Постанова № 31765537, 30.05.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 травня 2013 р. Справа №805/4027/13-а

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 12 год. 55 хв.

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Чекменьова Г.А.,

при секретарі Токмаковій Є.А.,

за участю:

представників позивача Рябошапки Д.С.,

представника відповідача Лисенкова Д.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Донецькміськгаз» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення від 07.03.2013 року № 0000071550/6404/15-17-5, -

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Донецькміськгаз» звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення від 07.03.2013 року № 0000071550/6404/15-17-5.

Заявлені вимоги позивач обґрунтовує тим, що податковим органом, за наслідками проведеної камеральної перевірки сплати розстроченої за рішенням суду суми заборгованості з податку на прибуток, встановлені порушення позивачем вимог податкового законодавства та складено акт від 25.02.2013 № 143/15-17/5-03361081, на підставі чого податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 07.03.2013 року № 0000071550/6404/15-17-5, яким до позивача застосований штраф у сумі 22 597,72 грн. у розмірі 20% від суми невчасно погашеного у встановлений строк податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 112 988,58 грн.

Позивач вважає, що оскаржуване ППР вважає підлягає скасуванню через формальну підставу, оскільки відповідно до п. 58.1. ст. 58 ПК України форма та порядок надіслання податкового повідомлення-рішення і розрахунку грошового зобов'язання визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики, а саме Порядком направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, який затверджено Наказом МФ України «Про затвердження Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків» від 28.11.2012 р. № 1236.

Відповідно до абз. 4 п. 2.2. вказаного Порядку, у випадках, зазначених у пункті 2,1 цього розділу, відповідний структурний підрозділ органу державної податкової служби складає податкове повідомлення-рішення за формою згідно з додатком 3 за порушення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання (форма "Ш"). Відповідно до п. 42.1. ст. 42 ПК України, податкові повідомлення - рішення, податкові вимоги або інші документи, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу. Враховуючи викладене, відповідач при оформленні оскаржуваного рішення мав скріпити підпис посадової особи, що підписала оскаржуване ППР, печаткою. Натомість оскаржуване ППР було надіслано на адресу позивача без печатки податкового органу, отже, складено з чисельними порушеннями норм діючого законодавства, а саме абз. 4, п. 2.2. Порядку, п. 42.1. ст. 42 ПКУ ч. 2 ст. 19 Конституції України, у зв'язку з чим підлягає скасуванню.

Крім того, позивач зазначив, що він не прострочив терміни сплати податкових зобов'язань з податку на прибуток, що підтверджується наданими матеріалами. Зокрема, в акті перевірки відповідачем було зазначено, що відповідачем, нібито, було порушено п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України, а саме строки сплати податкового зобов'язання за податковою декларацією з податку на прибуток підприємств за 2010 рік, вх. № 9006881786 від 09.02.2011р. на суму 6 779 314,00 грн. В Акті перевірки в таблиці зазначено 2 (два) листа ПАТ «Донецькміськгаз» від 18.01.2013 р. № 03.1-191 та від 04.02.2013 р. № 03.1-549, якими останнє просило зарахувати переплату з податку надприбуток на сплату зобов'язань за декларацією. Відповідно до Постанови Донецького окружного адміністративного суду від 24.03.2011р. у справі № 2а/0570/3448/2011 було встановлено порядок виконання судового рішення щодо стягнення заборгованості з податку на прибуток відповідно до декларації з податку на прибуток підприємств за 2010 рік, вх. № 9006881786 від 09.02.2011р. на суму 6 779 314,00 грн. шляхом розстрочення виконання постанови на 120 місяців, починаючи з квітня 2011 року, шляхом сплати боргу у розмірі 6 779 314,00 грн. по 56 494,29 грн. щомісячно.

