Вирок № 31765106, 29.05.2013, Святошинський районний суд міста Києва

ун. № 1-1278/11

пр. № 1/759/25/13

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2013 року

Святошинський районний суд міста Києва у складі:

головуючого - судді Косик Л.Г.,

при секретарях Гонті О.А., Мікулінській Н.М., Сахно В.С.,

за участю прокурорів Паламарчук Я.А., Швеця Т.О., Свінтановського С.О., Дудка Є.В.,

захисників - адвокатів ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6,

захисників ОСОБА_7, ОСОБА_8,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві кримінальну справу по обвинуваченню:

ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Припять Чорнобильського району Київської області, українця, громадянина України, одруженого, який не працював, зареєстрований та проживає в АДРЕСА_6, раніше судимого 05.02.2004 року Малинським районним судом Житомирської області по ст.ст. 289 ч. 3, 185 ч. 2, 70 ч. 1, 70 ч.2 КК України на 10 років позбавлення волі, 11.05.2004 року ухвалою Апеляційного суду Житомирської області вирок від 05.02.2004 року змінений, пом'якшено покарання по ст. 289 ч. 3 КК України із застосуванням ст. 69 КК України та на підставі ст.70 КК України призначено покарання 8 років позбавлення волі з конфіскацією майна, в іншій частині вирок залишено без змін,у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27, ст. 187 ч. З КК України,

ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця м. Києва, українця, громадянина України, одруженого, працював столяром КП ЖЕО 112, зареєстрований та проживає в АДРЕСА_7, раніше судимого 16.11.2001 року Дніпровським районним судом м. Києва по ст. 142 ч. 3 КК України (в ред. 1960 року) та ст. 263 ч. 1 КК України на 8 років позбавлення волі,у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 27, ст. 187 ч. 3 КК України,

ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_7, уродженця міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області, українця, громадянина України, холостого, який не працював, зареєстрований в АДРЕСА_8, проживає в АДРЕСА_9, раніше судимого 21.07.2004 року Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська по ст. ст.289 ч. 3, 69, ст.ст.358 ч. 3, 70 КК України на 3 роки позбавлення волі з конфіскацією майна,у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 27, ст. 187 ч. 3, ст. 357 ч. 1 КК України,

ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_11, уродженця с. Левченкове Драбівського району Черкаської області, українця, громадянина України, одруженого, який не працював, зареєстрований та проживає в АДРЕСА_10, раніше судимого 26.11.1998 року Соснівським районним судом м. Черкаси по ст.ст. 141 ч. 2, 142 ч. 3, 42 КК України (в ред. 1960 року) на 8 років позбавлення волі з конфіскацією майна,у вчиненні злочинів, передбачених ст. ст. 187 ч. 3, ст. 353 ч. 2, ст. 357 ч. 1, 3 КК України,

ОСОБА_13, ІНФОРМАЦІЯ_14, уродженця с. Геронимівка Черкаського району Черкаської області, українця, громадянина України, одруженого, який працює, зареєстрований та проживає в АДРЕСА_11, раніше не судимогоу вчиненні злочинів, передбачених ст. ст. 187 ч. 3, ст. 353 ч. 2, ст. 357 ч. 1, 3 КК України,

в с т а н о в и в :

на початку липня 2011 року ОСОБА_9, володіючи інформацією про наявність грошових коштів та цінних речей у квартирі АДРЕСА_1, в якій проживає тітка його дружини, громадянка ОСОБА_14 зі своєю родиною, надав цю інформацію, а також інформацію про розташування квартири, кількість осіб, що в ній мешкають, час їх перебування в квартирі своєму знайомому ОСОБА_10, запропонувавши останньому підшукати людей для вчинення розбійного нападу на мешканку квартири АДРЕСА_1 громадянку ОСОБА_14, з метою заволодіння її майном. На пропозицію ОСОБА_9, ОСОБА_10 погодився та поїхав в м. Черкаси, де зустрівся зі своїми знайомими ОСОБА_11, якому запропонував знайти людей для вчинення даного злочину. ОСОБА_11 погодився на пропозицію ОСОБА_10 та запропонував ОСОБА_12 та ОСОБА_13, вчинити разом розбійний напад на зазначену квартиру, на що ОСОБА_12 та ОСОБА_13 погодились, чим вступили між собою у злочинну змову. Через деякий час ОСОБА_11 зателефонував ОСОБА_10 та сказав, що підшукав людей для вчинення злочину та попросив, щоб останній відвіз його на місце де необхідно вчинити злочин, а потім відвіз до м. Черкаси, при цьому ОСОБА_11 сказав, що необхідно купити формений одяг працівників міліції для полегшення проникнення до квартири.

В липні 2011 року до м. Черкаси на СТО «Борис», яка розташована по вул. Чайковського, на автомобілі «Део Ланос» д.н.з. НОМЕР_1, який належить ОСОБА_11, приїхали ОСОБА_11 та ОСОБА_10 При цьому ОСОБА_10 повідомив ОСОБА_13 та ОСОБА_12 про те, що є квартира, в якій знаходиться значна сума грошей - понад 200 000 доларів США, запевнивши, що дана інформація достовірна, оскільки вона виходить від родича мешканців квартири, на яку потрібно вчинити розбійний напад. ОСОБА_10 повідомив, що він буде займатися збором інформації, організує транспорт, який перевезе ОСОБА_13 та ОСОБА_12 в м. Київ для вчинення розбійного нападу, допоможе знайти речі, які будуть необхідні для вчинення злочину, а ОСОБА_11 буде підтримувати зв'язок між ОСОБА_12 та ОСОБА_10 та перевезе останніх з м. Черкаси до м. Києва для вчинення розбійного нападу, а потім відвезе до м. Черкаси. Викрадені гроші вирішено було розділити порівну. Наприкінці липня 2011 року ОСОБА_11 запропонував ОСОБА_12 та ОСОБА_13 поїхати до м. Києва, щоб зустрітися з ОСОБА_10 та подивитися на місцезнаходження будинку, де має бути вчинено розбійний напад, після чого ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_13 поїхали до м. Києва, де зустрілися з ОСОБА_10, який відвіз їх на своєму автомобілі на вул. Котельникова, 25 в м. Києві, повідомивши що в кв. АДРЕСА_1 проживають 4 дорослих членів родини та одна дитина та що власники квартири мають автомобіль «ВАЗ 2101» жовтого кольору, та оскільки в квартирі постійно хтось перебуває, туди треба проникнути у денну пору.

В ході підготовки до вчинення вказаного злочину в липні місяці 2011 року ОСОБА_12, ОСОБА_13 та ОСОБА_10 в магазині «Воєнторг» по бульвару Шевченка в м. Києві придбали два комплекти одягу працівників міліції, після чого приїхали по місцю проживання ОСОБА_10, в квартиру АДРЕСА_7, де на міліцейські сорочки наклеїли шеврони та обладнали погонами, та залишивши формений одяг співробітників міліції за місцем мешкання ОСОБА_10, на автомобілі ОСОБА_11 разом з останнім поїхали до м. Черкаси.

10.08.11 на СТО «Борис», яка розташована по вул. Чайковського в м. Черкаси на автомобілі «Део Ланос» д.н.з. НОМЕР_1, приїхав ОСОБА_11 та повідомив ОСОБА_12 та ОСОБА_13 про те, що 11.08.11 він відвезе останніх до м. Києва для вчинення розбійного нападу.

Реалізуючи свої злочинні наміри, направлені на заволодіння майном ОСОБА_14, ОСОБА_11 11.08.2011 року, у вечірній час, на своєму автомобілі «Део Ланос» д.н.з. НОМЕР_1 з м. Черкаси привіз ОСОБА_12 та ОСОБА_13 до м. Києва, де останні пересіли до автомобіля ОСОБА_10, який відвіз їх на вул. Котельникова, 25 в м. Києві, для уточнення місця, де буде припарковано автомобіль «Део Нексія» д.н.з НОМЕР_2, де ОСОБА_10 буде очікувати під час вчинення злочину.

12.08.2011 року, в ранковий час, згідно раніше розподілених ролей, ОСОБА_10, керуючи автомобілем «Део Нексіа» д.н. НОМЕР_2, де знаходилися ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_13, направились на житловий масив «Троєщина», де останніх загримували для вчинення розбійного нападу, після чого ОСОБА_10, ОСОБА_12 та ОСОБА_13 поїхали до будинку АДРЕСА_1, висадивши по дорозі ОСОБА_11 біля його автомобіля. Тим часом ОСОБА_11 у своєму автомобілі «Део Ланос» д.н. НОМЕР_1 залишився їх чекати біля станції метрополітену «Нивки».

