Постанова № 31756446, 28.05.2013, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2013 року о 16 год. 44 хв.Справа № 808/3539/13-а м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Шари І.В.

при секретарі судового засідання Ткаченко А.П.

за участю представників сторін

позивача - Олійника А.О. (наказ від 02.06.08 №01-К)

відповідача - Коваленко С.В. (довіреність від 20.11.2012 №3670/10-014)

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Група МТС», м. Запоріжжя

до Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов від Товариства з обмеженою відповідальністю «Група МТС» (далі - ТОВ «Група МТС», позивач) до Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби (далі - ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Запорізької області ДПС, відповідач), в якому позивач просить: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 04.03.2013 №0000392211 та №0000402211; стягнути з відповідача на користь позивача всі понесені ним судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Запорізької області ДПС з 15.02.2013 по 21.02.2013 було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Група МТС» з питань своєчасності, достовірності та повноти нарахування та сплати до бюджетів податку на прибуток тідприємства та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Юкка-Трейд» (код ЄДРПОУ 34802073) за період з 01.04.2011 по 30.09.2011, за результатами якої скаладено Акт від 22.03.2012 №33/22-1109/35924550 (далі - Акт перевірки №33/22-1109/35924550 від 22.03.2012). Позивач зазначає, що 25.02.2013 ним подані письмові заперечння до Акта перевірки, на які рішенням відповідача №1969/10/22-1106 від 01.03.2013 скарга позивача була залишена без задоволення, та ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Запорізької області ДПС прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0000392211 від 04.03.2013, яким визначено суму грошового зобов'язання за платежем по податок на прибуток в розмірі 2215,00 грн.;

- № 0000402211 від 04.03.2013, яким визначено суму грошового зобов'язання за платежем по податку на додану вартість в розмірі 2407,50 грн., у т.ч. за основним платежем - 1926,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 481,50 грн.

Позивач зазначає, що для перевірки Товариством з обмеженою відповідальністю «Група МТС» були надані копії всіх первинних документів, які б мали відношення з питань перевірки. Крім того, як вказує позивач, ним були здійснені всі необхідні дії для одержання податкового кредиту та валових витрат. Також позивач наголошує, що головною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, встановлена законом, а не Актом податкової перевірки, які б факти в цьому акті не були відображені. Позивач вважає, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Група МТС» не порушено жодної зазначеної в Акті перевірки та податковому повідомленні-рішенні норми законодавства, а вимоги, пред'явлені відповідачем в податкових повідомленнях-рішеннях, підлягають визнанню протиправними та скасуванню. Позивач звертає увагу, що ТОВ «Група МТС» здійснює свою господарську діяльність, яка спрямована на отримання прибутку, на основі Статуту та має усі установчі та інші документи оформлені належним чином. Підприємством ТОВ «Група МТС» ведеться облік доходів, витрат та інших показників на підставі первинних документів. Формування показників звітності формується тільки на підставі даних підтверджених документами, оформлених належним чином. Усі первинні документи були надані підприємством під час перевірки та відображені у акті перевірки. ТОВ «Група МТС» зберігаються усі документи, визначені у п. 44.1 ПК України та були надані під час перевірки, тому позивач вважає неправомірними звинувачення у порушенні вищевказаної статті. Підприємством ТОВ «Група МТС» надані усі первинні документи, також ці документи відображені в акті перевірки, ці первинні документи оформлені належним чином та засвідчують факт придбання товару, та дають законне право віднесення витрат на валові витрати, тому на думку позивача норми законодавства, на які посилається перевіряючий, ТОВ «Група МТС» не були порушені, а висновки перевіряючого щодо нікчемності правочину є безпідставними та суперечать чинному законодавству. Таким чином, позивач вважає, що висновки встановлені в Акті перевірки не відповідають діючому законодавству і фактичним обставинам та є протиправними.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив із підстав, викладених у письмових запереченнях та просив в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування заперечення посилається на норми Податкового кодексу України, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», та зазначає, що відповідачем було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку підприємства позивача з питань своєчасності, достовірності та повноти нарахування та сплати до бюджетів податку на прибуток підприємства та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Юкка-Трейд» (код ЄДРПОУ 34802073) за період з 01.04.2011 по 30.09.2011, за результатами якої складено Акт від 22.03.2012 №33/22-1109/35924550. Перевіркою встановлено, що позивач мав фінансово-господарські взаємовідносини з ТОВ «Юкка-Трейд». Відповідач посилається на Акт перевірки ТОВ «Юкка-Трейд» щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами за період січень-червень 2011 року №2470/23-5/34802073 від 27.09.2011, яким встановлено, що в ході проведення аналізу матеріалів податкової звітності, реєстраційних документів, звітів та інших документів, встановлено відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів (робіт, послуг). Оскільки на ТОВ «Юкка-Трейд» відсутні складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої по, зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру. Також відповідач зазначає, що встановлені перевіркою порушення з податку на додану вартість виникли внаслідок оформлення ТОВ «Група МТС» первинних документів отриманих від ТОВ «ЮККА-ТРЕЙД» (код ЄДРПОУ 35595891), який мав відношення до утворення фіктивного підприємства, проти якого порушено кримінальну справу по факту скоєння злочинів (ч.2 ст.205 КК України), без наміру здійснення статутної діяльності.

