Ухвала суду № 31756416, 04.06.2013, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Михайлик А.С.

Суддя-доповідач - Гімон М.М.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2013 року справа №2а/0570/7251/2012

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Гімона М.М., суддів Карпушової О.В., Сухарька М.Г., при секретарі судового засідання: Варчук О.В., за участю представника позивача Лебедєва В.В., представників відповідача Волкової В.Ю., Єрмакової Ю.І., Середи Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя Донецької області Державної податкової служби на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 28 вересня 2012 р. у справі № 2а/0570/7251/2012 за позовом Публічного акціонерного товариства "Електропобутприлад" до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя Донецької області Державної податкової служби про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя Донецької області Державної податкової служби, в якому просив визнати недійсними податкові повідомлення-рішення від 29 травня 2012 року № 0000552342, № 0000562342, № 0000661742 та № 0000072240, посилаючись на їх протиправність.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 28 вересня 2012 р. позовні вимоги задоволено і визнано недійсними податкові повідомлення-рішення від 29 травня 2012 року № 0000552342 в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток на 5 046 782,75 грн., № 0000562342 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 142 478,75 грн., № 0000661742 про збільшення грошового зобов'язання з податку на доходи найманих працівників на 792,40 грн., № 0000072240 про збільшення грошового зобов'язання за платежем: пеня за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, за невиконання зобов'язань та штрафні санкції за порушення вимог валютного законодавства на 1 935 088,71 грн.

Відповідач з постановою суду не погодився та подав апеляційну скаргу, в якій просив її скасувати і ухвалити нове рішення про відмову в позові, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права та невідповідність висновків суду встановленим обставинам справи.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач зазначив, що суд першої інстанції безпідставно дійшов висновку про необґрунтованість висновків податкової служби про порушення позивачем вимог законодавства про оподаткування прибутку, не звернувши увагу на те, що через відсутність змін у зовнішньоекономічних контрактах чи додаткових угод до них між позивачем і нерезидентами-покупцями його продукції про здійснення оплати за поставлену продукцію третіми особами, відсутні підстави вважати отримані від інших осіб-нерезидентів кошти оплатою за поставлений товар. При цьому жодними належними первинними документами не підтверджено, що враховані позивачем кошти надійшли як оплата за конкретним контрактом. За таких умов отримані позивачем без юридичних підстав кошти в іноземній валюті слід було оподатковувати як безповоротну фінансову допомогу. У свою чергу за відсутності юридичних підстав вважати ці валютні кошти оплатою за відправлену позивачем на експорт продукцію, а також через відсутність надходження оплати за придбану продукцію безпосередньо від покупців-нерезидентів у встановлений законодавством строк, відповідач обґрунтовано нарахував позивачу пеню за порушення порядку розрахунків в іноземній валюті.

Також апелянт вважає хибними висновки суду щодо безпідставності оподаткування отриманих позивачем готівкових коштів від фізичних осіб у якості безповоротною фінансовою допомогою, оскільки під час перевірки було встановлено оприбуткування грошових коштів в касу позивача за відпущену продукцію від фізичних осіб тільки за прізвищем, але без вказівки у первинних документах паспортних даних, чи індивідуального податкового номеру, які б дозволили ідентифікувати особу, а в накладних на відпуск оплачених товарів відсутні підписи цих осіб-покупців, які визначені як кінцеві споживачі. Таким чином документально не підтверджено, що фізична особа, яка внесла кошти до каси позивача за його продукцію, є особою, яка фактично одержувала товари за видатковими накладними, у зв'язку із чим відсутні підстави для віднесення цих коштів як сплату за реалізований товар. Тому грошові кошти, що надійшли до каси підприємства слід вважати безповоротною фінансовою допомогою.

Крім того, необґрунтованими апелянт вважає і висновки суду першої інстанції про відсутність з боку позивача порушень при сплаті податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Січ-Інтеграл», оскільки на підставі акту перевірки ДПІ у Комунарському районі м.Запоряжжя встановлено здійснення цим підприємством операцій з надання податкової вигоди контрагентам та проведення транзитних фінансових потоків. Оскільки господарські операції позивача з ТОВ «Січ-Інтеграл» мали безтоварний характер, то у позивача були відсутні підстави для включення до податкового кредиту сум ПДВ на підставі отриманих від цього контрагента податкових накладних.

Щодо висновку суду про безпідставність нарахування позивачу податку з доходів фізичних осіб, апелянт вважає його необґрунтованим, оскільки суд не врахував, що робітник підприємства здійснювала закупівлю продуктів харчування з наданням до підприємства авансового звіту з подальшим відшкодуванням затрачених коштів. При цьому до перевірки не надано жодних документів про використання цих товарів на представницькі цілі. За таких умов позивач порушив п.п.164.2.17 «б» і п.п.168.1.2, п.171.2 «а» Податкового кодексу України.