В листах ПАТ «Донецькміськгаз» просило відповідача поточні платежі в сумі 56 494,29 грн., які підлягають сплаті згідно з постановою Донецького окружного адміністративного суду від 24.03.2011р. у справі №2а/0570/3448/2011, погасити за рахунок існуючої на обліковому рахунку переплати з податку на прибуток., що й було зроблено з боку відповідача. Тому, на думку позивача, ПАТ «Донецькміськгаз» своєчасно здійснило оплату податкових зобов'язань в строки та у порядок встановлені Постановою суду у справі №2а/0570/3448/2011.

Представники позивача в судовому засіданні підтримали заявлені позовні вимоги, просили позов задовольнити з підстав, зазначених в позовній заяві.

Представники відповідача в судовому засіданні позов не визнали, надали суду письмові заперечення (а.с.41-43), пояснили, що законом не передбачена така підстава припинення податкового боргу, як прийняття судового рішення про його стягнення, тому наявність або відсутність судового рішення не впливає на юридичний факт існування податкового боргу. Вважають, що визначений процесуальними нормами порядок стягнення у формі відстрочення або розстрочення виконання постанови суду не є тотожнім зміні строків сплати податкових зобов'язань, яка здійснюється за нормами податкового законодавства шляхом укладення відповідного договору з контролюючим органом за плату у вигляді процентів.

З наведених підстав представники відповідача просили у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.

Судом встановлено, що позивач - Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Донецькміськгаз" зареєстровано як юридична особа 18.07.1994 Виконавчим комітетом Донецької міської ради, включено до ЄДРПОУ за кодом 03361081, перебуває на податковому обліку в Спеціалізованій державній податковій інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку Державної податкової служби.

Відповідачем проведено камеральну перевірку своєчасності сплати податкового зобов'язання за податковою декларацією з податку на прибуток за 2010 р. Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Донецькміськгаз", за наслідками якої складено акт від 23.02.2013 р. № 143/15-17/5-03361081 (а.с.7-10).

За висновками акту, перевіркою встановлено порушення пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України при сплаті податкового зобов'язання за податковою декларацією з податку на прибуток за 2010 рік (№ 9006881786 від 09.02.2011).

За змістом акту перевірки, порушення виразилось в тому, що позивач здійснював сплату розстрочених податкових зобов'язань за постановою Донецького окружного адміністративного суду від 24.03.2011 р. по справі № 2а/0570/3448/2011, якою було встановлено порядок виконання рішення шляхом сплати щомісячних платежів протягом 120 місяців до повного погашення суми заборгованості у розмірі 6 779 314 гривень згідно наданого графіку, із затримкою на 338 і більше календарних днів.

07.03.2013 р. відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000071550/6404/15-17-5, яким до позивача на підставі статті 126 Податкового кодексу України застосовано штраф у розмірі 20% несвоєчасно сплаченої суми податкових зобов'язань - 22 597,72 грн. (а.с.11).

Фактичні обставини справи сторонами не заперечуються, отже предметом спору у справі є правова оцінка рішення відповідача.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Суд погоджує посилання позивача на неналежне оформлення спірного податкового повідомлення - рішення, оскільки відповідно до п. 42.1. ст. 42 Податкового кодексу України, податкові повідомлення-рішення, податкові вимоги або інші документи, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу. Враховуючи викладене, відповідач при оформленні оскаржуваного рішення мав скріпити підпис посадової особи, що підписала оскаржуване рішення, печаткою. Оскільки оскаржуване податкове повідомлення - рішення було надіслано на адресу позивача без печатки податкового органу, воно складено з порушенням норм діючого законодавства, що є самостійною підставою для його скасування.

Водночас, суд зазначає, що згідно з ч. 4 ст. 11 КАС України суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Тому суд вважає за необхідне дослідити спірні правовідносини між сторонами у повному обсязі.