Приїхавши приблизно о 12 годині на автомобілі «Део Нексіа» д.н.з. НОМЕР_2 під управлінням ОСОБА_10 до будинку АДРЕСА_1, ОСОБА_12 та ОСОБА_13 під час руху переодяглись в міліцейську форму, направились до квартири АДРЕСА_1. Тим часом ОСОБА_10, знаходячись в салоні автомобіля «Део Нексіа», д.н.з. НОМЕР_2, біля будинку АДРЕСА_1 спостерігав за навколишньою обстановкою, щоб у разі виникнення небезпеки не бути затриманими на місці скоєння злочину, попередити про це ОСОБА_12 та ОСОБА_13

Знаходячись на подвір'ї зазначеного будинку, ОСОБА_12 та ОСОБА_13 побачили автомобіль «ВАЗ-2101» жовтого кольору, який належав власникам кв. АДРЕСА_1 та зрозуміли, що вони знаходяться вдома, про що сівши до автомобіля ОСОБА_10, повідомили останнього. ОСОБА_10 зателефонував ОСОБА_9 Приблизно через 40 хвилин після розмови з ОСОБА_9 автомобіль «ВАЗ-2101», в якому знаходилася одна дитина та двоє дорослих від'їхав з подвір'я.

ОСОБА_12 та ОСОБА_13 зайшли до під'їзду №2 будинку АДРЕСА_1 та пішки піднялися на 4 поверх.

ОСОБА_12 та ОСОБА_13, подзвонивши в двері квартири АДРЕСА_1, на запитання ОСОБА_14, представились працівниками міліції та попросили впустити їх квартиру, що остання і зробила. Проникнувши таким чином в квартиру АДРЕСА_1, ОСОБА_12 та ОСОБА_13, застосовуючи фізичне насильство небезпечне для життя чи здоров'я, збили з ніг ОСОБА_14 і, погрожуючи застосуванням до неї невстановленого слідством предмету, схожого на електрошокер, подолали опір останньої, після чого стрічкою скотч зв'язали руки та ноги ОСОБА_14 та заклеїли рот, а самі, продовжуючи свої злочинні дії, направлені на заволодіння чужим майном, діючи погоджено з ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, стали обшукувати приміщення квартири, де виявили та викрали 9000 гривень, 350 доларів США, що в перерахунку на гривні згідно до даних НБУ України гривні до долару складає 2789 гривень 85 копійок, 65 СВРО, що в перерахунку на гривні згідно до даних НБУ України гривні до євро складає 732 гривні 77 копійок, золоті вироби, а саме: одну пару золотих сережок з рубіном загальною вартістю 2000 гривень, одну пару золотих сережок у вигляді листочка вартістю 1500 гривень, одну пару золотих сережок у вигляді місяця вартістю 1500 гривень, половину золотої обручальної каблучки вартістю 1000 гривень, золотий ланцюжок з золотим хрестиком загальною вартістю 3600 гривень, чим завдали матеріальної шкоди потерпілій ОСОБА_14 на загальну суму 22122 гривень 62 копійки. Крім того, ОСОБА_12 та ОСОБА_13 викрали з зазначеної квартири прозору папку для документів, що належить ОСОБА_17 та матеріальної цінності для нього не представляє.

Заволодівши майном громадян ОСОБА_14, та ОСОБА_17, ОСОБА_12 разом з ОСОБА_13 вийшли з приміщення будинку АДРЕСА_1, де на них чекав ОСОБА_10, який на своєму автомобілі «Део Нексіа» д.н.з НОМЕР_2 відвіз останніх до станції метро «Нивки», звідки вони на автомобілі «Део Ланос» д.н.з. НОМЕР_1 під управлінням ОСОБА_11 поїхали в м. Черкаси. В подальшому ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_12, ОСОБА_11 та ОСОБА_13, розпорядились викраденим майном на власний розсуд.

Крім того, ОСОБА_13 та ОСОБА_12 12.08.2011 року, приблизно о 13.00 годині, з метою полегшення вчинення розбою відносно ОСОБА_14 в квартирі АДРЕСА_1, переодяглись у форму працівників міліції, чим самовільно присвоїли собі звання службової особи. Після чого, ОСОБА_12 та ОСОБА_13, реалізуючи свій злочинний умисел, будучи одягненими у форму працівників міліції. ОСОБА_12 зі спеціальним званням «майор», а ОСОБА_13 зі спеціальним званням «капітан» з метою проникнення в приміщення квартири подзвонили у вхідні двері квартири, які їм відчинила ОСОБА_14, якій ОСОБА_12 та ОСОБА_13 повідомили, що вони працівники міліції, присвоївши таким чином собі владні повноваження, та попросили зателефонувати з квартири з домашнього телефону. ОСОБА_14, сприймаючи їх за дійсних працівників міліції, впустила ОСОБА_12 та ОСОБА_13 до приміщення своєї квартири АДРЕСА_1, де застосовуючи фізичне насильство, небезпечне для життя чи здоров'я, збили з ніг ОСОБА_14 і, погрожуючи застосуванням до неї невстановленого слідством предмету, схожого на електрошокер, подолали опір останньої, після чого, зв'язавши стрічкою «скотч» руки та ноги ОСОБА_14 та заклеївши рот, заволоділи чужим майном, що належить ОСОБА_14 та ОСОБА_17 на загальну суму 22122 гривень 62 копійки.

Крім того, ОСОБА_19 разом з ОСОБА_20, 12.08.2011, приблизно о 13.00 годин, маючи умисел на викрадення важливих особистих документів, знаходячись у квартирі АДРЕСА_1 під час вчинення розбою викрали наступні документи: свідоцтво про народження на ім'я ОСОБА_17, свідоцтво про укладання шлюбу між ОСОБА_17 та ОСОБА_14, ідентифікаційний код платника податків виданого на ім'я ОСОБА_17, після чого, з місця скоєння злочину з викраденим зникли.

Крім того, ОСОБА_12 разом з ОСОБА_13 12.08.2011, приблизно о 13.00 годин, маючи умисел на викрадення офіційних документів, знаходячись у квартирі АДРЕСА_1 шляхом вчинення розбою викрали наступні документи: державний акт про право власності на земельну ділянку на 0,1724 га, яка розташована в АДРЕСА_13 виданого на ім'я ОСОБА_17; державний акт про право власності на земельну ділянку на 3,3466 га, яка розташована в с. Мирча Бородянського району Київської області, виданого на ім'я ОСОБА_17; квитанція про оплату за будівельний паспорт на земельну ділянку, розташовану в АДРЕСА_13 ; будівельний паспорт на земельну ділянку, розташовану в АДРЕСА_13, після чого, з місця вчинення злочину з викраденим зникли.

Далі, в цей же день, ОСОБА_12, ОСОБА_13 та ОСОБА_11, на проїзній частині біля міста Золотоноша Черкаської області умисно знищили зазначені документи шляхом їх спалення.

Допитаний в ході судового слідства підсудний ОСОБА_9 свою вину визнав частково, вказавши, що він у березні 2011 року зустрівся з ОСОБА_10, якому повідомив про те, що у нього є заможні родичі його дружини, а саме: ОСОБА_21 та ОСОБА_22, які проживають у АДРЕСА_1 та про те, що по місцю їх мешкання повинна знаходитись значна сума грошей, оскільки вони планують купити якусь нерухомість і що цю квартиру можна обікрасти. Пізніше ОСОБА_10 у нього попросив повну адресу його родичів. Для цього він разом з ОСОБА_10 поїхали до значеного будинку, де вияснили, що родичі його дружини проживають квартирі АДРЕСА_1, оскільки він точну адресу не знав, а знав тільки наглядно. В день скоєння злочину до нього телефонував ОСОБА_10 та питав чи буде хтось вдома, на що він відповів що не буде. З ОСОБА_12 та ОСОБА_13 він не був раніше знайомий. Цивільний позов визнав частково, лише в частині моральної шкоди.

