Рішення № 31763101, 12.06.2013, Зарічний районний суд м. Суми

Справа № 591/2737/13-ц

Провадження № 2/591/1352/13

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 червня 2013 року Зарічний районний суд м.Суми в складі:

головуючого в особі судді - Міліціанова Р.В.

при секретарі - Бузова Т.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Міськсумиліфт», ТОВ СКС «Консалд» про визнання незаконним та скасування наказу № 26к від 01.04.2009 р. про зменшення посадового окладу, стягнення заробітної плати та моральної шкоди -

ВСТАНОВИВ:

Позивач свої вимоги мотивує тим, що він працював виконробом ТОВ «Міськсумиліфт» з 29.07 року по 13.04.2010 року, наказом від 13.04.2010 року звільнився з роботи за власним бажанням. До 01.04.2009 року його посадовий оклад становив 2180 грн., з 01.04.2009 року був зменшений і склав 630 грн. При цьому, про зміну розміру посадового окладу його не повідомили і не попередили про зміну умов праці. В наслідок незаконного зменшення розміру посадового окладу він недоотримав 19375 грн. заробітної плати. В наслідок зазначених дій відповідача у нього погіршився стан здоров'я, його було принижено, він був вимушений прикладати додаткових зусиль щодо організації свого життя та йому завдано моральної шкоди, розмір грошової компенсації якої він оцінює в 10000 грн. Тому, просить: визнати незаконним і скасувати Наказ №26к від 01.04.2009 року, поновити строк на його оскарження, стягнути з відповідача 19375 грн. заборгованості по заробітній платі за період з 01.04.2009 року по 13.04.2010 року, 10000 грн. в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди.

В судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали, проти винесення заочного рішення не заперечували.

Представник ТОВ «Міськсумиліфт» позов не визнав і пояснив, що зменшення розміру оплати праці на підприємстві було проведене у зв'язку з скрутним фінансовим становищем. Про дану зміну умов оплати праці вони намагалися повідомити позивача, але він відмовлявся підписуватися про ознайомлення з наказом.

Від відповідача ТОВ СКС «Консалд» надійшли заперечення, в яких зазначено, що товариство не учасником спірних правовідносин, права позивача не порушувало, тому проти пред'явленого до нього позову заперечувало.

Представники відповідачів надали суду заяви про розгляд справи без їх участі, про дату засідання повідомлені належним чином, що підтверджується інформацією ДП «Укрпошта» про отримання поштових відправлень.

Згідно з ч.1 ст.224 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Тому, суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи за відсутності належним чином повідомленого відповідача.

Суд, заслухавши пояснення учасників процесу, вивчивши матеріали даної цивільної справи, встановив наступне.

Судом при розгляді справи встановлено, що Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 21.06.2010р.у справі № 2-4062/2010, яке залишено в силу Ухвалою Апеляційного суду Сумської області від 10.08.2010р. у справі №22-ц-3079/2010 вирішено спір про стягнення з ТОВ «Міськсумиліфт» 19375 грн. заборгованості по заробітній платі за період з 01.04.2009 року по 13.04.2010 року, та 10000 грн. в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди, в задоволенні позову відмовлено, роз'яснено можливість оскаржити Наказ №26к від 01.04.2009 року.

Тому, незважаючи на наявність рішення, яке набрало чинності та стосується предмету доказування у даній справі, суд доходить висновку, що позов у даній справі подано з інших підстав, зокрема, в даному випадку, на виконання вказівок Зарічного районного суду м. Суми та Апеляційного суду Сумської області у справі № 2-4062/2010, позовні вимоги мотивовано незаконністю Наказу №26к від 01.04.2009 року.

В зв'язку з цим, враховуючи відмінність підстав пред'явлення позову від вимог у попередній справі, суд доходить висновку, що обставини для закриття провадження у даній справі згідно п.2 ч.1 ст.205 ЦПК України - відсутні.

З матеріалів справи вбачається, що позивач до 29.03.2007 року працював в ДП «Сумиліфт» ТОВ «СКС Консалд», наказом № 12к від 29.03.2007 року позивача було прийнято на роботу виконробом до ДП «Міськсумиліфт» ТОВ «СКС Консалд» в порядку переведення з ДП «Сумиліфт» ТОВ «СКС Консалд». В подальшому ДП «Міськсумиліфт» ТОВ «СКС Консалд» було перетворено в ТОВ «Міськсумиліфт».