В судовому засіданні представники відповідача підтримали апеляційну скаргу і просили скасувати судове рішення.

Представник позивача в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів, здійснюючи апеляційний перегляд справи в межах апеляційної скарги, вважає, що останню необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач є юридичною особою, зареєстрований як платник податку на додану вартість і перебуває на податковому обліку в Жовтневій міжрайонній державній податковій інспекції м. Маріуполя Донецької області Державної податкової служби.

Посадовими особами відповідача з 10 квітня 2012 року по 11 травня 2012 року було проведено планову виїзну перевірку ПАТ «Електропобутприлад» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 липня 2010 року по 31 грудня 2011 року, за результатами якої складено акт перевірки № 585/22-2/14312447 від 18 травня 2012 року (далі Акт перевірки).

Згідно Акту перевірки відповідач дійшов висновків про порушення позивачем податкового законодавства, а саме:

1) підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4, пункту 11.3 статті 11, пункту 150.1 статті 150 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135, пункту 137.10 статті 137 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на 4 519 681,00 грн.;

2) підпунктів 7.4.1 та 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість у розмірі 113983,00 грн.;

3) статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», через недодержання строку розрахунків в іноземній валюті за експортований позивачем товар, а також пункту 1 статті 9 Декрету КМУ № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» і частини 2 статті 1 Указу Президента України № 319/94 «Про невідкладні заходи щодо повернення в Україну валютних цінностей, що незаконно знаходяться за її межами», оскільки резидентом ПАТ «Електропобутприлад» не задекларовані товари, що експортовані за межі України з оплатою в іноземній валюті і за які на звітну дату не надійшли в установлені законодавством строки валютні кошти на валютний рахунок резидента в уповноваженому банку, чим порушений порядок декларування валютних цінностей, що належать резиденту України і знаходяться за її межами станом на 1 січня 2011 року, 1 квітня 2011 року, 1 липня 2011 року, 1 жовтня 2011 року, 1 січня 2012 року, за що нарахована пеня в сумі 1935089 грн.;

4) підпунктів 163.1.1 пункту 163.1 статті 163, підпункту 164.2.2 пункту 164.2 статті 164, пункту 167.1 статті 167, підпунктів 168.1.1 та 168.1.2 пункту 168.1, пункту 168.3 статті 168, пункту 171.2 «а» Податкового кодексу України в частині виплати доходу фізичним особам згідно цивільно-правовим договорам, що призвело до неутримання податку з доходів фізичних осіб в сумі 225,90 грн.

Не погодившись із висновками акту перевірки, позивач 25 травня 2012 року подав до Жовтневої МДПІ м. Маріуполя Донецької області заперечення на акт перевірки, до яких додав копії листів, направлених на адресу контрагентів, про згоду на отримання коштів від третіх осіб в рахунок сплати поставленої на експорт продукції, а також товарно-транспортні накладні на підтвердження транспортування продукції від ТОВ «Січ-Інтеграл». Заперечення були залишені без задоволення.

29 травня 2012 року на підставі Акту перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000552342 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на 5116822,75 грн., в тому числі за основним платежем у сумі 4 519 681,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 597 141,75 грн., № 0000562342 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 142478,75 грн., в тому числі за основним платежем у сумі 113983,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 28495,75 грн., № 0000661742 про збільшення грошового зобов'язання з податку на доходи найманих працівників у розмірі 792,40 грн., з яких за основним платежем 225,90 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 566,50 грн., та № 0000072240 про визначення грошового зобов'язання за платежем: пеня за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, за невиконання зобов'язань та штрафні санкції за порушення вимог валютного законодавства у сумі 1935088,71 грн.

З Акту перевірки вбачається, що висновки про заниження позивачем податку на прибуток засновані на виявлених відповідачем порушеннях формування позивачем валових витрат та валового доходу відповідних звітних податкових періодів. Так в розділі 3.1.1. Акту визначено, що в період з 1 липня 2010 року по 31 грудня 2011 року позивачем занижено валовий дохід в сумі 17594678,00 грн. через неналежне відображення в обліку отриманих грошових коштів в іноземній валюті від третіх осіб-нерезидентів і коштів від фізичних осіб, отриманих в касу підприємство, які безпідставно були відображені як оплата за продукцію позивача, реалізовану за зовнішньоекономічними контрактами та на внутрішньому ринку фізичним особам як кінцевим споживачам. Крім того в розділі 3.1.2 Акту перевірки зазначено, що за вказаний період позивачем завищено валові витрати на 1082564,00 грн. в наслідок безпідставного відображення витрат з придбання товарів у ТОВ «Січ-Інтеграл», оскільки господарська операція носила безтоварний характер і мала ознаки нікчемності. За цими ж господарськими операціями з ТОВ «Січ-Інтеграл» позивач нібито безпідставно сформував і податковий кредит з ПДВ, що потягло заниження зобов'язань з ПДВ на 113983 грн.

