Постанова № 31758126, 05.06.2013, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2013 року м. ПолтаваСправа № 816/872/13-а

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бойка С.С.,

при секретарі - Пехоті М.О.,

за участю:

представників позивача - Шевчик О.С., Корнієнко Г.О.

представників відповідача - Біленко Г.О., Батюта З.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Державного підприємства "Полтавський комбінат хлібопродуктів" Державного агентства резерву України до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

26 лютого 2013 року Державне підприємство "Полтавський комбінат хлібопродуктів" Державного агентства резерву України звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідачем зроблено висновок про порушення п. 14.1.32 ст. 14, п. 135.2 ст. 135, п. 135.4 ст. 135 Податкового кодексу України без наявності будь яких підстав, а саме: за відсутності договору складського зберігання, без наявності складських квитанцій, без встановлення факту надання послуг по зберіганню та отримання доходів за зберігання зерна. Стверджував, що відповідачем було взято облік зерна, яке завозилось як давальницька продукція з першого дня завезення, а не з вирахуванням 3 місяців, як це вказано у договорах на переробку зерна.

Крім того, висновок про порушення п. 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.2004 № 637 не відповідає дійсності, оскільки торгівля зерном здійснюється у вихідні дні виручка оприбутковується через книгу обліку розрахункових операцій на господарську одиницю в день її надходження. Оскільки бухгалтер підприємства не працює у вихідні дні то оприбуткування готівки здійснювалось у відповідності до вимог п. 4.3 та п. 5.1 вказаного положення.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили позов задовольнити.

Представники відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнали. У наданих до суду письмових запереченнях просили в задоволенні позову відмовити посилаючись на те, що проведеною перевіркою встановлено порушення позивачем п. 1.31 ст. 1, п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п. 14.1.203 ст. 14, п. 135.4 ст. 135 Податкового кодексу України, п. 3.1 ст. 3 Закону України "Про податок на додану вартість" та п. 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.2004 № 637.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Державне підприємство "Полтавський комбінат хлібопродуктів" Державного агентства резерву України зареєстровано 19.03.1990 Виконавчим комітетом Полтавської міської ради Полтавської області, перебуває на обліку в ДПІ у м. Полтава та є платником податку на додану вартість.

В період з 27.06.2012 по 08.08.2012 працівниками ДПІ у м. Полтава проведено виїзну планову перевірку Державного підприємства "Полтавський комбінат хлібопродуктів" Державного агентства резерву України з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2010 по 31.03.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 по 31.03.2012.

За результатами перевірки складено акт від 22.08.2012 № 2473/22-2/00952166, яким зафіксовано порушення позивачем п. 1.31 ст. 1, п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п. 14.1.203 ст. 14, п. 135.4 ст. 135 Податкового кодексу України, п. 3.1 ст. 3 Закону України "Про податок на додану вартість"; п. 3.1 ст. 3 Закону України "Про податок на додану вартість", п. 189.1 ст. 189 Податкового кодексу України та п. 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.2004 № 637.

За результатами розгляду вказаного акту ДПІ у м. Полтава винесено податкові повідомлення-рішення від 10.09.2012 № 0004912306, яким до позивача застосовано штрафну санкцію за порушення норм регулювання обігу готівки в розмірі 167518,50 грн., № 0005322301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності на 91 673,00 грн., № 0005332301, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 710 621,00 грн. та № 0005342301 яким позивачу збільшено розмір суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на 264 468,00 грн.

З вимогою про скасування вищезазначених податкових повідомлень-рішень позивач звернувся до суду.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку податковому повідомленню-рішенню від 10.09.2012 № 0004912306, яким до позивача застосовано штрафну санкцію за порушення норм регулювання обігу готівки в розмірі 167518,50 грн., суд виходить із наступного.

Пунктом 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.2004 № 637 встановлено, що уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися. Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів. У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК). Підприємствам, яким Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" надано право проводити розрахунки готівкою із споживачами без використання РРО та РК і специфіка функціонування яких унеможливлює оформлення ними кожної операції касовим ордером (продаж проїзних і перевізних документів; білетів державних лотерей; квитків на відвідування культурно-спортивних і видовищних закладів тощо), дозволяється оприбутковувати готівку наприкінці робочого дня за сукупністю операцій у цілому за робочий день з оформленням касовими документами і відображенням у відповідній книзі обліку. Суми готівки, що оприбутковуються, мають відповідати сумам, визначеним у відповідних касових (розрахункових) документах.