Відповідно до наказу № 82к від 01.10.2008 року, яким затверджено штатний розклад ТОВ «Міськсумиліфт» на 2008 рік, позивачу встановлений посадовий оклад в розмірі 2180 грн.

Наказом № 26к від 01.04.2009 року, внесені зміни до штатного розкладу підприємства та встановлені посадові оклади працівників підприємства. Зокрема, позивачу розмір посадового окладу був визначений в розмірі діючої мінімальної заробітної плати.

13.04.2010 року позивач звільнився з роботи за власним бажанням, розрахунок проведено в повному обсязі (дана обставина не оспорювалась сторонами) згідно заробітної плати визначеної Наказом № 26к від 01.04.2009 року.

Таким чином, позивач на момент звільнення та отримання розрахунку повинен був знати про порушення його прав.

Крім того, про існування Наказу № 26к від 01.04.2009 року, яким, на думку позивача порушено його права, ОСОБА_1 було відомо станом на дату розгляду справи № 2-4062/2010 судом першої та апеляційної інстанцій, оскільки позивач та його представник були присутні в судових засіданнях.

В силу ч.1 ст.233 КЗпП України, працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Однак, отримуючи в період з 01.04.2009 року по 13.04.2010 року заробітну плату в меншому розмірі, будучи обізнаним про існування оспорюваного наказу принаймні станом на дату розгляду попередньої справи апеляційним судом - 10.08.2010р., позивач у визначений ч.1 ст.233 КЗпП України не звернувся до суду з вимогою про визнання незаконним та скасування наказу.

В судовому засіданні з пояснень позивача та на підставі відповідей Прокуратури Сумської області і Територіальної державної інспекції з питань праці у Сумській області судом встановлено, що відповідь Прокуратури Сумської області від 07.12.2012р. (Лист №07/1-1591-12) отримано ним 07.12.2012р. (згідно виписки з журналу вихідної кореспонденції).

Дату отримання листа Територіальної державної інспекції з питань у Сумській області також встановлено з показань свідка ОСОБА_2 колишнього працівника інспекції, яка надавала відповідь позивачу та пояснила, що відповідь отримано в період з 15.12.2012р. по 25.12.2012р.), тобто станом на зазначені дати позивачу також стало відомо про порушення його прав, однак позов здано до суду лише 29.03.2013р., тобто зі спливом тримісячного строку.

Законом не передбачено підстав переривання визначеного ст.233 КЗпП України строку звернення до суду.

Факт звернення до прокуратури, інспекції з праці жодним чином не позбавляв позивача можливості звернутися до суду за захистом порушених прав до цього.

Однак, ОСОБА_1 звернувся до суду лише 29.03.2013 року.

Позивачем в судовому засіданні не надано жодних обґрунтувань відносно поважності пропуску строку, не обґрунтовано причини його пропуску, не надано жодних доказів в обґрунтування даних обставин.

Отже, ОСОБА_1 пропущено визначений законом строк для звернення до суду з позовом про визнання незаконним та скасування Наказу № 26к від 01.04.2009 року, підстав для його поновлення суд не вбачає.

Рішенням Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року N 4-рп/2012 дано офіційне тлумачення положень статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв'язку з положеннями статей 117, 237 1 цього Кодексу.

Конституційний Суд України визначив, що в аспекті конституційного звернення положення частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв'язку з положеннями статей 116, 117, 237 1 цього Кодексу слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.

На підставі п.25 Постанови Пленуму Верховного суду України від 24 грудня 1999 року N 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», суди мають враховувати, що у справах про оплату праці діє тримісячний строк звернення із заявою до КТС або безпосередньо до суду, який обчислюється з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права (статті 225, 233 КЗпП), і відповідно до цього з'ясовувати зазначену дату.

Непроведення розрахунку з працівником у день звільнення або, якщо в цей день він не був на роботі, наступного дня після його звернення з вимогою про розрахунок є підставою для застосування відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП. У цьому разі перебіг тримісячного строку звернення до суду починається з наступного дня після проведення зазначених виплат незалежно від тривалості затримки розрахунку.