Також в Акті перевірки відповідач зробив висновок про ненадходження станом на 31 грудня 2011 року на рахунки позивача виручки в іноземній валюті за зовнішньоекономічними контрактами від нерезидентів, що і стало підставою нарахування пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності. При цьому підставою для таких висновків стало неприйняття відповідачем до уваги оплату вартості товарів третіми особами, які не є стороною за цими контрактами.

Крім того, згідно Акту перевірки робітником позивача ОСОБА_7 здійснено закупівлю товарів продуктів харчування з наданням до підприємства авансового звіту № 466 від 29 березня 2011 року та підтверджуючих документів з подальшого відшкодування затрачених коштів, які розцінені відповідачем як оподатковуваний дохід особи, з якого позивач безпідставно не утримав податок.

Між позивачем та ТОВ «WHITE TECHNIC TRADE» (Узбекістан) укладено контракт №312 від 1 грудня 2009 року(т. 1 арк. справи 99-106). Продаж товару на суму 81830 доларів США підтверджується ВМД № 703070401/2010/101001 від 16 липня 2010 року та № 703070401/2010/100678 від 26 травня 2010 року (т. 5 арк. справи 119а-122). Позивачем в рахунок сплати вартості товару, експортованого на умовах цього контракту № 312, враховані кошти в сумі 81830 доларів США (647 191,55 грн.), що надійшли 15 липня 2010 року від нерезидента Tanville United Ltd (Британські Віргінські острови) в сумі 40 765,00 доларів США (322 112,80 грн.) та 24 вересня 2010 року від нерезидента Finanse Group A.G. (Беліз) в сумі 41065 доларів США (325 078,75 грн.).

Позивачем з ТОВ «WHITE TECHNIC TRADE» (Узбекістан) також укладено контракт № 530 від 6 жовтня 2010 року (т.1 арк. справи 107-110), за яким позивач експортував товар загальною вартістю 164795 доларів США (1 308 568,36 грн.) на підставі ВМД № 703070401/2010/000007 від 15 жовтня 2010 року, № 703070401/2010/000457 від 8 грудня 2010 року, № 700120801/2010/000099 від 2 лютого 2011 року та № 700120801/2010/000394 від 30 березня 2011 року (т. 5 арк. справи 105, 98-99, 91, 111). В рахунок сплати вартості товару, експортованого на умовах контракту № 530 від 6 жовтня 2010 року, позивачем враховані кошти в сумі 164 795 доларів США (1 309 940,87 грн.), що надійшли 1 грудня 2010 року в сумі 41 100 доларів США (326 251,80 грн.), 14 грудня 2010 року в сумі 49 985 доларів США (397535,70 грн.) та 3 березня 2011 року в сумі 32 220 доларів США (255 668,92 грн.) від нерезидента Hapsford Asjuisition INK (США) та 26 квітня 2011 року в сумі 41 490 доларів США (330 484,45 грн.) від Tanville United Ltd (Британські Віргінські острови).

Позивачем з ТОВ «Мелисса» (Російська Федерація) укладено контракт № 64 від 12 лютого 2010 року (т. 1 арк. справи 115-118). Додатковою угодою від 09 червня 2010 р. до вказаного контракту грузоотримувачем визначено ТОВ «PROVIE BIZNES» (Узбекістан) (т.1 арк. справи 119). Товар загальною вартістю 78530 доларів США (621 426,40 грн.) експортований за вказаним контрактом позивачем на підставі ВМД № 703070401/2010/101204 від 27 серпня 2010 року, № 703070401/2010/000027 від 19 жовтня 2010 року та № 700120801/2010/000364 від 25 листопада 2010 року (т. 5 арк. справи 118, 110, 106-107). В рахунок сплати вартості товару, експортованого за контрактом № 64 позивачем враховані кошти в сумі 78530 доларів США (621 355,62 грн.), що надійшли від нерезидента Tanville United Ltd (Британські Віргінські острови) 13 серпня 2010 року в сумі 26 310,00 доларів США (207 585,90 грн.), 14 жовтня 2010 року в сумі 26 510 доларів США (209691,45 грн.) та 24 листопада 2010 року в сумі 25 710 доларів США (204 103,98 грн.).