Відповідно до абз. 3 п. 4.3 цього Положення якщо бухгалтерія та касир підприємства (юридичної особи) не працюють у вихідні та святкові дні, а його відокремлений підрозділ, який використовує під час розрахунків РРО (РК), у ці дні працює, але не веде касової книги, то записи в касовій книзі юридичної особи здійснюються наступного робочого дня підприємства - юридичної особи.

Згідно вимог абз. 3 п. 5.1 вказаного Положення якщо підприємства працюють у вихідні та святкові дні і не мають змоги, через відсутність відповідної домовленості з банком на інкасацію, здати одержану ними за ці дні готівкову виручку (готівку), то вона має здаватися підприємствами до банку протягом операційного часу наступного робочого дня банку та підприємства.

Судом встановлено, що позивач здійснював виїзну торгівлю борошном на запрошення Полтавської обласної державної адміністрації у вихідні дні, а бухгалтерія підприємства у ці дні не працювала, у зв'язку з чим виручка оприбутковувалася через книгу обліку розрахункових операцій № 1601002649 в день її надходження, а оприбуткування сум по касі здійснювалось наступного робочого дня підприємства - в понеділок, що підтверджується дослідженими в судовому засіданні: книгою обліку розрахункових операцій, Зведеною відомістю оприбуткування виручки в касу підприємства та здачу готівки в банк та прибутково касовими ордерами.

Враховуючи викладене суд приходить до висновку, що відповідачем протиправно застосовано до позивача штрафну санкцію за порушення норм регулювання обігу готівки.

Надаючи оцінку податковим повідомленням-рішенням від 10.09.2012 № 0005322301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності на 91 673,00 грн., № 0005332301, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 710 621,00 грн. та № 0005342301 яким позивачу збільшено розмір суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на 264 468,00 грн., суд виходить із наступного.

Правові відносини з приводу формування валових витрат з квітня 2011 року унормовані розділом ІІІ Податкового кодексу України.

Згідно з приписами пункту 14.1.56 статті 14 Податкового кодексу України доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Стаття 135 Податкового кодексу України містить у собі склад доходів та порядок їх визначення, так відповідно до п. 135.1 доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 135.4 статті 135 Податкового кодексу України дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань, та включає: дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг, у тому числі винагороди комісіонера (повіреного, агента тощо); особливості визначення доходів від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг для окремих категорій платників податків або доходів від окремих операцій встановлюються положеннями цього розділу; дохід банківських установ.

Згідно з п. 14.1.202 ст. 14 Податкового кодексу України продаж (реалізація) товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем товарів операції з надання товарів у межах договорів комісії (консигнації), поруки, схову (відповідального зберігання), доручення, довірчого управління, оперативного лізингу (оренди), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі прав власності на такі товари.

Аналогічні норми містились і в Законі України "Про оподаткування прибутку підприємств" яким було унормовано правовідносини з приводу формування валових витрат до 01 квітня 2011 року.

Преамбулою Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (чинного до 01 січня 2011 року; далі - Закон №168/97-ВР) визначено, що цей Закон визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Пунктом 3.1 статті 3 Закону №168/97-ВР встановлено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з: поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України, у тому числі операції з: передачі права власності на об'єкт застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця; передачі об'єкта фінансового лізингу в розпорядження лізингоотримувача; поставки послуг з міжнародних перевезень пасажирів, багажу та вантажів автомобільним транспортом, а також міжнародних відправлень будь-яким видом транспорту на відрізку від пункту їх відправлення (прийняття для перевезення) на митній території України до пункту їх митного оформлення, а також від пункту їх митного оформлення до пункту призначення (доставки) на митній території України; поставки послуг з міжнародних перевезень пасажирів, багажу та вантажів (крім міжнародних відправлень) будь-яким видом транспорту (крім автомобільного) на відрізку від пункту їх відправлення (прийняття для перевезення) на митній території України до пункту проведення прикордонного контролю з їх випуску за межі державного кордону України, а також від пункту прикордонного контролю з їх впуску у межі державного кордону України до пункту їх призначення (доставки) на митній території України; в інших випадках, визначених цим Законом. Відповідно до пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Пунктом 185.1 ст. 185 вказаного Кодексу встановлено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); г) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт); ґ) з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України; д) з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Зі змісту акту перевірки судом встановлено, що вище вказані рішення були винесені на підставі висновків зроблених відповідачем в акті перевірки стосовно не нарахування платником податку доходу від надання послуг по зберіганню давальницького зерна на елеваторі, на обслуговування якого платник податків несе витрати по придбанню електроенергії, нарахування заробітної плати працівникам та амортизації основних засобів, що обліковуються на рах. 2316 "Елеватор".