Пропуск без поважних причин тримісячного строку звернення до суду є самостійною підставою для відмови в позові.

Згідно з п.16 Постанови Пленуму Верховного суду України від 31 березня 1995 року N 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», до вимог про відшкодування моральної шкоди у випадках, передбачених трудовим законодавством застосовується тримісячний строк (ст. 233 КЗпП).

Крім того, відповідно до ч.3 ст.61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Правомірність позовних вимог щодо стягнення з ТОВ «Міськсумиліфт» 19375 грн. заборгованості по заробітній платі за період з 01.04.2009 року по 13.04.2010 року, 10000 грн. в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди перевірялась Зарічним районним судом м. Суми від 21.06.2010р.у справі № 2-4062/2010 та Апеляційним судом Сумської області у справі №22-ц-3079/2010 у спорі між ОСОБА_1 та ТОВ «Міськсумиліфт».

Встановлено, що виходячи з розмирів посадового окладу визначених зазначеним наказом № 26 к, позивачу в належному розмірі проводилося нарахування заробітної плати (мотивувальна частина Рішення Зарічного районного суду м. Суми).

Судом детально були досліджені всі обставини системи розміру оплати праці позивача за різні періоди його роботи, висновки суду щодо відсутності підстав для додаткового стягнення заробітної плати належним чином обґрунтовані. Позивач визнав той факт, що з серпня 2009 року дізнався про зменшення посадового окладу, намагався узгодити це питання з власником підприємства (мотивувальна частина Ухвали Апеляційного суду Сумської області).

Таким чином, враховуючи обставини пропуску строку звернення до суду, з огляду на встановлені в іншій цивільній справі фактичні обставини спірних відносин, суд доходить висновку, що позовні вимоги пред'явлені до ТОВ «Міськсумиліфт» не підлягають задоволенню.

Без встановлення судовим рішенням факту порушень трудових прав суд також не має можливості вважати доведеними мотиви позивача щодо стягнення моральної шкоди, також вимоги про стягнення моральної шкоди пред'явлено не до ТОВ «Міськсумиліфт», а виключно до ТОВ СКС «Консалд», не змінено та не уточнено.

Аналізуючи вимоги пред'явлені до ТОВ СКС «Консалд» (Код ЄДРПОУ 34451495) судом, згідно відомостей з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, встановлено, що роботодавцем позивача було ТОВ «Міськсумиліфт» (Код ЄДРПОУ 34743322), яке є окремою юридичною особою, має іншого директора, окремий баланс та печатку.

Відповідальність за порушення норм трудового законодавства може бути покладено виключно на роботодавця працівника.

Згідно з ч.2 ст.140 ЦК України, учасники товариства з обмеженою відповідальністю не відповідають за його зобов'язаннями і несуть ризик збитків, пов'язаних з діяльністю товариства, у межах вартості своїх вкладів.

ТОВ СКС «Консалд» (Код ЄДРПОУ 34451495) було учасником Дочірнього підприємства «Міськсумиліфт», однак як учасник новоствореного товариства з обмеженою відповідальністю не може нести відповідальність за зобов'язаннями іншої юридичної особи, відповідає не власним майном, а лише в межах вкладу учасника.

Тому, суд доходить висновку, що позовні вимоги пред'явлені до ТОВ «СКС «Консалд» не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 526, 530, 549-551, 553-554, 624, 1048-1050, 1054, 1055 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 57-60, 88, 197, 212-215 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення строку на оскарження наказу № 26к від 01.04.2009 р. про зменшення посадового окладу - відмовити.

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ТОВ «Міськсумиліфт», ТОВ СКС «Консалд» про визнання незаконним та скасування наказу №26к від 01.04.2009 р. про зменшення посадового окладу, стягнення заробітної плати та моральної шкоди - відмовити.

Відповідач протягом 10 днів з дня отримання копії заочного рішення суду має право подати до Зарічного районного суду м. Суми заяву про його перегляд.

Рішення суду може бути оскаржено до Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Сумської області через Зарічний районний суд м. Суми протягом 10 днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Р.В.Міліціанов