У судовому засіданні, відповідно до ст.160 КАС України, проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи судом з'ясовано наступне.

З 15.02.2013 по 21.02.2013 ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Запорізької області ДПС проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Група МТС» з питань своєчасності, достовірності та повноти нарахування та сплати до бюджетів податку на прибуток підприємства та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Юкка-Трейд» (код ЄДРПОУ 34802073) за період з 01.04.2011 по 30.09.2011.

За результатами перевірки 22.02.2013 складено Акт перевірки №33/22-1109/35924550.

Перевіркою встановлені порушення:

- пп.14.1.36 п.14.1 ст.14, п.44.1 п.44.3, п.44.6 ст.44, п.138.2 ст.138, пп.139.1.9. п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті якого встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 2215 грн.;

- пп.14.1.181 п.14.1 ст.14, п.198.1, п.198.2, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.4 ст.201 розділу V Податкового Кодексу України, в результаті якого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 1926 грн.

В акті перевірки №33/22-1109/35924550 від 22.02.2013 (а.с.23) зазначено, що «…Підтверджуємо, що первинні, бухгалтерські та інші документи, використані при проведенні перевірки, достовірні, надані в повному обсязі…». В акті перевірки №33/22-1109/35924550 від 22.02.2013 зазначено «…Перевіркою повноти визначення валових витрат при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «ЮККА-ТРЕЙД» (код ЄДРПОУ 34802073) за період з 01.04.2011р. по 30.09.2011р. встановлено їх завищення у сумі 9630 грн., у тому числі по періодах: за 2 квартл 2011р. у сумі 9630. грн., за 2-3 квартал 2011р. у сумі 9630 грн.(а.с.15)…В порушення вимог пп.14.1.36 п.14.1 ст.14, п.44.1, п.44.3, п.44.6 ст.44, п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п. 139.1 ст.139 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010р. (зі змінами та доповненнями) підприємством ТОВ «ГРУПА МТС» до складу валових витрат неправомірно віднесені витрати на загальну суму 9630 грн., в т.ч. по періодах: - 2 квартал 2011р. - у розмірі 9630 грн.; 2-3 квартал 2011р. - у розмірі 9630 грн. Зазначене порушення виникло внаслідок наступного: Відповідно до інформації, наданої ТОВ «ГРУПА МТС» листами №1 від 28.01.2013р. та №2 від 29.01.2013р. повідомлено, що до складу валових витрат віднесено витрати за первинними документами ТОВ «ЮККА-ТРЕЙД» (а.с.15)…Перевіркою повноти визначення податкового кредиту за період з 01.04.2011р. по 30.09.2011р. ТОВ «Група МТС» встановлено його завищення на суму 1926 грн., в т.ч. по періодам: за серпень 2011р. у розмірі 1926 грн.(а.с.19)… В порушення вимог пп.14.1.181 п.14.1 ст.14, п.198.1, п.198.2, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.4 ст.201 розділу V Податкового Кодексу України від 02.12.2010р. за №2755-VІ із змінами та доповненнями підприємством ТОВ «Група МТС» до складу податкового кредиту з ПДВ неправомірно віднесені суми у розмірі суму 1926 грн., в т.ч. по періодам: - за серпень 2011р. у розмірі 1926 грн. Зазначене порушення виникло внаслідок наступного(а.с.19)…згідно наданих до перевірки пояснень ТОВ «ГРУПА МТС» листом №2 від 29.01.2013р. підприємство повідомило, що до складу витрат у 2 кварталі 2011р. згідно ПКУ була включена собівартість реалізованих товарів, отриманих від ТОВ «ЮККА-ТРЕЙД». Стосов транспортування товару, підприємство зазначило, що ТТН свідчить про понесені транспортні витрати. Нашим підприємством не були понесені ніякі транспортні витрати, тому документів на отримання транспортних послуг немає, товар не є великогабаритним, тому можливо був доставлений транспортними компаніями, такі як Нова пошта та інші. Транспортні послуги щодо товарів отриманих від ТОВ «ЮККА-ТРЕЙД» не включені до ПК.(а.с.20)…Відповідно до акту про неможливість проведення документальної перевірки суб'єкта господарювання ТОВ «ЮККАТРЕЙД» (код ЄДРПОУ 34802073) щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами за період січень-червень 2011р. №2470/23-5/34802073 від 27.09.2011р. встановлено наступне(а.с.16, 20)…В ході проведення аналізу матеріалів податкової звітності, реєстраційних документів, звітів та інших документів, встановлено відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів (робіт, послуг). Оскільки на ТОВ «Юкка-Трейд» відсутні складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої по, зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучого формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру(а.с.16, 20)…Отже, встановлені перевіркою порушення з податку на прибуток виникли внаслідок оформлення ТОВ «Група МТС» первинних документів отриманих від ТОВ «ЮККА-ТРЕЙД» (код ЄДРПОУ 35595891), який мав відношення до утворення фіктивного підприємства, проти якого порушено кримінальну справу по факту скоєння злочинів (ч.2 ст.205 КК України), без заміру здійснення статутної діяльності(а.с.17)… Отже, встановлені перевіркою порушення з податку на додану вартість виникли внаслідок оформлення ТОВ «Група МТС» первинних документів отриманих від ТОВ «ЮККА-ТРЕЙД» (код ЄДРПОУ 35595891), який мав відношення до утворення фіктивного підприємства, проти якого порушено кримінальну справу по факту скоєння злочинів (ч.2 ст.205 КК України), без наміру здійснення статутної діяльності.(а.с.22)…».