Позивачем з ТОВ «Мелисса» (Російська Федерація) також було укладено контракт № 151 від 11 лютого 2011 року (т.1 арк. справи 111-114), за яким товар загальною вартістю 25940 доларів США (206 007,70 грн.) був експортований на підставі ВМД № 703070401/2011/000182 від 18 лютого 2011 року (т. 5 арк. справи 96-97). В рахунок сплати вартості товару, експортованого за контрактом № 151, позивачем зараховані кошти в сумі 25940 доларів США (206 026,13 грн.), що надійшли 15 лютого 2011 року від нерезидента Pokans GmBh (Швейцарія) в сумі 10 240 доларів США (81341,44 грн.) та 17 лютого 2011 року від Sabove Support Systems Corp (Домінікана) в сумі 15 700 доларів США (124 684,69 грн.).

Позивачем з ТОВ «Перспектива-Д» (Російська Федерація) було укладено контракт № 268 від 15 квітня 2011 року (т.1 арк. справи 129-132), за яким здійснено експорт товару загальною вартістю 25400 доларів США (202 321,16 грн.) на підставі ВМД № 703070401/2011/000530 від 27 квітня 2011 року (т. 5 арк. справи 89). В рахунок сплати вартості товару, експортованого на умовах контракту № 268, позивачем враховані кошти в сумі 25 400 доларів США (202 321,16 грн.), що надійшли 22 квітня 2011 року від нерезидента Tanville United Ltd (Британські Віргінські острови).

30 червня 2011 року позивач уклав контракт № 458 з ТОВ «ELECTROMAX» (Узбекистан) (т.1 арк. справи 78-81), за яким експортував товар загальною вартістю 46 260 доларів США (368 738,46 грн.) на підставі ВМД № 703070401/2011/001026 від 26 липня 2011 року (т. 5 арк. справи 86-87). В рахунок сплати вартості товару, експортованого на умовах контракту № 458, позивачем враховані кошти в сумі 46 260 доларів США (368 724,58 грн.), що надійшли 29 серпня 2011 року від нерезидента Tesko Corporation (Беліз).

Крім того, позивачем з ТОВ «LIKATAN SAVDO» (Узбекистан) було укладено контракт № 385 від 2 червня 2011 року (т. 1 арк. справи 82-85), за яким здійснено експорт товару загальною вартістю 27 410 доларів США (218 487,85 грн.) на підставі ВМД № 703070401/2011/001011 від 22 липня 2011 року (т. 5 арк. справи 80-81). В рахунок сплати вартості товару, експортованого на умовах контракту № 385 позивачем враховані кошти в сумі 27 410 доларів США (218 485,11 грн.), що надійшли 18 липня 2011 року від нерезидента Tesko Corporation (Беліз).

Позивачем з ТОВ «SILK ROAD SINKO» (Узбекистан) було укладено контракт № 529 від 18 серпня 2011 року (т. 1 арк. справи 86-90), за яким здійснено експорт товару загальною вартістю 49 144,50 доларів США (391 843,84 грн.) експортований на підставі ВМД № 703070401/2011/001387 від 16 вересня 2011 року (т. 5 арк. справи 74). В рахунок сплати вартості товару, експортованого на умовах контракту № 529, позивачем враховані кошти в сумі 49 144,50 доларів США (391 832,36 грн.), що надійшли 26 вересня 2011 року в сумі 20000 доларів США (159 472,00 грн.) та 10 жовтня 2011 року в сумі 29 144,50 доларів США (232360,36 грн.) від нерезидента Altborg Industries Ltd (Велика Британія).

За укладеним позивачем з підприємцем ОСОБА_9 (Туркменістан) контрактом № 246 від 28 березня 2011 року (т. 1 арк. справи 120-128) експорт товару загальною вартістю 39 330 доларів США (313279,18 грн.) був здійснений на підставі ВМД № 703070401/2011/000483 від 20 квітня 2011 року (т. 5 арк. справи 90). Додатковими угодами № 3 від 12 липня 2011 року та № 4 від 26 липня 2011 року (т. 1 арк. справи 126-127) до контракту № 246 від 28 березня 2011 року укладеного між позивачем та підприємцем ОСОБА_9 передбачено доповнення контракту умовою про сплату вартості пральних машин третьою особою, яка в подальшому йменується як платник, а саме: Ekol Muhendislik INS Mim Dogalgaztu RZ TIC San Ltd (Туреччина). В рахунок сплати вартості товару, експортованого на умовах контракту № 246 позивачем враховані кошти в сумі 39 278 доларів США (313 141,53 грн.), що надійшли 28 липня 2011 року в сумі 9 986 доларів США (79 598,41 грн.), 22 серпня 2011 року в сумі 19 306 доларів США (153 897,78 грн.) та 14 жовтня 2011 року в сумі 9 986 доларів США (79 645,34 грн.) від нерезидента Ekol Muhendislik INS Mim Dogalgaztu RZ TIC San Ltd (Туреччина).