Допитаний в ході судового слідства підсудний ОСОБА_10 свою вину визнав частково, вказавши, що він дійсно в березні 2011 року зустрівся з ОСОБА_9, який попросив знайти людей для вчинення крадіжки з квартири, де мешкають родичі дружини останнього, оскільки у цих родичів повинна бути у квартирі значна сума грошей. Він на це погодився. Так, через деякий час він зустрівся з ОСОБА_11, якому розповів про бесіду з ОСОБА_9 ОСОБА_11 погодився підшукати людей, які вчинять крадіжку з квартири АДРЕСА_1, ними, як пізніше він дізнався, виявились ОСОБА_12 та ОСОБА_13, які погодились вчинити крадіжку із зазначеної квартири. При цьому ОСОБА_11 сказав йому, що для вчинення злочину буде необхідна форма працівників міліції, для того, щоб на ОСОБА_12 та ОСОБА_13 менше звертали уваги. Так, в липні 2011 року до міста Києва приїхали ОСОБА_12 та ОСОБА_13, яких він зустрів та повіз до воєнторгу, де останні придбали форму працівників міліції зі спеціальними званнями «майор» та «капітан». Зазначену форму ОСОБА_12 та ОСОБА_13 залишили у нього вдома. Далі, 11.08.2011 він зустрів ОСОБА_11 у місті Києві, останній привіз на власному автомобілі ОСОБА_12 та ОСОБА_13 для вчинення пограбування. 12.08.2011 в ранковий час він разом з ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_13, поїхали до нього додому, де забрали форму працівників міліції. Після чого, так як домовлялись раніше, ОСОБА_11 на своєму автомобілі став чекати у парку, що поблизу станції Київського метрополітену «Нивки», а він разом з ОСОБА_12 та ОСОБА_13 поїхали на його автомобілі за адресою, де необхідно було вчинити крадіжку, при цьому в дорозі ОСОБА_12 та ОСОБА_13 переодягайсь у форму працівників міліції. Так, 12.08.2011, приблизно о 13 годині, він залишився біля будинку АДРЕСА_1, а ОСОБА_12 разом з ОСОБА_13 пішли до квартири АДРЕСА_1 з метою вчинити крадіжку. Через деякий час ОСОБА_12 та ОСОБА_13 повернулись до нього та сіли у автомобіль та повідомили останньому, що вони вчинили пограбування відносно ОСОБА_14, однак грошей ніяких у квартирі не знайшли. Тоді, він відвіз ОСОБА_12 та ОСОБА_13 до зазначеного парку, де останні пересіли до автомобіля ОСОБА_11 та кудись поїхали. Вину визнає частково, оскільки розмови про вчинення пограбування не було. Цивільний позов визнав частково, лише в частині моральної шкоди.

Допитаний в ході судового слідства підсудний ОСОБА_11 свою вину визнав частково, вказавши, що у нього була розмова з ОСОБА_10 і останній просив знайти людей для вчинення крадіжки та сказав, що в квартирі знаходиться багато грошей та потрібні люди для того щоб зайти до квартири та взяти гроші, про що він запитав у ОСОБА_12, якому повідомив, що у м. Києві є квартира з якої можна викрасти гроші і останній на це погодився. Пізніше ОСОБА_10 приїжджав до міста Черкаси, де він познайомив його з ОСОБА_12 Про що була розмова між ОСОБА_10 та ОСОБА_12 йому не відомо, оскільки участі в ній не приймав. Однак, через деякий час йому зателефонував ОСОБА_12 та прохав зателефонувати ОСОБА_10 щоб останній зустрів у м. Києві ОСОБА_12 і, як йому пізніше стало відомо, ОСОБА_13, але з якою метою йому не відомо. 11.08.2011 року він повідомив ОСОБА_12, що їде до м. Києва, на що ОСОБА_12 попросив підвезти його разом з ОСОБА_13 до міста Києва. Так, 11.08.2011 року приблизно о 22 годині, він разом з ОСОБА_12 та ОСОБА_13 приїхали до міста Києва, де втрьох пересіли до автомобілю ОСОБА_10, з яким і катались по місту Києву до ранку. 12.08.2011 року у ранковий час, ОСОБА_10 привіз його до належного йому (ОСОБА_11) автомобілю, при цьому він на прохання ОСОБА_12 повинен був їх почекати поки вони з'їздять на адресу, як він зрозумів, де необхідно було вчинити крадіжку. Через деякий час ОСОБА_10, ОСОБА_12 та ОСОБА_13 повернулись, останні пересіли до його автомобілю і вони разом поїхали до м. Черкаси. Визнає себе винним в тому, що допомагав у вчиненні злочину та знайшов виконавців злочину, а також, що їх відвіз додому після скоєння злочину. Цивільний позов визнав у повному обсязі.

Допитаний в ході судового слідства підсудний ОСОБА_12 свою вину визнав частково, вказавши, що в липні 2011 року до нього на СТО, що у м. Черкаси приїжджав ОСОБА_11 і запропонував вчинити крадіжку з квартири у м. Києві, у якій знаходиться велика сума грошей. В свою чергу даний злочин він запропонував вчинити ОСОБА_13, з яким разом працював на зазначеному СТО, на що ОСОБА_13 погодився. Через деякий час ОСОБА_11 сказав, що необхідно поїхати до міста Києва придбати форму працівників міліції та подивитись місце розташування квартири, на що він дав згоду і разом з ОСОБА_13 поїхав до міста Києва, де їх зустрів ОСОБА_10, з ним на автомобілі вони поїхали за адресою: АДРЕСА_1, потім ОСОБА_10, відвіз його та ОСОБА_13 до воєнторгу, де він за власні гроші придбав два комплекти форми працівників міліції, яку залишили вдома у ОСОБА_10 Далі, 11.08.2011 року коли він знаходився у м. Черкаси, до нього звернувся ОСОБА_11, який сказав, що йому необхідно їхати до міста Києва для вчинення крадіжки. Він разом з ОСОБА_13 та ОСОБА_11 на автомобілі останнього поїхали до міста Києва, де їх зустрів ОСОБА_10, до якого вони втрьох пересіли до автомобіля і катались по місту Києву до ранку. 12.08.2011 року він разом з ОСОБА_13, ОСОБА_11 та ОСОБА_10 поїхали за адресою, де його та ОСОБА_13 загримували, після чого, вони вчотирьох поїхали до ОСОБА_10, у якого забрали форму працівників міліції. При цьому зазначив, що форму працівників міліції купили для того щоб зайти до під'їзду непоміченими, а грим робили для того щоб у формі красиво виглядати. Далі, діючи досягнутої раніше домовленості, ОСОБА_11 залишився у своєму автомобілі у парку, що поблизу станції Київського метрополітену «Нивки», де повинен був їх чекати, щоб після вчинення крадіжки відвезти до м. Черкаси, а він в цей час разом з ОСОБА_13 та ОСОБА_10, на автомобілі останнього поїхали за адресою: АДРЕСА_1. По дорозі він з ОСОБА_13 переодяглись у форму працівників міліції. Далі по приїзду на місце, ОСОБА_10 став чекати у автомобілі його та ОСОБА_13, поки вони вчинять злочин. Так, 12.08.2011, приблизно о 13 годині, вони підійшли до квартири АДРЕСА_1 та подзвонили у двері, вхідні двері відчинила ОСОБА_14, у якої він спитав, про те чи вдома ОСОБА_21, на що вона відповіла, що не має, тоді він попросив зайти до квартири з метою зателефонувати по міському телефону. Так, пройшовши разом з ОСОБА_13 до квартири, він заламав руки ОСОБА_14 за спину та разом з ОСОБА_13 їх зв'язав принесеним з собою скотчем, після чого, зв'язали скотчем потерпілій ноги та заклеїли їй рота. Далі, обшукавши квартиру знайшли 50 євро та 150 доларів США, а також забрали документи: акти на землі, свідоцтво про народження та укладання шлюбу та швидко втекли з квартири. Далі, разом з ОСОБА_10 приїхали до ОСОБА_11 та на автомобілі останнього поїхали до м. Черкаси. По дорозі він разом з ОСОБА_13 та ОСОБА_11 спалили викрадені документи. Вину визнає частково, оскільки була мета вчинити крадіжку, а так сталося що вчинили пограбування. Цивільний позов визнав частково, лише в частині моральної шкоди.