Не погоджуючись з висновками акту перевірки №33/22-1109/35924550 від 22.02.2013 ТОВ «Група МТС» подало заперечення (вих.№4 від 25.02.2013), на які отримало від ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Запорізької області ДПС відповідь (від 01.03.2013 №1969/10/22-1106), де зазначено, що висновки, викладені у акті позапланової невиїзної перевірки від 22.02.2013 №33/22-1109/35924550 є правомірними та відповідають вимогам чинного законордавства.

На підставі Акту перевірки №33/22-1109/35924550 від 22.02.2013 стосовно ТОВ «Група МТС» податковим органом винесено податкові повідомлення рішення:

- № 0000392211 від 04.03.2013, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем по податок на прибуток в розмірі 2215,00 грн., в тому числі за основним платежем 2215,00 грн.;

- № 0000402211 від 04.03.2013, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем по податку на додану вартість в розмірі 2407,50 грн., у тому числі за основним платежем - 1926,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 481,50 грн.

Не погоджуючись зі вказаними податковими повідомленнями-рішеннями Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби ТОВ «Група МТС» оскаржило їх до суду.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини та перевіривши їх доказами, приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено матеріалами справи позивач мав правовідносини з ТОВ «ЮККА-ТРЕЙД» (код ЄДРПОУ 35595891) щодо купівлі продажу товарно-матеріальних цінностей. Представник позивача в судовому засіданні зазначив, що в письмовій формі договір не укладався.

На підтвердження виконання поставок позивачем до суду надано:

1) видаткову накладну №Ю-240502 від 24.05.2011 на загальну суму 11556,00 грн., в тому числі ПДВ 1926,00 грн.;

2) податкову накладну №240502 від 24.05.2011 на загальну суму 11556,00 грн., в тому числі ПДВ 1926,00 грн.;

3) платіжне доручення №556 від 24.05.2011 на суму 11556,00 грн.;

4) звіт про дебетові та кредитові операції по рахунку 26007060184724 «ГРУПА МТС, ТОВ» з 24.05.2011 по 24.05.2011 (а.с.47).

Позивачем здійснена оплата за придбаний товар безготівковим розрахунком, що підтверджується долученою до справи копією платіжного доручення. Заборгованість у розрахунках між позивачем та контрагентом відсутня.

Представник позивача в адміністративному позові зазначив, що всі ці документи надані ТОВ «Група МТС» до перевірки, та відображені в Акті перевірки №33/22-1109/35924550 від 22.02.2013, що підтверджується вказаним актом перевірки, копія якого міститься у матеріалах адміністративної справи.

