Постанова № 31763634, 30.05.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 травня 2013 р. Справа №805/6636/13-а

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 10.30

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді Бойка М.І.,

при секретарі Кусти Ю.Ф.,

за участі

представника позивача Кривець Д.А.,

представника відповідача Красильникової С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання в м. Донецьку адміністративну справу за позовом Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби до Державного підприємства «Селидіввугілля» про стягнення податкового боргу з податку на додану вартість у розмірі 5927847,00 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Красноармійська об'єднана державна податкова інспекція Донецької області Державної податкової служби (далі - Інспекція, позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Державного підприємства «Селидіввугілля» (далі - Підприємство, відповідач) про стягнення заборгованості з податку на додану вартість у сумі 5927847,00 грн.

В обґрунтування адміністративного позову позивач зазначив, що відповідач має заборгованість перед Державним бюджетом України з податку на додану вартість на загальну суму 5927847,00 грн., яка виникла внаслідок несплати узгодженого податкового зобов'язання з цього податку, зазначеного у податковій декларації за березень 2013 року від 18.04.2013 року № 9021479302 (а.с.7-8).

Представник позивача в судовому засіданні позивні вимоги підтримав, надав пояснення аналогічні обставинам викладеним в позивній заяві, просив суд задовольнити позов повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні не заперечувала проти позовних вимог, надала заяву про визнання позову у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд вважає, що позовні вимоги Інспекції підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частиною 2 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії) дій чи бездіяльності.

Згідно Положення про Державну податкову службу в Україні, затвердженого Указом Президента України від 12.05.2011 року № 584/2011 (далі - Положення), до системи органів Державної податкової служби України належать центральний апарат та територіальні органи - державні податкові служби в Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі, областях, округах (на два і більше регіони), державні податкові інспекції у районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні, об'єднані та спеціалізовані державні податкові інспекції.

Держана податкова служба України входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію єдиної державної податкової політики, а також державної політики у сфері контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів, здійснює міжгалузеву координацію у цій сфері (абз.3 п.1 Положення).

Відповідно до п.п.20.1.18 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право, зокрема звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Відповідно до п.п.41.1.1. п.4.1 ст.41 Податкового кодексу України, контролюючими органами є, зокрема органи державної податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Відповідно до п.п.14.1.137 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, орган стягнення - державний орган, уповноважений здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах повноважень, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

Відповідно до п.41.5 ст.41 Податкового кодексу України, органами стягнення є виключно органи державної податкової служби, які уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах їх повноважень, а також державні виконавці в межах своїх повноважень.

Таким чином, Інспекція є суб'єктом владних повноважень, який в даних правовідносинах реалізує повноваження, надані йому Податковим кодексом України та Положенням про Державну податкову службу в Україні.

В свою чергу, відповідач (вул. К. Маркса, 41, м. Селидове, Донецька область, 85400, ідентифікаційний код - 33426253) є юридичною особою (а.с.14), знаходиться на податковому обліку Інспекції з 08.06.2005 року (а.с.16) та відповідно до законодавства є платником податку на додану вартість.

При цьому судом встановлено, що заборгованість відповідача перед бюджетом утворилась у зв'язку із несвоєчасною сплатою у повному обсязі в встановлений законом строк узгоджених податкових зобов'язань з податку на додану вартість згідно поданої ним декларації № 9021479302 від 18.04.2013 року за березень 2013 року в сумі 5927847,00 грн. (а.с.7-8).

Заборгованість із сплати узгодженого податкового зобов'язання щодо якого пред'явлено вимоги, окрім копії податкової декларації з податку на додану вартість та зворотнім боком облікової картки платника податку, також підтверджується розрахунком суми податкового боргу з ПДВ (а.с.5).

Відповідно до пункту 15.1 статті 15 Податкового кодексу України, платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (п.1.1 ст.1 ПК України).

Стаття 203 Податкового кодексу України встановлює, податкова декларація подається за базовий звітний (податковий період), що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. Платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Відповідно до п.п.16.1.4 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно п.п.31.1 ст.31 Податкового кодексу України, строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Згідно із п.54.1 ст.54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання вважається узгодженою.

Відповідно до п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до п.п.14.1.156. п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до п.п.14.1.175. п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, податковим боргом є сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності) але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Пунктом 38.1 ст.38 Податкового кодексу України встановлено, що виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Судом встановлено, що визначена у поданій податковій декларації сума податку відповідачем у встановлені строки та в повному обсязі не сплачена. Доказів на спростування факту прострочення податкових платежів - суду не надано.

Таким чином, станом на момент розгляду справи, сума податкових зобов'язань у розмірі 5927847,00 є податковою заборгованістю відповідача.

Згідно п.п.20.1.18 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право звертатися до суду із позовом щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Отже, реалізація повноважень, наданих податковому органу Податковим кодексом України, щодо захисту інтересів держави, можлива, шляхом звернення до суду з вимогами про стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

В світлі п.59.1 та п.59.4 ст.59 Податкового кодексу України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Згідно ч.1 п.95.3 ст.95 Податкового кодексу України, стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

З врахуванням наведених положень, судом також було вставлено, що відповідачем 04.07.2005 року було отримано першу податкову вимогу № 1/92 від 01.07.2005 року на суму 47662577,06 грн. (а.с.17) та 09.08.2005 року отримано другу податкову вимогу № 2/103 від 05.08.2005 року на суму 81629904,39 грн. (а.с.18), які станом на момент розгляду справи, не є відкликаними.

Між тим за приписами п.59.5 ст.59 Податкового кодексу України, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

З огляду на вищенаведене, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених вимог та необхідність задоволення позовної заяви Інспекції до відповідача про стягнення податкового боргу з податку на додану вартість у сумі 5927847,00 грн.

Також в судовому засіданні представник відповідача надала заяву в якій зазначила, що у зв'язку з тяжким фінансовим становищем просить відстрочити виконання рішення суду строком на 3 роки. Представник позивача в судовому засіданні не заперечував проти задоволення заяви про відстрочення виконання рішення суду строком на 3 роки.

Згідно з ч. 1 ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України, за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), державний виконавець може звернутися до адміністративного суду першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий лист, що видав виконавчий лист, із поданням, а особа, яка бере участь у справі, та сторона виконавчого провадження - із заявою про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Також частиною 2 ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України, передбачено право суду у виняткових випадках відстрочення або розстрочити виконання, змінити чи встановити спосіб і порядок виконання рішення.

Зазначені у заяві відповідачем обставини, на думку суду, ускладнюють виконання судового рішення про стягнення податкового боргу з податку на додану вартість у розмірі 5927847,00 грн.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що виконання постанови суду від 30 травня 2013 року можливо відстрочити строком до 30 травня 2016 року.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 2-15, 17-18, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби до Державного підприємства «Селидіввугілля» про стягнення податкового боргу з податку на додану вартість у розмірі 5927847,00 грн. - задовольнити повністю.

Стягнути з рахунків у банках обслуговуючих державне підприємство «Селидіввугілля» суму податкового боргу з податку на додану вартість у розмірі 5927847,00 грн. зарахувавши до державного бюджету на рахунок відкритий у ГУДКСУ в Донецькій області, МФО 834016, ЄДРПОУ 37791274, р/р № 31113029700070.

Відстрочити виконання постанови по справі № 805/6636/13-а від 30 травня 2013 року строком до 30 травня 2016 року.

Вступну та резолютивну частину постанови проголошено в судовому засіданні 30 травня 2013 року. Повний текст постанови виготовлено 1 червня 2013 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Бойко М.І.