За контрактом № 532 від 18 серпня 2011 року, укладеним між позивачем та ТОВ «AGRO WARE SERVICE» (Узбекистан) (т. 1 арк. справи 72-75), товар загальною вартістю 47115 доларів США (376444,14 грн.) експортований на підставі ВМД № 703070401/2011/002022 від 5 грудня 2011 року (т. 5 арк. справи 65-66). В рахунок сплати вартості товару, експортованого за цим контрактом № 532, позивачем враховані кошти в сумі 47 115 доларів США (376 439,43 грн.), що надійшли 30 грудня 2011 року від нерезидента Tesko Corporation (Беліз).

Контракт № 694 від 2 листопада 2011 року, укладений між позивачем (постачальник) та ТОВ «AVAR BURAK SAVDO» (Узбекистан) (т. 1 арк. справи 76-77). Товар загальною вартістю 26 440 доларів США (211 052,01 грн.) експортований на підставі ВМД № 703070401/2011/001866 від 15 листопада 2011 року (т. 5 арк. справи 68-69). В рахунок сплати вартості товару, експортованого на умовах контракту № 694 від 2 листопада 2011 року позивачем враховані кошти в сумі 26 440 доларів США (211 083,74 грн.), що надійшли 30 грудня 2011 року від нерезидента Tanville United Ltd (Британські Віргінські острови).

Контракт № 645 від 8 грудня 2010 року був укладений між позивачем (постачальник) та Компанією «Technosanat Co» (т. 1 арк. справи 90-98). За цим контрактом товар загальною вартістю 23812,50 доларів США (189809,44 грн.) був експортований на підставі ВМД № 703070401/2011/000987 від 18 липня 2011 року (т. 5 арк. справи 82-83). Додатковою угодою № 5 від 31 жовтня 2011 року (т. 1 арк. справи 98) до контракту № 645 від 8 грудня 2010 року, укладеного між позивачем та Компанією «Technosanat Co» (Іран), контракт доповнений умовою про сплату вартості пральних машин третьою особою, яка в подальшому йменується як платник, а саме: MKP Trading llc (ОАЕ). В рахунок сплати вартості товару, експортованого на умовах контракту № 645 від 8 грудня 2010 року позивачем враховані кошти 3762,00 доларів США (30056,50 грн.), що надійшли 28 грудня 2011 року від нерезидента MKP Trading LLC (Об'єднані Арабські Емірати).

Крім того, позивачем (покупцем) з Товариством з обмеженою відповідальністю «Січ-Інтеграл» був укладений договір №028/337 від 1 січня 2010 року, умовами якого передбачено постачання останнім комплекту заготовок (кришка та корпус) із конструкційної сталі на пральну машину «Донбас», заготовку обичайки для корпусу пральної машинки «Донбас» (т. 4 арк. справи 29-31).

За результатами вчинення господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей від ТОВ «Січ-Інтеграл» на підставі вказаного договору позивачем в податковому обліку з податку на прибуток та податку на додану вартість було відображено валові витрати в сум 1 082 564,00 грн. (у т.ч. за 3-й квартал 2010 року - 1 070 064,00 грн., 4- й квартал 2010 року - 12 500,00 грн.) та включено до складу податкового кредиту податок на додану вартість в сумі 113 983,00 грн.

Позивачем на підтвердження реального характеру господарських операцій з постачання ТОВ «Січ-Інтеграл» в 2010 році товарно-матеріальних цінностей на користь позивача були надані видаткові накладні (т. 4 арк. справи 34-46), прибуткові ордери (т. 4 арк. справи 116-119), лімітно-заборні картки, картки складського обліку та інші документи (т. 4 арк. справи 5-110), які у сукупності підтверджують фактичне відбуття господарських операцій постачання на адресу позивача товарно-матеріальних цінностей від ТОВ «Січ-Інтеграл» у липні 2010 року та жовтні 2010 року. Крім того, позивачем надані товарно-транспортні накладні на перевезення придбаних матеріальних цінностей (т.4 а.с. 120-124).

Крім того, за період з 01 липня 2010 року по 31 грудня 2011 року до каси позивача фізичними особами внесені кошти в сумі 6 479 351,00 грн. за 2010 рік та в сумі 6 218 728,00 грн. за 2011 рік, які відображені позивачем в обліку як реалізація продукції кінцевим споживачам. Оприбуткування коштів здійснено на підставі належним чином оформлених прибуткових касових ордерів на повну суму, а відвантаження продукції здійснено за видатковими накладними та податковими накладними. В видаткових та податкових накладних визначено прізвище особи, якій відвантажується товар.

