Постанова № 31765595, 20.05.2013, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2013 року Справа № 808/626/13-а м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Сіпаки А.В.

при секретарі Глінському А.А.

за участю:

представників позивача Прошина С.В., Маньчин О.О.

представника відповідача Маріхін К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжі адміністративну справу

за позовом Публічного акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжя Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення - рішення

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Запорізький завод феросплавів» (далі ПАТ «ЗФЗ» або - позивач) звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду (далі - суд) з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великим платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби (далі СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі ДПС, або відповідач) в якому просить скасувати податкове повідомлення - рішення № 0000160026 від 10.01.2013 прийняте відповідачем.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що висновки перевірки про порушення позивачем пп. "б" п.176.2 ст.176 розділу ІІ Податкового кодексу України, а саме подання податкової звітності (форма №1-ДФ) з недостовірними відомостями та помилками за ІІІ, ІV квартали 2011 року та за І, ІІ квартали 2012 року на підставі якого було прийняте відповідачем податкове повідомлення - рішення щодо збільшення суми грошового зобов'язання за платежем: податок на доходи фізичних осіб на загальну суму 1020,00 за штрафними санкціями є протиправним, та підлягає скасуванню оскільки позивачем у передбачені Податковим кодексом України терміни подавалися уточнюючі розрахунки податкової звітності форми №1-ДФ, в яких виправлені помилки, самостійно виявлені платником податків, а відтак відсутні підстави для застосування штрафних санкцій.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали з підстав викладених у адміністративному позові, та просять позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Перевіркою встановлено, що ПАТ «ЗФЗ» було подано податкову звітність за формою № 1ДФ за період ІІІ, ІV квартали 2011 року та за І, ІІ квартали 2012 року не у повному обсязі, з недостовірними відомостями та помилками, а саме з невірно зазначеними: сумами нарахованого доходу; сумами виплаченого доходу; сумами нарахованого податку на доходи фізичних осіб; сумами перерахованого податку на доходи фізичних осіб; ідентифікаційними номерами найманих працівників. Що призвело до подання податкової звітності до СДПІ з недостовірними відомостями та помилками.

Форма податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платника податку, і сум утриманого з них податку (форма №1 - ДФ) та Порядок її заповнення та подання податковими агентами до органу податкової служби затверджені наказом ДПА України від 21.12.2010 № 1020, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 13.01.2011 за № 46/18784.

Факт подання уточнюючого розрахунку не є порушення, а свідчить про помилки, що містяться у раніше поданій ним декларації, що є підставою для застосування штрафних санкцій.

Розглянувши та дослідивши надані документи, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлені наступні обставини.

27.12.2012 Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великим платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби проведено камеральну перевірку щодо подання уточнюючої податкової звітності за формою №1-ДФ ПАТ «ЗФЗ» за ІІІ, ІV квартали 2011 року та за І, ІІ квартали 2012 року за результатами якої складено Акт №599/26-0/00186542 від 27.12.2012 (далі - Акт перевірки).

Відповідно до висновку Акту перевірки, на порушення підпункту "б" пункту 176.2 ст.176 Податкового кодексу України ПАТ «ЗФЗ» подано податкову звітність (форма №1-ДФ) з помилками за ІІІ, ІV квартали 2011 року та за І, ІІ квартали 2012 року.

Зазначені висновки обґрунтовані тим, що ПАТ «ЗФЗ» були подані уточнюючі розрахунки податкової звітності (форми №1-ДФ) за ІІІ квартал 2011 року - 26.12.2011 № 9012952762; за ІV квартал 2011 року - 18.05.2012 № 9016721325; за І квартал 2012 року - 06.08.2012 № 9046386651; за ІІ квартал 2012 року - 29.08.2012 № 9052117911 та 06.11.2012 № 9069197299, а саме сум нарахованого та виплаченого доходу, сума нарахованого та перерахованого податку на доходи фізичних осіб, внесення змін до ідентифікаційних номерів найманих працівників.