Судом встановлено, що постановою Донецького окружного адміністративного суду від 24.03.2011 у справі № 2а/0570/3448/2011 (а.с.13-16) задоволено позов Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку Державної податкової служби до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Донецькміськгаз" про стягнення податкового боргу з податку на прибуток у розмірі 6 779 314,00 гривень. З мотивувальної частини постанови вбачається, що податковий борг виник внаслідок несплати відповідачем сум самостійно узгодженого податкового зобов'язання по податковій декларації з податку на прибуток підприємства за 2010 рік (№ 9006881786 від 09.02.2011).

Також зазначеною постановою було задоволено заяву відповідача про встановлення порядку та способу виконання рішення, внаслідок чого виконання постанови розстрочене на 120 місяців починаючи з квітня 2011 року шляхом сплати підприємством по 56 494,29 гривні щомісячно до повного погашення всієї суми боргу з останнім платежем у розмірі 56 493,49 гривень у березні 2021 року (а.с.13-16). Постанова не оскаржувалася та набрала законної сили.

З матеріалів справи вбачається, що позивач здійснював сплату вказаного податкового боргу відповідно до встановленого графіку розстрочення, що сторонами не заперечується та підтверджується зворотнім боком облікової картки позивача (а.с.99-131). Також, відповідно до наданих суду листів позивача на адресу СДПІ від 18.01.2013 р. № 03.1-191 та від 04.02.2013 р. № 03.1-549 (а.с.24-25) позивач просив здійснити погашення щомісячних платежів по розстроченому податковому боргу за рахунок наявної переплати по особовому рахунку з податку на прибуток.

Зазначені обставини, на переконання суду, свідчать про належне виконання позивачем умов розстрочення податкового боргу, наданого за постановою суду.

Проте, здійснивши погашення податкового боргу за рахунок існуючої переплати, відповідач в акті перевірки зазначив, що суми розстрочених податкових зобов'язань з граничним терміном сплати 19.02.2011 р. по 56494,29 грн. позивач сплатив 24.01.2013 р. та 24.02.2013 р. із затримкою 703 та 734 календарних днів, відповідно, що стало підставою застосування штрафних санкцій згідно з їх розрахунком (а.с.12).

Системний та порівняльний аналіз норм, якими регулюються спірні правовідносини, свідчить про безпідставність застосування відповідачем штрафних санкцій з огляду не таке.

Пунктом 57.1 статті 57 ПК України, порушення якого стало підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, передбачено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже, зазначене положення Кодексу стосується строків сплати податкових зобов'язань, визначених самостійно платником податку у податковій декларації, а не строків сплати розстрочених податкових зобов'язань, які були стягнуті за постановою суду. Таким чином, відповідач необґрунтовано розповсюджує дію цього положення Кодексу на правовідносини, які нею не регулюються, а також не враховує, що постановою суду встановлені інші строки сплати розстрочених податкових зобов'язань, ніж передбачені законодавством для сплати податкових зобов'язань згідно поданої платником податку податкової декларації.

У відповідності до пункту 126.1 статті 126 ПК України, який став підставою для застосування штрафу спірним податковим повідомленням-рішенням, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Зазначене положення Кодексу встановлює відповідальність за несплату узгодженої суми грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом. У даному ж випадку сплата податкових зобов'язань була розстрочена позивачу та строки сплати податкового зобов'язання були визначені постановою суду.

Таким чином, відповідач у даному випадку ототожнює порядок застосування процедур погашення податкового боргу платників податків, передбачених главою 9 Податкового кодексу України, із порядком виконання судових рішень.

Так, відповідно до частини другої статті 14 КАС України, постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України.

Статтею 255 КАС України встановлено, що постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Відповідно до частин першої-другої статті 257 цього Кодексу, у разі необхідності спосіб, строки і порядок виконання можуть бути визначені у самому судовому рішенні. Так само на відповідних суб'єктів владних повноважень можуть бути покладені обов'язки щодо забезпечення виконання рішення. Судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

Таким чином, оскільки постанова Донецького окружного адміністративного суду від 24.03.2011 у справі № 2а/0570/3448/2011 набрала законної сили, то вона має виконуватись Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Донецькміськгаз" з урахуванням способу та порядку виконання, встановленого в ній.