Також судом встановлено, що на підставі авансового звіту № 466 від 29 березня 2011 року позивачем відшкодовано робітнику ОСОБА_7 кошти в сумі 1499,07 грн., витрачені ним на придбання продуктів харчування. До авансового звіту робітником додані касові чеки № 0402 на суму 67,03 та № 0222 на суму 1432,04 грн., що підтверджують понесені витрати. Зазначені продукти оприбутковані підприємством позивача на підставі прибуткового ордеру № 21 від 29 березня 2011 року (т. 1 арк. справи 153-154).

Вказані обставини знайшли своє підтвердження під час розгляду справи.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з безпідставності висновків відповідача, викладених в Акті перевірки, щодо визначення безповоротною фінансовою допомогою отриманої позивачем від підприємств-нерезидентів валюти та від фізичних осіб готівкових коштів через відсутність письмових угод про здійснення ними оплати за зовнішньоекономічними контрактами та неможливість ідентифікації фізичних осіб, що отримали товарно-матеріальні цінності та осіб, що внесли готівкові кошти до каси підприємства. При цьому відповідачем при перевірці не було виявлено помилок ведення бухгалтерського обліку, розбіжностей між даними податкового та бухгалтерського обліку не встановлювалося, що також свідчить по безпідставність висновків органу податкової служби про заниження позивачем доходу через невідображення в його складі безповоротної фінансової допомоги. Також судом першої інстанції розцінені як безпідставні посилання відповідача на незаконне відображення позивачем в податковому обліку операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей у ТОВ «Січ-Інтеграл», які фактично не мали товарного характеру. Щодо нарахування пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, суд зазначив, що наявними в матеріалах справи документами підтверджено надходження на рахунки позивача виручки в іноземній валюті у терміни, встановлені статтею 1 Законом України «Про порядок розрахунків в іноземній валюті». Також суд вважав необґрунтованою кваліфікацію правовідносин позивача з працівником ОСОБА_7 як отримання робітником додаткового блага (доходу), оскільки до складу місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються кошти, отримані таким платником податку під звіт.

Розглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції про задоволення позову зроблені на підставі всебічно досліджених доказів, обставинам справи дана вірна правова оцінка, а при прийнятті рішення вірно застосовані норми матеріального та процесуального права.

Вирішуючи питання про обґрунтованість висновків відповідача про те, що валютні кошти, які надійшли на рахунок позивача від підприємств-нерезидентів, з якими позивач не мав господарських відносин, та що готівкові кошти, що надійшли до каси позивача від фізичних осіб як оплата за товар, є безповоротною фінансовою допомогою, за рахунок якої підлягав збільшенню валовий дохід звітного податкового періоду позивача, колегія суддів виходить з наступного.

Порядок визначення оподатковуваного прибутку, порядок формування валових витрат та валового доходу відповідного звітного періоду до 1 квітня 2011 року визначався положеннями Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», після 1 квітня 2011 року - розділом 3 Податкового кодексу України.

Виходячи зі змісту статті 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та статті 134 Податкового кодексу України, якими встановлений порядок визначення об'єкту оподаткування податком на прибуток, сума оподатковуваного прибутку залежить від суми доходу звітного періоду.

Згідно пункту 4.1. статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валовим доходом є загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Підпунктом 4.1.6 пункту 4.1. статті 4 цього Закону передбачено включення до складу валового доходу сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді. Аналогічні положення щодо включення до складу доходів звітного періоду суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку в звітному податковому періоді як складової інших доходів відповідного періоду закріплені і підпунктом 135.5.4 статті 135 Податкового кодексу України.

Визначення безповоротної фінансової допомоги наведене в підпункті 1.2.21 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та підпункті 14.1.257 Податкового кодексу України, якими передбачено, що безповоротною фінансовою допомогою є сума коштів, передана платнику податку згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами, які не передбачають відповідної компенсації чи повернення таких коштів (за винятком бюджетних дотацій і субсидій), або без укладання таких угод.

Виходячи з висновків Акту перевірки, підставою для віднесення коштів, що надійшли позивачу в період з 1 липня 2010 року по 31 грудня 2011 року від підприємств-нерезидентів у вигляді валюти та від фізичних осіб до каси підприємства, до безповоротної фінансової допомоги стало відсутність у позивача господарських відносин з цими особами.

Це розцінено відповідачем як порушення позивачем підпункту 4.1.6. пункту 4.1. статті 4, пункту 11.3. статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», підпункту 135.5.4 пункт 135.5. статті 135, пункту 137.1 статі 137 Податкового кодексу України, які призвели до заниження оподатковуваного прибутку.