Відповідачем не доведено у суді, не надано до суду жодного доказу того, що безпосередній контрагент позивача ТОВ «ЮККА-ТРЕЙД», який видав податкову накладну, не був зареєстрований як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідних господарських операцій.

Крім того, позивачем до матеріалів адміністративної справи були долучені копії документів, які підтверджують подальший рух придбаного у ТОВ «ЮККА-ТРЕЙД» товару (а.с.52-57).

Також, з документів наданих відповідачем до суду в обґрунтування викладеного в Акті перевірки від №33/22-1109/35924550 від 22.02.2013 не вбачається неможливість здійснення ТОВ «ЮККА-ТРЕЙД» поставок товару (послуг) на користь ТОВ «Група МТС».

Відповідачем не було надано рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження нікчемності правочинів між ТОВ «Група МТС» і ТОВ «ЮККА-ТРЕЙД». Не надано також добутих у визначений процесуальним законодавством спосіб доказів підробки документів або складання фіктивних документів на підтвердження здійснених позивачем господарських операцій. Отже, відповідачем не надано доказів неможливості здійснення реальності операцій між позивачем та його прямим контрагентом - ТОВ «ЮККА-ТРЕЙД».

З урахуванням наведеного, відповідачем не спростовано у суді факт реальності господарських операцій, вчинених між позивачем та ТОВ «ЮККА-ТРЕЙД».

Враховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає висновки актів перевірок, на підставі яких прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, необґрунтованими, у зв'язку з чим приходить до висновку про протиправність прийнятих повідомлень-рішень виходячи з наступного.

1. Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до п. 44.3 ст. 44 Податкового кодексу України платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Статтею 3 Закону України № 996-ІV від 16.07.1999 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (зі змінами та доповненнями) (далі - Закон № 996-ІV) передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону № 996-ІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Статтею 1 Закону № 996-ХІV визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за №168/704 (далі - Положення), первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 вказаного Закону та п.2.4 Положення, первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок.

Крім того, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Суд зазначає, що позивач надав документи, які підтверджують факт придбання товару у контрагента, тобто позивачем доведено додержання вимог п. 44.3 ст. 44 Податкового кодексу України.

Крім того, суд звертає увагу, що оглянуті первинні документи містять назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими на час вчинення угоди суб'єктами права.

Тобто, надані первинні бухгалтерські документи по формі та за змістом відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.

Документи, які надані позивачем суд вважає достатніми та такими, що підтверджують факт придбання товару у контрагенту.

До того ж, що стосується висновків Акту перевірки №33/22-1109/35924550 від 22.02.2013 відносно порушення позивачем приписів п. 44.6 ст. 44 ПК України, а саме у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності - суд зазначає, що позивачем надано всі необхідні документи, що підтверджують показники, відображені позивачем у податковій звітності.

2. Щодо реальності вчинених операцій між ТОВ «Група МТС» та його контрагентом суд вважає за необхідне зазначити наступне.

В акті перевірки №33/22-1109/35924550 від 22.02.2013 податковий орган посилається на висновки Акту про неможливість проведення документальної перевірки суб'єкта господарювання ТОВ «ЮККА-ТРЕЙД» (код ЄДРПОУ 34802073) щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами за період січень-червень 2011 року №2470/23-5/34802073 від 27.09.2011.

Однак з цього приводу суд зазначає, що Податковий кодекс України для платників податків не передбачає а ні обов'язок, а ні право вимагати від контрагентів-постачальників будь-яких відомостей достовірності його державної реєстрації як СПД, реєстрації платником податків, «податкових взаємовідносин» з бюджетом, ведення податкового обліку, подання декларацій, тощо.

Як вбачається з акту перевірки відповідачем досліджені первинні документи, які підтверджують постачання товару від ТОВ «ЮККА-ТРЕЙД»: рахунки, податкові накладні, видаткові накладні, платіжні доручення про перерахування грошових коштів в оплату товару, та інші.

Тобто, зазначені документи підтверджують реальність господарських операцій із вказаним контрагентом - фактичне переміщення (транспортування), приймання, товару ТОВ «Група МТС».

Крім того, слід звернути увагу, що відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Нормативними актами України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

Суд вважає за необхідне зазначити, що добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законом обов'язку щодо сплати податків, зборів вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків.

При придбанні товару покупець зобов'язаний лише сплатити відповідну суму податку на додану вартість продавцю в ціні товару, який зобов'язаний внести цю суму податку на додану вартість до бюджету і у випадку невиконання свого обов'язку понести за це відповідальність.

