Ухвала суду № 31761423, 11.06.2013, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Свергун І.О.

Суддя-доповідач - Попов В.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2013 року справа №812/2363/13-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Попова В.В.,

суддів Лях О.П., Нікуліна О.А.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Приватного підприємства "ТЄД" на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2013 р. у справі № 812/2363/13-а за позовом Приватного підприємства "ТЄД" до Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 16.01.2013 №0000012230,-

В С Т А Н О В И В :

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2013 р. у справі № 812/2363/13-а у задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства «ТЄД» до Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 16.01.2013 № 0000012230 - відмовлено повністю.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вищевказану постанову та прийняти нову про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Мотивами апеляційної скарги особа, яка її подала, зазначає порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також невідповідність висновків суду обставинам справи та неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Позивач є юридичною особою, платником податку на додану вартість та перебуває на податковому обліку у відповідача (арк. справи 77-80).

На підставі наказу від 12.12.2012 № 880 відповідачем було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «РКС Компоненти» за період з 01.07.2011 по 31.07.2011 та ПП «Баварія Ф» за період з 01.08.2011 по 31.08.2011.

За результатами перевірки складено акт від 28.12.2012 № 2801/223/32149227, згідно з яким встановлено порушення позивачем пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «РКС Компоненти» за період з 01.07.2011 по 31.07.2011 на суму 629 грн. та з ПП «Баварія Ф» за період з 01.08.2011 по 31.08.2011 на суму 360 грн. (арк. справи 17-34).

На підставі акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 16.01.2013 № 0000012230, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 1236,25 грн., у тому числі за основним платежем - 989 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 247,25 грн. (арк. справи 7).

Позивач, не погодившись з висновками акту перевірки, подав до Алчевської ОДПІ письмові заперечення від 11.01.2013 (арк. справи 9-10). Відповіддю на заперечення від 17.01.2013 № 01044/223-02) податковий орган повідомив платника про залишення висновків акту перевірки без змін (арк. справи 11-14).

28.01.2013 позивач подав до ДПС у Луганській області скаргу вих. № 22/13 на податкове повідомлення-рішення від 16.01.2013 № 0000012230 (арк. справи 35-36). Рішенням ДПС у Луганській області від 14.02.2013 № 1888/10-400/08 податкове повідомлення-рішення від 16.01.2013 № 0000012230 залишено без змін, а скаргу - без задоволення (арк. справи 38-42).

Суд вважає, що оскаржене податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем обґрунтовано та у відповідності до вимог чинного законодавства, з огляду на наступне.

У відповідності до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно зрозділом V цього Кодексу.

Розділ V Податкового кодексу України визначає платників податку на додану вартість, об'єкт оподаткування, дату виникнення податкових зобов'язань, порядок визначення бази оподаткування, розміри ставок податку, порядок визначення суми податку та строки проведення розрахунків тощо.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, серед іншого, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

У відповідності до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Абзацом 1 пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України передбачено, що в разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суми податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, неправомірно заявленої до повернення суми бюджетного відшкодування та/або неправомірно заявленої суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість.

У відповідності до пункту 201.7 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Разом з тим, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (пункт 201.10 статті 201 Податкового кодексу України).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та бухгалтерську звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIVпервинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, то відповідні документа не можуть вважатися первинними для цілей податкового обліку навіть за наявності усіх формальних реквізитів, що передбачені для певного виду документа чинним законодавством.

Частинами другою та третьою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Статтею 8 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менш трьох років, несе власник або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до установчих документів.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що діючим законодавством визначений такий порядок формування валових витрат та податкового кредиту, за яким платник податку має право на включення до складу валових витрат та податкового кредиту суми не будь-яких витрат, здійснюваних як компенсація вартості товарів, а тільки тих, які придбаються таким платником податку для їх подальшого використання безпосередньо у власній господарській діяльності, направленої на отримання доходу.

Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки і збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком відсутності господарської операції.

Судом встановлено, що 28.07.2011 ТОВ «РКС Компоненти» видало ПП «ТЄД» податкову накладну № 182 на загальну суму 3773,28 грн., у тому числі ПДВ - 628,88 грн. (арк. справи 45).

Вказану суму ПДВ, зазначену в податковій накладній від 28.07.2012 № 182, позивач включив до складу податкового кредиту, визначеного в податковій декларації з податку на додану вартість за липень 2011 року (арк. справи 123-128).

19.08.2011 ПП «Баварія Ф» видало ПП «ТЄД» податкову накладну № 292 на загальну суму 2160 грн., у тому числі ПДВ - 360 грн. (арк. справи 50).

