Вирок № 31755475, 31.05.2013, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

провадження № 1-кп/200/221/2013 справа № 200/6746/13-к

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

2013 року травня 31 дня Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська, одноособово,

під головуванням судді Чулініна Д. Г.,

за секретаря - Коляда В. В.,

з участю: прокурора Чередник І. О.,

у підготовчому судовому засіданні в місті Дніпропетровськ у залі суду в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 12013040640002238, за обвинуваченням:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, громадянина України, народженого у м. Дніпропетровськ, українця за національністю, з повною середньою освітою, не одруженого, який не працює, зареєстрований на АДРЕСА_1, постійно мешкає на АДРЕСА_2, раніше неодноразово судимого, в останнє 04.12.2009 Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська за ч. 2 ст. 309 КК України до двох років одного місяця позбавлення волі, до яких на підставі ст. 71 КК України частково приєднане не відбуте покарання за попереднім вироком Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 05.11.2008 з остаточним призначенням покарання за сукупністю вироків до двох років двох місяців позбавлення волі, -

у вчиненні злочину за ч. 2 ст. 309 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1, маючи не погашену і не зняту у встановленому законом порядку судимість за злочин у сфері обігу наркотичних засобів за ст. 309 КК України, після звільнення з місць позбавлення волі 23.11.2012 продовжив спілкуватися у найменш культурному середовищі, частково втративши навички самостійного соціально прийнятного спілкування, і повторно скоїв умисний злочин у сфері обігу наркотичних засобів з наступних обставин.

03.04.2013 близько 17 години 00 хв. в м. Дніпропетровську, на вулиці Єрмолової, з метою задоволення особистих потреб, тобто без мети збуту, ОСОБА_1, сплативши готівкою 1 600 гривень, умисно купив у малознайомого хлопця на ім'я ОСОБА_2 поліетиленовий пакет з фіксатором, в якому у чотирьох поліетиленових пакетах містилася порошкоподібна речовина білого кольору з жовтим відтінком, що у перерахунку на суху речовину становить 0,3442 г, 0,0881 г, 0,0379 г, 0,0256 г, відповідно психотропної речовини «метамфітамін», а так само у двох згортках з фольги порошкоподібну речовину, що у перерахунку на суху речовину містить 0,02858 г, 0,0260 г, цієї речовини, чим повторно незаконно придбав психотропну речовину, яку без мети збуту умисно незаконно став зберігати з собою, пересуваючись містом пішки та на громадському транспорті, що на шляху його слідування того ж дня поблизу будинку на проспекті Карла Маркса, 77, близько 17 год. 55 хв. виявила і присікла міліція під час особистого огляду ОСОБА_1, в результаті якого з правої зовнішньої нагрудної передньої кишені куртки вилучений цей пакет і згортки з фольги з речовиною.

В судовому засіданні прокурор надав укладену з обвинувачуваним угоду про визнання винуватості за ч. 2 ст. 309 КК України. За змістом цієї угоди, що відповідає приписам ст. 472 КПК України, обвинувачений беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні злочину за встановлених вище обставин відповідно до формулювання обвинувачення, висунутого в обвинувальному акті, та погодився на призначення покарання, узгодженого сторонами угоди, у виді двох років позбавлення волі з випробуванням відповідно до ч. 2 ст. 75 КК України. Також угода містить домовленості щодо співпраці обвинуваченого з правоохоронними органами у розкритті вчинених кримінальних правопорушень. Суд не вбачає в угоді взятих на себе обвинуваченим зобов'язань, які він, очевидно, не мав би можливості виконати.

Сторони обвинувачення і захисту скріпили своїми підписами угоду 31 травня 2013 року в приміщенні суду, підтверджуючи свою обізнаність з обмеженнями в праві оскарження вироку внаслідок укладення цієї угоди та затвердження її судом, що передбачені ст.ст. 394, 424 КПК України. Обвинувачений письмово відмовився від свого права на допит свідків обвинувачення, від права на виклик свідків і подання доказів, що могли б свідчити на його користь, а також від права вимагати від прокурора доведення під час судового розгляду кожної обставини злочину, поставленої йому за вину, про що власноруч розписався в цій угоді. Як вбачається з угоди, її сторони на свій розсуд вільно розпорядилися лише своїми правами, що відповідає принципу диспозитивності за ч. 1 ст. 26 КПК України, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про відсутність порушень прав, свобод чи інтересів сторін кримінального провадження або інших третіх осіб, яких умови цієї угоди не стосуються.