Слід врахувати і те, що якщо контрагент не виконував свої зобов'язання перед державою та податковим органом, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення добросовісного платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні виконаних робіт сум податку на додану вартість до податкового кредиту, якщо останній виконував усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди - по купця товару, яка є платником податку, не покладено обов'язку здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку і в подальшому за можливі буд-які неправомірні дії будь-кого з постачальників у ланцюгу постачання або через наявність/відсутність актів про здійснення зустрічних перевірок таких постачальників зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на отримання бюджетного відшкодування з ПДВ.

З наведеного випливає, що сама по собі несплата ПДВ продавцем, в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування, не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. В разі невиконання контрагентами по ланцюгу своїх обов'язків по сплаті податку на додану вартість до бюджету, такі дії тягнуть відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб.

Крім того, нормами Податкового кодексу України, не встановлена відповідальність платника податку за невідображення господарської операції в податковому і бухгалтерському обліку його контрагентів.

Факт виконання операцій засвідчується рядом первинних документів, які не викликають сумніву. Реальність господарських операцій з'ясована через дослідження у сукупності всіх первинних документів.

Що стосується посилання відповідача на нікчемність угод, зазначених в Акті перевірки, суд дійшов висновку, що їх зміст не суперечить актам цивільного законодавства, а відповідач не надав доказів, які б підтверджували, що зміст угоди не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договору або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

Відповідно ст. 205 Цивільний кодекс України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Статтею 662 ЦК України визначено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства. Приписами ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом не дійсним (ст. 204 ЦК України).

Так, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (ст. 215 ЦК України); нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення (ст. 236 ЦК України); недійний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю (ст. 216 ЦК України).

Частиною 1 ст. 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Статтею 228 ЦК України встановлено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Аналізуючи вищевикладені норми ЦК України, суд вважає за необхідне зазначити, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Це означає, що правочин є нікчемним, якщо це прямо обумовлено в Законі. Проте, статтею 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності цивільних правочинів, згідно з якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлено законом або якщо правочин не визнано судом недійсним. Тобто, зі змісту цієї норми випливає, що підстави недійсності правочинів можуть бути передбачені виключно законами. Правочин може бути визнано недійсним тільки на підставі і за наслідками, передбаченими законом. Також нормами ЦК України передбачено, що правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Зі змісту Акту вбачається, що відповідачем зроблений висновок про порушення позивачем вимог ст. 203, ст. 215, ст. 228 ЦК України. Проте, відобразивши в Акті певні фактичні дані, неможливо довести нікчемність правочину.

В податкових відносинах не може застосовуватися стаття 204 Цивільного Кодексу України, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому, носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб. Відповідні обставини повинні бути відображені в мотивувальній частині судового рішення про визнання недійсним правочину як такого, що вчинений юридичними особами із завідомо суперечною інтересам держави та суспільства метою. Зокрема, слід установити персоналії посадових осіб, у яких виник умисел на вчинення протиправного правочину, зміст їх умислу, обставини, за яких такий умисел виник, тощо.

Обов'язковість установлення умислу поширюється лише на визнання недійсними правочинів, вчинених із метою, що суперечить інтересам держави та суспільства (частина третя статті 228 Цивільного кодексу України).

Відповідачем по справі не надано жодних доказів, які свідчили б про визнання укладених угод недійсними в судовому порядку.

В ході розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів наявності обвинувального вироку відносно посадових (службових) осіб платника податків та наявності рішення суду про визнання правочинів недійсними.

Зокрема, ст. 61 Конституції України закріплює принцип індивідуального характеру юридичної відповідальності особи.

В свою чергу Податковий кодекс України не ставить право платника податку на віднесення до складу витрат та до податкового кредиту в залежність від отримання документального підтвердження щодо належного виконання контрагентом податкових зобов'язань, дотримання правил ведення господарської діяльності тощо.

3. За приписами пп.134.1.1-134.1.2 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу; дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

Як зазначено у п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до п.138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Згідно з пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це органу державної податкової служби та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до органу державної податкової служби, митного органу. Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення.

З урахуванням товарності господарських операцій здійснених ТОВ «Група МТС» з постачальником - ТОВ «ЮККА-ТРЕЙД», позивачем вірно віднесені видатки на придбання товару при визначенні валових витрат і об'єкту оподаткування за відповідний період.