Допитаний в ході судового слідства підсудний ОСОБА_13 свою вину визнав частково, вказавши, що в липні 2011 року до нього звернувся ОСОБА_12, з яким він разом приїхав на СТО в м. Черкаси та сказав, що є справа на якій можна заробити гроші, а саме вчинити крадіжку з квартири у м. Києві, у якій знаходиться велика сума грошей та повідомив, що даний злочин запропонував вчинити ОСОБА_11 Далі, він разом з ОСОБА_12 поїхав до міста Києві, де їх зустрів ОСОБА_10, з останнім на автомобілі вони поїхали за адресою: АДРЕСА_1, потім ОСОБА_10, відвіз його та ОСОБА_12 до воєнторгу, де ОСОБА_12 за власні гроші придбав два комплекти форми працівників міліції, яку залишили вдома у ОСОБА_10 Далі, 11.08.2011, коли він знаходився у м. Черкаси, до нього звернувся ОСОБА_12, повідомивши про те, що ОСОБА_11, сказав що необхідно їхати до міста Києва для вчинення крадіжки. Після цього він з ОСОБА_12 та ОСОБА_11 на автомобілі останнього поїхали до міста Києва, де їх зустрів ОСОБА_10, до автомобіля якого вони пересіли втрьох і катались по місту Києву до ранку. 12.08.2011 року він разом з ОСОБА_12, ОСОБА_11 та ОСОБА_10 поїхали за адресою, де його та ОСОБА_12 загримували, після чого, вони вчотирьох поїхали до ОСОБА_10, у якого забрали форму працівників міліції. Далі, як і раніше домовлялись, ОСОБА_11 залишився у своєму автомобілі у парку, що поблизу станції Київського метрополітену «Нивки», де повинен був чекати для того, щоб після вчинення крадіжки відвезти їх до м. Черкаси, а він в цей час разом з ОСОБА_12 та ОСОБА_10, на автомобілі останнього поїхали за адресою: АДРЕСА_1. По дорозі за вказаною адресою він з ОСОБА_12 переодяглись у форму працівників міліції. При цьому зазначив, що купили та одягли форму працівників міліції щоб не сильно кидатися в очі. Далі по приїзду на місце, ОСОБА_10 став чекати у автомобілі поки вони вчинять крадіжку. Так, 12.08.2011, приблизно о 13 годині, він разом з ОСОБА_12 підійшли до квартири АДРЕСА_1 та подзвонили у двері, двері відчинила ОСОБА_14, у якої ОСОБА_12 спитав, про те, чи вдома ОСОБА_21, на що вона відповіла, що його не має вдома, тоді ОСОБА_12 попросив зайти до квартири з метою зателефонувати по міському телефону. Коли вони пройшли до квартири, то ОСОБА_12 приставив до шиї потерпілої мобільний телефон та заламав руки ОСОБА_14 і вони разом зв'язали їй руки за спиною, зв'язали ноги та заклеїли скотчем рот. Далі, обшукавши квартиру знайшли 50 євро та 100 доларів США, а також забрали документи: акти на землі, свідоцтво про народження та укладання шлюбу та швидко втекли з квартири. Далі, він разом з ОСОБА_10 приїхали до ОСОБА_11 та на автомобілі останнього поїхали до м. Черкаси. По дорозі він разом з ОСОБА_12 та ОСОБА_11 спалили викрадені документи. Цивільний позов визнав в повному обсязі.

При цьому, всі підсудні під час судового слідства зазначили, що давали визнавальні покази під час досудового слідства, оскільки працівники міліції застосовували до них психологічний та фізичних тиск.

Не дивлячись на часткове визнання своєї вини підсудними суд, дослідивши докази, зібрані по справі, вважає повністю доведеною винуватість підсудних у вчиненні злочинів при викладених вище обставинах, що підтверджується наступним.

Так, допитана в ході судового слідства потерпіла ОСОБА_14 показала суду про те, що 12.08.2011 року приблизно о 13 годині, вона знаходилась вдома за адресою: АДРЕСА_1, крім неї в квартирі нікого не було. На дзвінок у вхідні двері вона відчинила їх та побачила на порозі раніше не знайомих їй ОСОБА_12 та ОСОБА_13 у формі працівників міліції. ОСОБА_12 запитав, про те, чи є вдома ОСОБА_21, на що вона відповіла, що його не має. Тоді ОСОБА_12 попросив дозволити пройти до квартири, на що вона погодилась. Так, у квартирі ОСОБА_12 схопив її за руки, в цей же час ОСОБА_13 зв'язав скотчем за спиною їй руки, після чого їй зв'язали ноги та заклеїли рот скотчем. Після цього ОСОБА_12 взяв її за шию і тримав біля її шиї предмет якого вона не бачила, а тільки чула як він тріскотів як запальничка, після чого кинув її на підлогу та поклав на голову подушку та тримав її. Після цього ОСОБА_12 та ОСОБА_13 стали шукати гроші по квартирі, при цьому кричали, щоб вона мовчала, або вони її приб'ють, при цьому викидали з шаф речі. Під час подій, які сталися, ОСОБА_12 її спитав чи знає вона ОСОБА_9 та зазначив, що начебто останній сказав їм, що йому відомо про те, що її родині будуть передавати велику суму грошей 250 тис. дол. В неї викрали гроші, золоті вироби, а саме: одну пару золотих сережок з рубіном, одну пару золотих сережок у вигляді листочка, одну пару золотих сережок у вигляді місяця, половину золотої обручальної каблучки, золотий ланцюжок з золотим хрестиком та документи. Після того як ОСОБА_12 з ОСОБА_13 пішли, вона вискочила на вулицю та почала кричати, люди викликали міліцію. В квартирі було все перевернуто. В неї немає підстав оговорювати підсудних, вона їх, крім ОСОБА_9, до вчинення злочину не знала, а останнього взагалі бачила тільки один раз, при цьому зазначила, що вона хрестила жінку ОСОБА_9 - ОСОБА_8, яка є донькою сестри її чоловіка. В результаті злочину їй та її чоловіку було заподіяно матеріальні та моральні збитки, у зв'язку з чим вона в повному обсязі підтримує заявлений цивільний позов на загальну суму 49101 грн., а саме матеріальні збитки у сумі 24101 грн., з яких 22122,62 грн. це вартість викраденого майна, а 1978,38 грн. це вартість відновлення втрачених документів та моральні збитки у сумі 25 тис. грн. В ході судового слідства родичами підсудних ОСОБА_13, ОСОБА_11, ОСОБА_10 були повністю відшкодовані заподіяні збитки, а тому потерпіла просила стягнути не відшкодовану суму цивільного позову з ОСОБА_9 та ОСОБА_12 Не відшкодовано збитків на загальну суму 19640,4 грн., а саме 10000 грн. моральної шкоди та 9640,4 грн. матеріальної шкоди.

Допитаний в ході судового слідства потерпілий ОСОБА_17 показав суду про те, що 12.08.2011 року відносно його дружини ОСОБА_14 було вчинено розбійний напад, в результаті якого з квартири зникли його особисті документи. Йому подзвонила сусідка та сказала, що в їх квартирі міліція, коли він приїхав, то його в квартиру не пустили, бо було 18 чоловік міліції в квартирі. В квартирі робили фото, допитували дружину, знімали відбитки пальців рук. Зазначив, що після скоєння злочину виявив, що викрали: свідоцтво про народження на його ім'я, свідоцтво про укладання шлюбу, ідентифікаційний код платника податків виданого на його ім'я, державний акт про право власності на земельну ділянку на 0,17 га, яка розташована в АДРЕСА_13 виданого на його ім'я, державний акт, про право власності на земельну ділянку на 3 га, яка розташована в с. Мірча Бородянського району Київської області, виданого на його ім'я: квитанція про сплату за будівельний паспорт на земельну ділянку розташовану в АДРЕСА_13, будівельний паспорт на земельну ділянку розташовану в АДРЕСА_13. В результаті злочину йому та його дружині було заподіяно матеріальні та моральні збитки, у зв'язку з чим він в повному обсязі підтримує заявлений цивільний позов на загальну суму 49101 грн. грн., а саме матеріальні збитки у сумі 24101 грн., з яких 22122, 62 грн. це вартість викраденого майна, а 1978,38 грн. це вартість відновлення втрачених документів та моральні збитки у сумі 25 тис. грн. В ході судового слідства родичами підсудних ОСОБА_13, ОСОБА_11, ОСОБА_10 були повністю відшкодовані заподіяні збитки, а тому потерпіла просила стягнути не відшкодовану суму цивільного позову з ОСОБА_9 та ОСОБА_12 Не відшкодовано збитків на загальну суму 19640,4 грн., а саме 10000 грн. моральної шкоди та 9640,4 грн. матеріальної шкоди.