При цьому відповідач визначив суму грошового зобов'язання позивача з податку на прибуток зі всієї суми цих коштів, не врахувавши, що позивачем раніш ці кошти вже були оприбутковані та відображені в податковому обліку як дохід від реалізації продукції власного виробництва з визначенням відповідних податкових зобов'язань з податку на прибуток.

Колегія суддів зазначає, що відповідачем як суб'єктом владник повноважень, не було надано суду належних доказів ані на спростування позиції позивача, що спірні суми є виручкою від реалізації продукції власного виробництва і обґрунтовано включені ним до складу доходів від реалізації продукції, ані на підтвердження власних висновків про обґрунтованість віднесення цих сум до безповоротної фінансової допомоги.

Доводи апелянта про те, що отримані від підприємств-нерезидентів кошти неможливо вважати оплатою за зовнішньоекономічними контрактами, укладеними позивачем з іншими підприємствами, є неспроможними, оскільки цими контрактами прямо передбачалась можливість здійснення оплати третіми особами, а особа платника була визначена шляхом обміну листами між позивачем та отримувачем товарів, що не суперечить вимогам законодавства.

Також неспроможні доводи апелянта і щодо віднесення до безповоротної фінансової допомоги отриманих до каси підприємства готівкових коштів від фізичних осіб через відсутність у прибуткових касових ордерах або інших первинних документах паспортних та інших даних, що дають можливість ідентифікувати особу, оскільки ці документи оформлені у відповідності до вимог нормативних актів і містять всі обов'язкові реквізити. При цьому відповідач не заперечує, що прибуткові касові ордера та видаткові накладні містять прізвища фізичних осіб, які дають можливість співставити вартість отриманого ними товару та розмір сплачених коштів, а підставою для внесення коштів до каси позивача вказано оплата за придбаний товар, що виключає можливість віднесення цих сум до безповоротної фінансової допомоги до спливу строку позовної давності навіть за умови відсутності доказів поставки відповідного обсягу продукції на адресу платника.

Щодо правомірності включення до складу валових витрат та податкового кредиту сум за господарськими операціями позивача з ТОВ «Січ-Інтеграл» колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з пунктом 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що діяв на час виникнення спірних правовідносин, валовими витратами виробництва та обігу є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. За змістом підпункту 5.2.1 пункту 5.2 цієї ж статті Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Порядок обчислення та сплати податку на додану вартість визначався статтею 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Згідно підпункту 7.4.1. цієї статті, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно підпункт 7.5.1 пункту 7.5. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно статті 1 цього Закону, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність являє собою бухгалтерську звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Як встановлено в судовому засіданні, позивачем у податковому обліку відображені операції з придбання матеріальних цінностей у ТОВ «Січ-Інтеграл», на підтвердження фактичного отримання яких надані договір поставки, видаткові накладні (т. 4 арк. справи 34-46), прибуткові ордери (т. 4 арк. справи 116-119), лімітно-заборні картки, картки складського обліку та інші документи (т. 4 арк. справи 5-110). Постачання цих товарів підтверджено товаро-транспортними накладними.

Єдиним доказом безтоварності господарських операцій, на який посилається відповідач, є акт від 26 квітня 2012 року № 38/2302/3627637 Державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя «Про неможливість проведення зустрічної звірки» на ТОВ «Січ-Інтеграл».

Відповідно до пп. 62.1.3 п. 6.2.1 ст. 62 Податкового кодексу України податковий контроль здійснюється шляхом: перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Відповідно до п. 73.5 ст. 73 Податкового кодексу України з метою отримання податкової інформації органи державної податкової служби мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків. Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків. Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. За результатами зустрічних звірок складається довідка, яка надається суб'єкту господарювання у десятиденний термін.

Механізм проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок на момент існування спірних правовідносин визначений Порядком проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 № 1232.

Виходячи зі змісту акту про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Січ-Інтеграл», вказаний документ не відповідає вимогам законодавства щодо проведення зустрічних звірок, а його висновки не можуть бути прийняті до уваги судом, оскільки вони зроблені без проведення будь-якого співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, тобто носять характер припущень податкового органу.

Згідно частини 3 статті 70 КАС України, докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.

Таким чином, оскільки належними та допустимими доказами відповідач, як суб'єкт владних повноважень на якого покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення, не довів обґрунтованість висновків Акту перевірки, то суд приходить до висновку, що правочин позивача з ТОВ «Січ-Інтеграл» відповідає положенням норм чинного законодавства України. А отже, фактичні обставини об'єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та ТОВ «Січ-Інтеграл» і правомірність віднесення позивачем до валових витрат і податкового кредиту з податку на додану вартість суми понесених витрат, відповідно до первинних бухгалтерських документів та на підставі належним чином оформлених податкових накладних.