4. Підпунктом 14.1.181, пп. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу; бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 ст. 98 ПК України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п.198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За правилами вказаної статті право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

При цьому, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п.198.2 ст.198 ПК України).

Пунктом 44.1 ст.44 ПК України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

В п.198.6 ст.198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст.201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У п.201.1 ст.201 ПК України вказано, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Згідно з п.201.10 ст.201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За правилами п. 201.4 ст.201 ПК України встановлено, що податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до п.п. 201.6 та 201.8 ст.201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу

Таким чином, виходячи із приписів вищевказаних норм Податкового кодексу України, податкова накладна є документом, який підтверджує фактичну сплату покупцем податку на додану вартість у ціні товару, та надає право на формування податкового кредиту платника податків-покупця. І лише придбання товарів (послуг, робіт), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності платника податку, відсутність податкової накладної та складання податкової накладної особою, що не зареєстрована як платник ПДВ, позбавляють платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат.

Як встановлено судом під час розгляду справи, безпосередній контрагент позивача на час здійснення відповідних господарських операцій був зареєстрований як платник податку на додану вартість. Господарські правовідносини з ТОВ «ЮККА-ТРЕЙД» оформлені позивачем належним чином, а фактичне здійснення операцій з постачання товарів підтверджується належними первинними документами та документами податкової звітності, що не заперечується і актом перевірки. Отже на підставі вищезазначеного, ТОВ «Група МТС» мало належним чином оформлені податкові накладні, які одержані від такого постачальника, та інші первинні документи, що підтверджують факт наявності господарських відносин між підприємствами.

Будь-які порушення щодо форми та змісту первинних документів, які підтверджують фактичне вчинення господарських операцій з постачання товару між позивачем та ТОВ «ЮККА-ТРЕЙД» в акті перевірки відсутні.

Визначення розміру належних платнику податку сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість здійснюється на підставі норм ст.200 Податкового кодексу України.

Відповідно до п.п.200.1, 200.2, 200.3 ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Як свідчать матеріали справи позивачем надані як до перевірки, так і до суду податкові накладні та всі без винятку документи у підтвердження оплати товару.

Будь-яких зауважень щодо оформлення податкових накладних акт перевірки не містить. Не містяться в акті перевірки й зауваження щодо оплати товару.

Отже, Податковим кодексом України встановлено вичерпний перелік документів (податкова накладна, митна декларація тощо), на підставі яких у платника податків виникає право на включення відповідних сум до податкового кредиту.

Таким чином, враховуючи наявність у позивача видаткових та податкових накладних, документів на (про) оплату придбаного товару, приймаючи до уваги, що зазначені документи не визнані недійсними, будь-яких посилань щодо невідповідності порядку їх оформлення вимогам Податкового кодексу України акт перевірки не містить, а ТОВ «Група МТС» цілком правомірно включило суми до витрат які враховуються для визначення об'єкта оподаткування та податку на додану вартість по придбаним товарам до складу податкового кредиту, оскільки його право на податковий кредит та витрати підтверджується єдиними і належними, з точки зору діючого законодавства, доказами.

Отже, виходячи з фактичних обставин справи, висновки фахівців відповідача є припущеннями, не доведеними належними засобами доказування, а податкові повідомлення-рішення від 04.03.2013 №0000392211 та №0000402211 прийняті Державною податковою інспекцією у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби відносно Товариства з обмеженою відповідальністю «Група МТС», є протиправними, оскільки не ґрунтуються на вимогах закону.

Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених

статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд оцінивши докази, які є у справі, в їх сукупності приходить до висновку, що відповідачем не доведено обставини встановлені в акті перевірки, докази позивача не спростовані, тому з огляду на викладене, суд вважає, що висновки податкового органу, викладені в акті перевірки №33/22-1109/35924550 від 22.02.2013 про порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «Група МТС» пп.14.1.36 п.14.1 ст.14, п.44.1 п.44.3, п.44.6 ст.44, п.138.2 ст.138, пп.139.1.9. п.139.1 ст.139, пп.14.1.181 п.14.1 ст.14, п.198.1, п.198.2, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.4 ст.201 розділу V Податкового Кодексу України - є помилковими та спростовуються дослідженими під час розгляду справи доказами.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що відповідачем не доведена правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, у зв'язку із чим позовні вимоги є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 86, 158, 161-163,167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Група МТС» - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати винесені Державною податковою інспекцією в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби податкові повідомлення - рішення від 04.03.2013 року №0000392211 та №0000402211.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Група МТС» судовий збір у розмірі 114,71 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя І.В. Шара