Допитана в ході судового слідства свідок ОСОБА_25 показала про те, що вона працює помічником начальника Святошинського РУ ГУМВС України в м. Києві по взаємодії з громадськістю та ЗМІ і в її обов'язки входить висвітлення роботи та діяльності працівників зазначеного райуправління з приводу розкриття резонансних злочинів. Так, 08.09.2011 року від керівництва ВКР Святошинського райуправління у м. Києві вона отримала інформацію, про те, що працівниками цього відділу затримано злочинців, які вчинили розбійний напад 12.08.2011 на квартиру АДРЕСА_1. На що нею за вказівкою керівництва на відеокамеру «Соні» в приміщенні Святошинського райуправління у м. Києві було зафіксовано бесіду з ОСОБА_10, ОСОБА_9, ОСОБА_11 та ОСОБА_12, а пізніше, коли затримали ОСОБА_13, з останнім також бесіда була зафіксована на відеокамеру. Потім вона з відзнятого матеріалу змонтувала сюжет про розкриття зазначеного злочину. Повідомила, що зазначені особи спокійно, логічно відповідали на поставлені запитання, зізнались у вчиненні розбою, повідомили, що у них були корисливі мотиви для вчинення злочину.

Допитана в ході судового слідства свідок ОСОБА_26 показала про те, що вона дійсно знайома з ОСОБА_10 через свого колишнього співмешканця ОСОБА_27 Приблизно 10 чи 11 серпня 2011 року, у вечірній час, коли вона перебувала за місцем свого проживання в квартирі АДРЕСА_14, то їй на мобільний телефон зателефонував ОСОБА_10, який попросив наступного дня вранці з «привести в божеський вид» двох чоловіків, оскільки їм потрібно було йти на корпоративну вечірку. При цьому вона домовилась з ОСОБА_10, що той разом зі своїми товаришами приїдуть наступного дня, приблизно о 06 годин до неї додому. Наступного дня, 12.08.2011 року приблизно в 06 год., коли вона перебувала за місцем свого проживання, то їй на мобільний телефон зателефонував ОСОБА_10, який сказав що він разом з двома друзями чекають біля будинку, на що вона відповіла, щоб вони заходили в квартиру. Через кілька хвилин в квартиру зайшли ОСОБА_10, та двоє раніше незнайомих їй чоловіків, імен яких вона в даний час не пам'ятаю. При цьому ОСОБА_10 попросив змінити зовнішність вказаних двох чоловіків, оскільки їм необхідно було йти на корпоративну вечірку приблизно об 11 годині цього дня, що вона і зробила, зробивши макіяж та отримала за цю роботу 150 грн.

Допитаний в ході судового слідства свідок ОСОБА_27 показав про те, що він дійсно познайомив свою колишню співмешканку ОСОБА_26 із своїм товаришем ОСОБА_10, повідомивши, що вона працює перукарем та ОСОБА_10 мав номер її мобільного телефону. Під час виконання гриму підсудним він не був присутній, про це йому відомо тільки зі слів ОСОБА_26 Крім ОСОБА_10 інших підсудних не знає. Яким підсудним робився грим йому не відомо.

Допитаний в ході судового слідства свідок ОСОБА_28 показав про те, що у 2011 році у нього в провадженні перебувала кримінальна справа, порушена відносно підсудних по ст.187 ч.3 КК України. Під час розслідування вказаної кримінальної справи ним проводились слідчі дії з усіма підсудними. Проводились допити, підсудні надавали послідовні, логічні показання, що не суперечили матеріалам кримінальної справи. Під час розслідування кримінальної справи будь-яких недозволених методів досудового слідства та дізнання до підсудних з його сторони не застосовувалося. В подальшому кримінальна справа була передана для подальшого розслідування до слідчого управління ГУМВС України в м. Києві. При цьому зазначив, що підсудних ОСОБА_12, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 було затримано працівниками ВКР Святошинського РУ ГУМВС України в м. Києві, але при їх затриманні він присутнім не був, а був присутній тільки при затриманні підсудного ОСОБА_13 якого було затримано в Черкаській області, при цьому останній намагався втекти, але його наздогнали і затримали, після чого останній зізнався у скоєному злочині. Далі ОСОБА_13 було доставлено до Святошинського РУ ГУМВС України в м. Києві, в подальшому ним були проведені слідчі дії за участю останнього. Інших підсудних було доставлено до його службового кабінету працівниками ВКР Святошинського РУ ГУМВС України в м. Києві ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32. Ним особисто проводились допити ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_13 та проводились очні ставки. Будь-яких тілесних ушкоджень на підсудних він не бачив, з приводу неправомірних дій від інших працівників міліції підсудні не заявляли. Свої показання підсудні надавали логічно, послідовно, впевнено та з самого початку визнавали свою вину, а також добре орієнтувались на місцевості відтворення обставин. Під час допитів ним підсудних оперативні працівники присутні не були, після допитів підсудні ознайомлювалися з протоколами та добровільно ставили свої підписи при цьому їм роз'яснювалися права, в протоколах слідчих дій підсудні робили свої записи. Під час проведення слідчих дій з його сторони до підсудних будь-якого фізичного чи психологічного впливу не застосовувалося. Під час відтворення обставин застосовувалися тільки наручники, інших засобів не застосовувалося. Справа була порушена по факту розбійного нападу, в подальшому під час проведення оперативно-розшукових заходів та слідчих дій були встановлені особи підсудних. В нього немає ніяких неприязних стосунків з будь-ким з підсудних, підстав оговорювати підсудних у нього немає. Ним було проведено повне, всебічне і об'єктивне розслідування по даній справі. Відеозйомка проводилася до передання матеріалів до слідчого відділу, можливо оперативними працівниками, але не з його ініціативи.

Проте, допитаний в ході судового слідства свідок ОСОБА_33 показав, що він був свідком затримання свого брата ОСОБА_11 Вони приїхали до м. Києва, бо ОСОБА_11 треба було зустрітися з кимось на Подолі. Він сидів в машині і в цей момент проходило затримання ОСОБА_11 і потім затримали його та відвезли в райвідділ. Самого затримання він не бачив. Вказував, що в райвідділі його тримали майже добу, коли його водили до туалету то він чув начебто б'ють ОСОБА_11 чи ОСОБА_10, потім працівники міліції перевірили всі його речі, вибачилися і відпустили.

Допитаний в ході судового слідства свідок ОСОБА_32 показав про те, що він працює на посаді оперуповноваженого ВКР Святошинського РУ ГУМВС України в м. Києві. З підсудних знає ОСОБА_9, бо він його затримував. В 2011 році він їздив за ОСОБА_9 в м. Ірпінь з колегою, представилися співробітниками міліції та запросили його проїхати з ними до райвідділу на що він погодився і з ними поїхав. Він особисто відбирав пояснення у ОСОБА_9, який повідомив, що сказав своїм знайомим, що є квартира в якій є багато грошей та цінних речей. ОСОБА_9 розповідав з ким зустрічався, з ким балакав. Вказував, що ОСОБА_9 добровільно давав покази, в його присутності, до ОСОБА_9 зі сторони співробітників міліції ніхто фізичного чи морального впливу не застосовував.

Допитаний в ході судового слідства свідок ОСОБА_30 показав про те, що він працює на посаді старшого оперуповноваженого Святошинського РУ ГУ МВС України в м. Києві, та особисто опитував підсудного ОСОБА_12 в приміщені кабінету № 202 Святошинського РУ ГУ МВС України в м. Києві по пр. Перемоги, 109 в м. Києві після затримання останнього з приводу розбійного нападу, що мало місце в м. Києві, по вул. Котельнікова. Жодного фізичного чи морального впливу з його сторони не застосовувалось. Під час опитування співробітники могли заходити до службового кабінету, двері кабінету були відчинені. Він особисто нікого з підсудних не затримував. З підсудних впізнає лише ОСОБА_12

Допитаний в ході судового слідства свідок ОСОБА_29 показав про те, що він працює на посаді заступника начальника ВКР Святошинського РУ ГУ МВС України в м. Києві та у 2011 році він приймав участь у розкритті розбійного нападу по вул. Котельникова в м. Києві. Було встановлено 5 осіб, які скоїли цей злочин, спочатку було затримано ОСОБА_11, ОСОБА_10, потім ОСОБА_12, ОСОБА_9 і останнім в Черкасах затримали ОСОБА_13. Затримання останніх відбувалося без фізичного та психічного насильства. При цьому, він особисто їздив в місто Черкаси затримувати ОСОБА_12. В його присутності начальницького впливу іншими працівниками міліції також не застосовувалося.