Водночас, для визначення наслідків встановлення судом такого способу та порядку виконання судового рішення, як розстрочення сплати податкового зобов'язання, суд враховує відсутність процесуальних норм, які безпосередньо регулюють такі наслідки.

Відповідно до ч. 7 ст. 9 КАС України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).

Тому суд вважає, що до спірних правовідносин стосовно наслідків розстрочення сплати податкового зобов'язання слід застосовувати спеціальні норми, які регулюють подібні правовідносини, зокрема норми статті 100 ПК України, оскільки розстрочення сплати податкового зобов'язання, встановлене судовим рішенням, та розстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу зі рішенням податкового боргу розрізняються лише процедурою їх застосування, проте не повинні розрізнятися за їх наслідками.

Наведений висновок випливає з визначених статтею 4 ПК України основних засад податкового законодавства України, яке, зокрема, ґрунтується на таких принципах, як:

рівність усіх платників перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації - забезпечення однакового підходу до всіх платників податків незалежно від соціальної, расової, національної, релігійної приналежності, форми власності юридичної особи, громадянства фізичної особи, місця походження капіталу;

невідворотність настання визначеної законом відповідальності у разі порушення податкового законодавства;

презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Крім того, ст. 5 ПК України прямо передбачає, що поняття, правила та положення, установлені цим Кодексом та законами з питань митної справи, застосовуються виключно для регулювання відносин, передбачених статтею 1 цього Кодексу. У разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу. Інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Отже, суд дійшов висновку, що при вирішенні питань щодо наслідків розстрочення сплати податкового боргу за судовим рішення, до спірних відносин підлягають застосування норми податкового законодавства. В іншому випадку платники податку, щодо яких прийняті рішення про розстрочення податковим органом, опиняються у більш привілейованому становищі, порівняно з платниками, рішення про розстрочення щодо яких прийнято судом, що не відповідає принципу рівності усіх платників перед законом.

Таким чином, відповідно до прямого припису ст. 5 ПК України, при вирішенні спору суд застосовує норми ст. 100 ПК України, згідно пункту 100.1 якої, розстроченням, відстроченням грошових зобов'язань або податкового боргу є перенесення строків сплати платником податків його грошових зобов'язань або податкового боргу під проценти, розмір яких дорівнює розміру пені, визначеному пунктом 129.4 статті 129 цього Кодексу.

Отже, визначення строків сплати податкового боргу має проводитись податковим органом з урахуванням їх перенесення, про яке йдеться в умовах розстрочення.

Відповідно до п. 100.13. ст. 100 ПК України порядок розстрочення та відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу платника податків встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

Згідно з пунктами 1.1 та 1.2 Порядку розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу) платників податків, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 30.11.2012 р. N 1261 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21.12.2012 р. за N 2143/22455, цей Порядок розроблено відповідно до статті 100 глави 9 розділу II Податкового кодексу України (далі - Кодекс). Дія цього Порядку поширюється на платників податків - фізичних осіб (резидентів і нерезидентів), юридичних осіб (резидентів і нерезидентів) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування, згідно з Кодексом або податковими законами і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з Кодексом.

Відповідно до п. 3.9. вказаного Порядку на розстрочені (відстрочені) грошові зобов'язання (податковий борг) пеня та штрафи не нараховуються з дати укладання (підписання) договору до закінчення строку дії договору про розстрочення (відстрочення) грошового зобов'язання (податкового боргу).

Крім того, суд враховує, що застосування відповідачем штрафу відповідно до пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України є формою юридичної відповідальності платника податку за податкове правопорушення, яким, згідно зі ст. 109 ПК України, є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Вчинення платниками податків, їх посадовими особами та посадовими особами контролюючих органів порушень законів з питань оподаткування та порушень вимог, встановлених іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, тягне за собою відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами України.

