Ухвала суду № 31755720, 04.12.2012, Апеляційний суд Автономної Республіки Крим (м. Сімферополь)

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №: 22-ц/0190/6686/2012Головуючий суду першої інстанції:Шевченко І.В. Доповідач суду апеляційної інстанції:Любобратцева Н. І.

"04" грудня 2012 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого судді Любобратцевої Н.І., СуддівФілатової Є.В., Харченко І.О., При секретаріПостіковій О.В.,

за участю відповідача ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_6 про відшкодування франшизи та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

за апеляційною скаргою ОСОБА_8 - представника ОСОБА_7 - на рішення Красногвардійського районного суду АР Крим від 30 липня 2012 року,

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач ОСОБА_7 звернувся з позовом до ОСОБА_6 про відшкодування франшизи та моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП, мотивуючи свої вимоги тим, що з вини відповідача 17.02.2012 року сталося ДТП, внаслідок якої було пошкоджено автомобіль позивача. Страхова компанія, в якій було застраховано цивільно-правову відповідальність відповідача, виплатила ОСОБА_7 страхове відшкодування у розмірі 12400 грн. за виключенням франшизи у розмірі 1000 грн. Також діями відповідача позивачу завдано моральну шкоду, яку він оцінює у 50000 грн., оскільки внаслідок неправомірних дій ОСОБА_6 він зазнав душевних страждань у зв'язку з пошкодженням автомобілю, а також фізичного болю та страждань внаслідок тілесних ушкоджень.

Рішенням Красногвардійського районного суду АР Крим від 30 липня 2012 року позовну заяву ОСОБА_7 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_7 франшизу у розмірі 1000 грн., та моральну шкоду у розмірі 2000 грн., а всього -3000 грн. В інший частині позову відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_6 судовий збір у розмірі 321,90 грн.

Не погодившись з таким рішенням суду, ОСОБА_8 - представник ОСОБА_7 - подав апеляційну скаргу, в якій просить його змінити в частині стягнення моральної шкоди, збільшивши її до 50000 грн. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд неповно з'ясував обставини справи, порушив норми матеріального та процесуального права, оскільки позивач є інвалідом 2 групи, постійно потребує медичного лікування, а внаслідок ДТП зазнав суттєвих моральних втрат, яку він оцінює значно вище, ніж стягнуто судом.

Заслухавши доповідача, пояснення відповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в межах вимог ст. 303 ЦПК України, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, а тому позовні вимоги в цій частині є цілком обґрунтованими. Визначаючи розмір моральної шкоди, суд першої інстанції виходив зі ступеню вини відповідача, а також характеру та тривалості моральних страждань позивача.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства.

Оскільки апелянтом рішення суду оскаржується лише в частині стягненої моральної шкоди, то колегія суддів законність і обґрунтованість судового рішення в іншій частині не перевіряє і не аналізує.

Пунктом 5 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 25.05.2001 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди» передбачено, що при вирішенні спору про стягнення моральної шкоди, суд повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань, за яких обставин чи якими діями вони заподіяні, в який грошовій сумі чи в який матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

З матеріалів справи вбачається, що 17 лютого 2012 року сталася дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої автомобілю позивача було заподіяно матеріальну шкоду. Винним у скоєнні ДТП було визнано водія ОСОБА_6, якого постановою Красногвардійського районного суду АР Крим від 05 квітня 2012 року притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП і піддано штрафу в дохід держави в сумі 425 грн. (а.с.3).

Відповідно до вимог ч.3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Внаслідок неправомірних дій відповідача ОСОБА_6 з пошкодження автомобілю ОСОБА_7, позивачу, безумовно, було завдано крім матеріальної шкоди, ще й моральну шкоду.

Відповідно до ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає у душевних стражданняхё яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно зі ст.ст. 10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. У порушення цих вимог процесуального закону позивач не надав будь-яких належних і допустимих доказів, що внаслідок ДТП йому було спричинено шкоду його здоров'ю. Його посилання на те, що він є інвалідом другої групи, не заслуговує на увагу, оскільки інвалідність позивача не знаходиться у причинному зв'язку з неправомірними діями відповідача. Так, з довідки МСЕК серії КР-11 № 001841 вбачається, що інвалідність другої групи ОСОБА_7 в наслідок загального захворювання встановлено в результаті повторного медичного огляду ще 30 червня 2011 р., тобто до ДТП, яке мало місце 17 лютого 2012 р. (а.с.5).

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що стягнення на користь позивача моральної шкоди розмірі 2000 грн., яку ОСОБА_7 зазнав у зв'язку із пошкодженням його майна, з урахуванням фактичних обставин, встановлених в ході судового розгляду, ступеню вини відповідача, того факту, що майнова шкода позивачу була відшкодована страховою компанією, матеріального становища відповідача тощо, є достатньою компенсацією душевних страждань позивача.

За таких обставин оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, воно є законним та обґрунтованим і підстав для його скасування немає.

На підставі викладеного і керуючись статтями 303, 307, 308, 313, 314 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати по цивільних справах,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_8 - представника ОСОБА_7 відхилити. Рішення Красногвардійського районного суду Автономної Республіки Крим від 30 липня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Судді Любобратцева Н.І.

Філатова Є.В.

Харченко І.О