Допитаний в ході судового слідства свідок ОСОБА_31 показав про те, що він працює на посаді оперуповноваженого ВКР Святошинського РУ ГУ МВС України в м. Києві та у 2011 році приймав участь у розкритті злочину по факту розбійного нападу по вул. Котельникова в м. Києві. Особи, які скоїли цей злочин, а саме ОСОБА_11, ОСОБА_10, ОСОБА_12, ОСОБА_9 та ОСОБА_13 були затримані в різних місцях, при цьому когось затримували у м.Києві, а когось у м. Черкаси. Засоби фізичного і психологічного впливу ним та в його присутності до затриманих не застосовувалося, спецзасобів ним особисто не застосовувалося.

Допитані в ході судового слідства працівники Святошинського РУ ГУ МВС України в м. Києві ОСОБА_32, ОСОБА_34, ОСОБА_29 та ОСОБА_31 повідомили про те, що вони після затримання підсудних недозволених методів фізичного та психологічного тиску на підсудних не здійснювали.

Крім того, вина підсудних підтверджується дослідженими судом письмовими доказами, а саме:

- даними протоколу пред'явлення фотознімків для впізнання згідно яких, свідок ОСОБА_26 впізнала ОСОБА_12, якого вона гримувала 12.08.2011 на прохання ОСОБА_10 (т. 1 а.с.196);

- даними протоколу пред'явлення фотознімків для впізнання згідно яких, свідок ОСОБА_26 впізнала ОСОБА_13, якого вона гримувала 12.08.2011 на прохання ОСОБА_10 (т. 1 а.с.201);

- даними протоколу очної ставки між потерпілою ОСОБА_14 та підозрюваним ОСОБА_12, відповідно до яких потерпіла підтвердила свої покази (т. 1 а.с. 209-211);

- даними протоколу очної ставки між потерпілою ОСОБА_14 та підозрюваним ОСОБА_13, відповідно до якого потерпіла підтвердила свої покази (т. 1 а.с. 212-214);

- даними протоколу очної ставки між свідком ОСОБА_26 та підозрюваним ОСОБА_12, відповідно до яких свідок ОСОБА_26 підтвердила свої покази ( т. 1 а.с. 215-219)

- даними протоколу очної ставки між свідком ОСОБА_26 та підозрюваним ОСОБА_13, відповідно до яких свідок ОСОБА_26 підтвердив свої покази (т. 1 а.с. 220-222);

- даними протоколу очної ставки між обвинуваченим ОСОБА_10 та обвинуваченим ОСОБА_11, відповідно до якого ОСОБА_10 підтвердив свої покази (т. 1 а.с. 223-231)

- даними протоколу очної ставки між обвинуваченим ОСОБА_10 та обвинуваченим ОСОБА_13 відповідно до яких кожен підтвердив покази (т. 1 а.с. 232-234).

- даними протоколу очної ставки між обвинуваченим ОСОБА_13 та обвинуваченим ОСОБА_12, відповідно до якого кожен підтвердив свої покази (т. 1 а.с. 235-236)

- даними протоколу очної ставки між обвинуваченим ОСОБА_12 та обвинуваченим ОСОБА_11, відповідно до якого кожен підтвердив свої покази. (т. 1 а.с. 237-239);

- даними протоколу очної ставки між обвинуваченим ОСОБА_13 та обвинуваченим ОСОБА_11, відповідно до яких кожен підтвердив свої покази (т. 1 а.с. 240-243);

- даними протоколу виїмки у ОСОБА_25 двд-диску з записом інтерв'ю обвинувачених ОСОБА_10, ОСОБА_9, ОСОБА_11, ОСОБА_12, та ОСОБА_13 (т. 1 а.с. 188)

- даними протоколу огляду місця події від 12.08.2011, відповідно до яких з квартири АДРЕСА_1 були вилучені 2 фрагменти липкої стрічки «скотч». ( т. 1 а.с. 42-55);

- даними протоколу відтворення обстановки та обставин подій, відповідно до яких ОСОБА_10 на місці показав та розказав яким чином він разом з ОСОБА_9, ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_13 вчинили розбій відносно ОСОБА_14 (т. 2 а.с. 234-242)

- даними протоколу відтворення обстановки та обставин подій, відповідно до якого ОСОБА_12 на місці показав та розказав яким чином він разом з ОСОБА_9, ОСОБА_11, ОСОБА_10 та ОСОБА_13 вчинили розбій відносно ОСОБА_14 (т. 3 а.с.87-101)

- даними протоколу відтворення обстановки та обставин подій, відповідно до якого ОСОБА_13 на місці показав та розказав яким чином він разом з ОСОБА_9, ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_10 вчинили розбій відносно ОСОБА_14 (т. 3 а.с. 160-175)

- речовими доказами по справі, а саме: два фрагменти липкої стрічки «скотч», які передано на зберігання до камери схову речових доказів Святошинського РУ ГУМВС України в м. Києві (т. 1 а.с. 65-66)

- іншими матеріалами справи у всій їх сукупності.

Вказані вище дані, що містяться у письмових доказах узгоджуються між собою та з показами потерпілих та свідків. Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які б вплинули на правильність, повноту та об'єктивність досудового слідства, допущено не було.

Покази підсудних про те, що була домовленість на скоєння крадіжки, суд сприймає як спробу останніх пом'якшити кримінальну відповідальності за вчинене, оскільки вони в повній мірі спростовані вказаними вище доказами.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене суд, оцінюючи та аналізуючи всі досліджені судом докази в їх сукупності, приходить до висновку, що вина підсудних у вчиненні інкримінованого їм злочинів при обставинах, викладених у вироку, доведена в повному обсязі. На думку суду показання, які підсудні давали під час судового слідства є надуманими та безпідставними, оскільки носять суперечливий характер та не відповідають встановленим по справі обставинам і повністю спростовуються перерахованими та наведеними вище доказами. Суд визнає достовірними показання, які підсудні давали під час досудового слідства при допиті в якості підозрюваних та при допиті в якості обвинувачених, оскільки вони цілком погоджуються між собою та з іншими об'єктивними встановленими фактичними даними.

Перевірялися судом також доводи ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_13 про недозволені методи ведення дізнання та досудового слідства і застосування щодо них цих методів з метою примушування їх обмовити себе та один одного у вчиненні саме розбійного нападу. Так, допитані судом свідки ОСОБА_28, ОСОБА_32, ОСОБА_34, ОСОБА_29 та ОСОБА_31 категорично заперечили факт застосування щодо вказаних підсудних недозволених методів дізнання. Крім того, постановою ст. слідчого прокуратури Святошинського району м. Києва Мирилко В.О. від 18.01.2013 року було закрито кримінальне провадження №4201310080000009 від 10.01.2013 року за відсутністю в діях співробітників ВКР Святошинського РУ ГУМВС України в м. Києві складу кримінального правопорушення. Будь-яких доказів, які б підтверджували застосування цих недозволених методів суду ані підсудними, ані стороною захисту і обвинувачення надано не було. Не виявив цих доказів суд і в процесі судового слідства.

Таким чином, суд робить висновок, що підсудні повідомили суд про застосування щодо них недозволених методів з метою поставити під сумнів їх показання на досудовому слідстві, де вони зізналися у вчиненні інкримінованих злочинів.

Суд критично ставиться до показів свідка ОСОБА_33 в ході судового слідства, оскільки вони в повній мірі суперечать зібраним у справі доказам, які в повній мірі підтверджують вину підсудних у вчиненні інкримінованого їм злочину. Таку позицію свідка ОСОБА_33 суд розцінює як спробу допомогти своєму брату уникнути кримінальної відповідальності за вчинене. Крім того, суд вважає, що посилання свідка ОСОБА_33 на фізичний тиск щодо ОСОБА_10 або ОСОБА_11 та психологічного тиску на нього з боку працівників міліції під час проведення дізнання є безпідставними, такими, що не знайшли свого підтвердження в ході слідства. Крім того, слід вказати, що свідок ОСОБА_33 та підсудні ОСОБА_10 та ОСОБА_11 жодного разу не зверталися зі скаргами на дії працівників міліції.

Не встановив суд й істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону при досудовому слідстві по цій кримінальній справі, про, що стверджували підсудні та сторона захисту. Всі докази на думку суду по цій справі є належними та допустимими.