Вказану суму ПДВ, зазначену в податковій накладній від 19.08.2012 № 292, позивач включив до складу податкового кредиту, визначеного в податковій декларації з податку на додану вартість за серпень 2011 року (арк. справи 129-133).

На підтвердження постачання товару позивачем надано видаткові накладні (арк. справи 46, 51).

На підтвердження розрахунків між підприємствами позивачем надано рахунки на оплату та виписки банку (арк. справи 43-44, 46, 48-49).

Представник позивача в судовому засіданні суду першої інстанції пояснив, що договори про постачання товару між ПП «ТЄД» та ТОВ «РКС Компоненти», ПП «Баварія Ф» у письмовій формі не укладалися. З ТОВ «РКС Компоненти» мала місце усна домовленість про постачання діодів у кількості 70 штук. З ПП «Баварія Ф» була усна домовленість про постачання насосів у кількості 2 штук.

Згідно з частиною першою статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі.

Статтею 208 Цивільного кодексу України визначено, які правочини належить вчиняти у письмовій формі. Так, у письмовій формі належить вчиняти, зокрема, правочини між юридичними особами.

Відповідно до статті 173 Господарського Кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частиною першою статті 181 передбачено укладення господарського договору або шляхом складання одного документа (при чому прикладення сторонами печаток є обов'язковим), або шляхом відповідного листування між сторонами.

Отже, чинне законодавство передбачає укладення угод між юридичними особами в письмовій формі (у вигляді договору, шляхом обміну листами, факсограмами тощо).

Позивачем не надано суду письмових договорів, листів, заявок тощо, які б свідчили про укладення угод про постачання товару з контрагентами - ТОВ «РКС Компоненти» та ПП «Баварія Ф».

Надані позивачем вантажні декларації, видані ПП «Нічний експрес», не можуть бути взяті до уваги як докази транспортування товару, оскільки з їх змісту не можливо встановити, який саме товар перевозився. Так, постачання діодів, за посиланнями позивача, підтверджується вантажною декларацією від 10.08.2011 № 9232041 (арк. справи 47). При цьому в вантажній декларації вантаж описано як «радіодеталі». Про постачання насосів, за доводами позивача, свідчить вантажна декларація від 29.08.2011 № 6734143 (арк. справи 52). Однак, у вказаній вантажній декларації в якості відправника зазначено «Макей Б», а не ПП «Баварія Ф», крім того, в графі «Опис вантажу» зазначено: «Різне, документи».

Позивачем також не доведено використання придбаного товару у своїй господарській діяльності. Позивач зазначає, що діоди було реалізовано МПП «Оксеол», ТОВ «Металконтракт», ТОВ «Завод коксохімобладнання», ПАТ НПЦ «Трансмаш», ТОВ «Агрофірма Аваль», ПАТ «СКФ Україна», ТОВ «Миртком», ТОВ «СЗЄЛ», ПАТ «Завод «Червоний Жовтень», насоси було реалізовано ТОВ «Металконтракт». Однак, надані позивачем договори та акти, на які позивач посилається в обґрунтування своїх доводів про використання придбаного товару в своїй господарській діяльності, підтверджують, що позивачем було виконано роботи з ремонту, а також виготовлення й постачання обладнання (арк. справи 56-73). При цьому позивачем не надано доказів, які б підтверджували використання придбаного у ТОВ «РКС Компоненти» та ПП «Баварія Ф» товару при виконанні вказаних робіт та виготовленні зазначеного обладнання.

Також суд бере до уваги, що згідно з актом Ленінської МДПІ у м. Луганську Луганської області ДПС від 12.06.2012 № 422/15-300/36926522 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «РКС Компоненти» у ТОВ «РКС Компоненти» відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні власні основні фонди, технічний персонал, власні виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, підприємство за податковою адресою не знаходиться (арк. справи 113-118). Згідно з актом ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова від 26.10.2011 № 2070/23-306/31635757 про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Баварія Ф» у ПП «Баварія Ф» відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні власні основні фонди, технічний персонал, власні виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби. За податковою адресою ПП «Баварія Ф» не знаходиться (арк. справи 97-112).

Враховуючи викладене, суд погоджує висновок податкового органу, що операції з придбання товарів не мали реального характеру.

Суд вважає, що сам по собі факт сплати коштів та отримання податкових накладних не є безумовним свідченням того, що поставки товару в даному випадку мали місце.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що якщо певна господарська операція не відбулася, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Оскільки доводи апеляційної скарги позивача не ґрунтуються на вимогах законодавства та не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції постановив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Керуючись ст.ст. 185, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "ТЄД" - залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2013 р. у справі № 812/2363/13-а - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь в справі, та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Колегія суддів : В.В. Попов

О.П.Лях

О.А.Нікулін