Обвинувачуваний в судовому засіданні пояснив суду, що угоду він уклав добровільно без впливу будь-якої обставини, необумовленої в угоді. Стверджував, що скарги на органи досудового розслідування та прокурора під час кримінального провадження не подавав і нині таких не має. Клопотань про виклик для допиту осіб з приводу жорстокого чи нелюдського поводження, тощо, яке б порушило його свободу від самовикриття, не заявив. Відповідно, суд переконався у судовому засіданні в добровільності укладення угоди за відсутності, поза всяким розумним сумнівом, обґрунтованих підстав стверджувати про протилежне.

Як вбачається з долучених до кримінальної справи за клопотанням прокурора документів, фактичні дані особистого огляду за протоколом від 03.04.2013 (т. 1 а.с. 3) підтверджують виявлення у пійманому «на гарячому» ОСОБА_1 серед особистих речей у правій зовнішній нагрудній передній кишені куртки поліетиленового пакету, а також згортків фольги з речовиною, до вмісту якої, за висновком експерта № 70/10/821 від 12.04.2013 (т. 1 а.с. 11-16), якого він дійшов за наслідками описаного ним хімічного дослідження, входить психотропна речовина «метамфітамін».

Добуті об'єктивні відомості про предмет злочину у своїй сукупності з відомостями про обстановку його виявлення прямо викривають ОСОБА_1 у причетності до незаконного придбання і зберігання наркотичного засобу, виключаючи будь-які сумніви в істинності та в добровільності його зізнання, яке відповідно до ст. 18 і ч. 2 ст. 95 КПК України може бути покладене в основу його обвинувачення як вільне самовикриття.

Суд, оцінивши всі обставини справи, за своїм внутрішнім переконанням дійшов висновку про достатність належних і допустимих доказів для встановлення фактичних підстав для визнання ОСОБА_1 винуватості у скоєному.

За вироком Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 04.12.2009 ОСОБА_1 засуджений за ч. 2 ст. 309 КК України до позбавлення волі на певний строк, який відбув повністю і звільнився з місць позбавлення волі 23.11.2012, з якого належить обчислювати строк погашення судимості відповідно до ч. 1 ст. 90 КК України.

Умисні дії ОСОБА_1, що виразилися у незаконному придбанні, зберіганні і перевезенні психотропних речовин без мети збуту, правильно сторонами угоди кваліфіковані злочином середньої тяжкості за ч. 2 ст. 309 КК України за ознакою повторності, яким шкоди завдано лише суспільним інтересам, і щодо якого допускається укладення угоди згідно з ч. 4 ст. 469 КПК України.

Вивченням особи обвинуваченого з'ясовано, що ОСОБА_1 своїми щирими показаннями активно сприяв проведенню кримінального провадження стосовно нього та швидкому розслідуванню всіх обставин вчиненого ним злочину, за місцем проживання має задовільну характеристику, на обліку у лікаря психіатра не перебуває, знаходиться на обліку лікаря нарколога з метою профілактики з приводу розладів психіки та поведінки внаслідок вживання інших стимуляторів, включно з кофеїном. Відомості про паразитичний спосіб життя обвинуваченого, про його аморальну поведінку у побуті відсутні, а так само він не був замічений у дебошах, у порушеннях громадського спокою в інших формах.

Таким чином, прокурор при укладенні угоди та при узгодженні покарання врахував характер і тяжкість обвинувачення та інші обставини на загальних засадах призначення покарання за ст.ст. 1, 65 КК України, як того вимагає ст. 470 КПК України, чим визначається відповідність умов угоди інтересам суспільства, в тому числі, у невідворотності справедливого покарання та забезпечення швидшого судового провадження. Так само, узгоджені вид і міра покарання відповідно до застереження ч. 2 ст. 75 КК України допускають узгодження в угоді звільнення від відбування покарання з випробуванням, а домовленості сторін угоди з цього приводу, маючи фактичне підґрунтя, відповідають суспільним інтересам ресоціалізації засуджених за допомогою, виключно, суспільно корисної праці, соціально-виховної роботи і громадського впливу.