Таким чином, оцінюючи в сукупності всі докази, що досліджені в судовому засіданні, суд знаходить винність підсудних доведеною повністю.

Немає підстав і для перекваліфікації дій підсудних ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, на ч.3 ст.185 КК України, ОСОБА_12 та ОСОБА_13 на ч.3 ст.186 КК України, про що просили захисники у судових дебатах, оскільки дії підсудних кваліфіковані вірно.

Дії ОСОБА_9 за ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 187 КК України як пособництво у вчиненні нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднане із насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу, та з погрозою застосування такого насильства (розбій), вчиненому за попередньою змовою групою осіб, поєднаному з проникненням у житло, кваліфіковані вірно.

Дії ОСОБА_10 за ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 187 КК України як організація та керування підготовкою вчинення нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаному із насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу, та з погрозою застосування такого насильства (розбій), вчиненому за попередньою змовою групою осіб, поєднаному з проникненням у житло, кваліфіковані вірно.

Дії ОСОБА_11 за ч. 3 ст. 27, ст. 187 ч. 3 КК України як організація та керування підготовкою вчинення нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаному із насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу, та з погрозою застосування такого насильства (розбій), вчиненому за попередньою змовою групою осіб, поєднаному з проникненням у житло, кваліфіковані вірно.

Дії ОСОБА_12 та ОСОБА_13 ч. 2 ст. 353 КК України як самовільне присвоєння владних повноважень та звання службової особи, пов'язане з використанням форменого одягу працівника правоохоронного органу, яке поєднане із вчиненням будь-яких суспільно-небезпечних діянь, за ч. 3 ст. 357 КК України як незаконне заволодіння будь-яким способом інших важливих особистих документів, та за ч. 1 ст. 357 КК України як викрадення офіційних документів та умисне їх знищення кваліфіковані вірно.

Дії ОСОБА_12 за ч.3 ст.187 КК України як напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу, та з погрозою застосування такого насильства (розбій), вчинений за попередньою змовою групою осіб, поєднаний з проникненням у житло, вчинений особою, яка раніше вчинила розбій, кваліфіковані вірно.

Дії ОСОБА_13 за ч.3 ст.187 КК України як напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу, та з погрозою застосування такого насильства (розбій), вчинений за попередньою змовою групою осіб, поєднаний з проникненням у житло, кваліфіковані вірно.

При призначенні ОСОБА_9 покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відносяться відповідно до вимог ст. 12 КК України до особливо тяжкого злочину, обставини вчинення злочину, суспільну небезпеку вчиненого злочину, дані про особу підсудного, який осудний, одружений, має малолітню дитину доньку ОСОБА_42, ІНФОРМАЦІЯ_21, офіційно не працював, за даними облікової документації під наркологічним диспансерно-динамічним наглядом та на обліку у лікаря-психіатра не перебував, раніше судимий, за місцем проживання характеризувався позитивно, є особою, яка потерпіла внаслідок Чорнобильської катастрофи, має батька пенсіонера, мати та батько є особами які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Обставин, що пом'якшують покарання підсудного ОСОБА_9 судом не встановлено.

Згідно ст. 67 КК України, обставиною, що обтяжує покарання підсудного ОСОБА_9 суд визнає рецидив злочинів.

З урахуванням викладеного, суд вважає необхідним призначити ОСОБА_9 покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч.3 ст. 187 КК України, оскільки виправлення підсудного не можливе без ізоляції від суспільства.

При призначенні ОСОБА_10 покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відноситься відповідно до вимог ст. 12 КК України до особливо тяжких злочинів, обставини вчинення злочину, дані про особу підсудного, який осудний, працював, має постійне місце реєстрації та проживання, за місцем проживання характеризувався позитивно, одружений, під диспансерно-динамічним наглядом у лікаря-нарколога та на обліку у лікаря-психіатра не перебував, раніше судимий за вчинення аналогічного злочину проти власності.

Обставиною, що пом'якшує покарання підсудного ОСОБА_10 суд визнає відшкодування завданих збитків.

Обставин, що обтяжують покарання підсудного ОСОБА_10 судом не встановлено.

З урахуванням викладеного, суд вважає необхідним призначити ОСОБА_10 покарання у виді позбавлення волі, оскільки виправлення підсудного не можливе без ізоляції від суспільства в межах санкції ч.3 ст.187 КК України.

При призначенні ОСОБА_11 покарання суд враховує тяжкість вчиненого злочину, який відноситься відповідно до вимог ст. 12 КК України до особливо тяжких злочинів, обставини вчинення злочину, відсутність тяжких наслідків від вчиненого злочину, дані про особу підсудного, який осудний, холостий, раніше судимий, за даними облікової документації під наркологічним диспансерно-динамічним наглядом не перебуває, за даними наявної документації на обліку у лікаря-психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується посередньо.

Обставиною, що пом'якшує покарання підсудного ОСОБА_11 суд визнає відшкодування завданих збитків.

Згідно ст. 67 КК України, обставиною, що обтяжує покарання підсудного ОСОБА_11 суд визнає рецидив злочинів.

З урахуванням викладеного, суд вважає необхідним призначити ОСОБА_11 покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч.3 ст. 187 КК України, оскільки виправлення підсудного не можливе без ізоляції від суспільства.

При призначенні ОСОБА_12 покарання суд враховує тяжкість вчинених злочинів, які відноситься відповідно до вимог ст. 12 КК України до особливо тяжких злочинів (ч. 3 ст. 187 КК України), злочинів середньої тяжкості (ч. 2 ст. 353 КК України) та злочинів невеликої тяжкості (ч. 1, 3 ст. 357 КК України), обставини вчинення злочину, відсутність тяжких наслідків від вчиненого злочину, дані про особу підсудного, який осудний, одружений, має малолітню дитину - сина ОСОБА_43, ІНФОРМАЦІЯ_22, матір - ОСОБА_37 1934 р.н., раніше судимий, за даними облікової документації під наркологічним диспансерно-динамічним наглядом не перебуває, за даними наявної документації на обліку у лікаря-психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується посередньо.

Обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання підсудного ОСОБА_12, судом не встановлено.

З урахуванням викладеного, суд вважає необхідним призначити ОСОБА_12 покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч.3 ст. 187 КК України, ч. 2 ст. 353 та ч. 1, 3 ст. 357 КК України у виді обмеження волі з врахуванням вимог ст. 70 КК України, оскільки виправлення підсудного не можливе без ізоляції від суспільства.

При призначенні ОСОБА_13 покарання суд враховує тяжкість вчинених злочинів, які відноситься відповідно до вимог ст. 12 КК України до особливо тяжких злочинів (ч. 3 ст. 187 КК України), злочинів середньої тяжкості (ч. 2 ст. 353 КК України) та злочинів невеликої тяжкості (ч. 1, 3 ст. 357 КК України), обставини вчинення злочинів, відсутність тяжких наслідків від вчиненого злочину, дані про особу підсудного, яка осудний, холостий, раніше не судимий, за даними облікової документації під наркологічним диспансерно-динамічним наглядом не перебуває, за даними наявної документації на обліку у лікаря-психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується позитивно, одружений, має малолітню дитину - сина ОСОБА_38, ІНФОРМАЦІЯ_27 та стан його здоров'я, те, що мати ОСОБА_13 є пенсіонеркою, а батько є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильський АЕС у 1986 році, при цьому батьки хворіють, доньку - ОСОБА_39, ІНФОРМАЦІЯ_25, яка є дитиною, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи.

Обставиною, що пом'якшує покарання підсудного ОСОБА_13 суд визнає відшкодування завданих збитків.

Обставин, що обтяжують покарання підсудного ОСОБА_13 судом не встановлено.

З урахуванням викладеного, суд вважає необхідним призначити ОСОБА_13 покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч.3 ст. 187 КК України, ч. 2 ст. 353 та ч. 1, 3 ст. 357 КК України у виді обмеження волі з врахуванням вимог ст. 70 КК України, оскільки виправлення підсудного не можливе без ізоляції від суспільства.

Суд вважає, що заявлений у справі цивільний позов потерпілих слід задовольнити в повному обсязі. В ході судового слідства було підтверджено розміри матеріальних витрат, понесених потерпілими. При визначенні розміру моральної шкоди, яка підлягає стягненню з підсудних на користь потерпілих, суд враховує ступінь морального болю, який відчували потерпілі внаслідок злочинних дій підсудних, виникнення у потерпілих на нервовому ґрунті постійних тривоги та страху за подальше життя їх та сім'ї, порушення нормального образу життя, беручи до уваги вік потерпілих, порушення звичних умов життя, які також викликають душевні переживання у потерпілих.

