розташоване на орендованій території за адресою м. Харків, вул. Каштанова, б. 29.

Проаналізувавши наведене, суд приходить до висновку, що орендований автотранспорт, залізничний кран, металоконструкції та приміщення складу, ТОВ «ТДХ» використовує безпосередньо у своїй господарській діяльності, а витрати на їх оренду прямо пов'язані з реалізацією товарів.

Також, судом встановлено, що Позивачем до складу податкового кредиту в податкових деклараціях з податку на додану вартість за період лютий, грудень 2012 року включались суми податку на додану вартість у загальній сумі 125450,91 грн., т.ч. за листопад 2012 року у сумі 77588,79грн., за грудень 2012 року у сумі 47862,12грн., сплачені за придбаний у ПАТ «Хайдельберцемент Україна» (код за ЄДРПОУ 00292923) портландцемент для фасування у мішки, продажу навалом та виробництва бетонних сумішей та розчинів цементних.

В акті перевірки зазначено, що податкові накладні, отримані ТОВ «ТДХ» від ПАТ «Хайдельберцемент Україна» складено з порушенням п. 201.1 ст.201 Податкового кодексу України. Таким чином в порушення п. 198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI ТОВ „ТДХ" зависило податковий кредит на загальну суму 125450,91 грн., т.ч. за листопад 2012 року у сумі 77588,79грн., за грудень 2012 року у сумі 47862,12грн.

Проаналізувавши наведене, суд зазначає, що відповідно до приписів п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а)придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх ввезенні на митну територію України) та послуг;

б)придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України;

в)отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та у разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ст. 198 визначено,що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Також, згідно з п. 198.3 ст. 198 ПКУ податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст.193, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.6 ПКУ не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 цього Кодексу).

Суд вказує, що відповідно до п. 200.1. ст.200 Податкового Кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно вимог п.200.2. ст.200 вказаного Кодексу при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Також п.200.3. ст.200 ПК України встановлено, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Проаналізувавши наведені норми та дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що укладені правочини є дійсними, виконаними сторонами в повному обсязі, без претензій та зауважень, не кім не оскарженими та у судовому порядку не визнані не дійсними.

Суд вказує, що про фактичне виконання вищезазначених робіт свідчать первинні бухгалтерські та податкові документи, виписані відповідно до п.9.2. ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансової звітності в Україні» і п.2.4. ст.2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку».

Суд зазначає, що статтею 1 розділу 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Також суд звертає увагу на те, що чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку перевірки відповідності законодавству установчих документів постачальників товару та дотримання ними вимог податкового законодавства.

Навіть якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Суд вваж є за необхідним вказати, що чинне податкове законодавство не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Відповідно до ч. 1 та ч. 5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Угоди між позивачем та контрагентами за період перевірки були укладені у відповідності до норм чинного законодавства та є такими, що відповідають всім вимогам, що встановлюються до даного виду договорів доки зворотне не буде доведено в суді. Тому підстав для висновків щодо нікчемності або недійсності договору не було.

Чинне законодавство України встановлює принцип презумпції правомірності правочину, згідно якого, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Суд також вважає за необхідним зазначити, що на час укладення вищевказаних договорів контрагенти позивача були зареєстрованими як платники податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, мали індивідуальні податкові номери, що підтверджується Свідоцтвами про реєстрацію платника податку на додану вартість, отже, вони мали право видавати позивачу вищезазначені належним чином оформлені податкові накладні, котрі є підставою для формування позивачем податкового кредиту.

Щодо заниження позивачем податку на прибуток, то суд вважає за необхідним вказати, що згідно з п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п.п.134.1.1, п.п.134.1.2 п.134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, у цьому розділі об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначе них згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу; дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

Згідно з п.п.135.5.4 п.135.5 ст. 135 Податкового кодексу України, інші доходи включають вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими під розділами, які не мають статусу юридичної особи.

Відповідно до п.п.138.1.1. п.138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; витрати банківських установ, до яких відносяться: а) процентні витрати за кредитно-депозитними операціями, в тому числі за кореспондентськими рахунками та коштами до запитання, цінними паперами власного обігу; б) комісійні витрати, в тому числі за кредитно-депозитними операціями, розрахунково-касове обслуговування, інкасацію та перевезення цінностей, операціями з цінними паперами, операціями на валютному ринку, операціями з довірчого управління; в) від'ємний результат (збиток) від операцій з купівлі/продажу іноземної валюти та банківських металів; г) від'ємне значення курсових різниць від переоцінки активів та зобов'язань у зв'язку зі зміною офіційного курсу національної валюти до іноземної валюти відповідно до підпункту 153.1.3 пункту 153.1 статті 153 цього Кодексу; ґ) суми страхових резервів, сформованих у порядку, передбаченому статтею 159 цього Кодексу; д) суми коштів (зборів), внесені до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб; є) витрати з придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги (факторинг); є) витрати, пов'язані з реалізацією заставленого майна; ж) інші витрати, прямо пов'язані зі здійсненням банківських операцій та наданням банківських послуг; з) інші витрати, передбачені цим розділом.

Згідно з п.п.138.10.3 п.138.10 ст. 138 Податкового кодексу України, до складу інших витрат включаються: витрати на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг: а) витрати на пакувальні матеріали для затарювання товарів на складах готової продукції; б) витрати на ремонт тари; в) оплата праці та комісійні винагороди продавцям, торговим агентам та працівникам підрозділів, що забезпечують збут; г) витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів; ґ) витрати на відрядження працівників, зайнятих збутом; д) витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, пов'язаних зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (оперативна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона); є) витрати на транспортування, перевалку, страхування товарів, транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору (базису) поставки; є) витрати на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування; ж) витрати на транспортування готової продукції (товарів) між складами підрозділів підприємства; з) інші витрати, пов'язані зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Таким чином, проаналізувавши наведені норми діючого законодавства, дослідивши надані до справи матеріали, суд приходить до висновку про неправомірне винесення вищевказаних податкових повідомлень - рішень .

Суд вказує, що відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

А згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.

При зазначених обставинах, суд вважає вимоги позивача правомірними та такими, що ґрунтуються на положеннях діючого законодавства, належним чином обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню, а заперечення відповідача суд відхиляє як безпідставні і такі, що суперечать діючому законодавству та фактичним обставинам справи.

Керуючись ст.ст. 94, 160-163, 167, 254 КАС України , суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ТДХ» до Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції міста Харкова Харківської області ДПС про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Основ'янської міжрайонної Державної податкової інспекції міста Харкова Харківської області Державної податкової служби № 0000850221 та № 0000860221 від 24.04.2013 року.

Стягнути з Державного бюджету України (УДКСУ у Червонозаводському районі м. Харкова Харківської області, код за ЄДРПОУ 37999628, 61001, місто Харків, вул. Плеханівська, будинок 29) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТДХ» (код за ЄДРПОУ 33815411, вулиця Каштанова, будинок 29, місто Харків, 61035) судовий збір в розмірі 2 294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) грн. 00 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня отримання копії постанови апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції.

Постанова в повному обсязі виготовлена 12 червня 2013 року.

Суддя А.В. Зінченко