Щодо правомірності застосування до позивача фінансових санкцій за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності та декларування валютних цінностей та майна, що знаходяться за межами України, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно частини 1 статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» N 185/94-ВР (далі закон N 185/94-ВР), виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.

Частиною першої статті 4 Закону N 185/94-ВР встановлено, що порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Згідно статті 9 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" валютні цінності та інше майно резидентів, яке перебуває за межами України, підлягає обов'язковому декларуванню у Національному банку України.

Як вбачається з форми декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України і знаходяться за її межами, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 25 грудня 1995 року N 207, у рядку 5 розділу 3 "Майно та товари за кордоном" такої декларації підлягають відображенню товари (роботи, послуги), що експортовані резидентом за межі України з оплатою в іноземній валюті і за які на звітну дату не надійшли в установлені законодавством терміни валютні кошти на валютний рахунок резидента в уповноваженому банку; у рядку 8 цього ж розділу відображається інше майно за кордоном.

Оскільки під час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанції встановлено необгрунтованість висновків відповідача про ненадходження станом на 31 грудня 2011 року на рахунки позивача виручки в іноземній валюті в строки, визначені статтею 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від нерезидентів ТОВ WHITE TECHNIC TRADE (Узбекистан) на виконання контрактів № 312 від 01 грудня 2009 року і № 530 від 6 жовтня 2010 року; ТОВ «Мелисса» (Російська Федерація) на виконання контрактів № 151 від 11 лютого 2011 року і № 64 від 12 лютого 2010 року; підприємця ОСОБА_9 (Туркменістан) на виконання контракту № 246 від 28 березня 2011 року і ТОВ «Перспектива-Д» (Російська Федерація) на виконання контракту № 268 від 15 квітня 2011 року через неприйняття до уваги оплату вартості товарів, поставлених на умовах зазначених вище договорів третіми особами, то підстави для нарахування пені відсутні.

Це також підтверджено листом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» № 701.7-007/81 від 28 травня 2012 року (т.1 арк. справи 150).

Оскільки наявними в матеріалах справи документам підтверджено своєчасне надходження на рахунки позивача спірної виручки в іноземній валюті, то у нього відсутній обов'язок декларувати валютні цінності та майно, що знаходяться за межами України, а у відповідача були відсутні законні підстави для застосування штрафних санкцій за порушення порядку декларування валютних цінностей та порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності згідно податкового повідомленням-рішенням № 0000072240 від 29 травня 2012 року.

Щодо обґрунтованості нарахування позивачу зобов'язань з податку з доходів фізичних осіб, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно підпункті 14.1.47 статті 14 Податкового кодексу України, додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Згідно підпункту 164.2.2. пункту 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються суми винагород та інших виплат, нарахованих (виплачених) платнику податку відповідно до умов цивільно-правового договору.

Відповідно до підпункту 165.1.11 статті 165 Податкового кодексу України до складу місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включається кошти отримані таким платником податку під звіт.

Оскільки судом встановлено, що робітником позивача ОСОБА_7 здійснено закупівлю продуктів харчування на суму 1499,07 грн. з наданням до підприємства авансового звіту № 466 від 29 березня 2011 року та підтверджуючих документів, а придбані продукти були передані позивачу та оприбутковані ним, то за цим фактом відсутня ознака отримання ОСОБА_7 оподатковуваного доходу, а у відповідача був відсутній обов'язок утримувати податок з доходів фізичних осіб із вказаної суми.

Доводи апелянта про відсутність доказів, які б свідчили по використання зазначених товарів (продуктів харчування) на представницькі цілі, є неспроможними, оскільки це не може впливати на розмір оподатковуваного доходу ОСОБА_7, якщо факт передачі придбаних ним товарі до позивача на повну суму отриманих від підприємства коштів знайшов своє підтвердження і не є спірним.

Наведене свідчить про безпідставність здійсненого відповідачем нарахування податку з доходів фізичних осіб за податковим повідомленням-рішенням № 0000661742 від 29 травня 2012 року.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтовано задовольнив позовні вимоги в повному обсязі.

З огляду на викладене, колегія суддів прийшла до висновку, що доводи апеляційної скарги апелянта не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, справа по суті вирішена правильно і підстави для скасування або зміни постанови відсутні.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 24, 195, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м.Маріуполя Донецької області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 28 вересня 2012 р. у справі № 2а/0570/7251/2012 за позовом Публічного акціонерного товариства "Електропобутприлад" до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя Донецької області Державної податкової служби про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня її складення в повному обсязі.

У повному обсязі ухвала виготовлена 07 червня 2013 року.

Колегія суддів М.М. Гімон

М.Г. Сухарьок

О.В. Карпушова