На підставі висновків вказаного Акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000160026 від 10.01.2013, яким до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції з податку на доходи фізичних осіб у сумі 1020,00 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем подано податкові розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (ф.1ДФ). Позивачем були подані уточнюючі розрахунки податкової звітності (форма №1-ДФ) за ІІІ квартал 2011 року - 26.12.2011 № 9012952762; за ІV квартал 2011 року - 18.05.2012 № 9016721325; за І квартал 2012 року - 06.08.2012 № 9046386651; за ІІ квартал 2012 року - 29.08.2012 № 9052117911 та 06.11.2012 № 9069197299, а саме сум нарахованого та виплаченого доходу, сума нарахованого та перерахованого податку на доходи фізичних осіб, внесення змін до ідентифікаційних номерів найманих працівників.

Відповідно до змісту п. 46.1 ст. 46 Податкового кодексу України, податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Згідно з пп. 47.1.3 п. 47.1 ст. 47 Податкового кодексу України, відповідальність за неподання, порушення порядку заповнення документів податкової звітності, порушення строків їх подання контролюючим органам, недостовірність інформації, наведеної у зазначених документах, несуть податкові агенти.

За змістом п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України, податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює, зокрема, календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).

Згідно з пунктом 176.2 статті 176 Податкового кодексу України, особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані:

а) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок;

б) подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до органу державної податкової служби за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається.

Правила та порядок складання та подання податкових розрахунків затверджені наказом ДПА України від 24.12.2010р. №1020 "Про затвердження форми Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма №1ДФ)" та Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку".

Так, податковий розрахунок подається окремо за кожний квартал (податковий період) протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного кварталу. Окремий податковий розрахунок за календарний рік не подається.

Надається він до органу ДПС за місцезнаходженням податкового агента - юридичної особи або її відокремлених підрозділів чи до органу державної податкової служби за податковою адресою фізичної особи - податкового агента. Він може бути наданий органу державної податкової служби в електронній формі за добровільним рішенням податкового агента.

Податковий розрахунок подається податковими агентами із штатною чисельністю працівників до 1000 осіб єдиним документом на всіх, що працюють, з обов'язковим заповненням їхніх податкових номерів або серії та номера паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовились від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті) - однією порцією. Якщо штатна чисельність працівників є більшою ніж 1000 осіб, можливе подання податкового розрахунку кількома порціями, кожна з яких являє собою окремий податковий розрахунок із своїм номером порції. Строк подання останньої порції не повинен перевищувати встановленого строку подання податкового розрахунку. Аркуші окремого податкового розрахунку зшиваються.

Пунктом 171.1 статті 171 Податкового кодексу України передбачено, що особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку.

Особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані:

а) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок;

б) подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до органу державної податкової служби за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду.

Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається.

Пунктом 50.1 статті 50 Податкового кодексу України передбачено, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені.

Платник податків, який самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку;

б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.

Якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період, то штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.

Обмеження щодо можливості подачі уточнюючих розрахунків визначені пунктом 50.2 статті 50 Податкового кодексу України, відповідно до якого платник податків під час проведення документальних планових та позапланових виїзних перевірок не має права подавати уточнюючі розрахунки до поданих ним раніше податкових декларацій за будь-який звітний (податковий) період з відповідного податку і збору, який перевіряється контролюючим органом.

З матеріалів справи вбачається, що зафіксоване податковим органом подання позивачем податкового розрахунку з помилками за ІІІ, ІV квартали 2011 року та за І, ІІ квартали 2012 року кваліфіковано відповідачем як порушення, передбачене п. 119.2 ст.119 ПК України.

Частиною 1 ст.9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 119.2 ст.119 ПК України, неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 510 гривень. Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке саме порушення, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 1020 гривень.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку

Згідно з ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно з частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам позивач не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, і не довів неправомірності винесення відповідачем спірного податкового повідомлення-рішення.

За наведених обставин та системного аналізу правових норм законодавства, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог, в зв'язку з чим позов задоволенню не підлягає.

У відповідності до статті 94 КАС України, у разі відмови у задоволенні позову судові витрати покладають на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 158-163, 186 КАС України, Податковим Кодексом України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя А.В. Сіпака