Долю речових доказів слід вирішити у відповідності з вимогами ст. 81 КПК України. Долю судових витрат вирішити у відповідності до вимог ст. 93 КПК України.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 323, 324 Кримінально-процесуального кодексу України,

з а с у д и в :

ОСОБА_9 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27, ст. 187 ч. 3 КК України, призначивши покарання у виді позбавлення волі на строк 8 (вісім) років 6 (шість) місяців з конфіскацією всього майна.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_9 до вступу вироку в законну силу залишити без змін у виді тримання під вартою.

Строк відбування покарання засудженому ОСОБА_9 обчислювати з 09 вересня 2011 року.

ОСОБА_10 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 27, ст. 187 ч. 3 КК України, і призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 7 (сім) років 6 (шість) місяців з конфіскацією всього майна, що належить останньому на праві приватної власності .

Міру запобіжного заходу ОСОБА_10 до вступу вироку в законну силу залишити без змін у виді тримання під вартою.

Строк відбування покарання засудженому ОСОБА_10 обчислювати з 09 вересня 2011 року.

ОСОБА_11 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 27, ст. 187 ч. З КК України та ч. 1 ст. 357 КК України, і призначити йому покарання:

- за 3 ст. 27, ст. 187 ч. З КК України у виді позбавлення волі строком на 7 (сім) років 6 (шість) місяців з конфіскацією всього майна, що належить останньому на праві приватної власності;

- за ч. 1 ст. 357 КК України у виді обмеження волі строком на 2 роки 6 місяців.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначити ОСОБА_11 покарання у виді позбавлення волі строком на 7 (сім) років 6 (шість) місяців з конфіскацією всього майна, що належить останньому на праві приватної власності .

Міру запобіжного заходу ОСОБА_11 до вступу вироку в законну силу залишити без змін у виді тримання під вартою.

Строк відбування покарання засудженому ОСОБА_11 обчислювати з 09 вересня 2011 року.

ОСОБА_12 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ст. 187 ч. 3 КК України, ч. 2 ст. 353 та ч. 1, 3 ст. 357 КК України, і призначити йому покарання:

- за ч. 3 ст. 187 КК України у виді позбавлення волі строком на 8 (вісім) років 6 (шість) місяців з конфіскацією всього майна, що належить останньому на праві приватної власності;

- за ч. 2 ст. 353 КК України у виді позбавлення волі строком на 2 (два) роки

- за ч. 1 ст. 357 КК України у виді обмеження волі строком на 2 (два) роки 6 місяців

- за ч. 3 ст. 357 КК України у виді обмеження волі строком на 2 (два) роки.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначити ОСОБА_12 покарання у виді позбавлення волі строком на 8 (вісім) років 6 (шість) місяців з конфіскацією всього майна, що належить останньому на праві приватної власності .

Міру запобіжного заходу ОСОБА_12 до вступу вироку в законну силу залишити без змін у виді тримання під вартою.

Строк відбування покарання засудженому ОСОБА_12 обчислювати з 09 вересня 2011 року.

ОСОБА_13 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ст. 187 ч. 3 КК України, ч. 2 ст. 353 та ч. 1,3 ст. 357 КК України, і призначити йому покарання:

- за ч. 3 ст. 187 КК України у виді позбавлення волі строком на 7 (сім) років 6 (шість) місяців з конфіскацією всього майна, що належить останньому на праві приватної власності ;

- за ч. 2 ст. 353 КК України у виді позбавлення волі строком на 2 (два) роки

- за ч. 1 ст. 357 КК України у виді обмеження волі строком на 2 (два) роки 6 місяців

- за ч. 3 ст. 357 КК України у виді обмеження волі строком на 2 (два) роки.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначити ОСОБА_13 покарання у виді позбавлення волі строком на 7 (сім) років 6 (шість) місяців з конфіскацією всього майна, що належить останньому на праві приватної власності.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_13 до вступу вироку в законну силу залишити без змін у виді тримання під вартою.

Строк відбування покарання засудженому ОСОБА_13 обчислювати з 09 вересня 2011 року.

Стягнути із засуджених ОСОБА_9 та ОСОБА_12 на користь потерпілих ОСОБА_14 та ОСОБА_17 9640,4 грн. на відшкодування матеріальних збитків та 10000 грн. на відшкодування моральних збитків, а всього стягнути 19640,40 грн. солідарно.

Речові докази по справі: два фрагменти липкої стрічки «скотч», які передано до камери схову речових доказів при Святошинському РУ ГУМВС України в м. Києві - знищити.

Стягнути із засуджених ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_13 в рівних частинах судові витрати: вартість криміналістичної експертизи №386 від 19.08.2011 року у сумі 1367,60 гривень на користь НДЕКЦ при ГУМВС України в м. Києві ГУДКУ у Київській області р/р 31253272210699, код ЗКПО № 25575285, МФО 821018 в розмірі 1365 грн. 60 коп. (з кожного засудженого 273,52 грн.).

Стягнути із засуджених ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_13 в рівних частинах судові витрати: вартість криміналістичної експертизи №385 від 17.08.2011 року у сумі 1367, 60 гривень на користь НДЕКЦ при ГУМВС України в м. Києві ГУДКУ у Київській області р/р 31253272210699, код ЗКПО № 25575285, МФО 821018 в розмірі 1365 грн. 60 коп. (з кожного засудженого 273,52 грн.).

Стягнути із засуджених ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_13 в рівних частинах судові витрати: вартість додаткової криміналістичної експертизи №431 від 26.09.2011 у сумі 1367,60 гривень, криміналістичної експертизи №457 від 10.10.2011 року у сумі 1367, 60 гривень на користь НДЕКЦ при ГУМВС України в м. Києві ГУДКУ у Київській області р/р 31253272210699, код ЗКПО № 25575285, МФО 821018 в розмірі 1365 грн. 60 коп. (з кожного засудженого 273,52 грн.).

Арешт на майно ОСОБА_10, а саме мобільний телефон «Нокіа 1280» з сім-карткою мобільного оператору «Лайф», мобільний телефон «Нокіа С3» з сім-карткою мобільного оператору «Київстар», які передані на зберігання до камери схову ГУМВС України в м. Києві, накладений згідно постанови старшого слідчого в ОВС СУ ГУМВС України в м. Києві Синенка Є.А. від 24.10.2011 року (том 2 а.с. 67), - скасувати та повернути зазначене майно за належністю ОСОБА_10.

Арешт на майно ОСОБА_12, а саме мобільний телефон «Соні Еріксон К 550і» з сім-карткою мобільного оператору «Лайф» та з сім-карткою мобільного оператору «Київстар», дві скреч-картки з написом «Ваш лайф», ключі від автомобіля «ВАЗ 2108» д.н.з. НОМЕР_3, телевізор «Соні», холодильник «LG», які передані на зберігання до камери схову ГУМВС України в м. Києві, накладений згідно постанови старшого слідчого в ОВС СУ ГУМВС України в м. Києві Синенка Є.А. від 24.10.2011 року (том 2 а.с. 67), автомобіль «ВАЗ 2108» д.н.з. НОМЕР_3 накладений згідно постанови старшого слідчого СВ Святошинського РУ ГУМВС України в м. Києві Замули Б.А. від 12.09.2011 року (том 2 а.с. 124) - скасувати та повернути зазначене майно за належністю ОСОБА_12.

Арешт на майно ОСОБА_11, а саме мобільний телефон «Нокіа 2330» з сім-карткою мобільного оператору «Київстар», ключі від автомобіля «Део Ланос» д.н.з. НОМЕР_1, , які передані на зберігання до камери схову ГУМВС України в м. Києві, автомобіль «Део Ланос» д.н.з. НОМЕР_1 накладений згідно постанови старшого слідчого в ОВС СУ ГУМВС України в м. Києві Синенка Є.А. від 24.10.2011 року (том 2 а.с. 113) - скасувати та повернути зазначене майно за належністю ОСОБА_11.

Вирок суду може бути оскаржений до Апеляційного суду м. Києва через Святошинський районний суд м. Києва протягом 15 діб з моменту проголошення, а засудженими - в той же строк з моменту отримання ними копії вироку.

Суддя: Л.Г. Косик