Ухвала суду № 31756046, 22.05.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

22 травня 2013 року Справа № 5023/3722/12

Вищий господарський суд України у складі судді:

головуючого:Владимиренко С.В.суддів:Демидової А.М. Малетича М.М. Мирошниченка С.В. Шевчук С.Р.

розглянувши заяву Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській областіпро перегляд Верховним Судом УкраїнипостановиВищого господарського суду України від 26.03.2013у справі№5023/3722/12за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-технічний та виробничий комплекс "Енергосталь"доРегіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській областітретя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на стороні відповідача: Державне агентство України з управління державними корпоративними правами та майномпрозобов'язання продовжити строк дії договору

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-технічний та виробничий комплекс "Енергосталь" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, про зобов'язання продовжити строк дії договору оренди цілісного майнового комплексу дослідного заводу УкрДНТЦ "Енергосталь" - структурного підрозділу УкрДНТЦ "Енергосталь" до 31.07.2017 на тих же умовах, шляхом підписання додаткової угоди у редакції, запропонованій позивачем.

Рішенням господарського суду Харківської області від 22.10.2012 у справі №5023/3722/12, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 06.12.2012 позовні вимоги задоволено повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 26.03.2013 у справі №5023/3722/12 постанову Харківського апеляційного господарського суду від 06.12.2012 залишено без змін.

Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області подано заяву про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 26.03.2013 у справі №5023/3722/12, у якій заявник просить вказану постанову скасувати, направити справу на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Заяву з посиланням на постанови Вищого господарського суду України від 15.02.2011 у справі №62/142-10, від 18.07.2012 у справі №5021/2961/2011, від 25.07.2012 у праві №5002-7/2222-2011, від 27.02.2013 у справі №5027/640/2012 мотивовано неоднаковим застосуванням Вищим господарським судом України норм матеріального права, а саме статей 16, 764 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 20 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Розглянувши заяву про перегляд постанови суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, колегія суддів вважає, що справа №5023/3722/12 не підлягає допуску до провадження Верховного Суду України з таких підстав.

Відповідно до пункту 1 статті 11116 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана на підставі неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Встановлений статтею 11116 ГПК України перелік підстав для подання заяви про перегляд судових рішень є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. Ухвалення різних за змістом судових рішень матиме місце в разі, коли суд касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за подібних предмета і підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.

Зі змісту постанови суду касаційної інстанції від 26.03.2013 у справі №5023/3722/12, про перегляд якої просить заявник, та постанов Вищого господарського суду України від 15.02.2011 у справі №62/142-10, від 18.07.2012 у справі №5021/2961/2011, від 25.07.2012 у праві №5002-7/2222-2011, на які він посилається, вбачається, що судові рішення в цих справах прийнято залежно від встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи.

В постанові від 26.03.2013 у справі №5023/3722/12, про перегляд якої подано заяву, Вищий господарський суд України погодився з висновками суду апеляційної інстанції щодо задоволення позову про зобов'язання відповідача продовжити строк дії договору оренди цілісного майнового комплексу з огляду на встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи про те, що згідно умов договору оренди сторони погодили, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну укладеного ними договору оренди за 1 (один) місяць до закінчення терміну його дії, договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, проте відповідачем не надано доказів направлення позивачу такої заяви у передбачений договором строк, а позивач до закінчення строку дії спірного договору взагалі не був повідомлений про позицію відповідача щодо продовження дії договору. Крім того, судом касаційної інстанції зазначено, що до прийняття господарським судом рішення у даній справі органом державного управління було прийнято рішення про можливість продовження спірного договору оренди з позивачем.

Водночас, з постанови від 15.02.2011 у справі №62/142-10 вбачається, що Вищий господарський суд України погодився з висновком апеляційного господарського суду щодо відмови у задоволенні позову про примушення до продовження строку дії договору оренди з огляду на встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи, відповідно до яких відповідач у передбачений законодавством строк направив позивачу лист про відмову у продовженні строку дії спірного договору оренди, який позивачем був отриманий. Окрім того, судовим рішенням в іншій господарській справі було встановлено факт неналежного виконання позивачем (орендарем) умов договору і наявності в нього заборгованості з орендної плати.

В постанові від 18.07.2012 у справі №5021/2961/2011 Вищий господарський суд України зазначив про правомірність судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій щодо відмови у задоволенні позову про зобов'язання відповідача продовжити термін дії договору оренди державного майна, оскільки судами попередніх інстанцій було встановлено, що відповідно до умов спірного договору оренди строк його дії може бути продовженим тільки за наявності згоди балансоутримувача; балансоутримувачем продовження терміну дії спірного договору оренди погоджено не було; у передбачений законодавством строк відповідач повідомив позивача про те, що договір оренди у зв'язку із закінченням строку його дії продовжуватись на новий термін не буде. Крім того, суд касаційної інстанції звернув увагу на те, що суть заявленої позовної вимоги зводиться до визнання продовженим в судовому порядку терміну дії спірного договору оренди державного майна, в той час як позов заявлений про зобов'язання продовжити термін дії договору, тобто позивач реалізував свій намір захистити це право у спосіб, не передбачений чинним законодавством України.

У постанові від 25.07.2012 у справі №5002-7/2222-2011 суд касаційної інстанції погодився з правомірністю відмови судами першої та апеляційної інстанцій у задоволенні первісного позову про зобов'язання продовжити строк дії договору оренди комунального майна (в частині, що стосується доводів заявника) з огляду на те, що місцевим та апеляційним господарськими судами було встановлено, що у зв'язку із порушенням позивачем умов спірного договору оренди, балансоутримувач орендованого майна просив орендодавця (відповідача) не продовжувати орендарю дію спірного договору, на підставі чого відповідачем на засіданні Комітету по передачі в оренду майна комунальної власності було прийнято рішення не продовжувати дію спірного договору оренди, про що, у передбачений законодавством строк, було повідомлено позивача. Також суд касаційної інстанції зазначив, що суть заявленої позовної вимоги зводиться до визнання продовженим в судовому порядку терміну дії спірного договору оренди державного майна, в той час як позов заявлений про зобов'язання продовжити термін дії договору, тобто позивач реалізував свій намір захистити це право у спосіб, не передбачений чинним законодавством України.

Таким чином, відповідні правові висновки, покладені в основу згаданих постанов суду касаційної інстанції, не можна розцінювати як ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, оскільки при їх прийнятті суд касаційної інстанції виходив з різних фактичних обставин.

Крім того, постанова Вищого господарського суду України від 27.02.2013 у справі №5027/640/2012, на яку також посилається заявник, не може бути прийнята як доказ неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах в зв'язку з тим, що даною постановою скасовано судове рішення судів першої та апеляційної інстанцій, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції, що не означає остаточного вирішення спору у справі, і на такі постанови не може здійснюватися посилання на підтвердження підстави, встановленої пунктом 1 статті 11116 ГПК України.

З огляду на викладене Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для допуску даної справи до провадження Верховного Суду України.

Керуючись статтями 86, 11116, 11121 ГПК України, Вищий господарський суд України

УХВАЛИВ:

Відмовити Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Харківській області у допуску справи №5023/3722/12 до провадження Верховного Суду України.

Головуючий суддяС.Владимиренко СуддіА.Демидова М.Малетич С.Мирошниченко С.Шевчук