Суд, перевіривши законність угоди, за стійким внутрішнім переконанням вважає за можливе її затвердити з ухваленням цього вироку, оскільки в судовому засіданні не встановлені обставини, які б тому перешкоджали відповідно до ст. 474 КПК України.

Розв'язуючи питання про вид і міру покарання одночасно із затвердженням угоди про визнання винуватості, суд, керуючись правосвідомістю, з урахуванням ступеня тяжкості злочину та відомостей про особу винного в силу ч. 5 ст. 65 КК України знаходить за необхідне призначити покарання, узгоджене сторонами угоди. На виконання ч. 3 ст. 75 КК України суду належить визначити тривалість іспитового строку та обов'язки, які покладаються на обвинуваченого, звільнивши його від відбування призначеного покарання під умовою, що протягом цього строку він не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.

Витрати на проведення експертизи згідно з ст. 124 КПК України належить покласти на обвинуваченого. З метою забезпечення належної поведінки для запобігання процесуальним ризикам відповідно до ст. 177 КПК України належить продовжити згідно з ч. 6 ст. 194 цього Кодексу застосувати до обвинувачуваного запобіжний захід, обраний за ст.. 179 КПК України під час досудового розслідування, що відповідно до ст.. 132 КПК України має визнаватися виправданим.

Керуючись ст.ст. 5, 368, 475 КПК України, -

З А С У Д И В:

Затвердити укладену прокурором 31 травня 2013 року угоду з ОСОБА_1 про визнання винуватості за ч. 2 ст. 309 КК України під страхом скасування цього вироку протягом п'яти років давності притягнення до кримінальної відповідальності з призначенням судового розгляду в загальному порядку на випадок невиконання умов угоди.

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчинені злочину за пред'явленим обвинуваченням за ч. 2 ст. 309 КК України з призначенням узгодженого покарання у виді двох років позбавлення волі, від відбування якого згідно з ст. 75 КК України звільнити під умовою, що він протягом одного року іспитового строку не вчинить нового злочину.

Покласти на ОСОБА_1 обов'язки згідно з п. 3 ч. 1 ст. 76 КК України повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання.

Речові докази:

чотири поліетиленові пакети з порошкоподібною речовиною масами 1,158 г, 0,087 г, 0,02 г, 0,014 г, прозорий пакет з ватним тампоном зі змивами рук ОСОБА_1 та прозорий пакет зі серветкою з контрольними зразком, переданих до камери схову речових доказів Бабушкінського РВ Дніпропетровського МУ ГУМВС України в Дніпропетровській області за квитанцією № 002723, - знищити;

протоколи допитів свідків, очних ставок та інші документи про зафіксовані процесуальні дії, - зберігати у кримінальній справі.

Процесуальні витрати віднести на рахунок обвинуваченого, і стягнути з ОСОБА_1 на користь держави на розрахунковий рахунок 31250272210050, відкритий НДЕК Центром при ГУМВС України у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 25575055) в ГУДКС України у Дніпропетровській області (МФО 805012), 856 гривень 52 копійок з призначенням платежу: "за послуги НДЕКЦ, висновок експерта № 70/10/821 від 12.04.2013".

ОСОБА_1 продовжити виконувати особисте зобов'язання в обсязі покладених на нього обов'язків слідчим суддею до набрання вироком законної сили, залишивши застосований запобіжний захід без змін під контролем прокурора за його здійсненням.

Вирок набирає законної сили із плином 30 днів, починаючи з наступного після його проголошення дня, протягом яких підлягає оскарженню до Апеляційного суду Дніпропетровської області шляхом подання через Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська апеляційної скарги з підстав порушення порядку розгляду угоди і призначення неузгодженого покарання. Копію вироку після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору негайно.

Головуючий