За таких обставин, суд не погоджує висновок відповідача щодо того, що виконання судового рішення про розстрочення сплати податкового зобов'язання може розцінюватися як правопорушення, виходячи з обов'язкової юридичної сили на території України судових рішень, які набрали чинності. Питання про порушення з боку позивача до моменту прийняття судового рішення про розстрочення суд не вирішує, оскільки підставою для застосування штрафу спірним податковим повідомленням-рішенням відповідач зазначив саме затримку сплати податку на 703 та 734 календарних днів, тобто, без урахування періоду розстрочення.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем не було допущено порушення строків сплати розстроченого податкового боргу за постановою суду від 24.03.2011 р. у справі № 2а/0570/3448/2011.

Суд також не приймає до уваги наказ ДПА України від 07.12.2010 р. № 927 "Про затвердження Методичних рекомендацій щодо взаємодії структурних підрозділів органів державної податкової служби при розстроченні, відстроченні на підставі рішення суду сум заборгованості за платежами, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби", оскільки вказаний наказ, по-перше, не є законом, а по-друге, не зареєстрований в Міністерстві юстиції України, тобто не є нормативно-правовим актом у розумінні статті 117 Конституції України.

Відповідно до принципу законності, закріпленого у статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією.

Оскільки Методичні рекомендації податкового органу не є нормативно-правовим актом, їх застосування у даному випадку судом не можливо, оскільки суперечить принципу законності.

Крім того, суд зауважує, що за змістом вказаних Методичних рекомендацій пеня та штрафні санкції за несвоєчасну сплату податкового боргу, який підлягає розстроченню (відстроченню) за рішенням суду, нараховуються на загальних підставах. Отже, у цих Методичних рекомендаціях йдеться саме про несвоєчасну сплату податкового боргу (у тому числі й розстроченого), а не узгоджених податкових зобов'язань. Тобто, застосування пені та штрафних санкцій (за приписами цих Методичних рекомендацій) можливо, якщо платник податків порушив строки сплати податкового боргу відповідно до строків його розстрочення, а не відповідно до загальних строків сплати узгодженого податкового зобов'язання.

Суд також не приймає до уваги посилання відповідача на судові рішення в інших адміністративних справах, вважаючи, що вони не мають преюдиційного значення у даній справі в розумінні частини першої статті 72 КАС України, оскільки прийняті за інших фактичних обставин, у спорах про застосування інших штрафних санкцій, ніж передбачені спірним податковим повідомленням-рішенням № 0000071550/6404/15-17-5 від 07.03.2013 р. Також суд враховує відсутність на час вирішення справи усталеної судової практики при вирішенні аналогічних справ, та зазначає, що до аналогічного висновку дійшов Донецький апеляційний адміністративний суд у постанові від 22.05.2013 р. при розгляді подібної справи № 805/3880/13-а.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку про необґрунтованість застосування відповідачем до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Донецькміськгаз" штрафних санкцій спірним податковим повідомленням-рішенням, через що заявлені позовні вимоги про його скасування підлягають задоволенню.

На підставі статті 94 КАС України, суд присуджує до стягнення з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору, що підтверджені документально.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 11, 17, 69-72, 86, 87, 94, 158-163, 167, 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Донецькміськгаз» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення від 07.03.2013 року № 0000071550/6404/15-17-5 - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення від 07.03.2013 року № 0000071550/6404/15-17-5 Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку Державної податкової служби.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Донецькміськгаз» (код ЄДРПОУ 03361081) витрати зі сплати судового збору у розмірі 225 (двісті двадцять п'ять) грн. 98 коп.

Вступна та резолютивна частина постанови складена у нарадчій кімнаті та проголошена у судовому засіданні 30 травня 2013 року. Постанова у повному обсязі виготовлена 04 червня 2013 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КАС України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову може бути подана до адміністративного суду апеляційної інстанції через Донецький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Чекменьов Г.А.