Ухвала суду № 31762232, 14.05.2013, Апеляційний суд Тернопільської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 1915/19407/12Головуючий у 1-й інстанції Грицак Р.М. Провадження № 22-ц/789/578/13 Доповідач - Ткач З.Є.Категорія - 21

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 травня 2013 р. колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:

головуючого - Ткача З.Є.

суддів - Бершадської Г. В., Шевчук Г. М.,

при секретарі - Дуда Г.І.

з участю сторін - ОСОБА_1 та його представника

ОСОБА_2, ОСОБА_3 та її

представника ОСОБА_4, представника

Першої Тернопільської державної

нотаріальної контори Міщенко-Яворської К.М.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 19 березня 2013 року за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа - Перша Тернопільська державна нотаріальна контора, про визнання недійсним договору дарування,-

В С Т А Н О В И Л А :

У листопаді 2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом про визнання недійсним договору дарування 1/2 частини квартири АДРЕСА_1, укладеного 28 березня 2009 року між ним та ОСОБА_3, посилаючись на те, що він є хворою людиною похилого віку, потребує сторонньої допомоги, у зв'язку з чим під умовою, що відповідачка бере зобов'язання утримувати його до смерті, уклав із нею вищевказаний договір, вважаючи, що укладає договір довічного утримання.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 19 березня 2013 року вирішено: "В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третьої особи Першої Тернопільської державної нотаріальної контори про визнання недійсним договору дарування 1/2 частини квартири АДРЕСА_1, укладеного 28.03.2009 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 - відмовити."

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог, посилаючись на те, що суд не дав належної оцінки встановленим обставинам справи та вирішив спір з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доводи апеляційної скарги, пояснення апелянта, інших учасників процесу, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з наступних мотивів.

Встановлено, що 28 березня 2009 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 укладено договір дарування посвідчений державним нотаріусом Першої Тернопільської державної нотаріальної контори ОСОБА_6, зареєстрованим в реєстрі за №109, згідно якого ОСОБА_1 подарував ОСОБА_3 1/2 частки однокімнатної квартири АДРЕСА_1

Позовні вимоги про визнання недійсним вказаного договору дарування позивачем пред'явлено з підстав встановлених ст. 229 ЦК України.

Відповідно до частини першої вказаної статті, якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

Згідно роз'яснень даних в п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 16 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", правочин, вчинений під впливом помилки відповідно до ст. 229 ЦК України, є оспорюваним. Обставини, щодо яких помилилась сторона правочину, мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка мала місце, а також що вона має істотне значення. Не має правового значення помилка щодо одержання користі від вчиненого правочину. Помилка внаслідок недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією із сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.

Згідно ч. 1 ст. 717 ЦК України, за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність. (договір дарування)

Суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про те, що позивач ОСОБА_1 не помилявся щодо природи укладеного договору дарування в момент його укладення.

Цей висновок відповідає обставинам справи.

Встановлено, що позивач ОСОБА_1 особисто звернувся до нотаріуса з проханням укласти договір дарування квартири АДРЕСА_1 на відповідачку ОСОБА_3

Мотивами для укладення даного виду договору стали особливі стосунки позивача та його дружини, які склалися з відповідачкою.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 тривалий час тісно спілкувалася з подружжям ОСОБА_1 і за два місяці до смерті ОСОБА_7 здійснювала за нею безпосередній догляд.

Після смерті ОСОБА_7, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_3 також надавала безумовний догляд ОСОБА_1, чого не заперечував в судовому засіданні позивач.

На близькі стосунки з позивача відповідачкою та намір передати їй квартиру вказує і той факт, що 28 червня 2008 року позивачем був складений заповіт на відповідачку ( в наступному скасований заповідчем).

Крім того, суд вірно взяв до уваги пояснення нотаріуса щодо обставин укладення договору дарування.

Як пояснила у суді першої інстнації нотаріус, ОСОБА_1 звернувся до неї особисто, та пояснив, що хоче подарувати відповідачці цілу квартиру.

Перед укладенням договору дарування нею були роз'яснені позивачу його права, обов'язки та наслідки вчиненої дії. Жодних умов про його утримання за умовами договору ОСОБА_1 не заявляв. Позивач наполягав на укладенні договору дарування і особисто його прочитав. При цьому вона переконала його, щоб він подарував лише 1/2 частину квартири, щоб не було ризику, що у майбутньому його можуть вигнати з квартири.

Колегія суддів бере до уваги те, що наслідки, про які був повідомлений позивач і які ним були враховані, могли випливати тільки з договору дарування, а не з договору довічного утримання, що суперечило б природі цього договору.

Крім того, в суді не встановлено конкретних зобов'язань, які повинна була здійснювати відповідачка на підставі укладного договору.

Колегія суддів не бере до уваги його доводи про те, що він є особою похилого віку, хворіє та потребує догляду.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач дійсно є людиною похилого віку та має захворювання. Згідно виписки №1219 із стаціонарної картки стаціонарного хворого ОСОБА_1 1937 р.н. виданої державним закладом «Відділкова клінічна лікарня станції Тернопіль ДТТО «Львівська залізниця» від 30 червня 2011 року ОСОБА_1 хворіє на дисциркуляторну енцефалопатію І ступеня з цефалічним синдромом, неврологічною мікросимптоматикою на ґрунті церебрального атеросклерозу та гіпертонічної хвороби. Остеохондрозом хребта, хронічним в/г люмбалгією з помірним больовим синдромом от. нестійкої ремісії.

Проте позивач є грамотним, може самостійно читати, особисто прочитав зміст договору, про що він ствердив в суді апеляційної інстанції.

Окрім того, колегія суддів бере до уваги той факт, що позивач у серпні 2011 року звертався до суду з позовом до ОСОБА_3 про визнання договору дарування 1/2 квартири недійсним з тих підстав, що договір був укладений під впливом обману та тяжких обставин. Про помилку щодо істотних обставин укладеного договору позивач не заявляв. Рішення суду у справі від 05 вересня 2012 року, яким у позові було відмовлено, скасовано ухвалою апеляційного суду від 08 листопада 2012 року у зв'язку з відмовою позивача від позову.

Отже суд першої інстанції зробив вірний висновок про те, що позивач, хоч і виявляв бажання, щоб відповідачка здійснювала за ним певний догляд, що стало мотивами для укладення договору, проте він розумів, що при цьому укладає договір дарування і розумів природу договору та наслідків.

Суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дав належну правову оцінку і вирішив спір відповідно до вимог чинного законодавства.

Рішення суду є законним і обґрунтованим і підстав для його скасування чи зміни з мотивів викладених в апеляційній скарзі не має.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 314 ЦПК України,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 19 березня 2013 року залишити без змін.

Ухвала колегії може бути оскаржена протягом 20 днів в касаційному порядку, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:- підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області З.Є. Ткач