Пунктом 135.2 статті 135 Податкового кодексу України встановлено, що доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Судом встановлено, що Державне підприємство "Полтавський комбінат хлібопродуктів" Державного агентства резерву України надає послуги із зберігання та переробки зерна, в тому числі із давальницької сировини.

В судовому засіданні були дослідженні договори на переробку зерна пшениці на давальницьких умовах зі змісту яких судом встановлено, що замовник протягом трьох місяців з моменту завезення зерна не сплачує за його зберігання. По закінченню терміну безкоштовного зберігання зерна, замовник проводить оплату за зберігання зерна із розрахунку 20.40 грн./тонн-місяць збереження з ПДВ.

Тобто, оплата за зберігання зерна здійснюється лише після спливу трьох місячного терміну з моменту завезення зерна замовником для здійснення переробки на давальницьких умовах.

Відповідачем суду не надано доказів того, що зерно передане на переробітку на давальницьких умовах перебувало на території елеватора більше трьох місяців та за його зберігання здійснювалась оплата.

Разом з тим, судом встановлено, що позивачем надавались послуги по зберіганню зерна.

Суд вважає за необхідне вказати, що за результатами здійснення господарської операції по зберіганню зерна складаються наступні бухгалтерські документи, а саме: товарно-транспортні накладні (Ф № 1-ТН), аналізна карта (Ф № 47), реєстр накладних на прийняте зерно з визначенням якості (Ф ЗХС-3), складська квитанція на зерно, яка є бланком сурової звітності та реєструється в АРМ "ЄРЗС-Реєстратор", акт виконаних робіт, рахунок фактури.

Для надання послуг на переробку зерна на давальницьких умовах відбувається на підставі наступних документів: товарно-транспортні накладні (Ф № 1-ТН) з відміткою згідно до договору, аналізна карта (Ф № 47), реєстр накладних на прийняте зерно з визначенням якості (Ф ЗХС-3), розпорядження на відпуск зерна в переробку (Ф № 109), накладна на відпуск зерна в переробку (Ф № 117), акт виконаних робіт, рахунок фактури.

Аналізуючи наведене суд приходить до висновку, що для зберігання зерна та переробки зерна на давальницьких умовах оформлюються однакові документи, а саме: товарно-транспортні накладні (Ф № 1-ТН), аналізна карта (Ф № 47), реєстр накладних на прийняте зерно з визначенням якості (Ф ЗХС-3), акт виконаних робіт, рахунок фактури.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що податковим ревізором інспектором помилково зроблено висновок про надання позивачем послуг по зберіганню зерна наданого на переробку на давальницьких умовах.

У відповідності до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Обов'язок щодо доказування правомірності спірного податкового повідомлення-рішення покладено на відповідача у справі.

В даному випадку відповідач не довів правомірність прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.

Зважаючи на те, що податкове повідомлення-рішення є правовим актом індивідуальної дії, який відповідно до повноважень суду, встановлених частиною 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, визнається судом протиправним і скасовується, суд вважає за необхідне згідно з частиною 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України вийти за межі позовних вимог: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Полтава від 10.09.2012 № 0004912306, № 0005322301, № 0005332301 та № 0005342301.

Таким чином, суд перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Полтава від 10.09.2012 № 0005322301, № 0005332301, № 0005342301, № 0004912306.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства "Полтавський комбінат хлібопродуктів" Державного агентства резерву України витрати зі сплати судового збору в сумі 2294 грн. 00 копійок.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 11 червня 2013 року.

Суддя С.С. Бойко